Поняття про анатомічний екватор та межову лінію, опорну та ретенційну зони зуба.

Межова лінія (розділова лінія, лінія огляду, кламерна лінія).

Лінія, яку окреслює графітовий стержень паралелометра поруч із лінією пояса (якщо поздовжня вісь зуба не збігається з вертикаллю, то пояс не збігається з найбільшою опуклістю у цьому положенні) і яка залежить від нахилу зуба, називається межовою. Ця лінія ділить поверхню зуба на дві зони: опорну, яка розміщена між окресленою лінією та оклюзійною поверхнею, та утримувальну, або ретенційну, яка окреслена лінією та шийкою зуба

. Існують такі види розміщення межової лінії:.

1. Межова лінія проходить посередині апроксимальної поверхні зуба і піднімається по вестибулярній поверхні до контактного пункту із сусіднім зубом. Таке розташування межової лінії є доцільним для використання опорно-утримувального кламера Акера. Глибину ніші, де має розміщуватися кінець утримувальної частини кламера, визначають за допомогою калібру-стержня № 1

2.

Межова лінія починається на рівні контактного пункту зуба з боку дефекту зубного ряду і по вестибулярній поверхні опускається до середини апроксимальної поверхні біля сусіднього зуба. У такому разі рекомендовано використовувати кламери типу другого класу за Неєм або кламери Боніхарта. Глибину ніші визначають за допомогою калібрувального стержня № 2.

3.

Межова лінія має діагональне розташування на опорному зубі. Вона косо перетинає вестибулярну поверхню і закінчується біля шийки зуба з протилежного боку. Глибину ніші визначають за допомогою калібрувального стержня № 3. Рекомендують використовувати кламер № 2 або № 5 системи Нея.

4.

У разі високого розташування пояса (патологічна стертість зубів) межова лінія проходить на рівні жувальної поверхні. Такі зуби треба покривати штучними коронками, щоб відновити анатомічну форму.

5.

Низьке розміщення межової ліні; буває на зубах, які мають форму усіченого конуса. За такої умови опорно-утримувальнии кламер використовують лише у разі покриття зуба штучною коронкою.

Існують і нетипові напрямки межової лінії. За Є. І. Гавриловим та Є.Н. Жуковим (1984) виділяють такі напрямки межової лінії: у вигляді петлі із опуклістю, зміщеною до ясенного краю чи до жувальної поверхні; у вигляді широкої петлі із верхівкою, зміщеною до однієї із контактних поверхонь; сходинкоподібну, у вигляді високо або низько розташованої прямої лінії; у вигляді хвилі.

3.7. Складові частини утримувальних і опорно-утримувальних кламерів, їх розташування на зубі та особливості трансформації жувального тиску.

 

Розглядаючи різні види кламерів, можна помітити в них подібнідеталі: плече, тіло, відросток. Кожна складова кламера має свої особливості будови та виконує певні функції.

Плечем кламера називається пружна частина, що охоплює коронку зуба. Його положення визначається анатомічною формою зуба.

Тілом кламера називається його нерухома частина. Воно розміщується над екваторомопорного зуба, на його контактній поверхні. їх не слід розміщувати нижче від екватора, біля шийки зуба, оскільки у такому разі кламер протидіє накладанню протеза. На фронтальних зубах з естетичних міркувань цього правила можна не дотримуватись, розмістивши тіло кламера ближче до ясенного краю.

Відросток забезпечує фіксацію кламера у базисі протеза. Його розмішують уздовж беззубого коміркового гребеня під штучними зубами. Відростки можуть мати дрібнопетлисті мережі, а в дугових протезах їх спаюють з каркасом.

Існує класифікація кламерів, за якою їх розрізняють: 1) за матеріалом, з якого вони виготовлені: металеві, пластмасові, в поєднанні металу з пластмасою; 2) за місцем прилягання: зубні, ясенні (пелоти) та зубоясенні; 3) за формою: круглі, напівкруглі та стрілоподібні; 4) за методом виготовлення: штамповані, гнуті та литі; 5) за функцією: утримувальні, опорні та опорно-утримувальні; 6) за захватом зуба: одноплечі, двоплечі, подвійні, кільцеподібні, перекидні, багатоланкові; 7) за методом з'єднан­ня з базисом протеза: жорсткі, або стабільні, пружні, або напівлабільні, суглобове, або лабільне, з'єднання.

За функцією розрізняють утримувальні, опорні, опорно-утримувальні та комбіновані кламери. Перші призначені переважно для утримування протеза. Розміщують їх нижче від екваторазуба — на нижніх і вище — на верхніх зубах. Вони ковзають по вестибулярній поверхні зуба. Протез, закріплений за їх допомогою, під час вертикального тиску рухається у напрямку до слизової оболонки і занурюється у неї. Тиск за такої ситуації передається не на зуб, а на слизову оболонку. Під час бічних зсувів проте­за утримувальні кламери включаються у розподіл жувального тиску, пере­даючи його на опорні зуби під кутом до кореня у напрямку, який завжди вважався малосприятливим для тканин пародонта.

 

Опорно-утримувальний  (комбінований) кламер, який складається з:

• двох плечей
• оклюзійної накладки
• тіла
• відростка (за допомогою нього він з'єднується з каркасом
  протеза).

Схематично в опорно-утримувальному кламері розрізняють три зони: опорну, охоплювальну і утримувальну (ретенційну) , тобто зони опори, охоплення й ретенції.

Зона опори передбачає передавання тиску на зуб під час жування, зменшення тиску протеза на м'які тканини, зона охоплення — запобігання зміщенню протеза вбік, зона ретенції — фіксацію протеза на місці, запобігання руху кламера вгору — вниз.

 

 

3.8. Поняття про фіксацію, стабілізацію, рівновагу знімних протезів

Фіксація - закріплення протеза на щелепі. Виділяють такі види фіксації (за Бояновим):

Механічний вид фіксації досягається за до­помогою механічних пристосувань-кламерів, телескопічних коронок, балок, замкової системи фіксації.

Біомеханічний вид – анатомічна ретенція. Для фіксації використовуються анатомічні утворення протезного ложа верхньої та нижньої щелепи (глибина піднебіння, наявність верхньощелепних бугрів і альвеолярних гребенів, тощо).

Фізичний вид фіксації передбачає використання явища адгезії (прилипання).

Біофізичний вид фіксації – це функціональне присмоктування у повних знімних протезах.

Стабілізація - стійкість протеза, що досягається правиль­ною постановкою зубів по середині альвеолярного гребеня, наявністю рівномірного, одночасного і щільного з'єднання як на природних, так і на штучних зубах під час жування, щільного і рівномірного прилягання базису протеза до протезного ложа.

Вони мають запобігати зміщенню протеза у вертикаль­ному та горизонтальному напрямках під час рухів нижньої щелепи. Фіксація, стабілізація та рівновага — поняття, які обумовлюють ступінь та вид кріплення (фіксації) протезів на щелепах. Фіксація — це утримування протезів на щелепах у стані відносного фізіо­логічного спокою жувального апарату, яке забезпечується за допомогою ана­томічної ретенції та фізичних засобів.Стабілізація — це утримування повних протезів під час розмови та різних рухів нижньої щелепи.Рівновага — це стійкість протезів під час виконання жувальних рухів.

 

3.9 Механічні фіксуючі елементи в ЧЗП (кламери, замкові, балкові та телескопічні

кріплення) – класифікації, показання.

Основними конструктивними елементами часткового знімного протеза є: опорні, з'єднувальні або фіксуючі, вирівнюючи елементи та елементи протидії скидання протеза. Опорні елементи вводяться в конструкцію часткового знімного протеза для створення найбільш раціонального способу передачі жувального тиску на тканини протезного ложа – пародонту - гінгівальну тканини. Опорні елементи сприяють кращій фіксації і стабілізації частково-знімного протеза. До них відносяться оклюзійні накладки різних конструкцій, опорно-утримуючі кламера литі металеві, опорно-утримуючі кламера з термопластичних матеріалів, балкові системи, телескопічні системи, замкові кріплення (атачмени) внутрішньокоронкові і позакоронкові, штифтові внутрішньокореневі конструкції з шарнірним замковим кріпленням, ендоосальні імплантати з шарнірним замковим кріпленням.

Шарнірні замкові кріплення на імплантатах показані при повній втраті зубів, коли пацієнтові заздалегідь вводять 3-5 імплантатів і після терміну остеоінтеграції виготовляють частковий знімний протез пластинковий з шарнірними замковими кріпленнями.

Телескопічна система фіксації являє собою систему подвійних коронок - внутрішньої і зовнішньої. Показаннями для таких конструкцій є часткові дефекти зубних рядів, при яких на щелепі залишилося від 1 до 4 зубів, які розташовані в різних площинах.

Замкова система фіксації або атачмени отримали широке поширення у зв'язку з великими перевагами в естетичному плані, можливістю точного заводського виготовлення деталей високими біомеханічними властивостями.

Під атачменами розуміють механічні пристосування, призначені для фіксації, ретенції і стабілізації зубних протезів і складаються з двох частин - матричної і патричной (матриця і патриця).

Патрична частина фіксується на опорному за допомогою вкладок, коронок або адгезивних матеріалів. Друга частина замкового кріплення - матрична - накладається на першу, входить до складу знімного протеза і жорстко з'єднується з ним.

При використанні замкових кріплень забезпечується рухливість протеза з основному у вертикальному напрямку.

Атачмени, як і кламери, відносяться до прямих фіксаторів та виконують наступні функції:

а) опорну (чинять опір руху протеза до протезного ложа);

б) ретенційних (чинить опір руху протеза від протезного ложа);

в) стабілізації (протидіють горизонтальному зсуву протеза);

г) фіксації (протидіють зсуву протеза від опорного зуба);

д) розподіл жувального тиску.

Опорно-утримуючі кламера мають досить широкі показання при плануванні і виготовленні часткових знімних протезів. Вони ефективно використовуються при виготовленні часткових знімних пластинкових протезів (акрилових), часткових знімних протезів з литим металевим базисом і безсумнівно - бюгельних (дугових) протезів. Ортопедична стоматологія має в своєму розпорядженні величезний арсенал конструкцій опорно-утримуючих кламерів. Вибір конструкції кламера залежить від протяжності і локалізації часткового дефекту зубного ряду, від стану зубів і тканин пародонту, і естетичних вимог пацієнта.

Балочна система кріплення складається з незнімної та знімної частин. Незнімна частина являє собою балку з круглим, прямокутним або еліпсоподібним перетином, що з'єднується з металевими коронками або надкореневими ковпачками, фіксованими на опорних зубах. У базисі знімного протеза розташовується металева матриця, яка повторює форму балки, що забезпечує фіксацію і стабілізацію протеза. Матриця має одну ступінь руху - вертикальну. Саме така конструкційна технічна особливість балочної системи дозволяє використовувати її, як опорний елемент часткового знімного протеза. Таким чином балочна система (Румпеля, Дольдера та інш) забезпечує фіксацію і стабілізацію часткового знімного протеза врівноважує (дозує) вертикальне навантаження протеза, тим самим рівномірно розподіляє жувальний тиск протеза на тканини протезного ложа (базис протеза) і тканини пародонту уздовж вертикальної осі зуба ( балочна система).

Балочне кріплення показано при великих включених дефектах і здоровому пародонті після втрати 4-5 зубів або при поєднанні невеликих включених дефектів переднього відділу з кінцевими або включеними дефектами бічних відділів зубних рядів. При захворюваннях пародонту його доцільніше використовувати при невеликих дефектах. Це дозволяє шинувати опорні зуби за рахунок об'єднання їх в єдиний блок штучними коронками та розташованої між ними балкою, а також за рахунок рівномірного розподілу жувального навантаження на протез і через нього на опорні зуби, і слизову оболонку протезного ложа.

Балочна система може застосовуватися при наявності поодиноко стоячих двох зубів, які можуть бути розташовані, як наприклад, ікла, симетрично на щелепи, тобто справа і зліва, або на одній половині щелепи, як, наприклад ікла і моляри з достатніми між ними відстанню.

Проміжок між опорними зубами для забезпечення оптимальної фіксації знімного протеза з балковим кріпленням повинен приблизно відповідати ширині як мінімум трьох зубів.

Необхідною умовою для конструювання балочного кріплення є достатня міжальвеолярна відстань і достатня висота клінічної коронки 5 - 6 мм. Відстань між балкою та альвеолярним відростком має бути 0,5 - 1 мм. При цьому балка повинна відповідати формі альвеолярного відростка, тобто бути паралельною.

При поодиноко стоячих зубах (1 - 4) доцільно застосовувати внутрикореневі замкові кріплення кулястої конструкції. При цьому внутрикореневі штифти з патричним елементом (патриціями) фіксуються в природному зубі, а матриця (матричний елемент) фіксується в знімному протезі.

 

⇐ Предыдущая25262728293031323334Следующая ⇒

Поделиться: