Стаття 84. Обов'язковість ведення протоколу

При провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

(Стаття 84 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР Ns 8627-10 від 20.03.85, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — на­ буває чинності з 20.06.2001)

Обов'язковим і невід'ємним елементом кримінально-процесу­альної діяльності є кримінально-процесуальне документування — фіксація у процесуальних документах або за допомогою засобів технічного документування всіх процесуальних дій і рішень (обшук — протокол обшуку, експертиза — висновок експерта, арешт — постанова про обрання запобіжного заходу у вигляді взят­тя під варту, судове слідство — протокол судового розгляду або відеозапис судового процесу тощо). Така фіксація має принципо­вий характер і покликана забезпечити як результативність викону­ваних процесуальних дій, так і перевірність забезпечення при цьому прав і законних інтересів громадян.

Стаття 129 Конституції України визначає, що до основних засад кримінального судочинства належить " гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами". Але технічне до­кументування — лише частина діяльності з документування проце­суального провадження, до того ж документуванню підлягає не тільки судовий процес, а й процесуальна діяльність на досудовому слідстві і на інших стадіях процесу.

Стаття 84 КПК України вимагає обов'язкового документування слідчих і всіх інших процесуальних дій, надаючи цим вимогам принциповий характер. Ст. 370 КПК України, наприклад, вважає істотним порушенням процесуального закону, яке тягне відміну касаційною інстанцією вироку суду, навіть якщо в справі відсутній протокол судового засідання, або якщо він не підписаний головую­чим чи секретарем. Подібні вимоги не менш важливі щодо фіксу­вання слідчих дій чи рішень.

Процесуальний документ — складова і невід'ємна частина про­цесуального акту, суттєвий гарант правосуддя. Документування — принципове положення, невиконання вимог якого робить юридич-

XiЈ_______________________________________________ Стаття Ял

но нікчемними самі процесуальні акти і зводить нанівець зусилля з розв'язання завдань правосуддя.

Неприпустимим є здійснення будь-якої процесуальної дії _ад₀ прийняття юридичного рішення без передбаченого законом проце­суального документа, так само як і складання документа буде аб­сурдним без необхідності фіксації будь-якого юридичного факту (дії або рішення). Документи мають бути складені у строгій відповідності з вимогами закону, на виконання закону. Принцип документованості процесу, так само як і інші принципи криміналь­ного процесу, служить найважливішою гарантією правосуддя.

Юридичний документ — це письмовий акт, який встановлює розвиває або припиняє певні правовідносини або фіксує юридично значимі факти та дії.

Крішшально-лроцесуальним документом можна вважати пись­мовий документ, складений на основі кримінально-процесуального закону уповноваженим на це суб'єктом у зв'язку із здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесуальних дій або прийняттям рішень), в якому письмово зафіксовано інформацію про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.

У сучасній українській мові та в юридичній науці під " актом" розуміють як прояв людської діяльності (дія, подія), так і доку­мент — словесне відображення цієї діяльності письмово.

У цьому зв'язку необхідно зазначити, що " процесуальний акт" являє собою нерозривну єдність процесуальної дії або рішення та його засвідчувальиої частини — процесуального документа.

Процесуальний документ — невід'ємним атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частина процесуального акту. Неприпус­тиме здійснення будь-якої процесуальної дії без складання передба­ченого законом процесуального документа і навпаки.

Перебуваючи в нерозривній єдності з процесуальною дією або рішенням, процесуальний документ відображає їх зміст та форму, засвідчує хід та результати. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримінального процесу та здійсненні правосуддя, слугує засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів, є однією з гарантій їх захисту.

Процесуальний документ незмінно є найважливішим елементом процесуальної форми, яка покликана, по-перше, доводити до відома юридично значимі факти, закріплювати та засвідчувати отримані фактичні дані — докази, а тим самим сприяти встановленню об'єктивної істини, в силу чого в самій процесуальній формі зако­нодавчо втілюється накопичений людством досвід пізнання істини; по-друге, слугувати засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та обов'язків; по-третє, бути гарантією законності.

Таким чином, можна сказати, що в цілому кримінально-пропе-суальні документи виконують інформаційну, пізнавальну, комунікативну, засвідчувальну, правозастосовчу, правозахисну та виховну функції, забезпечують можливість здійснення дійового прокурорського нагляду та процесуального контролю, відіграють організуючу та дисциплінуючу роль. Процесуальні документи — необхідна умова правосуддя, влучності та безпомилковості застосу­вання кримінальної репресії, процесуального примусу чи інших заходів юридичної відповідальності.

Стаття 85 _________________________________________________ 38£

Стаття 85. Протокол слідчої діі

У протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазна­чені: місце І дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у про­веденні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час u початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дій 3 метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 цього Кодексу.

Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії. при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження.

Зазначені особи можуть ознайомитися з иротоколом особисто.

Вставки і поправки повинні бути застережені в прото­колі перед підписами.

Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вовн були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може осо­бисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Коли особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

^Стаття 85 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 18.01.66, Ns 6834-10 від 16.04.84, Законам № 1381- XIV (138114) від 13.01. 2000)

Протокол — це процесуальний документ, який закріплює та засвідчує хід і результати слідчих та інших процесуальних дій.

Кожний із процесуальних документів має типову структуру: Вступна частіша — Описова частина — Заключна частина.

Протокол слідчої дії складається відповідно до загальних вимог, викладених у ст. 85 КПК України. В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені необхідні відомості.

У вступній частині — місце і дата його складання; час початку і закінчення процесуальної дії. посади і прізвища осіб, що прово­дять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення іх прав і обов'язків.

У протоколі допиту, окрім того, вказуються: прізвище, ім'я та по батькові допитуваної особи, її вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, вид занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченими та по­терпілими.

У протоколі допиту свідка зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показан-

Стаття 85

ня і за давання завідомо неправдивих показань, а також, що йои™ роз'яснені положення ст. 69-1 КПК України, згідно з якими він не несе відповідальності за відмову від давання показань щодо себе членів своєї сім'ї та близьких родичів.

В описовій частині — зміст проведеної слідчої дії, всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії, _в тій послідовності, в якій вони виявлялись і в тому вигляді, в якому вони сприймались. Щодо кожного предмета, який підлягає Вилученню повинно бути зазначено, в якому саме місці і за яких обставин він був виявлений.

З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосо­вані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій обмежуються відо­мості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 КПК України. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитан­ня викладаються в першій особі і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазна­чається в протоколі.

У заключній частині відмічається факт ознайомлення з прото­колом учасників слідчої дії особисто чи те, що протокол зачитується всім названим особам, при цьому їм роз'яснюється їх право вноси­ти поправки і зауваження. Вставки і поправки повинні бути засте­режені в протоколі перед підписами. Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа.

До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звуко­запису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Другий примірник протоколу обшуку, виїмки, накладення ареш­ту на майно, а також другий примірник опису вручається особі, у якої проведено обшук або виїмку. Копія протоколу затримання уп­родовж доби має бути направлена прокурору. За наявності в про­токолі зауважень на неправильні дії, допущені під час обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за слідством.

Якщо особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовить­ся підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверд­жується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Юридичний документ має бути максимально раціональним, зро­зумілим і доцільним — мінімум слів, максимум інформації. Важли­во, щоб протокол відповідав таким вимогам.

Повнота інформації — всі необхідні складники думки мають у тексті своє словесне вираження в такому достатньому і реально можливому обсязі і формі, щоб нічого не треба домислювати.

Ясність і точність мови та свобода від суперечностей. Доку­мент має бути викладений зрозумілою, простою і доцільною термінологією.

Юридичний документ має бути викладений у суворій логічній послідовності, щоб кожне нове судження виходило з попереднього або не було пов'язане з ним за смислом та змістом, щоб не було

Стаття 85_________________________________________________ 385

огічних протиріч або неочікуваних, не зроблених з тексту доку-^л j-ja висновків. Використовувані поняття мають відповідати су­часному рівню правових знань та культури. Зміст та обсяг вжива­них понять мають відповідати якісній та кількісній характеристиці означуваних предметів.

Значну увагу слід приділяти мові і стилю процесуальних доку­ментів, утому числі і протоколів слідчих дій.

Мова — це знаково-інформаційна система, що являє собою запас слів та граматичні принципи їх сполучення, за допомогою якої люди можуть спілкуватися між собою, формувати, зберігати та пере­давати знання та будь-яку іншу інформацію в просторі та часі. Мова має свої різновиди, які називаються стилями. Беручи за критерій експресивно-стильове забарвлення мови, розрізняють: розмовний стиль, стиль художньої літератури, офіційно-діловий стиль або стиль юридичних та інших ділових до­кументів, стиль політико-публіцистичних творів, стиль наукових праць та трактатів, стиль релігійних книг, стиль народних пісень, частівок та інших фольклорних творів.

Найбільш поширеними та широко вживаними є художній літе­ратурний та офіційно-діловий стилі. В чому відмінність між ними? У творах художньої літератури письменники за допомогою різних відтінків значення слів та їх інтонаційно-синтаксичних зв'язків доводять до читача задум твору, висловлюють своє став­лення до зображуваних сюжетів та персонажів, фактів та обставин життя, прагнуть до образності сприйняття та лексико-морфо-логічної виразності свого твору.

Особливістю стилю художніх творів є емоційна виразність. Ху­дожня мова — це образно-експресивна мова. Експресія (ви­разність) досягається широким використанням епітетів, метафор, порівнянь, гіпербол, архаїзмів, тобто вживанням слів, які мають не тільки семантичне (смислове) значення, а й несуть емоційне забар­влення, а також застосуванням особливої ритміки мови (її інто­наційного строю) та інших засобіБ. У художній мові слова отриму­ють образне значення та естетичне звучання, якого немає в інших

видах мови.

Особливе багатство художнього слоза — метафори. Вони дозво­ляють в небагатьох словах реалізувати філософські думки і есте­тичні задуми авторів. Наприклад: " 1 замість чаю // Сузір'я олівцем качаю// Глоток ковтнувши тиші"; " Душа стражданнями пом'ята // Те не розп'ята"; " Завернувши мрію собою // Весну вернула зимою"; " Ти бачишся мені // Коханкою несмілою // Горю в шале­ному вогні // Хай буде заздра білою // Хоча б недовго — в моїм сні" (В. Герлшшяшс. Хай буде заздра білою.— 2000).

Багатющу й естетично витончену метафоричну палітру вишука­ної художньої семантики являє собою поезія С. Єсеніна та багатьох інших митців слова. Але незважаючи на всю привабливість ху­дожньої мови, юридичні документи пишуться в офіційно-діловому стилі. То які ж саме його особливості?

Якщо з художньої мови виключити епітети, метафори та інші образно-експресивні засоби, залишивши її" смисловий бік (квінте­сенцію), то, по суті, ми й отримаємо офіційно-діловий стиль.

13 Те^тишних

 

387

386

Стаття 85

Ділове мовлення, якщо воно не доведено багатослів'ям, неоправ-даним ускладненням лексики розпливчастими багатозначними та неконкретними штампами до пихатого канцеляризму, за яким не видно живої думки, чи не зведено бідністю словарного запасу до сірого, убогого, простонародного " красномовства", є різновидом літературної мови і надбанням культури.

Діловий стиль, як зазначає А. П. Коваль, — це стиль, який задо­вольняє потреби суспільства в документальному оформленні різних актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між державними організаціями, а також між чле­нами суспільства в офіційній сфері їх спілкування¹.

Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, ви­тонченою та гармонійною. Простою не означає " спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами чи іншими ек­спресивними засобами, так і збіднювати або спотворювати канце-лярсько-бюрократичними словами та словосполученнями. В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.

Офіційно-діловий стиль юридичних документів характери­зується такими мовними особливостями.

1. Мова юридичного документа має бути літературною, без складних граматичних конструкцій та стилістичних зворотів, чіткою, зрозумілою, змістовною та доцільною. Всі дії, предмети, явища позначаються словами, які дають точне уявлення про них з граничною чіткістю.

2. В юридичному документі використовуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладення надають максимум інформації (прості закінчені речення, відокремлені дієприслівни­кові звороти тощо), лаконічно передають потрібні відомості.

3. Думки мають викладатися в такій послідовності, щоб одне по­ложення випливало з попереднього та готувало б до розуміння наступ­ного. Синтаксичні зв'язки формулюються залежно від логічних зв'язків.

4. Переважно використовується стилістично нейтральний тон мовлення без засобів образності і прояву особистих почуттів, ней­тральні з точки зору емоційного забарвлення книжні слова та літе­ратурні вирази. Наприклад, " розкрадач", а не " крадій", " заподіяв тілесні ушкодження", а не " побив до крові", " вчинив хуліганство", а не " зчинив бешкет" тощо. З лексичних синонімів, як правило, ви­бирається слово, яке має мінімальну експресію, є домінантою синонімічного ряду.

5. В офіційно-діловому мовленні, в тому числі і в юридичних до­кументах, як правило, не використовуються метафори, елементи просторіччя, жаргонні слова та терміни іноземного походження (" плюралізм", " консенсус", " нонсенс", " дефініція" тощо), а також слова із зменшувальними значеннями.

6. У синтаксисі ділового стилю поширеним є прямий порядок слів у реченні: підмет стоїть, як правило, на початку речення та, найчастіше, передує присудку; означення стоять перед означувани­ми словами, доповнення — після керуючого ними слова, обставинні

¹ Коваль А. П. Культура ділового моалення.— К., 1982.— С.10.

Стаття 85

слова (прислівники) — якомога ближче до слова, яке вони поясню­ють, вставні слова та звороти ставляться на початку речення.

7. Кількісна перевага надається складним реченням над прости­ми, а кращим є чергування простих і складних речень з додержан­ням правил ритміки мови.

8. Широко вживаються дієприкметникові та дієприслівникові звороти, які надають мові лаконізму, влучності та динамічності (" Громадянка Рукояткіна, працюючи бухгалтером заводу " Бога­тир", зловживаючи своїм службовим становищем..."; " На підставі викладеного, керуючись ст. 180 КПК України, постановив..." ).

9. Використовується професійна термінологія, яка вживається в законі (наприклад, " об'єктивна істина", " цивільний позивач", " амністія", " речовий доказ", " касаційна скарга" ).

10. Широко вживаються слова — організатори думки (" на
підставі викладеного", " однак", " крім того" тощо).

11. Діловий стиль відзначається зростаючою стандартизацією та
уніфікацією мови, широким вживанням сталих словосполучень,
трафаретів, застосуванням типових текстів. Поширені мовні кліше,
стандартні звороти та вирази (наприклад, " провести особистий
обшук затриманого", " здійснити привід свідка" ).

Як художня мова, так і мова офіційно-ділового стилю є досяг­ненням культури. Ні ту, ні іншу мову не-слід спотворювати грубою народною говіркою або жаргонними виразами.

Документ не повинен бути нудним, сірим, спрощеним до тривіальності та безликим. Але не слід надавати юридичному чи іншому офіційному документові помпезності, пишномовності, зайвої манірності або крикливості. Вся цінність документа в думці, яка в ньому закладена, та в її інтелектуально-естетичному оформ­ленні. Ясність думки та легкість фрази — ось ті позитивні якості,

яких слід прагнути.

Юридичному документу властиві стислість, грамотність, ясність викладення та культура оформлення. За відомим висловом, стислість — сестра таланту. Але вона дозволяє ще й економити най­дорожче, що є у людини, — час. Документ не повинен містити ніякої зайвої інформації. Багатослівність — недолік.

Стислість слів і ясність думки — це признак ділового стилю і розумної людини. Вчіться писати так, вчіться на кращих прикладах, вчіться писати і говорити афористично. Зробіть спробу написати афо­ризм. Наприклад, такий: " Жінка — восьме чудо світу, яке дає початок всім іншим"; " Найкраще правосуддя те, яке робить себе зайвим"; " Ябеда — біда для всіх, хто має своє Я" (В. Тертишник.— 1998).

Мова документа має бути елегантною. А елегантно пише скоріше той, хто елегантно мислить.

Мова юридичних документів має бути простою, зрозумілою, ви­тонченою та гармонічною. Простою — не означає " спрощеною". Мову документа не слід як прикрашати метафорами або іншими експресивними засобами, так і_ збіднювати або спотворювати кан­целярсько-бюрократичними словами та словосполученнями. В офіційно-діловому стилі важливо добитися точного та лаконічного викладення фактів і висновків.

ІЗ *

388______________________ ^______________________ Стаття 85-1

Важливою умовою правильної мови є використання слів відповідно до їх смислу та стилістичної ознаки; правильне за смис­лом сполучення слів; виключення тавтології; стилістична однорідність лексики; синтаксично правильна побудова речень.

Таким чином, процесуальний документ має бути викладений доброю мовою в офіційно-діловому стилі з додержанням правил граматики та синтаксису, а головне — юридично грамотно.

Елегантність мови — це здібність викладеної думки в простій одежі слів виглядати пишною і в вишуканій оправі слів бути про­стою і зрозумілою.

Стаття 85-1. Застосування звукозапису при провадженні досудового слідства

Звукозапис може застосовуватися при допиті підозрю­ваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред'явленні для впізнання, відтворенні обстанов­ки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій під час досудового розслідування.

При проведенні слідчих дій з застосуванням ззухоза-пнсу про це повідомляються всі учасники слідчої дії до и початку. Фонограма повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 цього Кодексу, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході и проведення не дозво­ляється.

Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтворюється учасникам цієї дії. Висловлені ними заува­ження і доповнення до звукозапису заносяться на фоно­граму. Протокол слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису, складається з додержанням правил цього Кодексу. В протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису і повідомлення про це учас­ників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапи­су, про відтворення звукозапису учасникам слідчої дії та їх заяви з приводу застосування звукозапису. В разі відтворення звукозапису показань при проведенні іншої слідчої дії про це зазначається у протоколі відповідної слідчої дії. При проведенні очної ставки відтворення зву­козапису попередніх показань учасників очної ставки до­пускається лише після давання ними показань на очній ставці та занесення їх до протоколу.

При пред'явленні учасникам процесу матеріалів спра­ви у зв'язку з закінченням досудового розслідування зву­козапис відтворюється обвинуваченому і його захиснику, а в разі клопотання — й іншим учасникам процесу. Фо­нограма в опечатаному вигляді зберігається при справі.

(Кодекс доповнено статтею 85-1 згідно з Указом ПВР № 117-08 від 30.08.71, в редакції Закону Ni 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — на­ буває чинності з 29.06.2001)

Стаття 85-2. Застосування кінозйомки, відеозапису при проведенні слідчої дії

Кінозйомка, відеозапис можуть застосовуватися при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки й об­ставин події та при проведенні інших слідчих дій.

Стаття 85-2________________________________________________ 389

Учасники слідчої дії повідомляються про застосування кінозйомки, відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони де­монструються всім учасникам слідчої дії, про що скла­дається окремий протокол. Процесуальне оформлення за­стосування кінозйомки, відеозапису і демонстрування кінострічки, відеострічки при проведенні іншої слідчої дії, пред'явленні матеріалів справи в зв'язку з закінченням досудового розслідування, а також під час судового роз­гляду провадиться відповідно до правил, передбачених статтею 85-1 цього Кодексу.

(Кодекс доповнено статтею 85-2 згідно з Указом ПВР №117-08 від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84)

Технічне документування слідчих і судових дій. При допиті підо­зрюваного, обвинуваченого, свідка і потерпілого, очній ставці, пред'явленні для впізнання, відтворенні обстановки й обставин події, огляді, обшуку та при проведенні інших слідчих дій під час попереднього розслідування, а також при розгляді справи в суді мо­жуть застосовуватися звукозапис, кінозйомка та відеозапис.

Про це повідомляються всі учасники слідчої дії до її початку. Фо­нограма повинна містити відомості, зазначені у частині 1 статті 85 КПК України, та відбивати весь хід слідчої дії. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини слідчої дії в ході її проведення не дозволяється.

Перед закінченням слідчої дії звукозапис повністю відтво­рюється учасникам цієї дії. Висловлені ними зауваження і допов­нення до звукозапису заносяться на фонограму. Після зйомки, за­пису та виготовлення кінострічки, відеострічки вони демонстру­ються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий про­токол.

Протокол слідчої дії, проведеної з застосуванням звукозапису, кінозйомки та відеозапису, складається з додержанням вимог ст. 85 КПК України та процесуальних правил, викладених стосовно відповідної слідчої дії.

У протоколі повинно бути також зазначено про застосування звукозапису, кінозйомки та відеозапису і повідомлення про це учасників слідчої дії, про технічні засоби та умови звукозапису, кінозйомки та відеозапису, про відтворення результатів технічного документування учасникам слідчої дії та їх заяви з приводу засто­сування технічного документування. Якщо звукозапис, кінозйомки та відеозапис застосовувалися під час судового розгляду справи, відповідні відомості повинні бути зазначені у протоколі судового засідання.

При пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи у зв'язку з закінченням попереднього розслідування звукозапис, матеріали кінозйомки та відеозапису відтворюються обвинувачено­му і його захисникові, а в разі клопотання — й іншим учасникам процесу. Матеріали технічного документування в опечатаному виг­ляді зберігаються при справі.

390

Стаття 86

Стаття 86.

(Статтю 86 виключено на підставі Закону № 2533-Ш (2533-14) віл
21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)                                            ^w

Стаття 87. Протокол судового засідання

Протокол судового засідання в суді першої і апе­ляційної інстанцій веде секретар судового засідання. У протоколі зазначаються:

місце та час початку і закінчення судового засідання;

назва і склад суду;

справа, яка розглядалась;

секретар;

сторони;

особи, які не з'явились в судове засідання, та причини їх неявки;

дані про особу підсудного;

дані про час одержання підсудним копи обвинуваль­ного висновку;

дані про роз'яснення підсудному та іншим учасникам процесу їх прав та обов'язків;

ухвали та постанови суду, прийняті без видалення до нарадчої кімнати;

усі розпорядження головуючого і дії суду, в тому по­рядку, в якому вони відбувались;

усі клопотання і заяви учасників процесу;

докладний зміст записаних у першій особі показань підсудного, потерпілого, свідків, пояснень спеціалістів, відповідей експерта на усні запитання;

послідовність і короткий зміст судових дебатів;

короткий зміст останнього слова підсудного;

проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку його оскарження.

Протокол судового засідання підписують головуючий і секретар судового засідання.

Протокол судового засідання повинен бути виготовле­ний не пізніше семи діб з дня закінчення судового роз­гляду справи. Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються учасники судового розгляду.

(Стаття 87 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 6834- tO від 16.04.84, Законом Ns І483-ІІІ (1483-14) від 22.02.2000, в редакції За­ кону № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Протокол судового засідання — єдиний процесуальний доку­мент, в якому фіксується весь хід та результати судового розгляду кримінальної справи, відображаються всі обставини судового слідства і дебати сторін, клопотання учасників процесу, заходи щодо забезпечення встановлення істини, захисту прав і свобод учасників процесу. Це робить його важливим юридичним актом.

Протокол судового засідання веде секретар суду. У протоколі за­значаються: місце і час початку та закінчення судового засідання, назва і склад суду; справа, яка розглядається; секретар, прокурор, громадський обвинувач, підсудний і його захисник, громадський захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники, експерт, спеціаліст, перекладач; свідки, що з'явились, і свідки, які не з'явились, та причина їх нез'явлення; до-

Стаття 87-1_______________________________________               391

■ гладні дані про особу підсудного, про час одержання ним обвину­вального висновку; роз'яснення підсудному його прав; роз'яснення прав і обов'язків іншим особам, які брали участь у справі; ухвали суду, прийняті на місці; всі розпорядження головуючого і дії суду в тому порядку, в якому вони відбувалися; всі заяви, прохання і клопотання осіб, що брали участь у справі; докладний зміст запи­саних у першій особі показань підсудного, потерпілого і свідків; відповіді експерта на додаткові запитання; послідовність і короткий зміст судових дебатів; зміст останнього слова підсудного; вказівка про проголошення вироку й роз'яснення порядку і строків його ос­карження, а також роз'яснення засудженому права на подання кло­потання про помилування.

Протокол повинен бути складений і підписаний головуючим і секретарем протягом трьох діб після судового розгляду справи.

Обвинувач, підсудний, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їхні представники, за­хисник, які брали участь у судовому засіданні, протягом трьох діб з дня складення протоколу мають право ознайомитися з ним і по­дати письмові зауваження, вказавши на його неправильність або неповноту. Зауваження до протоколу й ухвала суду чи постанова судді у всіх випадках приєднуються до справи.

Стаття 87-1. Фіксування судового процесу технічними за­собами

Повне фіксування судового процесу за допомогою зву-козаписуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті чи в апеляційному суді або з ініціативи суду.

Повне фіксування судового процесу здійснює секретар судового засідання або під його керівництвом інший працівник суду.

Про те, що з метою повного фіксування судового про­цесу застосовуються технічні засоби, а також дані про їхні технічні характеристики зазначається в протоколі су­дового засідання. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, в якому похвилинно зазначаються відомості про процесуальні дії, виконані в судовому засіданні.

Відтворення технічного запису судового процесу здійснюється на вимогу сторін чи за ініціативою суду.

Аудіокасета чи інший носій інформації, на якому зафіксовано судовий процес, зберігається при справі.

(Кодекс доповнено статтею 87-1 згідно із Законом № 2533-Ш (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

При розгляді справи в суді за клопотанням сторін чи з ініціативи самого суду можуть застосовуватися звукозапис, кінозйомка та відеозапис. При дослідженні окремих доказів суд можна застосо­вувати фотографування, а також ксерокопіювання, сканування та інші технічні засоби.

392                                                                                             Стаття 8 й

Про застосування технічних засобів як для фіксації перебігу су­дочинства, так і для дослідження окремих доказів повідомляються всі учасники судового розгляду справи. Про технічне документу­вання робиться запис в протоколі судового засідання. Повторення спеціально для звукозапису будь-якої частини судового слідства чи іншого етапу судового розгляду справи не дозволяється.

Якщо звукозапис, кінозйомки та відеозапис застосовувалися під час судового розгляду справи, матеріали такого технічного доку­ментування засвідчуються секретарем суду і приєднуються до справи.

При пред'явленні учасникам процесу матеріалів справи та про­токолу судового засідання останні можуть знайомитись і з матеріалами технічного документування судового процесу.

Матеріали технічного документування в опечатаному вигляді зберігаються при справі.

Стаття 88. Зауваження на протокол судового засідання

Учасники судового розгляду мають право ознайомити­ся з протоколом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, вказавши на його неправильність чи неповноту. Письмове клопотання про ознайомлення з протоколом судового засідання зазначені особи мають право заявити протягом трьох діб з часу проголошення вироку чи іншого судового рішення.

Про виготовлення протоколу судового засідання повідомляються прокурор, який брав участь у розгляді справи, і ті учасники судового розгляду, які заявили кло­потання про ознайомлення з ним. З моменту одержання цього повідомлення вони вправі протягом трьох діб оз­найомитись з протоколом і подати на нього зауваження. За наявності поважних причин цей строк може бути про­довжений постановою головуючого.

У разі умисного затягування ознайомлення з протоко­лом судового засідання чи виставлення не передбачених законом умов для його ознайомлення, особа, яка пред'являє протокол для ознайомлення, складає про це протокол і передає його головуючому. Головуючий у таких випадках затверджує графік ознайомлення, який с обов'язковим для особи, що знайомиться з протоколом су­дового засідання. За наявності поважних причин визна­чені у графіку строки ознайомлення з протоколом можуть бути продовжені постановою головуючого. Після закінчення визначеного в графіку строку головуючий своїм розпорядженням припиняє ознайомлення з прото­колом.

Головуючий розглядає зауваження на протокол судо­вого засідання і в разі згоди з ними посвідчує їх пра­вильність.

При незгоді головуючого з зауваженнями вони вно­сяться на розгляд судового засідання. Про час розгляду зауважень повідомляються всі учасники судового розгля­ду, але їх неявка не перешкоджає розгляду зауважень.

Зауваження на протокол розглядаються:

якщо справа розглядалася суддею одноособово — го­ловуючим;

 

якщо справа розглядалась колегіально — цим судом чи більшістю його складу.

У судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які подали зауваження, думка інших учасників судового розгляду, при необхідності відтворюється технічний запис процесу, якщо він здійснювався, опитуються особи, щодо змісту показань яких подані зауваження. Суддя — постановою, а суд — ухвалою за наявності для того підстав задовольняють чи відхиляють зауваження.

Зауваження на протокол, постанова чи ухвала про їх розгляд приєднуються до справи.

Якщо з якихось причин зауваження розглянути не­можливо, вони приєднуються до справи і оцінюються судом вищого рівня у сукупності з усіма матеріалами справи.

Зауваження на протокол судового засідання, подаш з порушенням строків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, постановою головуючого залишають­ся без розгляду, але приєднуються до справи. Заяви щодо неправильності чи неповноти протоколу судового засідання тих учасників судового розгляду, які своєчасно не заявили клопотання про ознайомлення з протоколом або без поважних причин не ознайомились з ним повністю чи частково, судами до уваги не беруться.

(Стаття 88 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 117-08 від ЗО 08 71, ! * 6834-10 від 16.04.84, Законом 1* 2464-12 від 17.06.92, в редакції Закону № 2533-111 (2533-14) від 21.06.2001 — набуває чин­ ності з 29.06.2001)

⇐ Предыдущая12131415161718192021Следующая ⇒

Поделиться: