А<П. Батутіна, І.В. Ємченко. Експертиза товарів

Експертиза товарів

 

4.2. Структура органів санітарно-епідеміологічних служб

Державна санітарно-епідеміологічна служба (надалі СЕС) Міністерства охорони здоров'я (надалі МОЗ) України — це цен­тралізована система органів, установ та закладів санітарно-епідеміологічного профілю, яку очолює Головний державний санітарний лікар України — перший заступник Міністра охоро­ни здоров'я України.

Держсанепідемслужбу системи МОЗ України складають:

- головне санепідуправління;

- управління з медичних проблем аварії на Чорнобильській АЕС;

- центральна санепідстанція;

- обласні, міські, районні станції;

- дезінфекційні станції;

- санепідустанови на залізницях, водному та повітряному
транспорті;

- санепід станції об'єктів, що мають особливий режим роботи;

- наукові установи (науково-дослідні інститути, наукові та науково-практичні об'єднання, контрольні, експертні установи, центри) гігієнічного та епідеміологічного профілю державної еанітарно-епідеміологічної служби України;

- комітет з питань гігієнічного регламенту МОЗ України, інші установи.

На установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби системи МОЗ покладаються функції спеціально уповно­важених відповідних адміністративно-територіальних, транс­портних та об'єктових органів державного санітарно-епідеміо­логічного нагляду.

Державну санітарно-епідеміологічну службу представляють установи і заклади цього напряму. Очолює службу Міністерство охорони здоров'я України, йому підпорядковуються Головне санітарно-епідеміологічне управління, а також частини і підроз­діли Міністерства внутрішніх справ, Державного комітету у справах охорони державного кордону, Служби безпеки України.

Головному санітарно-епідеміологічному (надалі санепід) уп­равлінню підпорядковані Український центр державного сан-епіднагляду, інститути гігієни харчування. У відомстві головного управління знаходяться обласні санепідстанції, яким підпорядко-

170

вані районні станції адміністративних територій і міські са­непідстанції.

Керівництво роботою СЕС на транспорті здійснює головний державний санітарний лікар відповідного виду транспорту. Держа­вні санітарно-епідеміологічні служби Міністерства оборони, внут­рішніх справ України, Служби безпеки України очолює головний державний санітарний лікар відповідного міністерства, відомства.

У митницях призначення і пунктах пропуску контроль за оформленням вантажів і відповідністю товарів вимогам санітар­них норм здійснюється органами санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України.

Основними напрямами діяльності, яку здійснюють державні санітарно-епідеміологічні служби, є:

S проведення державного санітарно-епідеміологічного на­гляду;

S визначення заходів з профілактики захворювань і дотри­мання безпеки населення і захисту від шкідливого впливу довкілля;

■S забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення і запобігання розповсюдженню особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб тощо;

S проведення державної санітарно-епідеміологічної експерт тизи, гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів на їх використання.

4.3. Гігієнічна експертиза товарів: мета і завдання

Гігієнічна експертиза — це оцінка експертами відповідності сировини, продукції і упакування визначеним гігієнічним вимо­гам.

Державна санітарно-гігієнічна експертиза полягає у ком­плексних вивченні та оцінці можливого негативного впливу на здоров'я населення небезпечних факторів. Вивченню та оцінці підлягають документи (проекти, технологічні регламенти, дер­жавні стандарти та інша нормативно-технічна документація) на вироби, сировину, технології, діючі об'єкти та пов'язані з ними небезпечні фактори на відповідність вимогам санітарних норм.

Основною метою гігієнічної експертизи є встановлення безпеч­ності товарів для споживача у процесі всього його життєвого циклу.

171

А<П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

На підставі санітарно-гігієнічної експертизи видається висно­ вок — документ, який встановлює критерії безпеки та шкідли­вість небезпечних факторів харчового продукту (групи про­дуктів), продовольчої сировини, супутніх матеріалів.

Найважливішим завданням гігієнічної експертизи харчових продуктів є визначення властивостей, які характеризують їх якість, харчову цінність та їх нешкідливість для здоров'я людини.

Гігієнічна експертиза харчових продуктів здійснюється згідно з правами та обов'язками, покладеними на органи та установи СЕС МОЗ України.

Вимоги безпеки до здоров'я та життя населення є обов'язко­вими у державних стандартах та інших нормативних документах.

Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у норма­тивній документації, стандартах, відповідністю продукції вимо­гам безпеки до життя та здоров'я населення здійснюють органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служ­би шляхом проведення випробувань.

Випробування проводяться у наступних цілях:

а визначення змін органолептичних властивостей харчових продуктів, їх характеру й ступеня, а також цих змін;

а виявлення відхилень в хімічному складі продуктів та визна­чення їх причин;

а встановлення можливостей передавання через інфіковані продукти збудників харчових отруєнь та інфекційних захворю­вань;

а виявлення пестицидів, важких металів, харчових добавок, шкідливих домішок та інших чужорідних речовин в кількості, що перевищує гігієнічні нормативи і природний вміст у продукті;

а виявлення ступеня бактеріального забруднення продуктів і характеру їх мікрофлори;

а встановлення умов виробництва і санітарного режиму підприємств, транспортування, збереження і реалізації харчових продуктів, порушення яких призводить до змін їх органолептич­них властивостей, до бактеріального чи хімічного забруднення.

В результаті проведення гігієнічної експертизи вирішуються питання можливості і безпечності використання даної партії хар­чових продуктів для споживання населення або необхідності у додатковій технологічній тепловій обробці, сортуванні чи підсортуванні, визначення умов та шляхів реалізації.

172

Основним завданням санітарно-гігієнічної експертизи є вста­новлення факту дотримання (недотримання) санітарних норм та правил шляхом здійснення державного санітарно-епідеміоло­гічного нагляду за:

- дотриманням санітарних норм і правил при виготовленні, зберіганні, транспортуванні, реалізації продуктів харчування, особливо швидкопсувних;

- використанням нових матеріалів для виробів, тари, упаку­вання, обладнання, які контактують з харчовими продуктами;

- вмістом залишкових кількостей пестицидів, солей важких металів, антибіотиків, шкідливих домішок;

- якістю харчових продуктів при виробництві, дотриманням рецептури, вмісту основних речовин, які встановлюються норма­тивною документацією.

Спеціальні санітарно-епідеміологічні перевірки проводяться у таких випадках:

■S виникнення або підозри можливості виникнення харчових отруєнь або гострих кишкових інфекцій;

S підозри бактеріального, хімічного або механічного забруд­нення харчових продуктів, внаслідок чого вони стають небезпеч­ними для здоров'я населення;

S порушення технології виробництва харчових продуктів, ре­цептур, норм застосування пестицидів, харчових добавок тощо;

S порушення санітарних вимог під час виробництва, транс­портування, зберігання, реалізації.

Державна система контролю якості і безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів включає ще й інші організації.

Крім органів і установ санітарно-епідеміологічної служби, ек­спертиза сільськогосподарської сировини і харчових продуктів здійснюється державно-ветеринарною службою, галузевими ор­ганізаціями з контролю якості товарів, спеціалістами управління із стандартизації, метрології і сертифікації.

Спеціалістами санітарно-епідеміологічних служб проводять­ся санітарно-гігієнічні експертизи разом із спеціалістами ветери­нарної служби при виникненні спалахів інфекційних захворю­вань і харчових отруєнь, пов'язаних із споживанням м'яса виму­шено забитих тварин, а також субпродуктів, інших м'ясних про­дуктів, інфікованих збудниками інфекційних та паразитарних

173

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

І

Експертиза товарів

 

хвороб, спільних для людей та тварин або таких, що передають­ся свійськими тваринами.

Спеціалісти Держстандарту проводять сертифікацію продо­вольчої сировини і харчових продуктів, які виробляються вітчиз­няними виробниками, для виявлення відповідності їх вимогам нормативної документації, а також імпортних харчових про­дуктів і продовольчої сировини.

Спеціалісти Управління у справах захисту прав споживачів здійснюють контроль якості товарів та послуг. Спеціалісти тор­гово-промислової експертизи проводять незалежну експертизу якості, кількості тощо.

У випадках виявлення при перевірках харчових продуктів з простроченими термінами реалізації, ознаками псування і за­бруднення, наявністю сторонніх або шкідливих домішок, при ви­явленні продукції, що має відхилення від положень нормативної документації, спеціалісти Управління у справах захисту прав спо­живачів можуть перевести цю продукцію у нестандартну або намітити шляхи її реалізації. При виявленні спеціалістами не­доліків, які мають санітарно-епідеміологічне значення, рішення про придатність до споживання продуктів харчування пере­дається для формулювання висновку закладу, що здійснює дер­жавний нагляд і проводить санітарно-гігієнічну експертизу.

4.4. Класифікація санітарно-гігієнічної експертизи, показники безпеки в експертизі товарів

Санітарно-гігієнічна експертиза має класифікацію, подібну до інших видів експертизи, що розглядалися в главі 2, розділі 2.2 цього посібника.

Основними критеріями санітарно-гігієнічної експертизи є об'єкти, вид експертизи, її показники.

Об'єктом експертизи є сировина, напівфабрикати, готові про­дукти рослинного і тваринного походження, а також товар і йо­го упакування, технологічні процеси, виробничий і обслуговую­чий персонал.

Санітарно-гігієнічна експертиза проводиться за гігієнічними показниками, які поділяються на три групи: санітарно-гігієнічні, санітарно-епідеміологічні, санітарно-токсикологічні.

Санітарно-гігієнічні показники характеризують харчову і біологічну цінність продуктів харчування. їх визначають дослідженням органолептичних властивостей, хімічного складу сировини, готових продуктів харчування, товарів, встановлюю­чи рівень задоволення потреб організму людини в енергетично­му, пластичному матеріалі, ферментах.

Санітарно-епідеміологічні та санітарно-токсикологічні по­ казники характеризують шкідливість і безпеку харчових про­дуктів, вони включають:

S визначення показників максимально допустимих рівнів (МДР) хімічних забруднювачів — пестицидів; радіонуклідів; по­казників мікробіологічної безпеки;

S паразитологічні показники безпеки рибних і нерибних вод­них продуктів, м'яса;

S показники гранично допустимих концентрацій (ГДК) кон-тамітантів.

Харчові продукти являють собою складні багатокомпонентні системи, біологічну цінність яких забезпечують так звані алімен­ тарні речовини — білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, ві­таміни, необхідні для повноцінного харчування. Такі речовини на­зивають ще нутриєнтами (від латинського "nutritio" —харчування).

Інша група речовин умовно названа неаліментарними, що бере участь у формуванні органолептичних властивостей, включає також антиаліментарні фактори, які заважають засвоєнню і перетравлен^ ню їжі. До цієї групи належать й природні токсичні речовини.

До третьої групи речовин, які містяться у харчових продук­тах, належать сторонні потенційно токсичні речовини антропо­ генного* походження. Ці речовини називають чужорідними — ксенобіотиками, екзогенними" або домішками (рис. 4.2).

У різних країнах дослідники застосовують для назви цих ре­човин різні терміни. В Україні застосовують термін "чужорідні хімічні речовини (ЧХР)", до яких відносять також речовини, спеціально добавлені у харчові продукти (добавки), і хімічні ре­човини, що забруднюють їх на всіх етапах життєвого циклу — виробництво, зберігання, транспортування, обробка тощо.

Шкідливі хімічні речовини можуть входити до хімічного складу натуральних продуктів (наприклад, алкалоїди, сполуки

'антропогенні — виникають внаслідок діяльності людини ** екзогенний — від причин, що знаходяться поза організмом

 

174

175

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: