Предмет, підстава та зміст

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна носити правовий характер та належати до вимог, що підлягають розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства (цивільна юрисдикція).

Напр., предметом позову про виселення відповідача із займаного житлового приміщення є право позивача на звільнення відповідачем цього приміщення і відповідно обов’язок відповідача звільнити приміщення; предметом позову м/б право власності позивача на яку-небудь річ, авторське право на твір науки тощо.

Предмет позову повинен обов’язково бути зазначений у позовній заяві.

У процесі розгляду цивільної справи позивач має право змінити предмет позову. Проте зміна предмета позову при розгляді справи в загальному позовному провадженні можлива лише до закінчення підготовчого засідання (ч. 2 ст. 49 ЦПК України). У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 49 ЦПК України). Крім цього, змінити предмет позову можна лише в межах спірних матеріальних правовідносин (напр., у разі не попередження продавцем про недоліки товару за договором купівлі-продажу покупець замість зменшення купівельної ціни може вимагати безкоштовного усунення недоліків товару). Якщо нова вимога позивача виходить за межі спірних правовідносин, вона не приймається судом і суд роз’яснює позивачу право пред’явити новий позов.

 Правильне визначення предмета позову допомагає чітко встановити юрисдикцію справи, визначити категорію справи та вид провадження, в якому справа має розглядатись. За предметом позову відповідач формує свій захист проти пред’явлених вимог.

Матеріально-правова вимога завжди повинна опиратись на підставу позову

Підстава позову – це обставини, якими позивач обґрунтовує свої матеріально-правові вимоги. Підстава позову також повинна бути зазначена у позовній заяві (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну або припинення правовідносин.

В підставу позову може входити як один, так і декілька юридичних фактів. Проте для належного обґрунтування вимоги позивачу варто завжди наводити повний комплекс фактів.

Підстава позову включає в себе ті юридичні факти, що підтверджують наявність або відсутність спірних правовідносин, а також факти, що підтверджують порушення прав позивача.

Юридичні факти, покладені в підставу позову свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Чинне процесуальне законодавство не вимагає від позивача обґрунтування своїх вимог відповідними нормами права (виняток, коли звертається прокурор). Тільки на суд покладається встановити спірні правовідносини та застосувати до них відповідні норми матеріального права. Слід зазначити, що інша позиція законодавця викладена в ГПК України. Так, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України у позовній заяві повинні бути зазначені правові підстави позову. Отже, подаючи позовну заяву у господарській справі позивач зобов’язаний обґрунтувати свої вимоги відповідними нормами права!!!!

Правильне визначення підстави позову визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

При розгляді справи в загальному позовному провадженні позивач має право змінити підставу позову лише до закінчення підготовчого засідання зміна предмета позову (ч. 2 ст. 49 ЦПК України). У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 49 ЦПК України)  (напр., у позові про розірвання договору оренди позивач замінює одну із зазначених у ЦК обставин іншою). Крім цього, змінити підставу позову можна лише в межах спірних матеріальних правовідносин. Якщо зміна обставин позивача виходить за межі спірних правовідносин, вона не приймається судом і суд роз’яснює позивачу право пред’явити новий позов.

Згідно ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Слід пам’ятати, що не допускається одночасна зміна предмета та підстави позову. Позивач в одній цивільній справі може змінити або предмет, або підставу позову. Якщо із заяви позивача вбачається одночасна зміна предмета та підстави позову, вона не приймається судом, і суд повинен роз’яснити позивачу його право пред’явити нову позовну заяву.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦПК України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв’язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Виділення третього елементу – змісту позову, є необхідним, оскільки в позовній заяві повинно відображатись дві вимоги позивача: 1) вимога до суду про захист права, свободи чи інтересу; і 2) вимога позивача до відповідача.

Таким чином, зміст позову – це вимога позивача до суду про необхідність застосування того виду судового захисту, який забезпечив би захист порушеного, оспорюваного чи невизнаного права, свободи чи інтересу. Таким чином зміст позову вказує на спосіб судового захисту, за яким позивач звертається до суду. Способи захисту порушених прав визначаються нормами матеріального права (напр., ст.. ЦК, ст.. СК.. тощо).

Зміст позову обов’язково повинен зазначатись у позовній заяві (п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Зміст позову як його елемент допомагає визначити юрисдикцію справи, встановити межі дослідження справи в судовому засіданні і ухвалити законне, обґрунтоване та повне рішення, що є підставою для швидкого та правильного відновлення порушеного права. За змістом позови класифікують на види.

Індивідуалізація позову за названими трьома елементами дає можливість суду з’ясувати питання чи не розглядається тотожний позов іншим судом, а також чи не був тотожний позов раніше розглянутий та вирішений судом з ухваленням рішення (див. п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК). (Тотожним є позов, в якому співпадають сторони, предмет та підстава)

 

⇐ Предыдущая12345678Следующая ⇒

Поделиться: