Характеристика світового фінансового ринку

1. Значний об'єм фінансових ресурсів і операцій;

2. Глобальність, тобто відсутність територіальних обмежень;

3. Скасування обмежень на фінансові потоки через національні кордони, таких як контроль капіталів та обмеження обігу іноземиих валют. Наприклад, країни ОЕСР лібералізували майже всі види руху капіталу, включаючи короткострокові операції, здійснювані підприємствами та фізичними особами відповідно до «Кодексу про лібералізацію руху капіталу», що діє на тери­торії країн — членів ОЕСР;

4. Цілодобовий режим роботи;

5. Залучення до операцій суб'єктів з високим рейтингом;

6. Широкий діапазон використовуваних фінансових інструментів;

7. Уніфікація правив і стандартів операцій;

8. Високий рівень використання інформаційних технологій, які зменшують вартість трансакцій між країнами;

3.2. Призначення фінансових ринків полягає в тому, щоб забезпечити ефективний розподіл наявного обсягу вільного капіталу між кінцевими споживачами (інвесторами). Фінансові ринки і є саме тим механізмом, який для укладення угод зводить тих, хто пропонує гроші і тими, хто їх шукає.

Отже, роль світового фінансового ринку полягає в забезпеченні перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів для стійкого економічного розвитку світового господарства і отримання доходу від цих операцій.

 

Таблиця 3.1 – Функції світового фінансового ринку

Функція	Зміст функції
Посередницька	Організація різноманітних форм взаємодії кредиторів та позичальників в глобальному масштабі.
Перерозподільна	переведення через розгалужену інфраструктуру тимчасово вільних фінансових ресурсів із тих секторів міжнародної економіки, де вони є відносно надлишковими та/ або непродуктивними, у ті сектори, де в них є потреба.
Ціноутворююча	формування ринкових цін на окремі види фінансових активів, враховуючи кон’єктуру ринку.
Забезпечувальна	- забезпечення міжнародної ліквідності (можливість швидко залучати достатню кількість фінансових інструментів в різних формах на вигідних умовах, які можуть бути використані, як засіб міжнародних платежів, продані чи обміняні на інші фінансові інструменти). - створення умов для залучення фінансових ресурсів, необхідних для розвитку економіки і виявлення найбільш ефективних сфер і напрямів інвестиційних потоків з позиції забезпечення високого рівня дохідності капіталу.
Регулююча	- врівноваження світових інвестицій та світових заощаджень; - перерозподіл іноземних інвестицій по країнах та галузях промисловості, який багато в чому визначає структуру сучасної міжнародної економіки та взаємовідносини між окремими частками світового господарства; - експорт/імпорт капіталів як інструмент регулювання платіжного балансу країн та коригування валютних курсів; - підтримка стабільності національних, регіональних та світової валютних систем.
Інформаційна	Поширення за допомогою цінових сигналів та агрегованих біржових індексів різноманітної інформації, на підставі якої економічні суб'єкти визначають свою поведінку у коротко- та довгостроковому періодах

3.3. Світовий фінансовий ринок традиційно поділяється на міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки боргових зобов'язань, міжнародні ринки цінних паперів, кожний з яких включає євроринок (ринки євродепозитів, єврокредитів, євроакцій, єврооблігацій, євровекселів та ін.).

Деталізована структура світового фінансового ринку наведена на рис.2.1 Структура світового фінансового ринку дуже складна, і між його складовими не завжди можна провести чітку межу. Так, міжнародний ринок облігацій за одними критеріями є елементом міжнародного ринку цінних паперів, а за другим — міжнародного ринку боргових зобов'язань; міжнародний ринок титулів власності водночас є елементом міжнародного ринку цінних паперів та міжнародного ринку капіталів.

Проте, у більшості розвинених країн оптимальна структура національних фінансових ринків визначається за такими ознаками:

• за терміном реалізації майнових прав (боргових зобов’язань): грошовий (валютний) ринок (до 1 року); ринок капіталів (більше 1 року).

• за видом фінансових інструментів: кредитний ринок; ринок цінних паперів.

 

 

Міжнародний ринок боргових зоб’язань

Міжнародний ринок цінних прів

Рис. 3.1 –  Структура та взаємозв’язок складових світового фінансового ринку

 

У сегменті ринку грошей, який ще називають монетарним ринком, продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик (до одного року) і депозитних операцій.

До основних інструментів ринку грошей відносяться: міжбанківські вклади та депозити, депозитні сертифікати, банківські акцепти, векселі, євродолари та інші. Фінансові інструменти, якими торгують на ринку грошей, є надійними та високоліквідними, оскільки зазнають незначного коливання цін. Ризик непогашення боргу також мінімальний, оскільки переважна більшість інструментів ринку грошей – це короткострокові боргові зобов’язання першокласних позичальників (уряду, центробанку, комерційних банків, фірм та корпорацій) з високим рейтингом кредитоспроможності.

На ринку капіталів обертаються акції та облігації корпорацій, заставні, цінні папери урядових установ та інші. На ринку капіталів кредитори і позичальники домовляються про обмін грошових коштів на фінансові інструменти (акції, облігації), які можна перепродати за альтернативною вартістю, що вимірюється нормою позичкового процента. Ринки полегшують продаж фінансових інструментів для мобілізації коштів, забезпечуючи ліквідність фінансових активів. Функціонування ринку капіталу дозволяє фірмам вирішувати проблеми як формування фінансових ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових капітальних вкладень).

З іншого боку, всі операції, що відбуваються на фінансовому ринку, умовно можна поділити на дві великі групи – кредитні та інвестиційні. Відповідно можна виділити і два сектори цього ринку: сектор кредитів і сектор цінних паперів, у яких відбуваються процеси кредитування та інвестування. Основним критерієм такого поділу виступає той чи інший тип фінансових інструментів (активів). Якщо ж неможлива їх вільна купівля/продаж (боргові зобов’язання за кредитами), то ми маємо справу з кредитним ринком, якщо ж зобов’язання або фінансові інструменти вільно продаються і купуються, то відповідно – з учасниками ринку цінних паперів

3.4. Світові фінансові потоки являють собою сукупність фінансових операцій, об'єктом яких є грошовий капітал. Ці потоки обслуговують світову торгівлю товарами, послугами і перерозподіл капіталів між країнами.

Основні канали руху фінансових потоків:

Ø валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг;

Ø іноземні інвестиції в основний і оборотний капітал (ПII);

Ø операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами;

Ø валютні операції;

Ø допомога країнам, що розвиваються, і внески держави в міжнародні організації.

Обсяг та напрями фінансових потоків залежать від різних чинників. До них належать:

1) стан світової економіки. Економічні спади в промислово розвинутих країнах, зазвичай, викликають спади в темпах зростання обсягів світової торгівлі і навпаки. Так, економічний розвиток країн світу останніми роками, особливо країн, що розвиваються, привів до щорічного зростання світового ВВП, обсягів світової торгівлі;

2) зниження торговельних бар'єрів;.

3) різні темпи економічного розвитку країн (синхронність чи асинхронність в економіках провідних країн);

4) структурна перебудова економіки тієї чи іншої країни;                                 

5) диференційований розрив темпів інфляції та рівня відсотко­вих ставок. Так, згідно з оцінкою експертів Всесвітнього банку, збільшення відсоткових ставок США за довгостроковими кредитами на 200 відсоткових пунктів може привести до зниження темпів приросту світового ВВП у короткостроковій та довгостроковій перспективі майже на 0, 5% на рік. Зростання відсоткових ставок значно збільшить вартість обслуговування зовнішнього боргу країн, що розвиваються. Зростання відтоку капіталу з цих країн може спричинити різке знецінення їхніх національних валют. Для підтримки стабільності ситуації уряди повинні будуть скоротити імпорт, споживання, інвестиції, внаслідок чого темпи їхнього економічного зростання знизяться;

6) випереджаюче зростання міжнародного руху капіталу порівняно з міжнародною торгівлею. Це відбивається на розмірах міжнародних фінансових ринків;

7) перехід промислово розвинутих країн від трудоємного до наукоємного виробництва;

8)зростання диверсифікації діяльності ТНК, в тому числі міжнародного інвестування в спільні підприємства. Спільні підприємства знижують необхідність відправлення продукції з однієї країни до іншої. Це знижує обсяги міжнародної торгівлі, але збільшує міжнародні інвестиції. Крім того, ТНК здійснюють масштабне перенесення за рубіж низькотехнологічних виробництв;

9) зростання дефіцитів платіжних балансів унаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків.

Міжнародні фінансові потоки спрямовуються в ті сфери та регіони світу, де на них найбільший попит та є можливість отримати найбільший прибуток.Фінансові потоки досягають величезних розмірів. За деякими оцінками, щоденні операції на світовому фінансовому ринку у 50 разів перевищують операції світової торгівлі.

Отже, світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечують акумуляцію і перерозподіл світових фінансових потоків.

3.5. Основні тенденції на світовому фінансовому ринку:

1. Створення валютних блоків навколо провідних валют світу.

2. Змінюється структура фінансових інструментів ринку на користь інструментів реального сектора — корпоративних цінних паперів та їх похідних. Валюта як інструмент фінансового ринку

3. Фондові ринки є головним структуроутворювальним чинником фінансового сектора. Банківський сектор поступається роллю механізму перерозподілу фінансових коштів фондовому ринку.

4. Зростання взаємозв'язку між фінансовим та реальним сектором економіки. Для нових промислових компаній емісія цінних паперів є основним засобом мобілізації фінансових коштів. Завдяки подальшому удосконаленню функціонування фінансового ринку, його механізми все більш забезпечують перерозподіл коштів на користь найбільш прибуткових та перспективних компаній.

Фондовий ринок перетворюється на каталізатор НТП у реальному секторі і забезпечує зростання продуктивності праці. Найбільший попит на фондовому ринку мають акції компанії, які пов'язані з інтернет-технологіями, що розробляють сучасні засоби комунікацій і програми забезпечення інформаційних систем, компаній таких на­прямів, як біотехнологія, фармацевтика, генна інженерія тощо.

5. Зростання масштабів технологічного переозброєння фінансових ринків на основі інтернет-технологій, які стирають національні кордони і активно сприяють установленню безпосередніх зв'язків між інвесторами й емітентами незалежно від їхньої національної належ­ності.

6. Зміни в ідеології діяльності міжнародних фінансових організацій. Ці організації роблять акцент на підвищення відповідальності країн, що розвиваються, за стабільністю національних ринків і відмовляються виконувати роль гаранта стабільності на їхніх фінансових ринках.

7. Різке збільшення і домінування на світових фінансових ринках спекулятивних операцій, на частину яких припадає понад 95% усіх нових угод. Це створило сприятливі умови для відмивання незаконного отримання доходів та криміналізації фінансових ринків. Міжнародний кримінал, за даними ООН, щороку відмиває близь­ко 600 млрд. доларів. Оскільки обсяги і швидкість зростання тіньо­вої економіки прийняли погрозливі розміри, розвинуті країни, ще об'єднані в ОЕСР, оголосили їй війну. Була створена спеціальна фінансова комісія з проблем відмивання капіталів (ФАТФ), до якої увійшли 26 країн-членів ОЕСР та декілька великих міжнародний організацій. Комісія випустила базові 40 Рекомендацій, які встановлюють загальні рамки боротьби з відмиванням грошей.

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: