ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ

І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказів, які вказують на вчинення зло­чину певною особою, слідчий виносить мотивовану пос­танову про притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Притягнення особи як обвинуваченого — один із найваж­ливіших процесуальних актів, спрямований на практичну реалізацію функції обвинувачення та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої порушено кримінальну справу і ведеться розслідування, який полягає в винесенні постанови про притягнення як обвинуваченого; пред'явленні обвинувачення; роз'ясненні обвинуваченому його прав та наданні можливостей щодо їх реалізації; допиті обвинуваченого.

Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом порядку винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого.

Підставою притягнення особи як обвинуваченого є наявність системи неспростовних доказів, що підтверджують винність особи у вчиненні конкретного злочину.

Це означає, що на момент винесення постанови про притягнен­ня особи як обвинуваченого:

— висунуті всі можливі, б тому числі і взаємовиключаючі версії у справі;

— усі версії у справі, включаючи алібі підслідного, всебічно перевірені;

— усі версії, крім однієї — про винність підозрюваного, — спростовані зібраними доказами, а версія про винність особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів;

— у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних фактичних даних (доказів), яка дозволяє зробити однознач­ний висновок про вчинення злочину особою, яка притя­гається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її провини (сама особа, яка притягається до відповідаль­ності, не зобов'язана доводити свою невинність);

— відсутні обставини, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила злочин.

131

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачи­тись і вирішуватись на користь обвинуваченого. Для притягнення особи як обвинуваченого потрібна система неспростовних доказів які вказують на наявність в її діях конкретного складу злочину. По­милкове притягнення як обвинуваченого є одним з найнеба-жаніших актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої обіди і більш болючої душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Право­охоронні органи зобов'язані компенсувати людині моральну шкоду що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності'.

Сутність акту притягнення особи як обвинуваченого полягає в тому, що на підставі зібраних доказів конкретна особа ставиться у становище головного учасника кримінального процесу, щодо якого державою в особі органів правосуддя публічно формулюється та проголошується обвинувачення у вчиненні кримінально караного діяння, проте сам обвинувачений при цьому в силу презумпції не­винуватості ще не вважається винним, поки його провина не вста­новлена вироком суду, і наділяється для захисту своїх інтересів ши­рокими процесуальними правами.

Тим самим, з одного боку, держава оголошує обвинуваченій особі про свою готовність піддати її покаранню, а з іншого — до­зволяє їй знати, в чому вона обвинувачується, і вжити заходів за­хисту від безпідставного обвинувачення.

Актом притягнення особи як обвинуваченого держава, діючи за шляхетним принципом " йду на Ви", одночасно здійснює пробу на міцність всієї сукупності зібраних доказів у кримінальній справі.

Притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який тягне за собою подальший розвиток правовідносин між слідчим і осо­бою, що притягається до кримінальної відповідальності.

Значення акту притягнення особи як обвинуваченого можна розглядати в різних аспектах.

У кримінально-правовому аспекті це проявляється в тому, що діям обвинуваченого дається конкретна юридична кваліфікація за відповідною статтею кримінального кодексу.

Кримінально-процесуальний аспект значення акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах:

— у кримінальному процесі з'являється центральна фігура — обвинувачений, якому мають бути надані та роз'яснені його права, забезпечена можливість їх реалізації;

— висунуте обвинувачення є основою для обвинувального вис­новку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі висунутого обвинувачення; зміна об­винувачення в суді допускається за умови, що при цьому не погіршується юридичний стан обвинуваченого; розгляд у суді про­вадиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинувачен­ням, за яким вони передані суду;

— з моменту притягнення особи як обвинуваченого органи розслідування отримують право на застосування низки засобів примусу: відсторонення обвинуваченого від посади, обрання запо­біжних заходів, а також право оголосити розшук обвинуваченого;

' 1_ притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом,

й дає обвинуваченому право користуватися послугами захисника;

^я __ притягнення особи як обвинуваченого дає початок змагаль-

сті кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права Гасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного прояву;

_  _між обвинуваченим, захисником та іншою стороною

кримінального процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним

збитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв'язання

справи по суті.

Як обвинувачений можуть бути притягнуті лише осудні особи, які досягай віку, з якого за відповідні злочини може настати кримінальна відповідальність. Іноземці й особи без громадянства, що перебувають на території України, які вчинили злочини, відповідають на загальних підставах.

Імунітет від кримінальної відповідальності і статус недоторкан­ності мають окремі особи, стосовно яких встановлені додаткові га­рантії захисту їх прав.

Це насамперед дипломатичні агенти. Особистість дипломатич­ного агента недоторканна. Він взагалі не підлягає притягненню як обвинувачений, арешту або затриманню. Члени сім'ї дипломатич­ного агента, що живуть разом із ним, користуються привілеями й імунітетами дипломатичних агентів. Співробітники адміністратив­но-технічного персоналу представництв і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами держави перебування, мають привілеї та імунітети, аналогічні дипломатичним агентам. Це передбачено По­ложенням про дипломатичні представництва і консульські устано­ви іноземних держав в Україні, що затверджене Указом Президен­та України 10 червня 1993 року.

Консульські посадові особи не підлягають арешту або затриман­ню інакше як на підставі рішень суду й у випадку вчинення тяжких злочинів. Консульські установи вирішують питання розвитку тор­гових і культурних взаємовідносин держав. Робітники консульської установи можуть викликатись і допитуватись як свідки. Вони не зобов'язані давати показання з питань, пов'язаних із виконанням їх функцій.

Статус недоторканності можуть мати й окремі категорії держав­них службовців України. Недоторканністю володіють у першу чергу Президент України і кандидати на цю посаду в період виборів, Голова Верховної Ради України і Прем'єр-міністр України.

Судді недоторканні і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності без згоди Верховної Ради України.

Уповноважений з прав людини Верховної Ради України корис­тується статусом недоторканності на весь період свої повноважень. Кримінальну справу стосовно нього може порушити лише Гене­ральний прокурор України.

£ £ £ _________________________________________ Стаття t 32

Законом України " Про вибори Президента України" передб
чається, що кандидат у президенти не може бути притягнутий ^Э
кримінальної відповідальності без згоди Центральної виборчо"
комісії.                                                                                                             '

Кримінальну справу щодо адвоката згідно зі ст. 10 Законе України " Про адвокатуру" може бути порушено тільки Генераль­ним прокурором України, його заступниками або прокурорами об­ластей.

Згідно зі ст 37 Закону України " Про Рахункову палату" кримі­нальну справу щодо Голови Рахункової палати, Першого заступни­ка і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахун­кової палати може бути порушено лише Генеральним прокурором України.

Статус недоторканності народних депутатів був скасований Все­народним референдумом громадян України в 2000 році.

Притягнення особи як обвинуваченого складається з кількох етапів:

1) винесення постанови про притягнення як обвинуваченого;

2) пред'явлення обвинувачення;

3) роз'яснення обвинуваченому його прав та вручення йому копії постанови про притягнення як обвинувачуваного;

4) допит обвинуваченого.

Кожен із цих етапів взаємопов'язаний один з одним і в своїй сукупності являє єдиний акт притягнення особи як обвинувачено­го, який повинен здійснюватись у передбаченій процесуальній формі з забезпеченням захисту передбачених законом прав учас­ників процесу.

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постанові про притягнення як обвинуваченого по­винно бути зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву справи; прізвище, ім'я та по батькові об­винуваченого, день, місяць та рік його народження; зло­чин, у вчиненні якого обвинувачується дана особа, час, місце та інші ообставини вчинення злочину, наскільки вони відомі слідчому, і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під озна­ки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.

Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Постанова про притягнення осоои як обвинуваченого виражає у визначеній законом формі переконання слідчого (особи, яка про­вадить дізнання) про наявність у діях особи, яка притягується як обвинувачений, складу злочину.

Стаття 132_________________________________________________ 539_

Це суб'єктивне переконання повинне ґрунтуватися на всебіч-_му_і повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи. ^Н Постанова про притягнення особи як обвинуваченого визначає бсяг обвинувачення та кваліфікацію злочину, межі судового роз­гляду в цілому.

Розгляд справи в суді проводиться в межах того обвинувачення, яке було пред'явлене обвинуваченому. Суд не має права поставити _в провину підсудному ані жодного факту, який не був включений v постанову про притягнення як обвинуваченого. Інший підхід поз­бавляє підсудного можливості здійснити своє право на захист.

Зміст і форма постанови про притягнення як обвинуваченого визначаються ст. 130 та 132 КПК України, відповідно до яких цей процесуальний акт має складатися з трьох частин: вступної, описо­во-мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині постанови мають бути вказані: найменуван­ня процесуального документа; місце та час його складання; посада, спеціальне звання, прізвище особи, яка склала постанову; номер кримінальної справи; обставини злочину, з приводу яких проводи­лося розслідування.

В описово-мотивувальній частині постанови вказуються: прізвище, ім'я та по батькові особи, яка притягується як обвинува­чений, її вік, злочин, у вчиненні якого вона обвинувачується, із за­значенням часу, місця, способу, наслідків та інших обставин вчи­нення злочину, кваліфікація дій обвинуваченого (посилання на статтю кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння).

Виклад у постанові інкримінованих обвинуваченому діянь має бути максимально конкретизованим. Формулювання обвинувачен­ня повинне містити виклад конкретних фактичних обставин події злочину, які обґрунтовують висновок про наявність злочину та його кваліфікацію. Ступінь деталізації цих обставин може бути різний. Закон не вимагає, щоб у постанові вказувалися докази, якими обґрунтоване обвинувачення. Проте у будь-якому випадку мають бути вказані всі ознаки, суттєві для даного складу злочину. Якщо обвинувачений притягується до відповідальності за вчинення кількох злочинів, які підпадають під ознаки різних статей кримі­нального закону, в постанові має бути вказано, які саме дії став­ляться обвинуваченому в провину за кожною з цих статей. Ця ви­мога закріплена в ч. 2 ст. 132 КПК України. Якщо ж діяння являє собою ідеальну сукупність злочинів, у формулюванні робиться за­гальний опис вчиненого, а потім вказуються статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за таке діяння.

Якщо злочин вчинено групою осіб, то в постанові має бути кон­кретно вказано, які саме діяння вчинені обвинуваченим і яка його роль у злочині. Безсумнівно, якщо у справі притягуються як обви­нувачені кілька осіб, то щодо кожної з них складається окрема пос­танова, що забезпечує індивідуалізацію обвинувачення.

У резолютивній частині постанови міститься рішення слідчого притягти як обвинуваченого конкретну особу, вказуються її ос­новні анкетні дані, а також пункт, частина та стаття кримінального закону, за якими кваліфіковано її дії.

540________________________________________________ Стаття 132

Постанова про притягнення як обвинуваченого характери­
зується:                                                                                                        ^v

а) об'єктивністю викладення фактичних даних;

б) логічністю;

в) законністю;

г) обґрунтованістю;

д) вмотивованістю; .

е) юридичною чіткістю формулювання обвинувачення.

Об'єктивність — відповідність викладених у постанові відомос­тей та висновків про обставини справи об'єктивній дійсності, ре­альним фактам.

Логічність — відображення у змісті постанови внутрішнього зв'язку фактів між собою, відповідність змісту логіці фактичних об­ставин справи. Сформульовані висновки мають випливати з опи­сово-мотивувальної частини.

Законність постанови про притягнення як обвинуваченого оз­начає, що:

а) постанова винесена по порушеній кримінальній справі упов­
новаженим на те органом або посадовою особою в межах їх ком­
петенції за наявності для того передбачених законом підстав (без­
заперечних доказів вчинення злочину);

б) у постанові дано правильну юридичну кваліфікацію дій обви­
нуваченого;

в) постанова відповідає встановленій законом процесуальній
формі і містить передбачені реквізити, вона засвідчена підписом
компетентних осіб.

Обґрунтованість постанови про притягнення як обвинувачено­го означає, що кожне положення, сформульоване в ній, ґрун­тується на зібраних доказах.

Під вмотивованістю постанови слід розуміти такі систему та форму викладення обвинувачення, які приводять до логічного пе­реконання у правильності висновку.

Безперечно, висновок буде правильним, якщо як вихідні поси­лання виступають положення, істинність яких доведена. Викладені факти не повинні суперечити один одному. Кваліфікації злочину має передувати виклад усіх основних та кваліфікуючих ознак скла­ду злочину, з яких, за правилами логіки, з необхідністю випливає сформульований висновок.

Вимогам щодо юридичної чіткості формулювання обвинувачен­ня відповідатиме в разі, коли висновок є лаконічним, чітко сфор­мульованим і не містить в собі логічного протиріччя; фактичні об­ставини справи викладені за допомогою тих юридичних понять і тих юридичних формулювань, які використовує законодавець сто­совно конкретного складу злочину. В документі використані такі слова і фразеологізми, які виключають багатозначність.

Мова має бути простою, зрозумілою та доцільною. Використо­вуються такі граматичні засоби мови, які за умови стислого викладу дають максимум інформації. Всі речі означаються словами, які дають про них точне уявлення. Синтаксичні зв'язки формулюються залежно від логічних зв'язків.

Текст постанови про притягнення особи як обвинуваченого має бути точним, простим, лаконічним, елегантним. Елегантність мо­ви — це здатність викладеної думки в простому одязі слів бути

змістовною та витонченою й у вишуканій словесній оправі бути зрозумілою.

Копія постанови про притягнення особи як обвинуваченого на­правляється протягом доби прокурору. Прокурор, здійснюючи на-гляд за дотриманням законів у діяльності слідчого, може відмінити незаконно винесену постанову слідчого чи дати певні вказівки щодо зміни обвинувачення.

Однак, у певній мірі реалізуючи принцип процесуальної са­мостійності і незалежності слідчого, закон (ст. 114 ч. 2 КПК України) передбачає, що в разі незгоди слідчого з письмовими вказівками про­курора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочи­ну й обсяг обвинувачення, слідчий має право подати справу вищому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчого прокурора, або доручає про­вадження слідства в цій справі іншому слідчому.

Згідно зі статтею 133 КПК України обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим пос­танови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня з'явлення обвинуваченого або його приводу.

Стаття 133. Строк пред'явлення обвинувачення

Обвинувачення повинно бути пред'явлено не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу.

Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії попе­реднього розслідування, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення злочину даною особою.

Закон не визначає, коли саме має бути пред'явлене обвинува­чення, однак містить винятки з цього правила:

— якщо запобіжний захід був обраний щодо підозрюваного, то обвинувачення має бути пред'явлене не пізніше десяти діб з мо­менту застосування запобіжного заходу, або ж останній відміняється.

Поспішність і невиправдана неквапливість з вирішенням питан­ня про притягнення особи як обвинуваченого небажані. А.Ф. Коні з цього приводу зауважував, що або слідчий, повіривши в пра­вильність свого погляду і, що ще гірше, чуття поспішає притягнути як обвинувачуваного людину, стосовно якої потім доводиться за­кривати справу, що залишає все-таки тяжкі для звільненого від пе­реслідування згадки, моральна шкода яких може бути незліченою; або ж, вважаючи себе особливим тактиком і стратегом, слідчий давно маючи право і навіть обов'язок притягнення обвинуваченого, не чіпає його, проводячи свої дії без нього, віддаючи його стражда­ючій свідомості, що в нього щось таке, йому невідоме діється. При­тягнення чиниться вже тоді, коли слідство по суті закінчено і підо­зрюваний пригнічений як несподіваністю пред'явленого, так і не­можливістю подати своєчасні заперечення¹.

Кони А. Ф. Отцы и дети судебной реформы.— М, 1914.— С. 100- 101.

⁵⁴²________________________________________________ Стаття Ш

Ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права доречно встановлює, що кожен, хто притягується до кримінальної відповідальності, має право бути терміново і докладно повідомле­ним мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення.

Стаття 134. Порядок виклику обвинуваченого

Обвинувачений викликається до слідчого по телефону телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається обвинуваченому під розписку, з зазначенням часу вручення.

У разі тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, жит­лово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.

Обвинувачений, що перебуває під вартою, викли­кається через адміністрацію місця досудового ув'язнення.

(Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 117- 08від30.08.71, № 6834-10від 16.04.84)

Забезпечення з'явлення обвинуваченого. Обвинувачений викли­кається до слідчого по телефону, телефонограмою, телеграмою або повісткою, яка вручається обвинуваченому під розписку, з зазна­ченням часу вручення. Згідно зі ст. 134 КПК України в випадках тимчасової відсутності обвинуваченого повістка для передачі йому вручається під розписку кому-небудь з дорослих членів сім'ї, які разом з ним проживають, житлово-експлуатаційній організації або адміністрації за місцем його роботи.

Обвинувачений, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця попереднього ув'язнення.

Фбвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк.

Згідно зі ст. 135 КПК України в разі нез'явлення без поважних причин обвинувачений підлягає приводу.

Поважними причинами нез'явлення обвинуваченого до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можли­вості своєчасно з'явитися до слідчого.

Стаття 135. Обов'язковість явки обвинуваченого

Обвинувачений зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк.

У разі неявки без поважних причин обвинувачений підлягає приводу.

Поважними причинами неявки обвинуваченого до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фак­тично позбавляють його можливості своєчасно з'явитися до слідчого.

_Сг ппття 136 ______________________________________ _________ 543

ґтаття 136. Привід обвинуваченого

Привід обвинуваченого здійснюється органами внутрішніх справ за мотивованою постановою слідчого. Привід обвинуваченого, крім виняткових випадків, здій­снюється вдень.

Привід обвинуваченого без досудового виклику може бути застосований тільки в тих випадках, коли обвинува­чений ухиляється від слідства або не має постійного місця проживання.

Постанова про привід оголошується обвинуваченому перед її виконанням.

(Стаття 136 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 6834-10 від 16.04.84)

Привід обвинуваченого здійснюється за мотивованою постано­вою слідчого. Слід забезпечувати право обвинувачуваного на пова­гу до його честі і гідності, захист його життя і здоров'я, на повод­ження з ним як з невинним.

Стаття 137. Встановлення місця перебування обвинуваче­ного

Коли місце перебування обвинуваченого невідоме, а також, коли він ухиляється від слідства, слідчий до закінчення строку, встановленого для провадження досу­дового слідства, зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів до встановлення місця перебування обвинуваче­ного.

Стаття 138. Оголошення розшуку обвинуваченого

Коли місце перебування особи, щодо якої винесена постанова про притягнення її в справі як обвинуваченого, не встановлене, слідчий оголошує її розшук. За наявності підстав, передбачених у статті 155 цього Кодексу, слідчий може обрати щодо обвинуваченого, який розшукується, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Розшук може бути оголошений як під час досудового слідства, так і одночасно з його зупиненням.

Необхідні заходи для встановлення місця перебування обвину­ваченого можуть здійснюватись лише в передбаченій законом формі. Слідчий може як самостійно проваджувати доцільні слідчі дії, так і давати окремі доручення про провадження таких в інших районах, направляти окремі доручення органам дізнання про про­ведення необхідних оперативно-розшукових заходів, звертатись в передбаченому порядку (див. коментар до ст. 31) до бюро Інтерполу.

Стаття 139. Розшук обвинуваченого

Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій зазначає потрібні відомості про особу розшукува­ного. Постанова про розшук і обрання запобіжного захо­ду направляється до відповідних органів розшуку.

544_______________________________

Після оголошення розшуку слідчий продовжує в
ти всіх необхідних заходів для встановлення місия
бування обвинуваченого.                          ^{ця Пе}ре-

При затриманні обвинуваченого якого розшукува щодо якого обрано як запобіжний захід тримання піл в " ' тою, орган розшуку негайно доповідає про це проку^Эр" рові за місцем затримання. Прокурор протягом двадцят*" чотирьох годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затг> " маний є тією " особою, яка розшукується, і, впевнившисьв наявності законних підстав для арешту, дає санкцію на відправлення заарештованого етапом до місця провад­ження слідства.

Розшук обвинуваченого здійснюється, як правило, оперативно-розшуковими заходами. Коли місце перебування обвинуваченого не встановлено, слідчий оголошує його розшук. Розшук може бути оголошений як під час попереднього слідства, так і одночасно з його зупиненням.

Про оголошення розшуку слідчий складає постанову, в якій за­значає потрібні відомості про особу розшукуваного. Постанова про розшук і обрання запобіжного заходу разом з окремим дорученням слідчого направляється до відповідних органів дізнання, компетент­них здійснювати оперативно-розшукову діяльність.

Слідчий має право оголосити розшук обвинуваченого, а якщо є для того підстави, то й обрати щодо розшукуваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Про оголошення розшуку обвинуваченого слідчий складає мо­тивовану постанову, в якій вказує необхідні відомості про осо­бистість обвинуваченого та характер вчиненого ним злочину. Роз­шук доручається органу дізнання, про що слідчий дає письмові до­ручення. Доручення слідчого про розшук обвинуваченого обов'язкове до виконання органом дізнання. До окремого доручен­ня додається постанова про розшук обвинуваченого, а якщо обрано запобіжний захід у вигляді ув'язнення, то й постанова про обрання запобіжного заходу та постанова про етапування обвинуваченого до місця провадження попереднього слідства.

Слідчий здійснює контроль за виконанням окремого доручення про розшук обвшгувачсного. Для цього він має право знайомитися з оперативно-розшуковими та обліковими матеріалами органів дізнання (п. 10.3 наказу МВС України № 745). При невиконанні до­ручень слідчий має право вимагати від керівництва органу дізнання відповідного реагування.

Слідчий також має право через пресу, радіо та телебачення звертатись в особливо важливих випадках до населення за допомо­гою в розшуку обвинуваченого та з пропозиціями повідомляти будь-яку інформацію, яка стосується справи.

Д\я забезпечення результативності оперативних заходів слідчий може знайомити оперативного працівника з матеріалами кримі­нальної справи. Слідчий та оперативний працівник забезпечують об'єктивну перевірку й реалізацію оперативної інформації в ході

Стаття_139_________________________________________ 545

озслідУ^вання справи, несуть відповідальність за розголошення Р _релта способів її отримання (п. 59 наказу МВС України № 745).

Матеріали кримінальної справи можуть розголошуватись тільки з дозволу слідчого.

Оперативний працівник самостійний у виборі засобів та методів оперативної роботи і не має права втручатися в процесуальну діяльність слідчого. У справах про злочини, вчинені встановленими особами, проведення оперативно-розшукових заходів органом дізнання можливе лише за умови узгодження цього питання із слідчим.

Як керівники органів внутрішніх справ та інші працівники ор­гану дізнання не мають права втручатись у процесуальну діяльність слідчого, витребовувати кримінальні справи для вивчення та даван­ня вказівок, проявляти незгоду з діями слідчого та критикувати прийняті рішення, які не відмінені прокурором у передбаченому порядку.

Правом процесуального контролю наділені начальник слідчого підрозділу, а в передбачених законом випадках — суд, правом на­гляду — тільки прокурор. Тільки названі суб'єкти процесу можуть витребувати справи для вивчення і давати щодо них письмові вказівки.

Керівники органів внутрішніх справ зобов'язані організувати ефективне проведення оперативно-розшукових заходів; здійсню­вати контроль за своєчасним передаванням слідчому оперативної інформації, швидким та якісним виконанням оперативними працівниками доручень та вказівок слідчого.

Слід зазначити, що розшук обвинуваченого може бути оголоше­ний як під час попереднього слідства, так і одночасно з його зупи­ненням (ст. 138 КПК України). Після оголошення розшуку слідчий вживає самостійно, без провадження слідчих дій, заходи для вста­новлення місцезнаходження обвинуваченого та контролює вико­нання органами дізнання окремого доручення про розшук обвину­ваченого.

Відповідно до ч. З ст. 139 КПК України при затриманні обвину­ваченого, якого розшукували і щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, орган розшуку негайно доповідає про це прокурору за місцем затримання, прокурор протягом двад­цяти чотирьох годин зобов'язаний перевірити, чи дійсно затрима­ний є тією особою, яка розшукується, та, вивчивши клопотання слідчого і переконавшись у наявності законних підстав для арешту, підтримує перед судом 'клопотання про арешт та відправлення арештованого до місця провадження слідства.

З цього випливає, що за зупиненою кримінальною справою орган дізнання має право, в порядку виконання постанови про роз­шук, затримати і в необхідних випадках допитати затриманого об­винуваченого. Слідчий, отримавши повідомлення про затримання або про знайдення розшукуваного обвинуваченого, виносить пос­танову про відновлення попереднього слідства та провадить необхідні слідчі дії, забезпечуючи право обвинуваченого на захист.

Тортишник

546

Стаття і.іа

У науковій літературі внесена пропозиція доповнити діючий перелік підстав зупинення розслідування, віднісши до таких тимча­сову тяжку хворобу потерпілого, яке не дозволяє проводити з ним слідчі та здійснювати інші процесуальні дії¹.

Ця думка досить слушна. Адже в сучасному кримінальному про­цесі має бути реалізований принцип змагальності сторін, однією зі сторін є потерпілий. Якщо він не може брати участі у змагальному процесі, то чи не постраждає істина, чи не будуть знехтувані його права, чи надійно будуть захищені його інтереси? Це досить важ­ливі питання і запропонований варіант їх вирішення цілком логічний та обґрунтований.

Попереднє слідство може бути відновлено у разі необхідності (для провадження обшуку, впізнання за фотографією тощо) і без факту затримання обвинуваченого.

Відновлення слідства та його зупинення можуть повторюватися. Головне — щоб було забезпечено вирішення завдань попереднього розслідування та при цьому, по суті, виконувались вимоги закону і витримувалась процесуальна форма. Міжнародний розшук та екстрадиція.

Міжнародний розшук каналами Інтерполу. Підставою для ініціювання міжнародного розшуку громадян України є запит пра­воохоронного органу, надісланий до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні. У запиті повинна бути викладена інфор­мація про злочин і розшукуваних осіб, який запобіжний захід об­рано слідчими органами, заходи, які з точки зору ініціатора розшу­ку доцільно вжити щодо розшукуваної особи у разі виявлення її на території іноземної держави. Такими заходами, як правило, можуть бути: встановлення контролю за пересуванням розшукуваної особи; затримання та арешт розшукуваної особи з наступною її екстрадицією (видачею).

Питання екстрадиції вирішуються в порядку надання правової допомоги, а його ініціювання належить до компетенції Генеральної прокуратури України. В разі необхідності екстрадиції правоохо­ронні органи звертаються через відповідних прокурорів, які здійснюють нагляд, до Генеральної прокуратури України з клопо­танням про підготовку звернення до центрального органу юстиції (прокуратури) відповідної країни із запитом про надання правової допомоги.

За дорученням Генеральної прокуратури України Національне центральне бюро Інтерполу в Україні по каналах Інтерполу надси­лає копії перекладеного на іноземну мову запиту про правову до­помогу, організовує розшук із залученням Національного централь­ного бюро Інтерполу однієї або кількох країн, де, вірогідно, знахо­диться рбзшукуваний, а також використовує можливості Генераль-

Малютін 1. А. Підстави та процесуальний порядок зупиненні поперед­нього розслідування: Автореферат дис....канд. юрид. наук.— К., 2000.— С.4.

 

547

Г.тапипя 139

ного секретаріату Інтерполу, відповідних Національних централь­них бюро Інтерполу для сприяння виконанню запиту про правову допомогу.

Національне центральне бюро Інтерполу в Україні при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими Інтерпо-лом правилами, надсилає запит до Генерального секретаріату Інтер­полу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни.

Після одержання даних про місцеперебування розшукуваної особи за кордоном НЦБ доводить одержану інформацію до відома ініціатора розшуку, повідомляє Генеральну прокуратуру України та органи розслідування.

При отриманні повідомлення про місцеперебування в іноземній державі особи, яка підлягає видачі правоохоронним органам України, орган, що проводить розслідування у справі, згідно з ви­могами Європейської конвенції про взаємодопомогу у криміналь­них справах (Ратифікована Законом України від 16.01.98 №44/98-ВР. Див.: Офіційний вісник України.— 1998.— №13) готує і не пізніше 10 днів з моменту отримання такої інформації надсилає обгрунто­ваний запит про її видачу, до якого додаються такі документи: копія постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або копія вироку з підтвердженням того, що вирок набрав законної сили, завірені гербовою печаткою того органу, який виніс цю постанову (вирок); довідка про докази, якими підтверджується вина розшукуваної особи у вчиненні злочину, або копія постанови про притягнення цієї особи як обвинуваченого; завірений текст за­кону (статті Кримінального кодексу України, за якими кваліфікується злочин); повні дані про розшукувану особу, щодо якої робиться запит про видачу; довідка про попередні судимості; довідка про розмір невідбутого покарання (у випадках, коли запит про видачу робиться щодо особи, яка вже відбула частину призна­ченого судом покарання); постанова слідчого (суду) про розшук особи; відомості про матеріальні збитки, заподіяні внаслідок злочи­ну; дві фотокартки та дактилокарта розшукуваної особи (за наяв­ності).

Такий запит надсилається до Генеральної прокуратури України.

Генеральна прокуратура України після вивчення та перевірки матеріалів, за умови наявності передбачених законом підстав для звернення, скеровує запит до Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України готує і в якомога стислий термін надсилає відповідному органу іноземної держави запит про видачу особи в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності.

Термін розгляду запитів про видачу не повинен перевищувати 45 діб. Відповідно до Європейської конвенції про видачу правопо­рушників видача особи здійснюється за умови вчинення нею зло­чину, за який за законодавством сторони, що вимагає видачі, може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком не менш як один рік.

При надходженні від відповідного органу іноземної держави згоди на видачу розшукуваної особи і повідомлення про її затри­мання (арешт) Генеральна прокуратура України направляє

18*

548______________________________________ Стаття Ып

Міністерству внутрішніх справ України доручення про організацію прийняття цієї особи та взяття її, у разі потреби, під варту.

Міністерство внутрішніх справ України організовує приймання цієї особи на кордонах сусідніх держав на пунктах пропуску через Державний кордон України в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання-передавання осіб, які перебувають під вар­тою, на кордоні України та за її межами, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України від

17.11.98 № 474/845 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України

14.01.98 за № 16/3309).

Приймання осіб, які видаються іншою державою, здійснюється, як правило, через контрольно-пропускні пункти Прикордонних військ України та оформляється спеціальним протоколом. При цьому обов'язкова присутність представників прокуратури та при­кордонних військ.

В окремих випадках за погодженням Генеральної прокуратури України з відповідними органами інших держав приймання осіб, які видаються, може здійснюватися також за межами України.

Запити правоохоронних органів зарубіжних країн, що надійшли до правоохоронних органів України по каналах Інтерполу, є пра­вомірною підставою для здійснення міжнародного розшуку на те­риторії України.

У разі розшуку і затримання обвинуваченого, який був оголо­шений у розшук, слідчий негайно виносить постанову про віднов­лення попереднього слідства і вживає всі заходи щодо провадження необхідних слідчих дій, забезпечення захисту прав і свобод обви­нуваченого, вирішення завдань стадії досудового розслідування і належного закінчення справи.

Стаття 140. Порядок пред'явлення обвинувачення

При пред'явленні обвинувачення особі присутність за­хисника с обов'язковою, крім випадків, коли він відмов­ляється від нього і його відмова прийнята.

Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголо­шує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред'явлення обвинувачен­ня, який підписується обвинуваченим, слідчим та захис­ником.

У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у про­токолі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає про­курора.

(Стаття 140 із змінами, внесеними згідно з Законами № 3780-12 від 23.12.93, № 1833-ІЦ (1833-14) від 22.06.2000. № 2533-ПІ (2533-14) від 21.06.2001 — набувас чинності з 29.06.2001)

Пред'явлення обвинувачення — одна зі складних і важливих процесуальних дій, у процесі якої має бути покладено начало та

Сггиття Ш___________________________________, ______ §49

здійснено акти з практичної реалізації функції обвинувачення, а також вжито необхідних у зв'язку з цим заходів щодо забезпечення гарантій захисту обвинуваченим своїх прав.

Пред'явлення обвинувачення включає в себе певну систему пра­вовідносин слідчого й обвинуваченого та інших учасників процесу.

Пред'явленню обвинувачення має передувати роз'яснення обви­ нуваченому його права на захист та забезпечення реалізації його процесуальних прав у цій частині.

Захисник допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення, затримання чи арешту підозрювано­го, а в справі про суспільно небезпечне діяння, вчинене особою в неосудному стані або особою, яка захворіла душевною хворобою після вчинення злочину, — з моменту отримання доказів про душев­ну хворобу.

Слідчий, особа, яка провадить дізнання, прокурор та суд зобов'язані де першого допиту обвинуваченого роз'яснити йому право мати захисника та скласти про це протокол, а також надати обвинуваченому можливість захищатися встановленими законом засобами (ст. 21 КПК України).

Надати можливість захищатися самому — це означає, по-перше, роз'яснити обвинуваченому всі його права, по-друге, забезпечити можливість їх реалізації.

Отже, обвинуваченому необхідно роз'яснити не тільки право мати захисника, а й усі інші його права. У такому випадку доцільно це зробити одним актом — скласти відповідно до вимог ст. 21 КПК України єдиний протокол — протокол роз'яснення обвинувачено­му його процесуальних прав, і копію такого протоколу вручити об­винуваченому під розписку. Цей документ може бути названий декларацією прав обвинуваченого. Зразок такого документа подається наприкінці цієї глави.

Такий підхід уявляється логічним, законним, доцільним, корис­ним, таким, що сприяє процесуальній економії. Зразок названого протоколу наводиться у працях автора¹.

Згідно зі ст. 140 КПК України при пред'явленні особі обвинува­чення присутність захисника є обов'язковою, крім випадків, коли сам обвинувачений відмовився від захисника і його відмова може бути прийнята (на дану ситуацію не поширюються вимоги закону про обов'язкову участь захисника у справі).

Як захисник може бути допущений будь-який фахівець у галузі права — особа, яка має вищу юридичну освіту і не підлягає відво­дові як особа, що зацікавлена в справі, упереджена чи залежить від інших учасників процесу (див. ст- 61 КПК України).

Роз'яснивши обвинуваченому право на захист, слідчий зобов'язаний вжити заходів до забезпечення участі захисника у

' Тертышник В. М., Кузниченко О. В. Логика, язык и стиль уголовно-про­цессуальных и иных юридических документов.— Харьков, 1996; Тертиш- них В. М. Кримінально-процесуальне право України.— К., 1999; Тер­ тышник В. М, Марченко О. В. Тертышник А. И. Защита прав и свобод человека.— Харьков, 2000; Тертышник В. М. и др. Досудебное рассле­дование: юридические документы.— Харьков, 1999.

 

551

Стаття ілп

справі. Захисник може бути запрошений самим обвинуваченим або іншими особами за його дорученням. У тих випадках, коли з'явлення для участі у справі захисника, обраного обвинуваченим неможливе протягом сімдесяти двох годин, слідчий має право за­пропонувати обвинуваченому іншого захисника або забезпечити участь захисника у справі через адвокатське об'єднання.

Пред'явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, пе­ресвідчившись в особі обвинуваченого:

— оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваче­ного;

— роз'яснює сутність пред'явленого обвинувачення;

— вручає йому копію постанови про притягнення як обвинува­ченого, про що складає протокол;

— роз'яснює права обвинуваченого та порядок їх реалізації;

— здійснює допит обвинуваченого.

Обвинувачення має бути пред'явлене не пізніше двох днів з мо­менту винесення слідчим постанови про притягнення особи як об­винуваченого і в будь-якому разі не пізніше дня з'явлення обвину­ваченого або його приводу.

Присутність захисника під час пред'явлення обвинувачення обов'язкова, якщо обвинувачений від нього не відмовився, або відмова неможлива в силу положень закону, які визначають обов'язкову участь захисника у справі (ст. 140 КПК України). У такій ситуації слідчий повинен забезпечити участь вибра­ного обвинуваченим чи призначеним самим слідчим захисника під час пред'явлення обвинувачення і пред'явити обвинувачення в пе­редбачені строки, інакше буде порушено більш важливе право об­винуваченого — знати, в чому він обвинувачується, і самому захи­щатися від безпідставного обвинувачення.

Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судочин­ство, то зміст постанови йому перекладається мовою, якою він володіє. Про це робиться відмітка у постанові.

Факт оголошення обвинуваченому постанови та роз'яснення сутності пред'явленого обвинувачення засвідчується підписами об­винуваченого, захисника та слідчого на самій постанові.

Водночас відповідно до ч. 2 — 4 ст. 140 КПК України має бути здійснене таке: " Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз'яснює суть пред'явленого обвинувачення та вручає копію пос­танови про притягнення як обвинуваченого.

Про пред'явлення обвинувачення, роз'яснення його суті і вру­чення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням го­дини і дати пред'явлення обвинувачення, який підписується обви­нуваченим, слідчим та захисником.

У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора".

Зауважимо, що буде доцільним у разі відмови обвинуваченого поставити підпис на постанові роз'яснити йому, що цей підпис фіксує тільки факт оголошення постанови, а не визнання обвину­ваченим своєї провини.

гтаття 140

Після пред'явлення обвинувачення слідчий зобов'язаний знову роз'яснити обвинуваченому його права, передбачені ст. 43 та 142 КПК України. Відповідно до цих норм під час провадження попе­реднього слідства обвинувачений має право:

1) знати, в чому він обвинувачується;

2) давати показання за пред'явленим йому обвинуваченням або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, експертизи, про витребування та приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини у справі;

5) заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, фахівцю та перекладачеві;

6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення по­переднього (досудового) слідства;

8) мати захисника та побачення з ним до першого допиту;

9) подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнан­ня, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Обвинувачений не несе відповідальності ні за відмову віддаван­ня показань, ні за давання заздалегідь неправдивих показань. Це цілком доречне правило. Але мабуть необхідно зробити виняток стосовно наклепу на добропорядну людину. На наш погляд обви­нувачений має звільнятись від відповідальності за неправдиві пока­зання щодо обставин злочину, але не повинен при цьому причиняти шкоди ні в чому невинним людям, вказувати на таких як на тих, що скоїли злочин. Ці дії мають бути караними.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий робить відмітку в постанові про пред'явлення обвинувачення, яку засвідчує своїм підписом обвинувачений, а в необхідних випад­ках — і захисник.

Безперечно, тут є певне дублювання, оскільки після пред'явлення обвинувачення при допиті обвинуваченого йому знову мають бути роз'яснені його права. Думається, що якщо зако­нодавець прийме пропозицію щодо роз'яснення обвинуваченому його прав у повному обсязі до пред'явлення обвинувачення і щодо оформлення даних дій протоколом (декларацією) з врученням копії цього документа обвинуваченому, необхідність у такому дублю­ванні відпаде.

Якщо обвинувачений перебуває під вартою, то адміністрація слідчого ізолятора або ізолятора тимчасового утримання повинна забезпечити умови для реалізації обвинуваченим свого права на по­бачення з захисником наодинці. Таке побачення обвинуваченому надається без обмеження кількості й тривалості у вільний від ви­конання слідчих дій час (ст. 12 Закону України " Про попереднє ув'язнення" ).

Особливості пред'явлення обвинувачення і допиту непов­нолітнього обвинувачуваного. Пред'явлення обвинувачення непов-

Д^______________________________________________ Стаття 141

нолітньому і його допит провадяться в присутності захисника Відповідно до ст. 438 КПК України у випадках, коли неповнолітній не досяг 16 років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення і при його допиті за розсудом слідчого або прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки або інші законні представники неповнолітнього.

До пред'явлення неповнолітньому обвинувачення слідчий пови­нен ознайомити батьків та інших законних представників непов­нолітнього обвинувачуваного, педагога і лікаря з їхніми правами й обов'язками, передбаченими відповідно ст. 438 і 128-1 КПК України. В постанові про притягнення неповнолітнього як обвину­вачуваного, а також у протоколі його допиту повинні бути зазна­чені відомості про особи присутніх при проведенні процесуальної дії і їхнє ставлення до обвинувачуваного.

Слідчий роз'ясняє педагогу або лікарю, батькам чи іншим закон­ним представникам неповнолітнього, присутнім при пред'явленні обвинувачення і допиті, їхнє право задавати обвинувачуваному за­питання і викладати свої зауваження. Слідчий має право відвести поставлене запитання, але відведене запитання має бути занесене до протоколу.

Якщо батьки або інші законні представники негативно вплива­ють на неповнолітнього або намагаються заважати одержанню доказів і проведенню слідчої дії, слідчий або прокурор можуть не допускати їх до участі в допиті.

Стаття 141. Зміна і доповнення обвинувачення

Якщо під час досудового слідства виникне необхід­ність змінити пред'явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов'язаний заново пред'явити обвинува­чення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 цього Кодексу.

Якщо під час досудового слідства частина пред'яв­леного обвинувачення не знайшла свого підтвердження, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому.

Необхідність зміни обвинувачення виникає у таких випадках: коли в ході допиту обвинуваченого або провадження наступних слідчих дій були виявлені нові епізоди злочину або обставини, які вимагають перекваліфікації дій обвинуваченого; коли встановлено, що обвинувачений вчинив інші злочини, за якими розслідування не провадилося взагалі; коли частина обвинувачення не знайшла підтвердження.

Зміна і доповнення обвинувачення провадиться шляхом вине­сення нової постанови про притягнення як обвинуваченого, де з урахуванням обставин формулюється нове обвинувачення. Потім в установленому порядку обвинуваченому оголошується обвинува­чення і проводиться допит. Допит за знову пред'явленим обвину­ваченням здійснюється в повному обсязі.

Інколи обвинувачення змінюється шляхом виключення з нього окремих епізодів, які в ході розслідування не знайшли підтверджен-

Стааштя 142________________________________________________ $53

_ня. В цьому випадку, згідно з ч. 2 ст. 141 КПК України, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення, _про що повідомляє обвинуваченому. Нове обвинувачення в такому разі не пред'являється. Однак, якщо виключення окремих епізодів обвинувачення тягне за собою зміни у кваліфікації злочину, то об­винувачення пред'являється заново.

Обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє значення до набрання обвинуваль­ним вироком законної сили.

При розгляді справи в суді змінити обвинувачення надано право прокурору. Прокурор може змінити обвинувачення, в тому числі і в бік погіршення становища підсудного, але суд при цьому має відкласти на три дні судовий розгляд справи, надавши підсудному можливість для аналізу нового обвинувачення і підготовки до захисту.

У разі відміни вироку апеляційною чи касаційною інстанцією та повернення справи на додаткове розслідування обвинувачення, сфор­мульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє юридичне значення доти, доки не буде змінено або не буде ви­несено нової постанови про притягнення як обвинуваченого.

Стаття 142. Роз'яснення обвинуваченому його прав на слідстві

При пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право:

1) знати, в чому його обвинувачують;

2) давати показання щодо пред'явленого йому обвину­вачення або відмовитися давати показання і відповідати на запитання;

3) подавати докази;

4) заявляти клопотання про допит свідків, про прове­дення очної ставки, про проведення експертизи, про вит­ребування і приєднання до справи доказів, а також заяв­ляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини в справі;

5) заявляти відвід слідчому, прокуророві, експертові, спеціалістові і перекладачеві;

6) з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій;

7) знайомитися з усіма матеріалами справи після закінчення досудового слідства;

8) мати захисника і побачення з ним до першого до­питу;

9) подавати скарги на дії та рішення слідчого і проку­рора.

Про роз'яснення обвинуваченому його прав слідчий за­значає в постанові про пред'явлення обвинувачення, що стверджує своїм підписом обвинувачений.

(Стаття 142 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 683410 від 16.04.84, Законом Ni 3780-12 від 23.12.93)

Роз'яснення прав обвинуваченого пропонуємо здійснювати шля­хом складання, роз'яснення змісту та вручення обвинуваченому копії такого юридичного документа в запропонованій його моделі.

554

Стаття 142

стаття 143  _____________________________________________ _£ 55

 

⇐ Предыдущая20212223242526272829Следующая ⇒

Поделиться: