Порядок укладання, зміни та розірвання господарського договору

Укладанням господарського договору називають досягнення домовленості між сторонами за усіма істотним умовами госпо­дарського договору у порядку, визначеному ГК та ЦК України.

Згідно зі ст. 180 ГК України істотними умовами господар­ського договору виступають предмет, ціна та строк.

У господарському договорі умови про предмет повинні визначати не тільки найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а ще й вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов’язкових для сторін нормативних документів, визначених у ГК України, а у разі їх відсутності – в договірному порядку, з додер­жанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих спожи­вачів товарів і послуг.

Сторони господарського договору при визначенні ціни можуть використовувати вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни – граничні рівні цін або граничні відхилення від державних цін. Однак потрібно зауважити, що за згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію, роботи або послуги вищої якості або виконання робіт у скорочені терміни порівняно з нормативними.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Деякі вчені виділяють декілька способів, направлених на укла­дення господарських договорів, а саме конкурентний та неконку­рентний.

До конкурентних способів укладення господарських договорів можна віднести: торги (аукціони, тендери), конкурси, конкурентні переговори, процедуру запиту цінових пропозицій.

Неконкурентні способи укладення господарських договорів: загальний порядок укладання господарських договорів шляхом проведення прямих переговорів повноважними представниками сторін.

На практиці більш поширеним є неконкурентний спосіб, а саме використання загального порядку укладення господарських договорів, який і потрібно розглянути детальніше.

Загальний порядок укладення господарських договорів визна­чено у ст. 181 ГК України.

Господарські договори за загальним правилом укладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Однак допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтверд­ження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.

Проект господарського договору може бути запропонований будь-якою стороною. Якщо проект договору є єдиним документом, його потрібно надати другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, ознайомлюється з його змістом та у разі згоди з його умовами оформляє договір і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду при наявності згоди на це другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути оформлена протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо.

У випадку, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжнос­тей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона – виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залиши­лися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Якщо сторонами не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов господарського договору, він вважається таким, що не відбувся.

Зміна та розірвання господарського договору відбувається у порядку, визначеному ст. 188 ГК України. Треба зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не перед­бачено законом або договором.

У разі, якщо сторона договору вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати другій стороні свої пропозиції за договором. У свою чергу, сторона, яка отримала пропозиції про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одер­жання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Якщо сторони не досягли згоди стосовно зміни чи розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахування часу поштового обігу, заінтересована сторона має право звернутися до суду для вирішення спору.

У випадку зміни або розірвання договору судовим рішення, договір буде вважатися зміненим або припиненим з дня набрання чинності цим рішенням, якщо суд не встановив інший строк набрання чинності.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Поняття господарських зобов’язань.

2. Підстави виникнення господарських зобов’язань.

3. Види господарських зобов’язань.

4. Загальна характеристика суб’єктів господарських зобов’язань.

5. Поняття та ознаки господарського договору.

6. Особливості укладення господарських договорів.

7. Види господарських договорів, їх характеристика.

8. Порядок укладання господарського договору.

9. Зміна та припинення господарського договору.

 

 

Шуміло О. М., Загородній А. С., Коваленко К.В.

ГЛАВА 5. Договори на передачу майна у власність
та користування

 

 

1. Договір поставки.

2. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

3. Договір лізингу.

 

 

Договір поставки

 

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України договором поставки визна­ється договір, відповідно до якого одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’я­зується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У свою чергу, ч. 1 ст. 712 ЦК України визначає, що за дого­вором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприєм­ницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним викорис­танням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При порівнянні цих двох норм, які дають визначення договору поставки, можна зробити висновок, що ЦК України дещо уточнює визначення, наведене у ГК України. По-перше, постачальником може виступати тільки особа, яка здійснює підприємницьку діяль­ність. По-друге, товар (товари), який передається у власність покупця, може використовуватися ним виключно у підприємницькій діяльності чи в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

До договору поставки відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Фактично ця норма дублюється у ч. 6 ст. 265 ГК України.

Сторонами договору поставки виступають постачальник та покупець.

Постачальник – сторона договору, яка зобов’язується надати покупцеві в обумовлений строк товар (товари). На стороні поста­чальника за договором поставки виступають юридичні особи (під­приємницькі товариства) та фізичні особи – підприємці.

Покупець – сторона договору, яка зобов’язується прийняти та сплатити поставлений товар (товари). Покупцями можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, за виключенням осіб, які при­дбавають товар для побутового вжитку.

Однак треба зауважити, що держава, в особі органів державної влади та підприємств державної форми власності, також може виступати як постачальник, так і покупець у договорі поставки.

Метою укладання договору поставки є перехід права власності на товар (товари), який постачальник повинен передати покупцеві за договором.

Істотними умовами договору поставки відповідно до ст. 265–267 ГК України виступають предмет (кількість товару, асортимент, якість тощо) ціна та строк.

У ч. 1 ст. 266 ГК України зазначено, що предметом договору поставки виступають визначені родовими ознаками продукція, виро­би з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. За згодою сторін також може бути визначена кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами.

До товару також висуваються умови щодо його якості, яка повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, що встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товару. У ст. 270 ГК України закріплено вимогу щодо комплектності товару, що постачається.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довго­строковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Але у випадку, коли в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

При укладанні довгострокового договору поставки кількість товару, що поставляється, визначена лише на один рік або на менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не перед­бачений, за ч. 3 ст. 267 ГК України договір вважається укладеним на один рік.

У разі, якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, – місяць. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ГК України сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Згідно з ч. 6 ст. 267 ГК України, укладаючи договір поставки, сторони також можуть перед­бачити порядок відвантаження товару (товарів) будь-яким видом транспорту.

Стосовно ціни як істотної умови договору поставки, треба зазначити, що сторони самі визначають ціну товару, окрім випадків, коли ціна товару може змінюватись на вимогу антимонопольного органу та якщо товаром виступає продукція, на яку поширюється програма державного регулювання цін.

У цілому, договір поставки є договором з переходу майна у власність, договором оплатним, консенсуальним та двостороннім. Форма договору поставки – проста письмова.

Виходячи з положень норм чинного законодавства, можна
звернути увагу на загальні підходи до визначення правового становища сторін за досліджуваним договором.

Зокрема, до прав покупця належать:

1) відмова від приймання товару, поставка якого була про­строчена;

2) відстрочка кінцевого розрахунку за певний процент, тобто отримання товарного кредиту;

3) відмова у прийнятті товару у разі неукомплектування продукції, що постачається (ч. 3. ст. 270 ГК України).

У свою чергу, обов’язки покупця складають такі дії:

1) прийняття товару та проведення перевірки його комплект­ності, якості, маркування, пакування;

2) оплата вартості поставлених товарів, окрім випадків, зазна­чених у ч. 5 ст. 268 ГК України;

3) повернення постачальнику багатооборотної тари та засобів пакування залежно від характеру товару, що постачається.

Права постачальника:

1) дострокова поставка товару залежно від предмета договору з обов’язковим повідомленням покупця про це в термін, обумов­лений у договорі;

2) переведення покупця на попередню оплату у разі порушення ним строків оплати поставленої продукції, передбачених договором.

Обов’язки постачальника :

1) передання товару у власність покупцю або іншій особі, яка за договором виступає покупцем;

2) усунення дефектів виробу, виявлених протягом гарантій­ного строку, або заміна товару, якщо не доведено, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу (ч. 6 ст. 269 ГК України);

3) надсилання разом з товаром належних товаросупровідних документів, що засвідчують якість товару;

4) поставка товару належної якості у погодженій у договорі кількості, асор­тименті, комплектності.

Інші права й обов’язки можуть бути передбачені умовами укладення конкретного договору з метою деталізації правового статусу його сторін.

У випадку порушення умов договору поставки сторони несуть відповідальність, встановлену договором, якщо інше не встановлено ГК та ЦК України, а також іншими законами.

ГК України у ст. 271 передбачено, що КМ України затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призна­чення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів. Тому, укладаючи договір, сторони мають враховувати положення ч. 4 ст. 265 ГК України та те, що при укладанні суб’єктами підприємницької діяль­ності України договорів поставки, в тому числі зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів), застосовуються Офіційні правила тлумачення торго­вельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС»[68].

Відповідальність за порушення договору поставки може насту­пати шляхом відшкодування збитків і неустойки у вигляді штрафу або пені.

 

⇐ Предыдущая891011121314151617Следующая ⇒

Поделиться: