Стаття 98. Порядок порушення справи

За наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до по­рушення справи, статтю кримінального закону^ за озна­ками якої порушується справа, а також дальше и спряму­вання.

Якщо на момент порушення кримінальної справи вста­новлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Щ.______________________________._______   Стаття qo

Справи, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодекс порушуються народним суддею, а у випадках, передбач^' них частиною 3 статті 27 цього Кодексу, — прокурором

Після порушення справи:

1) прокурор направляє справу для провадження aocv дового слідства або дізнання;

2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнан­ня починає дізнання;

3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 цього Кодексу, призначає до розгляду.

(Стаття 98 зі змінами, внесеними згідноз Указом ПВР№ 6834-10 від 16.04.84, Законом № 358/95-ВРвід 05.10.95, № 2533-Ш (2533-141 віа 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Підстави для порушення кримінальної справи мають містити два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються озна­ки злочину.

Що слід розуміти під ознаками злочину?

Виходячи зі змісту ст. 11 Кримінального кодексу України, зло-шном вважається суспільно небезпечне, винне та протиправне \іяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність, вчинене осудною та деліктоздатною особою.

Злочином може бути тільки діяння, тобто дія або бездіяльність. Злочином є тільки суспільно небезпечне діяння. Суспільна небез­печність — якість, яка проявляється в тому, що такою дією заподіюється або створюється загроза заподіяння шкоди об'єктам, які перебувають під охороною кримінального закону. Злочином є тільки таке протиправне та суспільно небезпечне діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним кримі-іальним законом.

На підставі викладеного під " даними, які вказують на при­сутність ознак злочину", слід розуміти докази, що вказують на те, що діяння, яке розглядається, с суспільно небезпечним, протиправ­ним та кримінально караним.

Достатніми даними, які вказують на наявність ознак злочину, слід вважати наявність доказів, що підтверджують реальність кон­кретного протиправного посягання на конкретний об'єкт кримі­нально-правової охорони (наявність об'єкта та об'єктивної " сторони конкретного складу злочину). В кожному конкретному випадку пи­тання про достатність даних для порушення справи вирішується компетентною особою за своїм внутрішнім переконанням з ураху­ванням всієї сукупності матеріалів.

Безперечно, що на момент порушення кримінальної справи не завжди є можливість встановити, хто вчинив злочин і ступінь про­вини кожного з його учасників. Але закон цього і не вимагає. На практиці багато справ, порушуються саме за срактом вчиненого зло­чину (пограбування, крадіжки, розбою, вбивства тощо), що є при­пустимим та правомірним. У ст. 98 КПК України зазначено, що якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути по­рушено щодо цієї особи.

CmamrnxJS-------------------------------------------------------------------------- 423

Однак у деяких випадках злочин може бути вчинений лише пев-_и суб'єктами, у зв'язку з чим їх виявлення входить в поняття!? становлення ознак злочину" (ухилення від сплати податків, ^в_бар переслідування за критику, порушення правил торгівлі, ухи-* ня' _від лікування венеричного захворювання, дезертирство тощо)- Тут закон пов'язує можливість кримінальної відповідаль­ності тільки з діями осіб, які мають особливий статус (суб'єкт підприємництва, посадова особа, хворий, військовослужбовець тощо)- В такому разі ознаки злочину міститимуть в собі і дані про суб'єкт злочину, а кримінальна справа порушується щодо конкрет­ної особи за конкретною статтею Кримінального кодексу України. Дані, ЩО вказують на наявність ознак злочину, мають бути до­статніми, а це значить, що вони повинні з достовірністю вказувати на наявність названих обставин складу злочину.

Таким чином, кримінальна справа порушується за наявності приводів до її порушення (ст. 98 КПК України) та за відсутності обставин, що виключають її порушення (ст. 6 КПК України).

Приймаючи рішення про порушення кримінальної справи, слідчий, орган дізнання, прокурор або суддя виносять постанову, а

суд — ухвалу.

Говорячи про прийняття будь-якого процесуального рішення,

мають на увазі низку моментів:

а) який орган має право прийняти рішення про виконання цієї

дії та реалізувати її;

б) в які строки має бути прийнято та реалізовано рішення;

в) які конкретні дії мають передувати прийняттю рішення і в
якій процесуальній формі виконуватися;

г) як документально має бути оформлено прийняте рішення;

д) які можуть бути наслідки прийнятого рішення, хто і як може
його оскаржити, хто може відмінити прийняте рішення;

є) які правовідносини виникають у зв'язку з прийнятим рішен­ням, які права при цьому мають учасники процесу;

є) які наслідки настають у разі визнання рішення незаконним.

Приймаючи рішення, необхідно зважити всі обставини, що мають значення, визначити юридичну процедуру прийняття та ви­конання прийнятого рішення.

Є деякі особливості взаємодії слідчого та працівників органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи. Так, відповідно до відомчої інструкції МВС України, реалізація оперативних матеріалів з порушенням справи може бути здійснена як слідчим, так і оперативним працівником. Однак у всіх випадках порушенню кримінальної справи має передувати їх спільний розгляд. При цьому матеріали безпосереднього виявлення органом дізнання ознак злочину, наприклад матеріали про виявлену крадіжку, як правило, спільно обговорюються слідчим та оперуповноваженим. Слідчий має право повернути такі матеріали органу дізнання на до­даткову перевірку. В цьому разі він складає письмовий висновок із зазначенням обставин, які заважають порушенню справи, а також заходів, які підлягають виконанню з метою усунення допущених прогалин.

425

424

Стаття 98

У ст. 98 КПК України, яка визначає порядок порущ_енН5І кримінальної справи, говориться: " За наявності приводів і підстав зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнан­ня або суддя зобов'язані винести постанову, а суд — ухвалу про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави для порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування".

Рішення має бути прийняте у строк до трьох днів, а у виняткових випадках (коли потрібна перевірка матеріалів) — до десяти діб.

Стаття 98-1 КПК України передбачає запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну справу.

У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, прокурор чи суддя має право прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення попереднього розслідування чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу). Водночас, згідно зі ст. 6 Закону України " Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р.¹ громадянинові України може бути тимчасово відмовлено в видачі паспорта (в візі на виїзд), якщо проти нього порушено кримінальну справу. Органи, що порушують справу, в тому числі слідчий і орган дізнання, мають змогу здійснити попе­редження чи запобігання виїзду шляхом інформування підрозділів дозвільної системи про порушення справи стосовно відповідної особи.

Особливості порушення кримінальної справи стосовно деяких осіб. Стосовно деяких громадян закон встановлює імунітет від кримінальної відповідальності, статус повної або часткової (обме­женої) процесуальної недоторканності. Імунітетом від кримінальної відповідальності наділені дипломатичні агенти. Вони не підлягають арешту або затриманню. Дипломатичний агент не зобов'язаний да­вати показання як свідок. Помешкання, архіви і документи дипло­матичних представництв недоторканні. Державні службовці дер­жави перебування не можуть вступати в ці помешкання інакше, як за згодою глави представництва. Члени сім'ї дипломатичного аген­та, що живуть разом із ним, користуються привілеями й імунітета­ми дипломатичних агентів. Співробітники адміністративно-технічного персоналу представництв і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами держави перебування, мають привілеї та імунітети, аналогічні дипломатичним агентам².

Консульські посадові особи не підлягають арешту або затриман­ню інакше як на підставі рішень суду й у випадку вчинення тяжких злочинів³.

Недоторканністю володіють насамперед Президент України і кандидати на цю посаду в період виборів, Голова Верховної Ради

¹ Відомості Верховної Ради України.— 1994.— №18.— ст. 101.

Віденська конвенція'про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 ро­ку. — ст. 22, 24 29 — 37; Положення про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в Україні.— Затверджено Указом Президента України 10 червня 1993 року.

Віденська конвенція про консульські зносини.— Відень, 24 квітня 1963 року.

Стаття 98

України і Прем'єр-міністр України. Законом України " Про вибори Президента України" кандидат у президенти не може бути притяг­нутий до кримінальної відповідальності або підданий арешту та за­триманню без згоди Центральної виборчої комісії.

Судді недоторканні і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Верховної Ради України.

Уповноважений з прав людини Верховної Ради України корис­тується статусом недоторканності на весь період свої повноважень. Кримінальну справу стосовно нього може порушити лише Гене­ральний прокурор України.

Згідно зі ст. 10 Закону України " Про адвокатуру" кримінальну справу проти адвоката може бути порушено тільки Генеральним прокурором України, його заступниками або прокурорами облас­тей. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручень, не підлягають вилученню та огляду. Забороняється прослухозування телефонних розмов адвокатів.

Згідно зі ст. 37 Закону України " Про рахункову палату" кримі­нальну справу щодо Голови Рахункової палати, Першого заступни­ка і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахун­кової палати може бути порушено лише Генеральним прокурором України.

Під час складання постанови про порушення кримінальної спра­ви необхідно виходити із загальних вимог, яким має відповідати постанова слідчого та органу дізнання, викладених у ст. 130 КПК України.

Постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, судді та ухвала суду складається з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині зазначаються дата винесення постанови, місце (місто, селище), посада, звання особи, яка виносить постано­ву, його прізвище, матеріали, які розглядалися під час винесення постанови.

В описово-мотивувальній частині постанови вказується джерело відомостей про злочин, що слугує приводом до порушення справи, а також куди і коли ці відомості надійшли. Далі викладаються фак­тичні дані, що вказують на наявність ознак конкретного злочину, тобто підстава до порушення справи, час, місце та інші обставини вчинення злочину.

Після зазначення в описовій частині постанови, за якою (якими) статтею кримінального закону кваліфікується злочин, має йти по­силання на статті кримінально-процесуального закону, якими керується орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, приймаючи рішення порушити кримінальну справу.

У силу ст. 113 КПК України, якщо справа порушена слідчим та прийнята ним до свого провадження, складається єдина постанова про порушення справи та прийняття її до свого провадження. У та­кому разі в описово-мотивувальній частині постанови вказується, що при цьому слідчий керувався також положеннями відповідних правових норм.

426

Стаття 98

У резолютивній частині постанови міститься рішення про пору­шення кримінальної справи. Ця частина постанови випливає з опи­сової частини, є її логічним продовженням та розвитком. У ній обов'язково зазначається стаття Кримінального кодексу України, за ознаками якої кваліфікується діяння, що підлягає розслідуванню кому і куди направляється справа або ким приймається до свого провадження.

Постанова слідчого, прокурора, судді, так само як і ухвала суду про порушення кримінальної справи, набирає законної сили з мо­менту її винесення та підписання. Постанова особи, яка провадить дізнання, про порушення кримінальної справи підлягає затвер­дженню керівником органу дізнання та набирає юридичної сили з даного моменту.

Копія постанови про порушення кримінальної справи направ­ляється слідчим та органом дізнання в добовий строк прокурору. Прокурор здійснює нагляд за своєчасністю розгляду заяв та повідом­лень про злочин, законністю та обґрунтованістю прийнятих рішень про порушення або про відмову в порушенні справи. При цьому він може перевіряти матеріали та порушені справи, проводити їх звірку з записами про заяви та повідомлення про злочини, зробле­ними в черговій частині органів внутрішніх справ.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закри­ває її, а в разі, якщо за цією справою ще не провадилося жодної слідчої або процесуальної дії, може відмінити постанову про пору­шення кримінальної справи, що, по суті, означає відмову в її пору­шенні. Рішення прокурора може бути оскаржене особами, інте­ресів яких воно торкається, до суду.

Після порушення справи:

1) прокурор направляє справу для провадження попереднього слідства або дізнання;

2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання;

3) суд направляє справу прокуророві для провадження попе­реднього слідства або дізнання, а справи про злочини, зазначені в частині 1 статті 27 КПК України, приймає для розгляду в суді.

Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної спра­ви. Відповідно до конституційного принципу нагляду прокурора за діяльністю органів дізнання і досудового розслідування нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закри­ває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або ор­ганом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.

гтаття 98-1_________________________________________ 427

Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, стосовно якої порушено кримінальну справу

У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи, прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгля­ду, про що виносить мотивовану постанову (ухвалу).

(Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом № 358/95-ВР від 05.10.95)

Згідно із законом України № 3857-ХН від 21 січня 1994 року " Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" гро­мадянин України має право виїхати з України, крім випадків, перед­бачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві при­ватної власності. Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.

Заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини (далі — паспорт) розглядаються про­тягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, — протягом трьох робочих днів.

У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.

Повторне клопотання може бути прийнято до розгляду не раніш як через шість місяців після остаточного вирішення питання про відмову у видачі паспорта. При цьому беруться до уваги матеріали, подані раніше, якщо зазначені в них дані залишилися без зміни.

Відповідно до ст. б цього закону громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо проти нього порушено кримінальну справу — до закінчення про­вадження у справі.

Громадянин України, який має паспорт для виїзду за кордон, у разі, коли існують обставини, що обмежують право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав пас­порт, що зберігається в органі внутрішніх справ, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його за­конного представника.

⇐ Предыдущая16171819202122232425Следующая ⇒

Поделиться: