Загальна характеристика договорів на виконання робіт

 

В умовах ринкової економіки господарський договір є основ­ним засобом організації відносин між суб’єктами господарювання та важливим інструментом правової організації господарського життя суспільства в цілому. Господарський договір як гнучкий правовий регулятор дає змогу враховувати специфіку окремого господар­ського зв’язку та узгоджувати його з типізованими моделями організації господарських зв’язків того чи іншого виду, а також із загальнонормативним режимом правового регулювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ГК України будівництво об’єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних діля­нок, роботи з обладнання будівель, роботи із завершення будів­ництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення зазначених робіт можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в т. ч. субпідряду); на виконан­ня проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будів­ництва; інші договори.

Одним з основних видів договорів у сфері господарювання є договори підряду на виконання певних робіт, які виконуються суб’єктами господарювання на договірних засадах. Договір підряду використовується будь-де, де мова йде про роботи, що мають визна­чений, окремий від них результат; при цьому сторона, яка виконує роботи, сама ж їх і організує. Результатом роботи, як правило, є ство­рення нової речі: від пошитого одягу до збудованого примі­щення. Проте підряд має місце і тоді, коли замовник передає належ­ну йому річ для переробки або обробки. Найбільш поши­реними у цій сфері є договори підряду на капітальне будівництво об’єктів виробничого й іншого призначення та пов’язані з цим роботи (підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, договори побутового підряду, прикладні та експеримен­тальні дослідження, розробка проектно-кошторисної документації тощо)[91].

Варто погодитися з позицією А. Б. Гриняка[92] про те, що якщо змоделювати логічний ланцюг рівнів правового регулювання підрядних відносин, то отримаємо таку послідовність у їх правовому регулюванні: на першому місці – імперативні норми, що визначають взаємовідносини між учасниками; на другому рівні – умови дого­вору, визначені за домовленістю між замовником та підрядником; на

третьому місці – диспозитивні норми, що діють у тому випадку, коли сторони своєю домовленістю не встановлять інший порядок або взагалі не виключать дію норми. І тільки за відсутності названих трьох рівнів правового регулювання підрядних відносин до відносин сторін можуть застосовуватися звичаї ділового обороту.

Підрядні договори – один з видів господарських договорів. Відповідно до такого договору одна сторона (підрядник) зобов’я­зується виконати у встановлений строк обумовлені договором роботи, а інша сторона (замовник) зобов’язується передати підряд­нику необхідну для виконання робіт документацію, прийняти та оплатити виконані роботи (об’єкт)[93].

Законодавче регулювання будь-якого договору зводиться до встановлення спеціального правового режиму для певної моделі. Умовою для такого режиму якраз і слугує те, що укладений сторо­нами конкретний договір характеризується відповідними моделі ознаками.

В юридичній літературі до складу таких ознак, необхід­них і достатніх для виділення підряду, відносять три[94]. По-перше, це виконання роботи відповідно до завдання замовника. Пряма вказівка з цього приводу міститься в легальному визначенні підряду. По‑ друге, це обов’язок підрядника виконати роботу і передати результат замовнику, а також кореспондуючий йому обов’язок замовника – прийняти результат і сплатити за нього. По-третє, це те, що предмет договору завжди має індивідуальний характер. Таким чином, правозастосовчий процес зводиться до того, що спочатку встановлюється відповідність конкретного договору зазначеним ознакам підряду, які дійсно є «конститутивними». І лише після цього можуть бути поширені на цей договір норми, що включені у встановлений для підряду спеціальний правовий режим.

Аналіз наведеного визначення договору підряду дає підстави стверджувати про те, що договори підряду є консенсуальними, двосторонніми та оплатними. Вказані ознаки є характерними для будь-якого підрядного договору[95].

Договори на виконання робіт укладаються у письмовій формі між юридичними особами та між юридичною і фізичною особою. Стосовно до підряду основний зміст статей законодавства зводиться до встановлення того, хто і як укладає договір, якими є права та обов’язки сторін, а також які наслідки тягне за собою порушення ними своїх обов’язків. Сторонами у договорах на виконання робіт є замовник і підрядник. Замовник – юридична чи фізична особа, що доручає підряднику виконати певну роботу, приймає виконану роботу та сплачує її.

Договірні відносини з виконання робіт складаються за схемою прямого договору між замовником і підрядником[96] або за конст­рукцією генерального підряду. Остання за чинним законодавством застосовується у підрядних відносинах з капітального будівництва (ст. 319 ГК України, ст. 838 ЦК України) і виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (ст. 331 ГК України, ст. 893 ЦК України).

Загальні норми про підряд не містять обмежень щодо суб’єктів господарського обороту для вступу у договір на тій або іншій сто­роні. Певні обмеження, що стосуються головним чином підрядників, присвя­чені окремим видам підряду. Вказані обмеження породжені перш за все тим, що відповідна діяльність підрядника підлягає ліцензу­ванню. Інші обмеження також відносяться до суб’єктного складу договорів, але вже не залежать від ліцензування. Це сто­сується правового становища підрядника, який повинен мати статус підпри­ємця, або, навпаки, замовником може виступати фізична особа, яка укладає договір підряду для задоволення особистих потреб.

Виконувати роботи (особливо це характерно для будівельного підряду) можуть декілька осіб. Наприклад, поряд з будівельними фірмами певні роботи здійснюють різні спеціалізовані організації. В цих випадках договірні зв’язки між замовником і виконавцями робіт, а часто і між останніми набувають різного вигляду. Елемен­тарна схема договірних зв’язків у підрядних відносинах з участю третіх осіб зводиться до того, що замовник укладає договір з підрядником, який іменується в цьому випадку генеральним підрядником, а останній – договір (договори) з третьою особою (з третіми особами) – субпідрядником (субпідрядниками).

За такою схемою генеральний підрядник в один і той же час виступає відповідно боржником і кредитором у відносинах як з замовником, так і з субпідрядником. З цієї причини безпосередньо він відповідає перед субпідрядником за дії замовника (наприклад, за несвоєчасну оплату останнім виконаних субпідрядником робіт), а рівно перед замовником – за дії субпідрядника (наприклад, за неви­конання або неналежне виконання доручених субпідряднику робіт).

На сьогодні набула поширення точка зору, за якою жодних інших умов, окрім істотних, у договорі бути не може. Одні умови стають істотними через обов’язкову для сторін імперативну норму, яка вимагає їх узгодження, інші – через те, що сторона скористалася можливістю, наданою диспозитивною нормою, треті – через сам характер відповідної договірної моделі, четверті – завдяки визнаній однією зі сторін необхідності включення їх у договір. Таким чином, в усіх зазначених випадках, на думку В. В. Мілаш, мова йде лише про різну техніку укладення договору, різний порядок визначення договірних умов[97].

Згідно з ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно зазначені умови є істотними для господарських договорів, в т. ч. і на виконання робіт.

Істотною умовою договору підряду є умова щодо предмета договору, його кількісних, якісних та інших показників. Предметом договору підряду може бути будь-яка робота, в процесі виконання якої створюється індивідуальний результат роботи підрядника, який набуває матеріального (об’єктивного) вираження і передається замовнику[98].

Дуже важливою відповідно до ч. 2 ст. 837 ЦК України є вка­зівка на те, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Передаючи замовнику річ, виготовлену за договором підряду, підрядник передає і права на неї. Це дає змогу відрізняти договори підряду від договорів на надання послуг, за якими послуга не виступає у вигляді певного об’єктивно вира­женого результату, а надається в процесі діяльності послуго­надавача (наприклад, перевезення вантажу і т. ін.).

Спільною ознакою для договорів підрядного типу є несення підрядником ризику випадкової загибелі предмета підряду або неможливості закінчення роботи. Відповідно до ст. 880 ЦК України ризик підрядника полягає в тому, що в разі, коли предмет підряду до здачі його замовникові випадково загинув або закінчення роботи стало неможливим без вини сторін, підрядник не має права вима­гати винагороду за роботу. За ст. 842 ЦК України ризик випадкової загибелі чи випадкового псування матеріалів несе сторона, яка надала матеріал.

Єдність роботи і її результату є основною рисою предмета договору підряду, яка дозволяє відмежовувати цей договір від інших типів договорів, зокрема, від договору купівлі-продажу та договору на надання послуг. Проведення такого відмежування є надзвичайно важливим, оскільки неправильне застосування до підрядних відно­син законодавства, що регулює інші договірні відносини, може істотно порушити права сторін[99].

При погодженні предмета договору підряду враховуються не лише побажання (вказівки) замовника, а й спеціальні вимоги до нього, якщо вони передбачені стандартами, технічними умовами і т. ін. Тому серед обставин, про які підрядник зобов’язаний попередити замовника, у ст. 848 ЦК України вказується й на поставку ним неякісних матеріалів, використання яких може призвести до завдан­ня шкоди життю та здоров’ю людей чи до пору­шення екологічних, санітарних правил, правил безпеки та інших вимог.

За загальним правилом підрядник повинен виконати роботу, обумовлену договором, із своїх матеріалів і власними засобами, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому за ст. 318 ГК України, ч. 2 ст. 839 ЦК України підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне викорис­тання цього матеріалу. Підрядник зобов’язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. При цьому згідно зі ст. 847 ЦК України підрядник зобов’язаний своє­часно попередити замовника про недоброякісність або непридат­ність матеріалу, одержаного від замовника. Наслідками невиконання замовником вимог підрядника щодо недоброякісності або непридат­ності матеріалу за ст. 848 ЦК України є можливість останнього від­мовитися від договору підряду та право на відшко­дування збитків.Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що зазвичай ставляться, на момент передання її замовникові. Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що зазвичай ставляться до роботи відповідного характеру.Відповідно до ст. 859 ЦК України, якщо договором або зако­ном передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов’язаний передати замовникові резуль­тат роботи, який має відповідати вимогам ст. 857 вказаного Кодексу протягом усього гарантійного строку, перебіг якого починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути при­йнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

Підрядник зобов’язаний передати замовникові разом з резуль­татом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого викорис­тання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим. У ст. 862 ЦК України йдеться про забезпечення конфіденційності одержаної сторонами інформації. Зокрема закріплено, що якщо сторона у договорі підряду внаслідок виконання договору одержала від другої сторони інформацію про нові рішення і технічні знання, у т. ч. й такі, що не захищаються законом, а також відомості, що можуть розглядатися як комерційна таємниця, вона не має права пові­домляти їх іншим особам без згоди другої сторони.

Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною виконуваної роботи. Відповідно до ст. 321 ГК України та ст. 844 ЦК України на виконання робіт, передбачених договором, складається кошторис. Тому платність договорів підрядного типу може вира­жатися в передачі грошей, речей (майна), виконанні робіт або наданні послуг і встановлюватися законом чи домовленістю сторін, випливати із їх суті.

За ст. 843 ЦК України у договорі підряду зазначається ціна роботи або спосіб її визначення. Якщо в такому договорі не вста­новлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що зазвичай застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Тому можна стверджувати, що ціна за договором на виконання робіт – сума, яку сплачує замовник, за виконану підрядником роботу. Ціна договору включає витрати підрядника та плату за виконану ним роботу. Виходячи із зазначеної норми, можна констатувати, що ціна вказується у тексті договору або визначається кошторисом, що містить постатейний перелік витрат на виконання робіт.

Форма кошторису може бути твердою та приблизною. Якщо кошторис є приблизним, підрядник може ставити перед замовником питання про підвищення цін. У разі, коли кошторис має тверду форму – він за загальними правилами не змінюється. Якщо виникла потреба у проведенні додаткових робіт з причини істотного перевищення кошторису (збільшення видатків), підрядник повинен своєчасно попередити про це замовника. Не погоджуючись на перевищення кошторису, замовник має право відмовитися від договору. В цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної ним частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення зазначеного в договорі кошторису, зобов’язаний виконати договір, зберігаючи право на оплату робіт за ціною, визначеною у договорі.

Підряд належить до договорів, у яких важливим є чітке визна­чення строків виконання робіт, особливо при великих їх обсягах. Це сприяє ритмічному ходу робіт і своєчасному їх завершенню, а також дозволяє замовнику перевіряти стан виконання робіт і застосовувати заходи для їх належного виконання. Дія договору, який сторони зобов’язані погодити, не обмежена будь-яким максимальним стро­ком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов’язків, які з нього виникли. Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГС України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів Украї­ни»[100] зазначається, що за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.

Разом із тим необхідно звернути увагу на те, що строки виконання робіт у договорі підряду можуть змінюватися. Підставою для такого висновку є аналіз статей ЦК України. Зокрема, в силу ч. 2 ст. 651 цього Кодексу договір може бути змінено у разі істотного порушення його умов іншою стороною. Договір за ст. 652 ЦК України може бути також змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час його укладення. Крім того, згідно з ч. 1 ст. 107 ЦК України кредитор юридичної особи, що припиня­ється, може вимагати від неї дострокового виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 851 ЦК України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не виконав своїх обов’язків за договором, зокрема, не надав мате­ріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником. У таких випадках сторони зазвичай погоджують нові строки виконання робіт[101].

Зміст договорів підрядного типу становлять права та обов’яз­ки його сторін. Більша частина статей ЦК України про підряд, у т. ч. і включених у § 1 гл. 61 «Загальні положення про підряд», регулює зміст договору шляхом закріплення обов’язків його сторін. При цьому мається на увазі, що обов’язкам сторони кореспондують права її контрагента. Разом з тим у ряді випадків законодавець вико­ристовує й інший варіант, вказуючи не на обов’язки, а на права сторони.

При цьому варто враховувати, що ЦК та ГК України містять окремі особливості щодо правового становища сторін за кожною окремою договірною конструкцією. Так, відрізняється правове становище підрядника за договором побутового підряду, договору на капітальне будівництво чи договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Відповідні положення спонукають до більш детального вивчення правового становища суб’єктного складу таких договірних конструкцій під час їх окремого розгляду.

Особливості кожного з видів (підвидів) підряду вказані у визначеннях, які містяться у перших же статтях присвячених їм параграфах. Визначення містять ознаки, які лише індивідуалізують відповідний вид (підвид), маючи на увазі, що будь-який з цих видів (підвидів) одночасно відповідає родовим ознакам договірного типу – підряду.

 

⇐ Предыдущая10111213141516171819Следующая ⇒

Поделиться: