Експертиза товарів. Експертиза товарів. Експертиза товарів

пептидної природи) або з'являтися в продуктах за визначених умов: під час проростання картоплі, нерестування риб, збирання бджолами меду з рослин, які надають йому отруйних властивос­тей. Продукція, яку отримують в аномальних біогенних зонах, може мати підвищений вміст мікроелементів (фтору, ртуті, селе­ну, деяких інших), що робить її небезпечною для харчування.

Забруднення може носити антропогенний характер, тобто ви­никати внаслідок діяльності людини. Чужорідні хімічні речовини (ЧХР) — ксенобіотики, які забруднюють продукти, можуть бути неорганічної і органічної природи, зокрема мікробіологічного походження.

До них не відносяться такі речовини, що додаються в харчові продукти, як вітаміни і провітаміни, мікроелементи, кухонна сіль, приправи, ароматичні і смакові речовини природного похо­дження, а також інертні механічні домішки.

ЧХР включають сполуки, які за своєю природою і кількістю не характерні для натурального продукту, але можуть бути до­бавлені з метою удосконалення технології, збереження або по­кращення якості продукту, його харчової цінності.

Спектр можливої патогенної дії ЧХР, які надходять в організм з продуктами харчування, дуже широкий. Ксенобіотики можуть несприятливо впливати на травлення і засвоювання корисних ре­човин, знижувати імунозахисні сили або сенсибілізувати організм, викликати загальнотоксичну дію з переважним ураженням печінки, нирок, нервової системи і в цілому — прискорювати про­цеси старіння, порушувати функцію репродукування потомства.

Основним шляхом забруднювання-контамітації продуктів харчування ЧХР є використання добавок, нової харчової сирови­ни, отриманої методами біотехнології, попадання невластивих шкідливих речовин, які застосовуються для захисту рослин (на­приклад, залишки пестицидів). До продуктів тваринництва вони можуть потрапити з кормами, водою або під час лікування тва­рин, використання стимуляторів. Ці забруднення пов'язані з ве­теринарно-профілактичними і терапевтичними заходами, сиро­вина і продукти з неї забруднюються антибіотиками, гормональ­ними препаратами, антигельмінтами. При використанні упаку­вання, полімерних плівок, інвентарю, тари з матеріалу, який ще не пройшов апробацію, може відбуватися міграція токсичних елементів до продуктів харчування.

176

Рис. 4.2. Походження і шляхи потрапляння шкідливих хімічних речовин в харчову сировину, харчові продукти.

 

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

Під час теплової обробки, коптіння, смаження, обробки ви­промінюванням утворюються ендогенні токсичні речовини, до яких відносяться бензпірен і нітрозаміни, що утворюються під час коптіння, лізиналанін — варіння м'яса в лужному середовищі, меланоїди — термічної обробки.

За недотримання санітарних вимог щодо технології одержан­ня і зберігання харчових продуктів в них утворюються токсичні метаболіти, бактеріальні токсини (наприклад, ботулотоксин).

При значному забрудненні повітря, води, ґрунту відбувається міграція забруднювачів з навколишнього середовища до про­дуктів харчування. Найчастіше відбувається забруднення важки­ми металами, хлорорганічними сполуками, нітрозоамінами та іншими канцерогенами і радіонуклідами. До останньої групи на­лежить найбільша кількість ксенобіотиків.

Оскільки хімічні і мікробіологічні забруднення розглядаються і вивчаються у межах хімічних дисциплін, а також дисциплін "Ос­нови мікробіології, санітарії і гігієни", "Теоретичні основи това­рознавства", розглянемо тільки чужорідні речовини і добавки.

До токсичних елементів, вміст яких контролюється в продо­вольчій сировині і харчових продуктах, належать важкі метали і миш'як. Особливе місце серед важких металів посідають свинець, ртуть, кадмій, які мають високу токсичність, здатність накопичу­ватися в організмі людини при тривалому надходженні з харчо­вими продуктами.

Особлива увага звертається на контролювання вмісту ртуті у рибі, рибопродуктах, зернових і молочних продуктах; кадмію — в рослинних, молочних, м'ясних і рибних продуктах; свинцю — крім тих, що перераховані для кадмію, у консервах.

Радіонукліди, які надійшли у навколишнє середовище після аварії на ЧАЕС; радіоактивні елементи представлені довго існу­ючими ізотопами — радіонуклідам цезію-137 і стронцію-90, які надходять в рослини через кореневу систему. В харчову сирови­ну вони можуть потрапляти з кормами і далі — з молоком, м'ясом тощо — в організм людини.

Нітрати надходять в організм людини більш за все з овоча­ми (70-80% добової норми), накопичуються при внесенні добрив в грунт, заносяться з водою.

N -нітрозаміни утворюються у продуктах внаслідок особли­вої технології під час виробництва, зберігання, містяться в коп­ченій рибі та інших копчених продуктах, ковбасних виробах, со-

178

лоних, маринованих, консервованих продуктах і в організмі лю­дини.

Мікотокшни — велика група низькомолекулярних токсичних метаболітів, які продукуються мікроскопічними (пліснявими) грибами. Деякі з мікотоксинів поряд із загальнотоксичною дією мають канцерогенні, мутагенні, тератогенні, екстрогенні і галю-циногенні властивості.

Найчастіше мікотоксини уражають продукти рослинного по­ходження — зернові, бобові, горіхи, фруктоовочеву продукцію.

Афлатоксином В_{ забруднюються кукурудза, рис, соняшни­кова олія, білкові ізоляти; мікотоксином М, — молочні продук­ти; дезоксіваленом — пшениця, кукурудза, продукти їх перероб­ки; патуліном — фруктові і овочеві соки і пюре, джеми, мармелад (несульфітовані); зеароленом — пшениця і продукти її переробки (олії тощо); Т₂ токсином — просо, насіння олійних культур, олія, кукурудза і продукти її переробки.

Гістамін утворюється в свіжомороженій рибі (скумбрії) і про­дуктах її переробки — філе, кулінарних виробах, консервах. На­копичується в м'язевій тканині риб до концентрації, яка надає продукту токсичних властивостей. Кількість гістаміну збільшу­ється внаслідок порушень режимів зберігання, технології відтаю-вання, термінів зберігання перед термічною обробкою риби.

Мікробіологічні критерії оцінки якості і безпеки продуктів харчування включають визначення таких чотирьох груп мікро­організмів:

1. Санітарно-показові мікроорганізми. Основним мікробіологіч­ним тестом мезофільних та факультативно-анаеробних мікроорга­нізмів є їх кількість. Тест використовується в харчовій промисловос­ті для оцінки якості продуктів, крім тих, які отримують фермента­тивним шляхом. Дослідження дозволяє визначити точність прове­дення технологічних процесів. Порушення технологічного процесу характеризується наявністю значної кількості БГКП (бактерій гру­пи кишкової палички) або коліформних бактерій кишкової палич­ки. Вони визначаються у всіх видах продуктів, крім кисломолочних.

2. Потенційно-патогенні мікроорганізми включають Е.соїі (па­тогенні форми), сульфітредукуючі клостридії, бактерії роду про­тея, коагулазопозитивних стафілококів B.cereus.

3. Патогенні мікроорганізми визначаються тими лабораторі­ями, яким надано право працювати з такими мікроорганізмами зокрема бактеріями роду Сальмонелла.

12»                                                                                                179

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

4. Показники мікробіологічної стабільності продукту.

Для більшості харчових продуктів проводиться контроль за вмістом дріжджів і пліснявих грибів.

Вимоги до безпеки харчової продукції встановлено "Медико-биологическими требованиями и санитарными нормами качест­ва продовольственного сырья и пищевых продуктов" № 5061-89 від 10.08.89 р., Державними гігієнічними нормами (ДР-97) "До­пустимі рівні вмісту радіонуклідів ¹³⁷Cs і ⁹⁰Sr у продуктах харчу­вання та питній воді", затвердженими Головним санітарним лікарем України 25 червня 1997 р.

Контроль за показниками безпеки сировини, яка надходить, і продукції, що виробляється підприємствами, проводиться атес­тованими виробничими лабораторіями підприємств або акреди­тованими Державним Управлінням стандартизації, метрології і сертифікації лабораторіями.

Сировина, яка надходить на підприємство, повинна супрово­джуватися документами, які підтверджують якість, — якісним посвідченням, сертифікатом про якість, в яких повинні бути за­значені показники якості і безпеки.

Контроль продовольчої сировини і готової продукції за цими показниками проводиться працівниками санітарної служби періодично, залежно від показників безпеки встановлюються рівні контролю:

1 — один раз на рік (І);

2 — один раз на півроку (II);

3 — один раз на квартал (III);

4 — один раз в десять днів (IV);

5 — один раз на рік (V);

6 — в кожній партії (VI).

Добавки — це речовина чи сировина природного або синте­тичного походження, яку додають до харчового продукту з ме­тою покращання його споживчих властивостей (кольору, арома­ту, консистенції, структури) або удосконалення технології вироб­ництва.

Використання різноманітних добавок обумовлено постійним збільшенням виробництва продуктів харчування з поліпшеними органолептичними властивостями, високою біологічною цінністю.

Залежно від класу споживчих товарів, для виробництва яких вони призначені, добавки поділяються на дві групи: харчові і не- харчові.

180

За функціональним призначенням всі добавки можна поділи­ти на типи, ті що:

. покращують органолептичні властивості товарів (колір, структуру, запах, а для харчових продуктів — смак);

• підвищують показники функціонального призначення (на­приклад, добавки вітамінів і амінокислот збільшують біологічну цінність харчових продуктів, пластифікатори покращують плас­тичні властивості полімерних матеріалів тощо);

• збільшують збереженість, зокрема терміни зберігання (кон­серванти).

Харчові добавки — природні або синтезовані речовини, які до­дають до продуктів харчування з метою покращення їх якості і на­дання їм необхідних властивостей. Вони не вживаються в їжу у ви­гляді харчових продуктів або звичайних компонентів їжі (СанШН).

Згідно із санітарним законодавством України виробництво, застосування та реалізація харчових добавок в Україні може здійснюватися тільки з дозволу МОЗ України. Постановою Кабі­нету Міністрів України від 04.01.1999 р. № 12 затверджено пе­релік харчових добавок, які дозволено використовувати при ви­робництві харчових продуктів.

Використовування харчових додатків не дозволяється, якщо це призводить до приховування неправильної обробки сировини, фальсифікації харчових продуктів, значної втрати біологічної цінності.

В міжнародній практиці перелік дозволених харчових доба­вок досить широкий. Дозвіл на їх застосування видається Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВОЗ з харчових добавок і контамінантів (ДЖЕКФА). В країнах Європейської Співдруж­ності діє подібна комісія. Комісія ФАО/ВОЗ з розробки стан­дартів на харчові продукти — Кодекс Аліментаріус (Codex Ali-mentarius) — розробила єдину нумерацію харчових добавок, виділила 23 функціональних класи для маркування з привласнен­ням індексу "Е" (Europe) і визначеної серії номерів, а також виз­начення (дефініції) і технологічних функцій.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВОЗ підкреслює необхід­ність гарантованої безпеки продуктів при застосуванні добавок і вказівок про їх наявність у продуктах харчування на маркуванні.

З метою охорони здоров'я населення об'єднана комісія ФАО/ВОЗ з харчового кодексу розробила рекомендації з оцінки кількості харчових добавок, що споживаються, і норми їх спожи-

181

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

вання. В Україні харчові добавки можуть застосуватися у міні­мально необхідній для досягнення технологічного ефекту кіль­кості, але не більше від встановлених максимально допустимих рівнів (МДР), які наводяться у Сан П і Н.

Максимально допустимі рівні харчових добавок розраховують­ся в мг на 1 кг або на 1 л готового продукту або напівфабрикату.

Для харчових добавок, які шкідливі для організму людини навіть у малих дозах, граничний рівень визначається техно­логічними інструкціями.

Для кожного виду речовин, які використовуються як добав­ки, визначаються спеціальною нормативною документацією за погодженням МОЗ України склад і ступінь чистоти.

Для впровадження добавок у виробництво проводиться їх санітарно-гігієнічна експертиза, при позитивному висновку про безпечність добавки, отримується дозвіл Головного санітарного лікаря України.

За якість добавок на дотримання вимог їх безпеки відпові­дальність несуть господарюючі суб'єкти, які виготовляють хар­чові добавки.

Поділяються харчові добавки залежно від споживних власти­востей на:

а речовини, які покращують зовнішній вигляд продуктів:

а барвники;

а кольорокорегуючі матеріали (відбілювачі), освітлювачі, сорбенти;

а речовини, що змінюють консистенцію:

а згущувачі: гелеутворювачі і драглеутворювачі, альгінати, прості ефіри целюлози, пектини, караген, гуміарабік;

а емульгатори і стабілізатори: лецетин, жирні кислоти і їх солі, спирти жирного ряду, моно і ди-гліцериди, складні ефіри жирних кислот цукру і сорбіту; полімеризовані і окислені олії; са­поніни і конденсовані фосфати і поліфосфати, силікати, танін, фітинова кислота, багатоатомні спирти, хелатні сполуки;

а ароматизатори:

а натуральні;

D штучні.

Q підсолоджувачі:

а сахарин, дульцин, цикламат, інші синтетичні солодкі речо­вини;

а дипептиди, солодкі амінокислоти.

182

а речовини, які сприяють збільшенню строків зберігання, — консерванти:

а хімічної природи — двооксид сірки, бензоната, сорбінова кислота, перекис водню, гексаметилен, тетрамін та інші;

Q біологічної природи;

□ антиоксиданти.

Існують й інші класифікації.

Санітарні правила із застосування харчових добавок передба­чають дотримання наступних умов, за яких можливе їх викорис­тання:

• харчові добавки повинні вводитись в продукти харчування, у мінімальних кількостях, які необхідні для досягнення техно­логічного ефекту;

• концентрації не повинні перевищувати норм, дозволених МОЗ України;

• використання добавок може відбуватися з передбаченою метою, коли ефекту не можна досягти іншими технологічними і економічно вигідними способами;

• збереження натуральних властивостей і харчової цінності продукту, допускається зниження харчової цінності продуктів; яким надаються дієтичні властивості;

• збільшення тривалості зберігання продуктів харчування
або покращання їх органолептичних властивостей за умови, що
добавки не змінять сутності продукту, не фальсифікують його, не
подіють шкідливо на організм людини;

• покращання або скорочення, зменшення вартості виробни­чого процесу виготовлення, зберігання, транспортування;

• харчові добавки не повинні бути токсичними або підсилю­вати негативну дію продукту харчування на здоров'я населення;

 

• склад і ступінь чистоти харчових добавок визначаються технічною документацією, яка узгоджена з МОЗ України;

• рішення про шкідливість харчової добавки і її санітарно-гігієнічна оцінка приймається МОЗ України;

• дозвіл (обмежений, умовний або необмежений в часі) на за­стосування харчової добавки видається МОЗ України на основі прохання виробника;

• продукти харчування, які містять недопустиму кількість
харчових добавок, а також виготовлені із застосуванням недоз-
волених в країні харчових добавок не можуть використовувати­
ся для харчування людей;

183

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

• постійний контроль за правильним застосуванням харчо­вих добавок, їх якістю і вмістом в продуктах проводять техно­логічна служба підприємства і виробнича лабораторія.

Вибірковий контроль за правильним застосуванням харчових добавок, їх якістю і вмістом в продуктах харчування проводить­ся закладами і установами санітарно-епідеміологічних служб. Методи ідентифікації і визначення харчових добавок регламен­туються спеціальними документами.

Питання про дозвіл на використання харчової добавки вирі­шується на підставі результатів токсикологічних досліджень і да­них про імовірне загальне добове потрапляння в організм людини.

4.5. Порядок проведення санітарно-гігієнічної експертизи товарів

Санітарно-гігієнічна експертиза, як і товарна експертиза, складається з трьох етапів: підготовчого, основного і заключного.

Може проводитися планова, позапланова експертиза і екс­пертиза вітчизняних та імпортних товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.

Планова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за якістю харчової продукції за органолептичними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками спеціалістами сані­тарно-епідеміологічних станцій за завданням вищих інстанцій або, як виняток, за проханням контролюючих організацій. Вона здійснюється у процесі попереджувального та поточного держав­ного санітарного нагляду за календарним графіком роботи ліка­ря з гігієни харчування і лабораторії СЕС на підприємствах агро­промислового комплексу, а також на підприємствах громадсько­го харчування і торгівлі. З цією метою на цих об'єктах спеціаль­но відбираються зразки продукції для їх лабораторного аналізу.

Основним завданням планової гігієнічної експертизи є кон­троль за дотриманням санітарних норм та правил під час виго­товлення, зберігання, транспортування та реалізації харчових продуктів (особливо швидкопсувних) і готової їжі; за викорис­танням нових матеріалів для виробів, тари, упаковки та облад­нання, яке щільно прилягає до харчових продуктів; за дотриман­ням норм в їжі залишкової кількості пестицидів, солей важких

металів, антибіотиків, шкідливих домішок, харчових добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів) тощо.

Планова експертиза передбачає також контроль за випуском нових видів харчових продуктів як з традиційної, так і з нетра­диційної сировини.

Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється з метою кон­тролю за харчовими продуктами, якість яких з гігієнічної точки зору викликає сумнів або видається небезпечною, проводиться працівниками СЕС з власної ініціативи, а також за санітарно-епідеміологічними показниками або за зверненням різних відомств та організацій.

Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється в режимі арбітражу, за дорученням вищих інстанцій санітарно-епідеміоло­гічної служби, у разі виникнення суперечок між СЕС і госпо­дарськими організаціями з питань, які мають гігієнічне і епідеміологічне значення. Вона також проводиться за доручен­ням керівних органів, за заявою контролюючих органів, за дору­ченням слідчих та судових органів у разі потреби звернення до компетенції санітарного лікаря, за письмовою заявою госпо­дарських організацій в складних випадках товарознавчої експер­тизи або у разі виникнення суперечок в оцінці якості продуктів за показниками, які мають гігієнічне значення.

Експертиза якості харчової сировини, що імпортується, і про­дуктів харчування, які підлягають обов'язковій сертифікації, здійснюється на договірних засадах експертами Бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і санітарно-епідеміоло­гічної служби України.

Дозволена кількість сторонніх речовин і харчових домішок в продукції, що імпортується, визначається умовами контракту на придбання, укладеного з урахуванням прийнятих в Україні гігієнічних нормативів, вимог міжнародних стандартів, норма­тивів країн-експортерів, й вноситься у сертифікат якості, який су­проводжує партію товару.

Державний санітарний нагляд і гігієнічна експертиза імпорт­ної продукції здійснюються СЕС в пунктах ввозу, базовими СЕС та науково-дослідними інститутами.

Технологія проведення підготовчого етапу аналогічна етапу при проведенні товарної експертизи.

Основний етап санітарно-гігієнічної, експертизи товарів включає:

 

184

185

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

• зовнішній огляд партії товарів;

• розкриття упакованих товарів;

• проведення органолептичних досліджень з відбором зразків відповідно до нормативної документації.

Про результати огляду партії товарів складається акт, в яко­му зазначаються:

• місце і час складання акта;

• ім'я, побатькові, прізвище експерта, інших осіб, які брали участь в експертизі;

• підстава для призначення санітарно-гігієнічної експертизи;

• загальні відомості про партію товару (походження, розміри партії, стан тари, наявність у супровідних документах дати відвантаження і прибуття партії тощо);

• результати огляду партії товарів (умови зберігання, кіль­кість розпакованих місць, дані органолептичних досліджень то­варів тощо);

• дані про відбір зразків для лабораторних досліджень;

• висновок про якість товару і умови його використання, як­що він може бути складений без лабораторних досліджень.

Лабораторні дослідження проводять акредитовані лабора­торії.

Методи, які застосовуються при дослідженні зразків в лабо­раторіях санітарно-епідеміологічних станцій, визначаються за­вданням і характером досліджень.

При необхідності визначення відповідності якості товарів ви­могам нормативної документації використовують стандартні ме­тоди дослідження.

Під час дослідження шкідливості і безпеки харчових про­дуктів і продовольчої сировини, визначення санітарно-токсико­логічних показників застосовують методики, затверджені МОЗ України.

Дослідження зразків продуктів на виявлення харчових от­руєнь, визначення санітарно-епідеміологічних і токсикологічних показників відбувається відповідно до методик, затверджених МОЗ України.

Результати лабораторних досліджень фіксуються у протоколі за затвердженою формою. Протокол складається з трьох частин: описової, результативної, висновку.

Описова частина містить наступні дані:

■S назва і час надходження зразка до лабораторії;

186

; S вид і- характер упакування;

V час, особа, яка провела відбір зразків, місце відбору зразків, маса або кількість екземплярів;

S опис органолептичних показників (докладно і чітко).

Результативна частина. В ній наводяться дані фізико-хімічних і бактеріологічних досліджень. Результати підписують особи, які відповідають за проведення експерименту.

Висновок містить оцінку властивостей, якості досліджуваного зразка і придатності його для вживання на підставі результатів досліджень, наведених в результативній частині. Висновок підпи­сує санітарний лікар.

Протокол аналізу є офіційним документом, який підтверджує доброякісність харчового продукту, його відповідність вимогам нормативної документації, містить дані про наявність або відсутність сторонніх включень, шкідливих речовин, бактеріаль­ного забруднення тощо.

Протокол є підставою для прийняття рішення санітарним лікарем, слідчим і судовими органами, арбітражем.

Право вирішення питань про якість партії товару, його при­датності або непридатності для харчових цілей належить санітар­ному лікарю, який проводив експертизу, і головному лікарю санітарно-епідеміологічної станції, який виносить постанову.

Санітарно-гігієнічна експертиза харчових продуктів може визначити:

■S придатність продукту для харчування людей без будь-яких обмежень, що оформляється актом експертизи або спеціальним документом-висновком;

S умовну придатність:

за умови дотримання встановлених вимог, наприклад, дотри­мання строку реалізації, умов теплової обробки, продажу тільки у відведених місцях і за певних умов, що оформляється відповідними документами;*

•S непридатність продукту для безпосереднього споживання, з встановленням можливості використання продукту як сирови­ни для переробки на спеціально відведених підприємствах;

• Після використання продукту як сировини для виробництва іншого продукту він подається на експертизу санітарному лікарю і в Управління у справах захисту прав споживачів для вирішення пи­ тання про придатність для харчування.

187

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

■ S безумовну непридатність продукту для харчування з визна­ченням його знищення або утилізації або за відповідним рішен­ням ветеринарної служби може бути отриманий дозвіл на вико­ристання продукту для годування худоби.

Згідно із Законом України "Про вилучення з обігу, перероб­ку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" до неякісних та небезпечних відносять­ся продовольчі товари:

• які не відповідають вимогам нормативно-правових і норма­тивних документів щодо їх споживних властивостей;

• які не відповідають обов'язковим вимогам нормативно-пра­вових і нормативних документів щодо їх безпеки для життя і здо­ров'я людини, майна і довкілля;

• яким з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисно надано певного зовнішнього вигляду або окремих вла­стивостей певного виду, але які не можуть бути ідентифіковані як товари, за які вони видаються;

• під час маркування яких порушено встановлені законодав­ством вимоги щодо умов маркування та змісту і повноти інфор­мації, яка має при цьому повідомлятися;

• строк придатності яких до споживання або використання закінчився;

• на які немає передбачених законодавством документів, що підтверджують їх якість та безпечність.

Для передавання товару керівник організації повинен подати санітарно-епідеміологічній станції офіційну довідку з визначен­ням дати, кількості товару; місця, куди його передали.

Висновок про знищення товару зберігають деякий час, за збе­реження його відповідає визначена особа. Посада, прізвище, ім'я, побатькові відповідальної особи; маса, розмір партії, кількість одиниць упакування, термін зберігання товару зазначаються в постанові або спеціальному документі.

Небезпечний товар з метою створення умов, які включають можливість для його використання, обробляють речовинами, що мають сильний запах: гасом, нафтою, фенолом, хлорним вапном або розчином барвника, який надає продукту нехарактерне за­барвлення.

Інфіковані харчові продукти, небезпечні для населення, перед знищенням знезаражують (20%-ним розчином хлорного вапна,

188

2,5%-ним розчином сірчанокарболової суміші і однієї частини соляної кислоти, 3 частинами очищеної карболової кислоти, формаліном тощо). Про знищення партії продуктів складається акт.

Обов'язкова сертифікація вітчизняної і імпортної продукції проводиться згідно з переліком продукції, до якого входять про­дукти харчування, харчові добавки, харчова сировина. Результа­том сертифікації є надання гігієнічного висновку державної сані­тарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну (Додаток 7) і імпорт­ну (Додаток 8) продукцію.

Гігієнічний висновок — це офіційний документ, який засвідчує відповідність продукції санітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам і є дозволом на виробництво і використання продукції в Україні. Гігієнічний висновок обов'язково додається до сер­тифіката.

Гігієнічний висновок затверджується Головним державним лікарем України та за його дорученням головними державними лікарями Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, головним лікарем Українського центру державного санепідна-гляду.

Для оформлення гігієнічного висновку на вітчизняну продук­цію виготовлювач повинен надати для розгляду наступні мате­ріали:

• нормативний документ та Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації;

• акт територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби про обстеження підприємства-виготовлювача, умов транспортування, зберігання, реалізації продукції, їх відповід­ності санітарно-гігієнічним вимогам;

• результати проведення досліджень продукції, виконаних атестованими установами і організаціями;

• всі наявні документи, які підтверджують, що продукція відповідає санітарним нормам і правилам.

При оформленні гігієнічного висновку на імпортну продук­цію постачальник повинен подати контракт, сертифікат виготов­лювача, країни-постачальника, результати державної санітарно-гігієнічної експертизи та протокол досліджень продукції, прове­дених в Україні.

169

А.П. Батутіна, LB. Ємченко

Експертиза товарів

 

Сертифікат країни-постачальника повинен бути поданий до державної санепідемслужби перед закупівлею сировини, про­дуктів, що імпортуються. У сертифікатах повинні міститися дані безпеки, гігієнічні показники, медико-біологічні властивості про­довольчої сировини, харчових продуктів. Дані повинні відпові­дати санітарним нормам, що визначаються за санітарно-гігієніч­ними, санітарно-токсикологічними, санітарно-епідеміологічни­ми показниками.

В разі відсутності сертифіката країни-постачальника на імпортну продовольчу сировину і харчові продукти, останні по­винні пройти дослідження в акредитованих лабораторіях у виз­наченому порядку.

Термін дії гігієнічного висновку визначається залежно від призначення продукції, її обсягів та висновків санітарно-гігієніч­ної експертизи.

190

5. ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА

5.1. Мета, завдання, об'єкти і суб'єкти ветеринарно-санітарної експертизи

Ветеринарно-санітарна експертиза (далі ВСЕ) являє собою комплекс діагностичних і спеціальних досліджень з метою оцінки якості і безпечності, сировини тваринного і рослинного поход­ження, харчових продуктів, що призначаються для харчування людей, переробки і годівлі тварин.

Основним завданням ветеринарно-санітарної експертизи є по­передження інфекційних та інвазійних хвороб людей, характерних для тварин, збудники яких передаються через харчові продукти, кормові і технічні продукти тваринного і рослинного походження.

Ветеринарно-санітарну експертизу проводять з метою:

• виявлення і попередження розповсюдження хвороб, визначе­них переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни №448 від 04.04.1998 p., і для виявлення яких застосовуються вірусологічні, бактеріологічні, серологічні, гістологічні, парази-тологічні, радіологічні лабораторно-діагностичні дослідження;

• попередження появи нових хвороб, небезпечних для людей і тварин;

• захисту населення від вживання продуктів, які можуть бути шкідливими внаслідок:

 

- щеплення тварин вакцинами від ящуру, а також тих, що лікувалися від сибірки;

- лікування тварин антибіотиками з лікувальною і профілак­тичною метою;

- застосування гормональних препаратів для прискорення
росту;

• виявлення постраждалих від поширених заразних і незараз­них хвороб;

• гарантування безпечності сировини і продуктів харчування тваринного походження;

• захисту території України від занесення інфекційних,
інвазійних хвороб з іноземних держав.

До компетенції ветеринарно-санітарної експертизи належать такі питання, як гігієна забою тварин і переробка отриманих від них продуктів, післязабійна експертиза туш і органів, лаборатор­не дослідження продуктів тваринного і рослинного походження,

191

А.П. Батутіна, І.В. Ємченко

Експертиза товарів

 

ветеринарно-санітарна оцінка м'яса, молока, риби і продуктів їх переробки, методи знезаражування умовно придатних і непри­датних до харчування продуктів, експертиза дичини, проведення досліджень з метою сертифікації.

Об'єктами ветеринарно-санітарної експертизи є продоволь­ча, шкіряна, хутрова та інша сировина, а також харчові продук­ти тваринного і деякі рослинного походження.

Ветеринарно-санітарна експертиза проводиться перед гігієнічною експертизою харчових продуктів, яку здійснюють ли­ше за наявності ветеринарного сертифіката.

ВСЕ проводиться як передзабійний огляд тварин і птиці:

• туш і органів тварин і птиці;

• а також продуктів тваринництва та сировини тваринного і рослинного походження на ринках;

• як ДВК* на державному кордоні і транспорті, при полю­ванні на дичину.

Ветеринарно-санітарна експертиза може проводитися окремо або бути частиною товарознавчої експертизи.

Суб'єктами державної ветеринарно-санітарної експертизи (ДВСЕ) відповідно до Закону України "Про ветеринарну медици­ну" є особи, які мають відповідну вищу або середню спеціальну освіту. Фельдшер ветеринарної медицини може займатись під­приємницькою ветеринарною діяльністю під контролем лікаря ветеринарної медицини.

5.2. Структура і завдання органів державних ветеринарно-санітарних служб

Ветеринарно-санітарна експертиза — одна із складових вете­ринарної медицини, яка вивчає методи санітарно-гігієнічних дос­ліджень харчових продуктів і сировини тваринного походження і визначає правила їх ветеринарно-санітарної оцінки.

Ветеринарна медицина включає комплекс заходів, які стосують­ся профілактики захворювань тварин, їх лікування, зниження втрат від хвороб, підвищення якості сировини і продуктів тваринного по­ходження, попередження та боротьби з хворобами, спільними для тварин і людей, одержання екологічно чистих продуктів харчування.

Особливими завданнями державної ветеринарної медицини, яка включає ветеринарний контроль і ветеринарно-санітарну ек-

• ДВК — Державний ветеринарний контроль

192

спертизу, є:

• охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин і рослин;

• проведення контролю, координації і організації заходів, які стосуються профілактики, діагностики, лікування та ліквідації інфекційних і незаразних хвороб тварин;

• контроль за виробництвом доброякісних стосовно ветери­нарного та санітарного стану продуктів і сировини тваринного походження;

• захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

• контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, продуктів і сировини тваринного походження, ветеринарних пре­паратів, кормів і кормових добавок;

• здійснення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів і сировини тваринного походження, а на ринках також і продуктів рослинного походження, що призначаються для харчування лю­дей, годівлі тварин і переробки;

• організація разом з органами охорони здоров'я захисту на­селення від хвороб, спільних для людей і тварин;

 

• проведення бактеріологічного, радіологічного і токсико­логічного контролю продукції тваринного і рослинного поход­ження на ринках, м'ясокомбінатах, у холодильниках та на базах заготівлі, зберігання, реалізації продуктів;

• здійснення ветеринарно-санітарної експертизи тварин, про­дуктів і сировини тваринного і рослинного походження у разі ек­спорту та імпорту;

• ветеринарно-санітарний та екологічний контроль за харчо­вими продуктами тваринного і рослинного походження;

= • оцінка ветеринарно-санітарного стану м'ясо- і молокопере­робних підприємств, боєнь, тваринницьких ферм, складських приміщень для зберігання сировини і продуктів тваринного по­ходження і багато інших.

Основною метою державного ветеринарного контролю (ДВК) є попередження виникнення захворювань людей, які з'являються при зараженні їх інфекційними та інвазійними хворобами, спільними для людей і тварин.

Ветеринарно-санітарний контроль застосовується для сільсь­когосподарської сировини і харчових продуктів тваринного по­ходження.

13 — 3-764                                                                                                                    193

⇐ Предыдущая6789101112131415Следующая ⇒

Поделиться: