Професори Пушкар Євген Георгійович та Пашук Андрій Йосипович

 

Пушкар Є.Г. Правова природа права на судовий захист: Проблеми формування суверенної правової української держави // Вісник Львівського ун-ту. Серія юрид., 1993. – Вип. 30.

Пушкарь Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе. Львов: Вища шк., 1978;

Пушкарь Е.Г. Конституционное право на судебную защиту. –Львов: Вища шк. Изд-во Львов. ун-та, 1982.

Пашук А.Й. Позов у радянському цивільному процесуальному праві. Лекції із спецкурсу. –Львів: Вид-во Львів. ун-ту. – 1971.

 

 

Право на судовий захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, а також держави здійснюється шляхом звернення до суду. Переважна більшість цивільних справ, що розглядаються судами – це справи у спорах, що виникли із різних правовідносин, віднесених законом до позовного провадження.

Позовне провадження за своєю правовою природою є спірним, призначене для вирішення спорів про суб’єктивні права та обов’язки, перевірки законності та обґрунтованості вимог позивача. Термін «позовне провадження» є легальним, використовується в законодавстві (назва Розділу ІІІ), хоча зміст його поняття в законі не розкривається. Загальновизнаним є те, що позовна форма захисту використовується і в господарському, і в адміністративному судочинствах, а також при третейському розгляді.

Універсальний характер позовного провадження обумовлений його універсальною структурою, яка передбачає наявність суду, незалежного від сторін, наявність сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами, наділення сторін рівними процесуальними правами для захисту своїх прав та інтересів. Крім цього, правила позовного провадження є загальними і застосовуються й щодо інших видів провадження з певними винятками, обумовленими специфікою матеріального права чи інтересу (ст. 294 ЦПК України).

Сутність позовного провадження полягає в тому, що суд перевіряє наявність чи відсутність права, у зв’язку з невизначеністю, оспорюваністю чи порушенням якого виник спір. Метою позовного провадження є захист прав, свобод та інтересів шляхом їх визнання, присудження до вчинення певних дій або утримання від них, припинення чи зміни матеріального правовідношення.

Правила розгляду та вирішення цивільних справ у порядку позовного провадження врегульовані Розділом ІІІ ЦПК України. Разом з тим, слід пам’ятати, що позовне провадження регулюється і нормами Розділу І Загальні положення, і розділами, що регулюють порядок перевірки судових рішень, і розділами 6 та 8 ЦПК.

Характерні ознаки позовного провадження:

1. Наявність незалежного юрисдикційного органу – суду.

2. Наявність сторін з протилежними матеріально-правовими інтересами у справі. Сторони називаються позивач та відповідач. Сторона може брати участь у справі як безпосередньо, так і через судового представника;

3. Наявність матеріально-правового спору між сторонами, який стосується не лише фактичних обставин справи, а й самих матеріальних правовідносин;

4. Сторони наділені рівними процесуальними права – як загальними, так і спеціальними, - необхідними для захисту законних прав, свобод та інтересів;

5. Склад учасників справи позовного провадження, визначений ст.. 42 ЦПК України;

6. Формою звернення до суду з метою відкриття провадження у справі є позовна заява;

7. За подання позовної заяви ЗУ «Про судовий збір» встановлено ставки судового збору;

8. Для стадії відкриття провадження у справі позовного характеру універсальні положення сформульовані щодо передумов права на пред’явлення позову, умов його реалізації, вимог до форми та змісту позовної заяви. Універсальними також є положення щодо наслідків недодержання зазначених вимог;

9. Універсальними є правила позовного провадження щодо підготовчих процесуальних дій, визначених Главою 3 Розділу ІІІ ЦПК, та правила розгляду цивільної справи по суті, встановлені Главами 6-11 Розділу ІІІ ЦПК;

10. Наявність встановленого процесуального порядку діяльності суду, учасників справи, та інших учасників судового процесу;

11. Універсальними для позовних справ є загальні правила доказування;

12. Саме в позовному провадженні в повній мірі виявляється двосторонність цивільного процесу, а методи позовного захисту максимально характеризуються змагальністю, рівноправністю сторін, диспозитивністю.

13. Характерними є такі процесуальні інститути як: відмова від позову, визнання позову, зустрічний позов, забезпечення позову, мирова угода, передання справи на розгляд третейського суду;

14. Наявність характерних для даного виду провадження способів захисту права, визначених матеріальним правом, в першу чергу ст.. 16 ЦК України;

15. За результатами розгляду справи позовного провадження суд ухвалює рішення, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку. Залежно від виду рішення воно може бути виконане в примусовому порядку.

Таким чином, Позовне провадження – це врегульована нормами цивільного процесуального права діяльність суду та інших суб’єктів цивільних процесуальних відносин з розгляду та вирішення спорів про суб’єктивні права, свободи чи інтереси, що виникли із цивільних, сімейних, трудових, земельних та інших правовідносин.

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: