А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

варів, яка контролюється. Об'єктом експертизи може виступати продукція, яка поділяється на сировину, матеріали, напівфабри­кати, споживчі товари.

Продовольча і непродовольча сировина являє собою про­дукцію рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного або біотехнологічного походження, що використовується для ви­робництва харчових продуктів і непродовольчих товарів.

Визначення ступеню готовності для продукту важливе під час визначення його коду за товарною номенклатурою ЗЕД, іншими системами кодування і визначення розмірів мита. Наприклад, тка­нина може розглядатися як напівфабрикат для подальшого проце­су виробництва одягу, а може виступати як готовий товар для ре­алізації; плоди консервовані можуть реалізуватися як готовий про­дукт, а можуть використовуватися як сировина або напівфабрикат під час виробництва кондитерських, хлібобулочних виробів.

Готовий харчовий продукт — це будь-який продукт, який в на­туральному вигляді чи після відповідної обробки вживається як продукт харчування або для пиття.

Розрізняють також спеціальні харчові продукти, супутні мате­ріали, харчові добавки, які відрізняються між собою за призначен­ням, але які можна об'єднати під загальною назвою "добавки".

Спеціальні харчові продукти являють собою біологічно активні харчові добавки лікувального, дієтичного, лікувально-профілак­тичного призначення, а також продукти дитячого харчування та харчування для спортсменів.

Супутні матеріали не можуть безпосередньо вживатися для харчування, але використовуються в процесі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, пакування, маркування, контактують з продуктами харчування.

Харчова добавка — природна або синтетична речовина, яка спеціально вводиться в харчовий продукт для надання йому ба­жаних властивостей. Це можуть бути ароматизатори, барвники, консерванти, антиоксиданти, стабілізатори та ін. їх перелік за­тверджується Кабінетом Міністрів України, а норми — Україн­ським центром державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Споживчі товари являють собою продукцію, яка реалізується споживачам і використовується для споживання.

Залежно від виду експертизи об'єктом експертизи виступає упакування, маркування, кількість товару, споживчі властивості, вартість тощо.

66

Упакування забезпечує збереження товару від пошкоджень, за-. бруднень, впливу несприятливої дії зовнішнього середовища. Його цілісність і стан свідчать про збереження або втрату кіль­кості і якості, безпечності товару, потребу визначити розміри втрат і причини їх виникнення.

Маркування призначене для ідентифікації товару, його окре­мих споживчих властивостей, для подання інформації про вироб­ника, якісні і кількісні характеристики товару. В процесі експер­тизи аналізується інформація маркування і товаросупровідних документів, які повинні бути ідентичними, відсутність збігу яких є наслідком фальсифікації товарів.

Під час проведення експертизи одним з кінцевих результатів в визначення показників якості товару, їх порівняння з базовими показниками.

Градація, сорт — категорія або розряд, що присвоюються об'єктам, які мають таке ж саме функціональне призначення, але різні вимоги до якості (ISO 8402: 1994).

Суб'єктами експертизи виступають підприємства, організа­ції, об'єднання, фірми, приватні особи, зацікавлені в її проведен­ні, а також фізичні і юридичні особи, які здійснюють експертизу.

Експертом може бути особа, яка має відповідні знання у виз­наченій галузі і яка пройшла атестацію або сертифікацію відпо­відно до існуючого порядку. Вимоги, яким повинен відповідати експерт за своєю професійною підготовкою, та порядок їх атес­тації обумовлюються напрямом діяльності експерта. Міжнарод­ним стандартом ISO 10011-2-1991. "Керівні вказівки по перевірці системи якості. Частина 2", Кваліфікаційними критеріями для ек-спертів-аудиторів по перевірці систем якості нормуються відпо­відні вимоги до експертів-аудиторів, так само, як і ДСТУ 3418-96 і ДСТУ 3418-96.

В стандарті ISO 10011-11 з метою ефективного проведення пе­ревірок систем якості визначені критерії для кваліфікації екс­пертів-аудиторів.

Кандидати в експерти-аудитори в Україні повинні мати не менше, ніж чотирирічний стаж роботи в одному з наступних ви­дів діяльності: розроблення, виробництво, технологія, будівницт­во, сфера послуг, управління, економіка. Крім цього, вони по­винні мати дворічний досвід практичної роботи.

Кандидатам в експерти-аудитори необхідно продемонструва­ти під час атестації здатність чітко, зрозуміло і вільно формулю-

5*                                                                                                  67

А.П. Батутіна, LB* Ємченко

Експертиза товарів

 

вати, і висловлювати ідеї і концепції (усно чи письмово) офіційно визнаною мовою.

Для забезпечення професійних функцій кандидат повинен пройти достатню підготовку для роботи.

Особливо доцільною вважається підготовка в наступних галузях.

■ знання і розуміння стандартів, на відповідність яким
здійснюються перевірки систем якості;

? методи огляду, опитування, проведення оцінювання і підго­товки звіту;

? додаткові навички, необхідні для керівництва перевіркою, до яких відносять вміння планувати, організовувати, спілкуватися.

•> Рівень компетентності визначається письмовим, усним екза­меном або іншим способом.

Кандидат у експерти-аудитори повинен мати широкий світо­гляд, бути витриманим, вміти логічно мислити, мати аналітич­ний склад розуму і тверду волю; вміти реально оцінювати ситу­ацію: розуміти складні процеси, які відбуваються в підрозділах і в організації в цілому.

Експерт, який здійснює експертизи як працівник Торгово-промислової палати, повинен володіти достатньо глибокими і практичними навичками з таких питань:

S вимоги нормативних документів, чинних в системі Торго­во-промислових палат;

S економічні і правові основи експертизи, сертифікації;

S нормативна документація, на відповідність якій проводить­ся експертиза;

S методи проведення експертизи: опитування, дослідження, оцінювання, складання звіту, акта;

*/ планування, організація і керівництво експертизою;

•/ організація спілкування при проведенні експертизи;

S практика проведення експертизи, сертифікації, інспекцій­ного контролю в країні і за кордоном;

S права, обов'язки і уповноваження експерта.

Крім того, експерт повинен володіти обов'язковими спеціаль­ними знаннями, такими як:

? техніка проведення експертизи товарів, сировини, облад­нання;

? проведення лабораторних досліджень зразків товарів, до яких відносяться фізико-хімічні і мікробіологічні дослідження;

68

■ знання з нормативних документів, в яких визначені обов'яз­
кові вимоги до продукції, а також вимоги до методів і обсягів
Контролю і досліджень.

Для забезпечення ефективного проведення експертизи екс­перт повинен бути досвідченим спеціалістом, мати власну думку, а також вміти:

? бути неупередженим, об'єктивно збирати і аналізувати фак­тичні дані;

? логічно обґрунтовувати висновки на основі отриманих фак­тичних даних;

? протистояти необгрунтованому тиску, який можуть чинити;

? коротко, аргументовано і переконливо викладати результа­ти експертної перевірки і аналізу;

? поєднувати пунктуальність в роботі з творчим пошуком і активністю;

? приймати вірні рішення в складній ситуації;

? спілкуватися, не втрачати уваги при проведенні перевірки, адекватно і правильно реагувати на обставини, бути доброзич­ливим: виявляти увагу до осіб, з якими спілкується.

Під час оцінювання кандидатів в експерти комісія може про­водити бесіди з кандидатами, екзамени, письмову роботу.

Для визначення особистих якостей і здатностей до керівництва комісія повинна, згідно із стандартом ISO 10011-2, застосовувати наступні методи:

S бесіди з кандидатами;

S бесіди з колегами;

S структурне тестування з метою виявлення знань відповід­них характеристик товарів;

S ділові ігри;

S спостереження в умовах реальної перевірки.

Для визначення рівня компетентності атестаційна комісія по­винна періодично аналізувати роботу.

До проведення експертизи можуть запрошуватися незалежні експерти, які працюють в учбових закладах, науково-дослідних інститутах, на виробничих підприємствах.

Залежно від мети і важливості експертизи для її проведення може залучатися один експерт, а експертиза проводиться за учас­тю не менше, ніж двох компетентних представників замовника ек­спертизи. Незалежні експертизи в Україні здійснюють регіональні Торгово-промислові палати, Київська та Севастопольська ТПП,

69

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарі»

 

які виконують замовлення на проведення експертиз якості, кількості, комплектності як експортних так і імпортних товарів, а також товарознавчі експертизи відповідно до статуту організації.

Експертизу споживчих властивостей товару проводять кваліфіковані спеціалісти-експерти, які об'єднуються в експертні комісії. Комісії звичайно складаються з двох груп: експертної і робочої. Професійний склад і чисельність спеціалістів, які вхо­дять до складу груп, їх структура і принципи організації залежать від мети та етапів експертизи, умов її проведення і визначаються нормативними документами.

Експерт входить в штат працівників експертних організа­цій — Торгово-промислової палати, органів з сертифікації, сер­тифікаційних лабораторій.

Для кожного експерта визначається номенклатура продукції або товарів, згідно з якою він може проводити експертизу, на­приклад: взуттєві товари, текстильні товари, радіоелектронна апаратура; м'ясні і рибні товари, фруктоовочеві товари, вина ви­ноградні і коньяки, кава тощо. Праця експертів тільки тоді ефек­тивна, коли вона виконується кваліфіковано, своєчасно, у визна­чені терміни, а результати експертизи відображені в актах екс­пертиз і сертифікатах об'єктивно, грамотно і переконливо.

Щоб цього досягнути, експерт повинен відповідати наступ­ ним вимогам: бути компетентним, незалежним, мати досвід практичної роботи і такі особисті риси характеру — об'єктив­ ність, чесність, відповідальність, принциповість.

Більшістю літературних джерел в якості основних властивос­тей експерта визначено компетентність, неупередженість і об 'єк- тивність. Компетентність експерта обумовлюється його профе­сійною підготовкою, а також комплексом наукових знань і про­фесійних навичок, рівнем знань об'єкта оцінки якості. Розрізня­ють професійну компетентність і методологію оцінки (квалімет- ричну компетентність).

Професійна компетентність ґрунтується на знаннях техно­логії виробництва товару, який оцінюється, зміни властивостей і показників якості; значень показників якості товарів-аналогів і продуктів-аналогів, їх різних модифікацій, напрямів змін і онов­лення асортименту товарів, вимог споживачів, умов і особливос­тей споживання.

Кваліметрична компетентність ґрунтується на чіткому знанні процесів формування якості, методів її визначення, зокрема екс-

70

пертних, на вмінні користуватися різними типами. оціночних шкал, які знижують суб'єктивність оцінки.

Для деяких експертів економічного або фінансового напрямів обумовлюється стан практичної роботи. Компетентність експер­та обмежується, і за межі своєї компетенції він не повинен вихо­дити, це веде до помилки — взяття на себе функції інспектора державних організацій, арбітражу, суду.

Компетентність експерта підвищується із самостійним вив­ченням нової літератури, наукової, довідкової, яка стосується за­собів вимірювання, порядку відбору зразків, методів досліджен­ня і ідентифікації, організації експертизи, а також підвищення кваліфікації в інших закладах.

Незалежність експертів виявляється в тому, що вони працю­ють в організації, яка не залежить від споживачів, виробників, тобто фінансово від них незалежна.

Риси характеру експерта повинні формуватися і самим екс­пертом протягом всього часу роботи і робочим кліматом на підприємстві.

Для об'єктивної роботи експерту надаються такі права:

а відмови від експертизи, якщо поставлені завдання виходять за межі його компетенції;

? ознайомлення з необхідними нормативними, транспортни­ми документами, документами, які засвідчують якість і нешкідливість товарів, без яких неможливе проведення експерти­зи, аналізу, складання об'єктивного, обґрунтованого висновку;

? огляду партії товару з визначенням його кількості і якості;

? відбору зразків (проб) і направлення їх на дослідження в ак­редитовану лабораторію;

? проведення органолептичних та інших досліджень із засто­суванням сучасних стандартних методик, з визначенням рівня якості досліджуваних товарів;

а проведення аналізу результатів досліджень;

а оформлення висновків про кількість і якість товарів.

Експерт має право відмовитись від проведення експертизи, якщо замовник не подає необхідну супровідну, транспортну, нормативну документацію, а також при відсутності умов для проведення експертизи.

Об 'єктивність експерта пов'язана з неупередженістю оцінок і висновків, які повинні ґрунтуватися на фактичних даних. Об'єк-

71

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

тивність розглядається як здатність враховувати тільки ту інфор­мацію, яка здатна задовольнити потреби заявки замовника.

Необ'єктивність полягає в підвищенні або зниженні оцінок якості продукції через комплекс причин.

Експерт повинен бути чесним, і тому особа, яка притягалася до кримінальної або іншої відповідальності за крадіжку, розкра­дання, зловживання службовим становищем, обман, вимагання, шахрайство, хабарництво, виробництво недоброякісних товарів, наклеп та інші злочини, не може брати участь в експертизах.

Відповідальність і принциповість експерта ґрунтується на знаннях законів, дотриманні вимог нормативної документації при виборі методів досліджень, формуванні висновку, його обґрунтуванні, аргументованих доказіах і поясненні виявлених результатів.

2.4. Основні методи експертизи

Методи товарної експертизи — це способи теоретичного або практичного дослідження товару з метою одержання результатів експертизи.

Під час проведення експертизи визначають критерії методу, який використовується в процесі аналізу та оцінки властивостей товарів. Вони поділяються на загальні і конкретні.

Загальні критерії ґрунтуються на сучасних, існуючих у суспільстві якісних і кількісних градаціях та уявленнях про товар.

Конкретні критерії — ґрунтуються на даних нормативної національної і міжнародної документації, яка характеризує якість продукції, що випускається.

Залежно від мети і об'єкта досліджень застосовують загальні для всіх видів експертиз методи і властиві для окремих видів екс­пертиз. Методи дослідження мають специфічний характер для санітарно-гігієнічної, фітосанітарної, екологічної експертиз і роз­глядаються у відповідних главах, в цьому розділі розглянемо ме­тоди товарної експертизи.

Залежно від мети експертизи або вибраних для аналізу показ­ників в процесі експертизи можуть застосовуватися один або кіль­ка різних критеріїв. Наприклад, під час експертизи споживчих властивостей нових видів товарів експерти формують ціннісні шкали у вигляді рядів базових зразків. Цей специфічний вид кри-

72

теріїв являє собою товари або продукти-аналоги, які розташовані за принципом послідовності рівня якості. Товари поділяються на групи, які поєднуються з баловою шкалою оцінки.

Методи проведення експертизи можуть бути згруповані за різними підставами. Першою підставою класифікації є різниця в готовності об'єкта нових видів товарів на різних стадіях його розробки: технічного завдання, проектної (нормативної) докумен­тації, дослідного зразка або партії, виробничого зразка, серійного виробу. Друга підстава для класифікації методів — це особливості підходу спеціалістів до вирішення поставлених завдань і набір за­собів, використаних для їх вирішення. Ця підстава обумовлює розподіл загальних методів на комплексні і оперативні з наступ­ним виділенням експертних, соціологічних і розрахунково-інструментальних методів.

Оперативні методи можуть використовуватися на всіх ста­діях розробки виробу із застосуванням у більшості випадків екс­пертних методів; під час експертизи дослідного зразка або партії застосовуються дослідні, вимірювальні, розрахункові, реєстра­ційні методи.

Комплексні методи дають більш точні результати і застосову­ються під час проведення дослідних і соціологічних досліджень, експертиз дослідних зразків і серійних виробів.

Методи, які використовуються під час проведення товарних експертиз, за способом і джерелами отримання інформації по­діляються на:

• органолептичні;

• вимірювальні;

• реєстраційні;

• розрахункові;

• експертні;

• соціологічні.

Органолептичний метод ґрунтується на використанні інфор­мації, яку отримують в результаті аналізу відчуттів, сприйнятих органами чуття — зору, слуху, нюху, дотику і смаку. При цьому органи чуття людини виконують роль приймачів і перетворю­вачів певної інформації.

Цей метод є простим, не потребує складної апаратури, знай­шов широке використання і тому є одним з основних методів оцінки якості товарів. Застосовується під час контролю якості си­ровини, напівфабрикатів, готових продуктів на харчових підпри-

713

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

ємствах, під час приймання товарів на торговельних підприємст­вах від виробника, під час перевірки якості товарів при транспор­туванні, зберіганні; в процесі проведення експертизи якості з ме­тою ідентифікації товарів, визначення споживчих властивостей товару, рівня зниження якості; під час сертифікації для визначен­ня відповідності продукції вимогам нормативної документації, для визначення безпечності продукції з метою видачі гігієнічного сертифіката, сертифіката відповідності.

На сучасному етапі оцінка якості товарів проводиться орга­нолептичними і фізико-хімічними методами. Об'єктивні методи дозволяють визначити склад товарів, але не відображають по­вноту їх органолептичних властивостей. Для харчових продуктів (виноградних вин, чаю, кави тощо) і деяких непродовольчих то­варів (наприклад, парфумерно-косметичних) цей метод дослід­ження має вирішальне значення в оцінці якості, особливо при визначенні смаків, присмаків, запахів, їх відтінків, консистенції. Наприклад, визначення якості чаю ґрунтується на органолеп­тичній оцінці, його застосовують титестери. Це люди рідкісної професії, які повинні мати необхідні глибокі знання, відповідний досвід, особливий талант, а головне — мати надзвичайно тонкий нюх і добре розвинутий смак. Ця професія вимагає акуратності, точності, особливих фізичних здатностей.

Метою підготовки товарознавців-експертів є формування спе­ціалістів, які володіють знаннями складних процесів формування споживчих властивостей товарів у процесі виробництва, якісних і кількісних характеристик товарів, градацій за якістю, методів виз­начення якості. Внаслідок підготовки студент повинен набувати вміння визначати і відрізняти характерні органолептичні власти­вості харчових продуктів. Але, якщо у людини обмежені фізіологічні властивості, очевидно, необхідно визначити його професійну придатність. При підготовці спеціалістів і експертів для проведення сенсорного аналізу і дегустацій необхідно враху­вати їх індивідуальні фізіологічні можливості і побудувати пра­вильно спеціалізоване навчання. Дослідження індивідуальних можливостей групи людей, проведені М.А. Ніколаєвою і П.Н. Парамоновой) показали правильне відчуття смаку у 70% об­стежених. Близько 25% обстежених плутали солоний і кислий сма­ки. Смаковий "дальтонізм" було виявлено у 5-10% обстежених.

Органолептичний метод ніколи не втрачає свого значення, незважаючи на існування інших методів аналізу. За допомогою

74

складних лабораторних методів дослідження неможливо визна­чити дуже незначні кількості різних хімічних речовин продуктів, які в сполученні створюють складний і характерний смак, запах, аромат, букет.

Під час проведення товарних експертиз одним з основних ме­тодів дослідження є органолептичний, його основним недоліком є суб'єктивність. Для її зниження застосовують методи кількісної оцінки показників. Згідно з класифікацією Д.Є. Тільгнера залеж­но від поставлених завдань вони поділяються на наступні групи:

а методи виявлення якісних відмінностей;

? оцінки часткової і загальної якості;

? методи споживчих оцінок.

Методи першої і другої груп передбачають проведення дос­ліджень комісією спеціально підготовлених або кваліфікованих, спеціалізованих дегустаторів-експертів. Дослідження споживчих оцінок здійснюються споживачами, тобто особами непідготовле-ними, але в їх проведенні бере участь значна кількість цих осіб.

Під час кількісної оцінки органолептичних показників дос­лідження здійснюється в декілька етапів:

перший — безпосередньо дослідження з визначенням кількіс­ної оцінки, тобто експериментальна частина методу;

другий — проведення статистичної обробки результатів з визначенням середньої оцінки, середнього квадратичного відхи­лення, виявлення кореляції, рівня ймовірності;

третій — визначення рівня якості, формування висновків.

Застосування методів якісних відмінностей дозволяє виявити різницю в окремих якісних показниках дослідного і базового зразків. Різниця можлива при зміні рецептури, використанні но­вої рецептури, застосуванні добавок, нових технологічних прот цесів, режимів, використанні нової сировини. Для виявлення різ­ниці у властивостях застосовують методи парних, двопарних, трикутних порівнянь.

Найбільш розповсюдженим методом в другій групі методів є баловий метод, застосовують також порівняльний, метод послідо­ вності, розбавлення.

Метод балової оцінки отримав значний розвиток, в процесі якого виявлено його ефективну розмірність — 5 балів. Сутність методу полягає у встановленні залежності між якісною оцінкою показника і відповідною оцінкою в балах.

Під час дослідження проводиться порівняння показників дос-

76

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

лідного і базового.зразків, в якості останнього виступають вимо­ги нормативної документації або уявного зразка, який зберіга­ється в пам'яті.

На основі балової оцінки за показниками визначається за­гальна балова оцінка, яка дозволяє провести градацію якості то­вару. Під час розробки балової системи може використовуватися метод порівняльних оцінок.

Метод послідовності передбачає розташування в ряд зразків в порядку зниження або підвищення інтенсивності визначеного по­казника якості. Він використовується для визначення інтенсив­ності смаку, присмаку, аромату, букета, кольору, консистенції. В результаті проведення досліджень кількісної оцінки визначається рівень якості продукту. В результаті оцінки продукти поділяють­ся на три якісні групи:

-- найкращі;

- середньої якості;

- найгірші.

Метод розбавлення застосовується при визначенні якості од­норідних продуктів і виявленні зміни букета продукту або ком­плексного показника смаку, які виникають внаслідок викорис­тання добавок.

Лабораторні, експериментальні методи застосовуються для підтвердження результатів органолептичної оцінки. Об'єктивну оцінку отримують при поєднанні цих методів. Вони детально вивчаються в курсах "Теоретичні основи товарознавства", "Сен­сорний аналіз" і розглядаються в розділі 1 посібника.

Експертні методи використовуються для визначення номен­клатури показників якості, коефіцієнтів їх вагомості, для вимірю­вання показників якості і їх оцінки органолептичним методом. Оцінка показників якості вимірювальним, реєстраційним, розра­хунковим методами застосовується для визначення комплексних показників якості різних рівнів ієрархії.

Ефективність експертизи залежить від точності і надійності отриманих результатів, тобто від застосованих методів і від ква­ліфікації експерта. Вибір експерта є складним завданням, частіше за все враховують декілька особистих властивостей: компетент­ність — професійну і кваліметричну, зацікавленість експерта в результатах експертизи, ставлення до справи, об'єктивність. Майже не враховуються такі риси, як схильність до ризику, інші психологічні особливості.

76

Не розроблений до тепер системний підхід до оцінки якості експерта; існуючі методи оцінки діляться на п'ять груп:

• евристичні;

• статистичні — оцінки, які отримують в результаті аналізу оцінок експертів з визначенням відхилень від середніх значень;

• тестові — оцінки, отримані в результаті виконання тестових завдань експертами;

• документальні — оцінки компетентності, отримані при аналізі окремих документальних даних експертиз, проведених експертом;

• комбіновані — оцінки, отримані під час аналізу даних, одер­жаних при поєднанні перерахованих методів.

Евристичні оцінки включають самооцінку і оцінку, зроблену колективом експертів. Самооцінка найчастіше всього суб'єктив­на; для зменшення суб'єктивності застосовують балову шкалу за окремими властивостями експерта. Самооцінку проводять відповідно за видами товарів і показниками якості, наприклад, естетичність виробів, експерт оцінює себе анкетуванням. Анкета включає періодичність ознайомлення з сучасною вітчизняною і зарубіжною літературою, з сучасними зразками продукції, з ре­зультатами соціологічних опитувань.

Як різновид самооцінки застосовують метод оцінки за аргу-ментованістю і ознайомлення з продукцією, яка аналізується. Оцінка проводиться за допомогою анкети з визначенням ко­ефіцієнта компетентності.

За допомогою тестових оцінок можливо оцінити такі важ­ливі властивості експерта, як кваліметричну і професійну компе­тентність, об'єктивність. Кваліметрична компетентність під час проведення органолептичної оцінки полягає в багаторазовому опитуванні експертів для визначення коефіцієнтів вагомості декілька разів і визначення достовірності оцінок.

Професійна компетентність перевіряється у вигляді контролю вміння користуватися різними типами оцінних шкал — порядку, відносин, інтервалів, а також вміння розрізняти значну кількість характеристик, градацій під час оцінки властивостей продукту, що аналізується.

При участі експертів в колективній оцінці і обговоренні спос­терігається явище конформізму, тобто потрапляння експерта під вплив висновків інших експертів, що негативно впливає на фор­мування об'єктивної оцінки експерта. Тому вміння дотримува­тись своєї думки і відстоювати свої висновки має позитивне зна-

77

А.П. Ватутина, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

чення під час проведення експертизи колективним методом і формування об'єктивної оцінки.

Експертні методи оцінки якості ґрунтуються на викорис­танні висновків експертів. Вони застосовуються за умови немож­ливості або недоцільності, неекономічності використання вимі­рювальних або розрахункових методів. Це відбувається при бра­ку інформації, необхідності застосування і розробці спеціальних технічних засобів, під час оцінки естетичних показників якості тощо. Експертні методи можуть поєднуватися з іншими метода­ми або застосовуватися як самостійний вид під час оцінки якості нормативної документації на продукцію і продукції, визначенні номенклатури показників і коефіцієнтів їх вагомості, при виборі базових зразків і показників якості, під час визначення і вимірю­вання показників якості органолептичним методом, під час оцінки одиничних і комплексних показників якості, визначених вимірювальним або розрахунковим методом.

Основою експертної оцінки якості є об'єктивна суспільна ко­рисність продукції, яка відображає її сучасність. Думка про якість продукції, яку висловлює кваліфікований експерт, відпо­відає суспільним потребам і співпадає з думкою масового спожи­вача.

Однак у виборі товару споживач дотримується консерватив­ної позиції і нову продукцію приймає обережно, а іноді і зовсім не сприймає. У висновку експертів про якість товару узагальню­ється сукупність думок споживачів продукції. Дослідження пока­зали, що зафіксовані оцінки якості товару експертів співпадають з оцінками якості продукції, які отримали під час масового опи­тування споживачів. Визначення точності експертних досліджень за дотримання методології проведення експертизи виявило, що вона становить 5-10%.

Стосовно якості продукції, її споживних властивостей екс­ пертні методи використовують в таких випадках:

- визначення номенклатури показників під час проведення ек­спертизи;

- вибір критеріїв оцінки продукту або товару і розміщення показників за принципом ієрархії;

- визначення коефіцієнтів вагомості показників якості для
визначення рівня якості продукту, товару;

- дослідження показників органолептичним методом із засто­
суванням методів їх кількісного вираження;

78

. - оцінка показників якості вимірювальним, реєстраційним, розрахунковим методами для визначення комплексних показ­ників якості різних рівнів ієрархії.

Найчастіше застосовуються такі експертні методи:

• провідного експерта (одиничного);

• комісій;

• комбінований.

Метод провідного експерта дає можливість швидко провести експертизу, скоротити час на процедуру узгодження та обгово­рення, статистичну обробку даних членами групи. Однак резуль­тати експертизи, проведеної одним експертом, залежать від рівня його професійних знань, особистості, рівня компетентності.

Метод експертних комісій передбачає участь групи спеціаліс­тів, які проводять аналіз та оцінку. Такий метод дозволяє отрима­ти достовірні, об'єктивні результати, але потребує значних витрат часу на підготовку і організацію експертизи. Кількість експертів, які формують комісію, залежить від необхідної точності та надій­ності результатів експертизи. Експертна комісія складається з двох груп —робочої і експертної. Робоча група здійснює підготов­ку, організацію і проведення експертної оцінки якості продукції, подальший аналіз її результатів. До складу робочої групи входять організатор, консультант, який володіє професійними знаннями про продукцію, що оцінюють технічні робітники. Експертна гру­па може складатися з декількох підгруп, кожна з яких спеціалізується на вирішенні відповідних завдань — визначенні номенклатури показників, оцінці окремих груп показників тощо.

Комбінований метод, який ґрунтується на послідовному вико­ристанні роботи провідного експерта і невеликої за кількістю ек­спертної комісії, застосовується в деяких випадках.

Загальної класифікації експертних методів немає. Однак за­стосовують класифікацію залежно від співвідношення кількості даних, отриманих експертним або аналітичним методом, спосо­бу одержання інформації від експерта й деяких інших факторів.

Залежно від способу одержання від експерта інформації розрізняють методи:

• колективний;

• індивідуальний.

При колективному способі технічний працівник проводить опи­тування відразу всієї групи експертів, при індивідуальному — кож­ного експерта окремо. Для отримання достовірних результатів

79

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

необхідно чітко і правильно поставити мету і завдання експерту, при груповому методі це важко, однак можливо при постійно сформованому складі групи. При індивідуальному способі засто­совують інтерв'ю, інтерв'ю-анкети, анкетування, змішане анкету­вання. Опитування можуть проводити очним і заочним способом. При очному способі експерт викладає свої думки особі, яка про­водить опитування. При заочному опитуванні контакт між ними відсутній і експерт заповнює сам анкету або картку опитування.

Під час проведення інтерв'ю технічний працівник робить оцінку у формі бесіди, яка проходить за програмою і визначеним переліком питань. Під час проведення інтерв 'ю-анкети перелік питань має більш конкретний, спрямований характер, послідов­ність питань жорстко визначена. Анкета заповнюється в присут­ності експерта.

Анкетування відрізняється тим, що експерт самостійно запов­нює анкету, маючи пояснювальну записку щодо заповнення. Змі­шане анкетування передбачає попереднє пояснення експерта по заповненню анкети з уточненням завдання.

За інформативністю найбільші можливості мають методи інтерв'ю, інтерв'ю — анкети, анкетування. Найбільша незалеж­ність суджень характерна для методу анкетування.

Для вирішення складних ситуацій невизначеності або під час формування науково — технічного прогнозу експертиза вимагає участі групи ерудованих спеціалістів, добре інформованих у ба­гатьох галузях знань. Основна перевага колективної оцінки по­лягає в можливості різнобічного аналізу кількісних і якісних ас­пектів проблем. Існують проблеми, вирішити які неможливо без участі спеціалістів. Припускається, що думка групи експертів надійніша, ніж думка окремого індивідуума, тобто дві групи од­наково компетентних експертів з більшою ймовірністю знайдуть об'єктивне рішення.

До колективних методів належать методи Дельфі і Паттерн.

Метод Дельфи був розроблений в американській дослідній компанії РЕНД Корпорейшн О.Хелмером, Н.Долки і Т. Гордо­ном. Він використовувався для військового науково-технічного прогнозування майбутнього. Термін Дельфи походить від назви містечка в Греції, де жили оракули при храмі бога Аполлона.

Відмінною особливістю методу є відмова від спільної роботи експертів з групою з метою зменшення загального впливу таких психологічних факторів, як пристосування до думки більшості,

80

конформізму. Метод Дельфи передбачає заповнення анкети кож­ним експертом окремо, до анкети додаються пояснення, робота проводиться у 2-3 тури. Для одержання додаткової інформації екс­перти ознайомлюються з анонімними анкетами інших експертів, внаслідок чого можуть змінювати свої судження. Метод удоскона­лювався, однак він все ж має недоліки. Експерти отримують анке­ти, які заповнюють і відправляють організаторам опитування, що ускладнює роботу, яка розтягнута в часі. Анкета досить складна — має 20-30 показників, передбачає обґрунтування коефіцієнтів ваго­мості, номенклатури показників, вимагає значних пояснень. Тому цей метод мало використовується для оцінки якості товарів.

Метод Паттерн — метод опитування експертів, заснований на побудові ієрархічної структури — дерева цілей — і прийнятті рішень після відкритого обговорення. Назва складається з пер­ших літер англійських слів, що означає "Допомога у плануванні за кількісною оцінкою технічних даних". Метод розроблено в американській фірмі "Хонкуелл" для оцінки проектів нових сис­тем озброєння. Метод має аналоги: ПРОФАЙЛ, у Франції — ме­тод КПЕ, ПРОПЛЕН тощо.

За допомогою цього методу визначають коефіцієнти ваго­мості при вирішенні всієї проблеми і окремих завдань. Відкрите обговорювання в експертній групі має як негативне значення, що спостерігається в методі Дельфи, так і позитивне - - взаємовплив експертів під час обговорення й формування об'єктивної думки. Перевагою цього методу порівняно із методом Дельфи є спро­щення процедури експертного опитування.

Отримані дані піддаються статистичній обробці.

Оскільки методи Дельфи і Паттерн мають суттєві недоліки і не відповідають повністю цілям експертної оцінки, Е.Л. Райхман і Г.Г. Азгальдов запропонували комбінований метод, заснований на поєднанні індивідуальних і колективних експертних оцінок.

Для оцінки якості товарів комбінований метод має загальний алгоритм експертних операцій:

1. Етап підготовчий:

• формування робочої групи;

• формування експертної групи;

• класифікація продукції і споживачів;

• побудова структурної схеми показників якості.

2. Етап одержання індивідуальних експертних оцінок:

• вибір процедури призначення оцінок експертами;

6 — 3-764                                                                                                                        81

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

• вибір методу отримання інформації від експерта і підготов­ка документів, необхідних для опитування;

• опитування експертів.

3. Етап отримання колективних експертних оцінок:

• узагальнення індивідуальних експертних оцінок;

• визначення узгодженості індивідуальних експертних оцінок;

• визначення об'єктивності колективних експертних оцінок.

Для кожного етапу є відповідні завдання. В період підготов­чого етапу вирішуються такі завдання, як визначення функцій і структури робочої групи, її кількісного складу, обов'язків окре­мих членів. Визначаються і розробляються принципи формуван­ня експертної групи: щодо кількості експертів, їх професійної підготовки тощо.

На другому етапі відбувається визначення техніки опитування експертів, оцінюються наявність контактування між експертами, метод передавання інформації і форма експертних оцінок. Екс­перти можуть визначати оцінки самостійно або після обговорен­ня з іншими експертами чи ознайомлення з анонімними експерта­ми. Оцінки обґрунтовуються, визначаються в кількісній формі і дихотомічній, де відповіді даються у формі "так", "ні" або 0-1.

Раціональне використання інформації, яку отримують від ек­спертів, можливе за умови перетворення її у форму, зручну для аналізу, підготовки і прийняття рішень. Можливості перетворен­ня інформації у відповідні форми залежать від специфічних особ­ливостей об'єкта, повноти даних про нього, надійності, рівня прийняття рішення, а також від прийнятого критерію, що зале­жить від досліджуваної проблеми.

Якщо експерт має можливість порівняти й оцінити можливі варіанти дій, надаючи кожному з них визначене число, то він во­лодіє визначеною системою або шкалою переваг. Правильне за­стосування шкал має важливе значення для забезпечення точ­ності експертних оцінок. Розрізняють такі типи шкал: номіналь­ на, порядкова, інтервальна, відношень. Характеристики шкал на­ведені у табл. 2.1.

Шкала номінальних найменувань використовується для то­го, щоб відрізнити один об'єкт від другого. Об'єкти повинні бу­ти пронумеровані, проте цифрами позначається об'єкт, а не його кількісна характеристика. Це простіший тип вимірювання, в яко­му числа або символи використовуються тільки для класифікації об'єктів. Шкала може бути використана для цифрового кодуван-82

Таблиця -2.1

Типи шкал і tic характеристика

 

Тип шкали	Визначення шкали	Відношення, які задаються на шкалі
Номінальна	Простий тип вимірювання, в якому числа або символи використовуються тільки для класифікації об'єктів.	Еквівалентність (=)
Порядкова (ранги)	Об'єкти одного класу знаходяться у відповідному відношенні з об'єктами іншого класу (більше ніж, більше переваг, сильніше тощо). Якщо [А]>[В] для деяких об'єк­тів класів А і В, то має місце частково упорядкована шкала.	Еквівалентність (=). Більше ніж (>).
Інтервальна	Порядкова шкала, яка розділе на на відомі відстані між двома будь-якими числами на шкалі, нульова точка шкали і одиниця виміру вибираються довільно.	Еквівалентність (=) Більше ніж (>). Відношення будь-яких двох інтервалів відоме.
Відношень	Інтервальна шкала із застосуванням істинної нульової точки, відношення будь-яких двох точок не залежить від одиниці виміру.	Еквівалентність (-). Більше ніж (>). Визначено відношення будь-яких двох інтеовалів. Визначено відношення між будь-якими двома точками.

ня окремих властивостей в анкетах, для визначення коефіцієнтів вагомості.

Шкала порядкова (рангів)—такий метод оцінювання, при яко­му параметри, показники або об'єкти, що оцінюються, розташову­ються у порядку зростання або зниження показника параметра (по­казника) або властивостей об'єкта. Класичним прикладом оціню­вання із використанням порядкової шкали є оцінювання твердості мінералів за шкалою Мопса (шкала відносної твердості скла­дається з 10 еталонів твердості, причому твердість тальку прийня-

6»                                                                                                                                    83

А'.ІЇ. Батутіна; LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

то за 1, алмазу — за 10). Цей спосіб може використовуватися під час визначення інтенсивності кольору борошна, аромату фруктових соків, букета вин, консистенції сирів тощо. Порядкова шкала має переваги при її застосуванні для визначення коефіцієнтів вагомості, оскільки спрощується процес впорядкування показників якості за значенням для споживачів. Недоліками шкали є неточність ранго­вих оцінок через відсутність рівняння інтервалів, неможливість роз­рахунків навіть середньої арифметичної величини.

Шкала інтервалів. Це такий метод оцінювання, при якому суттєвою характеристикою є різниця між значеннями оцінюва­них параметрів, яка може бути виражена числом одиниць, перед­бачених цією шкалою. За допомогою такої шкали проводять ранжування об'єктів, а також у визначених одиницях встановлю­ють, на скільки один об'єкт більший за інший. Прикладом шка­ли інтервалів є шкала Цельсія, яка розбита на 100 рівних інтер­валів і застосовується для характеристики таких властивостей продукції, які пов'язані із температурними режимами, напри­клад, морозостійкість синтетичної шкіри, мінімальна температу­ра морозильної камери у холодильнику.

Шкала відношень дозволяє досягнути найвищого рівня вимірювання. Це такий метод оцінювання, при якому використо­вується одиниця виміру, вона застосовується для більшості пара­метрів, що являють собою фізичні величини: розмір, вагу, густи­ну, силу, напругу, частоту тощо. Результати вимірювання за шка­лою мають властивості чисел, які можна піддавати статистичній обробці. Прикладом такої шкали є температурна шкала Кельві­на, початком якої є абсолютний нуль.

При порівнянні шкали інтервалів і відношень визначено, що за допомогою останньої одержуються більш точні результати. Крім того, оцінки, отримані за шкалою інтервалів, не можна використо­вувати з метою обчислення середніх зважених величин,₍розрахун-ки яких характерні для експериментальних опитувань. Шкала відношень може бути основною для експертного методу, шкалу порядку можна застосовувати при достатньому обґрунтуванні.

У практиці експертної оцінки застосовують два основних різновиди шкал-розмірні і безрозмірні. Дані безрозмірних шкал виражають у частках одиниці, процентах, балах.

Під час вирішення багатьох практичних завдань виявляється, що фактори, які визначають кінцеві результати, не піддаються безпосередньому вимірюванню, а для їх розрахунку застосовують

84

математично-статистичні методи обробки експертних оцінок. Вони застосовуються для підвищення ймовірності результатів ек­спертної оцінки товарів. Методи поділяються на чотири види:

• ранжування;

• безпосередньої оцінки;

• послідовних переваг;

• парних порівнянь.

Ранжування — метод, заснований на розташуванні об'єктів (факторів) у порядку зростання або спадання будь-якої власти­вості. Цей метод дозволяє вибрати із сукупності факторів найбільш істотний. Процедура полягає у розташуванні об'єктів експертом у найбільш раціональному порядку і присвоєнні їм певного рангу у вигляді числа натурального ряду. Метод ранжу­вання часто поєднується з іншими методами (найчастіше із мето­дом безпосередньої оцінки або його модифікаціями), що забезпе­чує більш чіткі відмінності між факторами.

Метод безпосередньої оцінки полягає в тому, що діапазон змін будь-якої кількісної змінної розбивається на декілька інтервалів, кожному з яких присвоюється визначена кількість балів — від 0 до 10. Шкала оцінок може бути позитивною і від'ємною, напри­клад, від +3 до -3. Завдання експерта полягає в розміщенні кож­ного з факторів, які розглядалися, у певний оцінний інтервал відповідно до його важливості. Число інтервалів, на які розби­вається весь діапазон зміни якості, може бути неоднаковим у різних експертів. Окремим експертам дозволяється оцінювати однаковим числом якісно різні фактори.

В деяких випадках буває зручніше для вибору фактора перева­ги спочатку провести оцінювання, а потім — ранжування. Сумарні оцінки рангів можуть нормуватися, це дозволяє встановити більш тісний зв'язок між оцінками, які експерти надали окремим об'єк­там. З цією метою оцінки по всім об'єктам сумуються і в подаль­шому кожна з них ділиться на отриману суму. Розраховані таким чином нормовані оцінки можна знову піддати ранжуванню.

При проведенні експертизи декількома експертами прагнуть отримати усереднену оцінку для кожного об'єкта. З цією метою нормовані оцінки кожного об'єкта сумуються, одержана сума ділиться на число експертів. Другий спосіб визначення залеж­ності між оцінками факторів полягає в тому, що найважливішо­му фактору дається оцінка (встановлюється вагомість) за визна­ченим числом 1 або 10, наступні фактори оцінюються як частка

85

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

найважливішого фактора. Перевага методу в тому, що полег­шується процес вибору оцінок, тому що не потрібно кожний раз співставляти весь ряд, а лише враховувати значення першої і по­передньої за важливістю оцінки. Оцінки усереднюються шляхом розрахунку середньої арифметичної.

Метод послідовних переваг заснований на порівнянні окремо­го об'єкту із сумою наступних об'єктів для визначення його важ­ливості, застосовується при вимірюванні рівня якості, оцінці діяльності наукових організацій. Метод має таку основну перева­гу в порівнянні з іншими методами, яка дає можливість співстав-лення і вимірювання якісно різних факторів. Цей метод, розроб­лений У.Черчменом, Р.Акофом, забезпечує проведення такого порівняння з урахуванням певних допусків. Сутність полягає у тому, що кожному результату (події або фактору) надається дійсне невід'ємне число Vi, яке розглядається як оцінка істинної цінності або вагомості Qi;

якщо результат Qi важливіший, ніж Qk, to Vi>Vk і якщо Qi рівноцінний Qk, to Vi =Vk;

якщо оцінки Vi і Vk відповідають результатам Qi і Qk, to оцінка Vi + Vk відповідає загальному результату Qi і Qk;

якщо результат Qi вагоміший за результат Qk, a Qk важливіше за Qi, то сукупний результат Qi і Qk переважатимуть Qi.

За інших умов коректується оцінка Vi (за необхідністю) так, щоб вона була менше від суми всіх інших факторів, тобто:

86

Техніка проведення послідовних порівнянь полягає в тому, що експерту представляють перелік об'єктів (факторів, показ­ників, результатів), які необхідно оцінити за їх відносною важ­ливістю і ранжувати. Найважливіший фактор (Vi) оцінюється одиницею, інші фактори залежно від важливості і в порядку важ­ливості — від 0 до 1. Далі експерт порівнює важливість фактора Vi, оціненого одиницею, із сумою інших факторів. Якщо цей фак­тор більш важливий, то його оцінка збільшується таким чином, щоб вона була більшою від суми інших факторів, тобто:

За такою методикою розраховується послідовно важливість всіх факторів до (т-1) фактора.

Проводиться систематична перевірка оцінок на основі їх послі­довного порівняння. Загальна процедура за методом оцінки ваго­мості на основі послідовних порівнянь проводиться таким чином:

1. Упорядковують результати відповідно до їх важливості за думкою експерта. Припустимо, що Qj має найбільшу важливість, Q₂ — наступний за ступенем важливості і т.ін, a Q_m — найменш важливий.

2. Результат Qj оцінюється 1 (тобто V, = 1) та інші результати мають інші ступені важливості.

3. Порівнюються Qi з Q₂ + ... + Q_m у відповідності з допусками.

4. Порівнюють Q₂, як і попередній Qj, і так треба продовжу­вати доти, поки не буде дотримано порівняння Q_m_₂ з Q_m_₂ + Q_m.

5. Проводять перетворення кожного отриманого значення V_y у нормоване Q'_y , поділивши відповідні ваги на уу ■ У підсумку V у¹ повинна дорівнювати 1.  >=і

Цей спосіб ефективний для результатів, кількість яких не пере­вищує 7. При більшій кількості результатів їх розбивають на підмножини, які включають не більше 6-ти результатів і далі засто­совують метод послідовних порівнянь для підмножини, множини.

При значній кількості проблем їх треба розділяти на більш прості підпроблеми і завдання і методом переваги аранжувати; якщо це неможливо зробити, використовують метод парних порівнянь.

Метод парних порівнянь заснований на порівнянні експертом об'єктів експертизи за парами для визначення найбільш вагомого у кожній парі. Застосовується з метою виявлення переваги серед значної кількості факторів, проблем, показників. Експерти можуть просто проводити порівняння з констатацією переваги одного фактора перед другим. Можливе застосування спеціальної шкали переваг, де кожна степінь переваги має свою визначену оцінку.

Метод парних порівнянь може використовуватися і для вста­новлення сумарних рангів факторів. З цією метою об'єкти (фак­тори), які мають бути піддані ранжуванню, записують в матриці в звичайному порядку в лівому стовпчику і в верхньому рядку матриці, а потім проводиться їх парне порівняння. Матриця роз­глядається зліва направо. Коли виявляється, що фактор, який знаходиться в лівому стовпчику матриці, має більші переваги,

87

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

ніж фактор, який знаходиться у верхньому рядку, то в верхню ча­стину клітинки ставиться 1, а в нижню — 0. Якщо фактор, який знаходиться в верхньому рядку матриці має більшу перевагу, ніж фактор у лівому стовпчику, то ставиться 0 у верхню частину клітини, а 1 — в нижню. Залежно від числа переваг кожному фак­тору присвоюється визначений ранг. Так, у наведеному прикладі матриці (табл. 2.2) фактор С отримує найвищий ранг — 3, фак­тор Д — ранг 2, фактор А — 1 і фактор В — 0.

Таблиця 2.2. Матриця переваг для ранжування за допомогою парного порівняння

 

Фактор	А	в	с	Д	Ранг
А	"	1 0	0 1	0 1	1
В	0 1	~	0 1	0 1	0
С	1 0	1 0	-	1 о	3
Д	1 0	1 0	0 1	-	2

В деяких випадках спочатку проводять попереднє ранжуван­ня факторів, а потім, використовуючи метод парних порівнянь, проводять уточнення їх переваги. Звичайно у проведенні парних порівнянь бере участь декілька експертів, тому спочатку кожний з них заповнює матрицю А, а отримані індивідуальні результати розподілу факторів за рангами усереднюються з урахуванням су­джень всіх експертів.

Для цього будується інша матриця (Р), яка показує процентне відношення випадків, коли фактор і виявився більш важливим, ніж фактор у, у загальному числі отриманих оцінок (табл. 2.3).

Елементи матриці Р мають таку властивість, що Ріу=Хіу/ш, де m — число експертів, крім того, Ріу+Руі=1. В отриманій узагаль­неній матриці переваг Р, її елементи Ріу представляють відносне число переваг, отриманих від експертів по кожному фактору.

88

Таблиця 2.3. Матриця Р: частка випадків, коли фактор і має більші переваги, ніж фактору

 

 

 

Фактор і	Фактор у						Сума ряду
	1	2		Y	1	п
1	-	Р12		Ply		РІП	Р1
2	Р21	-		Р2у		Р2п	Р2
І	РІ1	Рі2		Ріу		Ріп	Рі
п	Рпі	Рп2		Рпу		-	Рп

Методи експертної оцінки показників якості товарів

Це методи визначення дійсних значень одиничних і комплекс­них показників якості. Якість товарів визначається за показника­ми, точність і надійність оцінок залежать від правильного розта­шування за рівнями важливості, тобто побудови структурної схе­ми підпорядкованості і взаємозв'язку окремих показників, що представляє собою складну процедуру.

Практичний досвід експертної оцінки і врахування методо­логічних основ побудови класифікацій дозволили сформулювати наступні загальні правила побудови ієрархічних структур важли­вості показників якості або "дерева показників".

1. При побудові класифікації необхідно дотримуватися умови розподілу за рівними підставами. Це означає, що ознака, за якою будь-який комплексний показник ділиться на п показників, по­винна бути єдиною для всіх п показників. Однорідність показ­ників, які складають групу, забезпечує експерту кращі можли­вості для їх співставлення при визначенні коефіцієнтів вагомості, Правило вимагає виконання важливої умови — жоден показник всередині групи не повинен бути часткою іншого показника.

2. Визначаючи важливість різних показників якості і коефі­цієнти вагомості однорідної групи при наявності значної кількості показників, їх треба обмежувати до 5-ти при застосуванні методу фіксованої суми. При використанні методу послідовних порівнянь

89

А.П. Батугіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

коефіцієнт вагомості найважливішого показника приймається рівним 1, іншим показникам присвоюються менші значення.

3. На останньому рівні "дерева показників" розташовують одиничні показники, які не розкладаються на більш прості.

У зв'язку зі складністю побудови структурної схеми "дерева показників" її створюють поетапно:

• Експерти отримують пояснювальну записку та анкету,
згідно з якими вони повинні навести перелік показників якості,
об'єднаних у однорідні групи.

• Анкети передаються робочій групі, яка складає об'єднаний перелік показників і груп.

• Структурна схема корегується експертами. Після її вивчен­ня кожний експерт повинен дійти наступних висновків:

 

1. У схемі є показники, важливість яких незначна, вони вик­реслюються.

2. У схему не включено важливі показники, які експерт вно­сить у схему.

3. Схема повинна бути відкоректована: експерт викреслює маловажливі показники і вписує достатньо важливі, доповнюю­чи схему.

4. Структурна схема складена вірно.

Анкети мають додаткове можливе пояснення. Для визначен­ня коефіцієнтів вагомості окремих показників застосовують екс­пертні методи, які раніше розглядалися, — шкали найменувань, порядку інтервалів, відношень.

Одиничні показники, які знаходяться на останньому рівні "дерева показників", розраховуються за формулою:

де Р'_ь — базове (еталонне) значення показника.

Застосовують її для диференційної і комплексної оцінки якості зразків продукції, які значно розрізняються за якістю, а та­кож для попередніх розрахунків. З метою підвищення точності результатів оцінки одиничних показників їх доповнюють вста­новленням допустимих інтервалів змін, найкращого значення по­казника, перевищення якого недоцільно або неможливо. Прин­ципи призначення показника залежать від мети оцінки якості. Для всіх показників цей принцип повинен бути єдиним. Звичай­но приймається F_b - P_b™.

90

Визначення результатів експертної оцінки проводиться анкету­ванням або іншим методом. Значення показника приймається за максимально допустиме, якщо за нього подано не менше 70% голо­сів. Операція визначення оцінок показників якості К і переведення їх у відносну оцінку найскладніша. Для її виконання застосовують метод головних точок, який залежно від їх кількості має різновиди: трьох головних точок, семи головних точок для одиничних показ­ників. Принцип методу полягає в графічному визначенні експертом виду залежності між значеннями показників Рі та їх оцінками Кі.

Метод трьох головних точок заснований на розподілі значень показника Рі на ділянки шляхом виділення головних точок: макси­мальне, мінімальне, середнє значення показника і встановлення значень оцінок Кі у цих точках. Застосовуючи шкалу 0-И або 0-И0, будується графік, де відкладають на осі абсцис оцінки показника Рі, на осі ординат — оцінки показника Кі, визначаючи залежність в інтервалі між точками. Метод дає приблизні результати.

Метод семи головних точок використовується при проведенні органолептичного дослідження, застосовується семибалова шка­ла оцінок, яка відрізняється рівномірністю. При переході від од­ного класу якості до другого оцінка змінюється на один бал.

Для полегшення роботи експерта додатково до анкети вико­нуються 5 графіків, з яких експерт вибирає ту криву, яка за його думкою найбільше відображає характер залежності. Графік, по­будований експертом, характеризує залежність між абсолютни­ми значеннями показників Рі та їх оцінками Кі, а для показників, визначених органолептичними методами, — між класами якості і їх оцінками.

Для визначення комплексних показників якості застосовують методи комплексної оцінки якості зразків продукції і методи по­будови моделей показників якості.

Комплексні показники якості зразків продукції визначають двома методами:

• Експрес-методом,

• методом руху за рівнями, який має два різновиди — без підготовки і з підготовкою.

Експрес-метод — це метод визначення комплексного показ­ника якості — зовнішнього вигляду і значень окремих одиничних показників якості шляхом аналізу без попередньої їх оцінки і вра­хування коефіцієнтів вагомості. Досвід свідчить, що кваліфікова­ний експерт порівняно легко проводить комплексну оцінку за

91

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

значеннями 3-4 показників якості. Гранична кількість визначень однорідних показників, які знаходяться на одному ієрархічному рівні, дорівнює 7-9 показників. Точність визначень досягається обговоренням їх результатів.

Метод руху за рівнями без підготовки являє собою ступеневий метод з використанням експрес-методу, тобто експерт проводить оцінку показників за рівнями ієрархії за "деревом показників". Починаючи з нижчого рівня він дає оцінку показникам вище роз­ташованого рівня. Оцінюються послідовно показники якості за рівнями ієрархії і досягається верхній рівень, тобто визначається комплексний показник якості.

Метод руху за рівнями з підготовкою ґрунтується на поперед­ньому визначенні експертами коефіцієнтів вагомості показників якості М; та їх оцінок К_;. При визначенні комплексних оцінок ек­сперту відомі середні значення коефіцієнтів вагомості М, та оцін* ки окремих показників К,.

Визначення комплексних показників аналогічно методу руху за рівнями без підготовки. При визначенні комплексних показ­ників експерти використовують залежність між значеннями по­казників якості Рі або їх оцінками Кі та показниками якості ви­щого рівня. Використовуючи результати оцінок якості різних зразків, які визначали експрес-методом або методом руху за рівнями, одержують вихідні дані для визначення функцій. Оцінки, виділені експертами, розміщують у матриці, кожний ря­док якої представляє набір оцінок показників зразка продукції і комплексних експертних оцінок.

Показники якості, які є аргументами функції, можуть бути розмірними при визначенні числового значення показника Р_; і безрозмірними — при застосуванні показника К_;.

2.5. Організація і техніка проведення експертизи

Раціональна організація і досконала техніка проведення екс­пертизи мають велике значення для отримання об'єктивного, на­уково обґрунтованого висновку. Вирішенню поставлених перед експертом завдань допомагає досвід, розуміння сутності проб­лем, інтуїція фахівця.

Підставою для призначення експертизи товарів може бути по­рушення угод постачання, купівлі-продажу, закупівлі, комісії під

92

час зберігання, транспортування. Експертиза призначається та­кож у випадках, пов'язаних з розглядом громадських справ у су­дах, при проведенні дізнань, розслідувань і судових розглядів кримінальних справ. Експертизи не можуть призначатися тоді, коли їх проведення не передбачено законодавством, а також пра­вилами, інструкціями, іншими документами.

Експертні роботи виконуються на комерційних засадах за на­явності угод із замовником або його гарантійного листа, оформ­лених у визначеному порядку і формі.

Замовниками експертизи можуть виступати підприємства, організації, об'єднання, фірми та приватні особи, тобто поста­чальники, одержувачі товарів, транспортні організації. Експер­тизи можуть також призначатися за рішенням арбітражу, який розглядає позов щодо певної товарної партії.

Рішення щодо призначення експертизи приймається на під­ставі заявки, яка повинна містити всі відомості для правильної організації експертизи, призначення відповідного компетентного експерта, визначення мети і завдань експертизи. Заявки з нечітко поставленими завданнями, з невизначеною кількістю товару не приймаються.

Проведення експертизи включає три етапи: підготовчий, ос­ новний, заключний.

Для кожного етапу характерні специфічні особливості, засо­би, методи та способи, які впливають на кінцевий результат екс­пертизи.

На підготовчому етапі готуються документи, на підставі яких призначається експертиза:

- заявка на проведення експертизи, яка оформлюється замов­ником;

- наряд на проведення експертизи.

Заявки на проведення експертизи подаються в письмовому ви­гляді, іноді телефоном з наступним письмовим оформленням. За­явки можуть бути одноразовими і довгостроковими (Додаток 1).

У заявці повинні міститися відомості про заявника експерти­зи: назва підприємства-замовника, його адреса, телефон, відо­мості про об'єкт експертизи: найменування товару, обсяги партії і дата надходження, місце розташування, постачальник, відо­мості про його виклик, завдання експертизи. З метою забезпечен­ня розрахунків за експертні роботи вимагають гарантії сплати, банківські реквізити платника — номер розрахункового рахунку

93

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

і найменування відділення банку. У заявці також подаються відо­мості про постачальника і покупця, наявність контрактів між ни­ми із зазначенням номера і дати укладання контракту, часу дії; транспортні та інші документи; відомості повинні бути допов­нені при необхідності додатковими даними.

Заявка повинна бути підписана керівником підприємства і го­ловним бухгалтером, підписи завіряються печаткою організації.

В експертній організації заявки реєструються за датами по­ступлення з призначенням їм відповідного номера. На товари, що швидко псуються, заявки краще передавати телефоном, при їх прийманні вказується час надходження заявки. Окремо можуть реєструватися заявки на вітчизняні і імпортні товари.

Згідно з заявкою у термін, погоджений із замовником, для проведення експертизи направляється експерт. При неможли­вості проведення експертизи замовнику дається мотивована відмова.

Заявка замовника повинна розглядатися з метою визначення можливості її виконання без порушення чинних законодавчих актів та положень. Експертною організацією повинна бути виз­начена вартість і доцільність проведення експертизи.

Якщо партія товару є невеликою, вартість експертизи може бути поділена на рівні вартості товару або проведення експерт­ного дослідження зробить неможливим його використання. В та­ких випадках оформлюється відмова у проведенні експертизи.

Відмова у проведенні дається також у випадку, коли не нада* но необхідної супровідної, транспортної, нормативної докумен­тації, при відсутності умов для роботи експерта, що не сприяє от­риманню об'єктивних результатів.

Внаслідок відсутності потрібної документації втрачається можливість ідентифікації товару виробника.

Відмова від проведення експертизи експертною організацією або замовником фіксується у наряді з відміткою витраченого ек­спертом часу, який повинен становити не менше, ніж чотири го­дини. В разі відмови заявника фіксуються прізвище і посада осо­би, яка відмовилася від експертизи, пояснюється також причина відмови.

На підставі заявки оформляється другий документ про при­значення експертизи — наряд на проведення експертизи, або ра­зовий договір, який є документом, що підтверджує особу експер­та і його право на проведення експертизи.

94

Наряд має визначену форму (Додаток 2), підписується керівником або особою, на яку покладено ці обов'язки. Наряд набуває юридичної сили після надання йому номера, відповідно­го порядковому номеру в "Журналі реєстрації заявок" і скріплен­ня печаткою підприємства.

Дата і час проведення експертизи узгоджуються із замовни­ком після отримання наряду по телефону, одночасно експерт з'я­совує наявність у замовника необхідної документації, підсобної робочої сили, приміщення, засобів для проведення експертизи.

Експертиза повинна початися не пізніше від наступного робо­чого дня після отримання наряду за умови знаходження замовни­ка в тому ж місті, де і експертна організація. За інших умов екс­пертиза проводиться наступного дня після прибуття експерта на місце проведення експертизи.

Зміна термінів проведення експертизи не допускається, навіть за проханням замовника. У разі зміни таких термінів попередня заявка анулюється і подається повторна заявка. Час проведення експертизи фіксується замовником на зворотній стороні наряду і завіряється представником замовника. Наряд здається експертом в експертну організацію і є підставою для проведення фінансових розрахунків з експертом.

Керівництво експертної організації призначає експерта з ура­хуванням його кваліфікації та компетентності; його незалежності від замовника; наявності у нього достатнього часу для ретельно­го проведення експертизи.

У разі призначення групи експертів зважають на їхній досвід роботи в даній галузі експертизи, знання конкретних товарів, при цьому один з них призначається відповідальним.

На підготовчому етапі може бути проведений за необхідності інструктаж: експертів. Особливо необхідний такий інструктаж перед проведенням експертизи товарів органолептичним, ком­плексним чи іншими експертними методами.

На підготовчому етапі визначаються взаємовідносини між: екс­ пертом і замовником експертизи. Одержавши призначення на прове­дення експертизи, експерт повинен погодити із замовником дату експертизи, як правило, це робиться телефоном. У разі відкладення експертизи на декілька днів за проханням замовника експерт пови­нен бути повідомлений про це у письмовому мотивованому про­ханні і повинен доповісти про зміну строків експертизи керівництву експертної організації чи керівникові експертної групи.

96

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

Терміни проведення експертизи залежать також від замовни­ка експертизи, від організації і правильної підготовки приміщен­ня, робочого місця, порядку оформлення документації, наявних обладнання, допоміжних засобів і підсобної сили. Замовники ек­спертизи на підготовчому етапі повинні:

• призначити для участі в експертизі-компетентних представ­ників (не менше двох), уповноважених підписувати констатуючу частину акта експертизи;

• забезпечити присутність представників інших служб, яким підконтрольні товари (митна, карантинна тощо), а також, за не­обхідності, представників виробника чи постачальника;

• надати за необхідності зразок-еталон для ознайомлення з ним експерта;

• підготувати робоче місце для експерта;

• підготувати необхідні для проведення експертизи засоби — нормативну та технічну документацію, устаткування, робочі та перевірені засоби виміру тощо;

• підготувати товар для експертного дослідження (сортування за партіями, видами, розмірами, виділення за сортами або за залізничними накладними, коносаментами);

• забезпечити вільний доступ до товарів; виділити підсобних робітників для здійснення допоміжних операцій (переміщення товарів, розкриття ящиків тощо);

• забезпечити експерта транспортними засобами, вільною чи­стою тарою, за необхідності — спеціальним одягом, взуттям;

• забезпечити дотримання техніки безпеки під час здійснення експертизи та особисту безпеку експерту.

На підготовчому етапі, перед початком експертизи, експерт вивчає всю потрібну документацію. Вона необхідна експерту для здійснення роботи відповідно до виду товару і поставленого за­вдання. Нормативна документація повинна бути надана у вигля­ді стандартів, технічних умов, договору постачання, технічних умов контролю. Перелік супровідних і товаротранспортних до­кументів повинен включати специфікації постачальника, транс­портні документи, рахунки-фактури, товаросупровідні докумен­ти, які підтверджують приналежність вантажних місць до нада­ної партії. З цією метою експерт ознайомлюється також із зразка-ми-еталонами продукції. Два перших види документації фіксу­ються відміткою експерта "пред'явлено експерту", завіряються підписом; проставляється номер наряду. 96

При проведенні експертизи імпортних товарів експерт пови­нен ознайомитись з копією контракту, за яким проводиться по­стачання.

При проведенні складних або термінових експертиз призна­чають не одного, а декількох експертів, що забезпечує вчасне ви­конання замовленої експертизи.

У заявці і наряді не допускаються виправлення, при їх появі робиться позначка про виправлення; без цього документи вважа­ються недійсними.

Експертна організація повинна підібрати і призначити відпо­відного експерта, видати йому наряд на право проведення екс­пертизи.

При телефонному виклику експерта до його прибуття необ­хідно підготувати письмову заявку, завірену копію виклику по­стачальника.

За наявності неузгоджених питань і розбіжностей повинні бу­ти підготовлені внутрішні приймальні акти, акт незгоди, експер­тизи, комерційні та інші акти, складені транспортними або інши­ми організаціями.

При проведенні експертизи виникає потреба в дослідженнях. Замовник повинен їх провести власноруч і за свій рахунок відправити зразки товару, відібрані експертом, у визначену і за­значену в акті лабораторію. Після отримання результатів замов­ник зобов'язаний пред'явити їх експерту.

Експерт повинен проводити експертизу, дотримуючись існу­ючих вимог нормативної документації. Проте з часом рівень ви­мог до якості та методики визначення показників змінюється, то­му експерт повинен знати про такі зміни і проводити досліджен­ня відповідно до існуючих документів.

Експерту необхідно вивчати і знати умови закупівлі, поста­чання, положення, інструкції, методики проведення досліджень, ознайомитись з базовими зразками.

На підготовчому етапі експерт ознайомлюється із транспорт­ними, податковими накладними, товаросупровідними, розрахун­ковими і приймальними документами. До документів, які супро­воджують партію товару, належать гігієнічні, ветеринарно-санітарні, фітосанітарні, екологічні свідоцтва, які видаються відповідними органами.

Крім того, експерту можуть пред'являти аварійні акти, акти вилучення і відбору зразків, лабораторні аналізи, копії товарних

7 — 3-764                                                                                                                            97

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: