Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Обстеження пацієнта стоматологічного профілю



І. Зовнішній огляд.

1. Порівняльний аналіз симетричності обличчя (асиметрія за рахунок набряку, новоутворів, відсутності органа чи його частин, парезу лицевих м'язів, розщелини верхньої губи, носа)

2. Визначення пропорційності обличчя (зниження нижньої третини обличчя за рахунок втрати міжальвеолярної висоти (втрата зубів, патологічна стертість, зміщення зубів при пародонтиті), завищення нижньої третини обличчя за рахунок неправильно виготовлених протезів, вираженість носогубних і підборідкової складок)

3. Визначення зовнішніх ознак прикусу (положення верхньої і нижньої губ, підборіддя, лінія змикання губ, відкрита ротова щілина)

4. Обстеження шкіри обличчя та червоної облямівки губ (тріщини, ороговіння, мацерації, новоутвори і т.п.)

5. Пальпація кісток лицевого черепа та регіонарних лімфовузлів II. ІІ. Внутрішньоротовий огляд.

1. Огляд переддвір'я ротової порожнини (його глибини, точки прикріплення та довжина вуздечок верхньої і нижньої губ, бокових щічно-альвеолярних тяжів, стан слизової оболонки переддвір'я, верхньої та нижньої губ)

2. Обстеження м'яких тканин ротової порожнини: слизової оболонки альвеолярних відростків в/щ і н/щ, верхньощелепових горбів, твердого і м'якого піднебіння, торуса, крило-шелепових складок, дна ротової порожнини, ретромолярної ділянки, внутрішньої косої лінії, вуздечки язика, слизової оболонки щік, язика (окремо - стан слизової оболонки під знімними протезами).

3. Огляд зубів верхньої та нижньої щелеп (колір, форма, наявність чи відсутність дефектів твердих тканин, їх локалізація, наявність пломб та їх стан, щільність зубо-ясенного прикріплення (кишеня, її глибина), ступінь оголення коренів і рухомість зубів, кровоточивість ясен при зондуванні, наявність твердих і м'яких зубних відкладень, стан наявних в ротовій порожнині зубних протезів (цілісність, щільність фіксації, співвідношення з оточуючими тканинами)

4. Огляд зубних рядів (форма зубного ряду верхньої і нижньої щелеп, положення окремих зубів в зубній дузі (нахил в оральний чи вестибулярний боки, в бік дефекту зубного ряду, поворот по осі, супра- та інфраположення відносно протетичної площини), комплектність зубної дуги (наявність дефектів зубного ряду або верх комплектних зубів)

5. Визначення прикусу (характеру змикання зубних рядів в положенні центральної оклюзії), визначення міжальвеолярної висоти, виявлення передчасних контактів, характер рухів н/щ у скронево-нижньощелеповому суглобі (симетрія, плавність, об'єм рухів)

 

3.2 Підготовка порожнини рота до протезування ЧЗП.


Найбільш важливим етапом, що забезпечує загальний успіх протезування, є попереднє лікування. Воно складається із загальносанаційних і спеціальних заходів. Перші включають оздоровче лікування; видалення зубів і коренів, що не підлягають лікуванню, лікування карієсу та його ускладнень (пульпіти, періодонтити), а також захворювань слизової оболонки, видалення зубних відкладень.

Загальносанаційні заходи багато в чому визначають результат ортопедичного лікування. Від їх якості залежить здоров’я порожнини рота, тобто і довговічність накладених протезів, їх функціональна цінність.

Грамотно складений план оздоровчих заходів є основою раціонального ортопедичного лікування. Планування загальносанаційних заходів ґрунтується насамперед на ретельному клінічному і рентгенологічному обстеженні. При цьому в першу чергу звертають увагу на наявність коренів із зруйнованою коронкою зуба, розташування їх на альвеолярному відростку, ступінь руйнування, стан поверхні кореня, зверненої в порожнину рота (поразка карієсом), стан пародонту. При обстеженні коренів головним завданням є визначення придатності їх до протезування. Корені, не придатні до протезування видаляють.

Під час підготовки порожнини рота до протезування нерідко доводиться прибігати до видалення зубів з хворим пародонтом. При вирішенні цього питання необхідно, по-перше, мати на увазі функціональну цінність зуба, а по-друге, можливість використання його при ортопедичному лікуванні. Визначення функціональної цінності потребує, насамперед, з'ясування міри його патологічної рухомості та глибини поразки пародонту, тобто ступеня атрофії лунки, наявності патологічних ясенних і кісткових кишень, їх ширини, глибини і локалізації. У більшості випадків ступінь патологічної рухливості зуба тісно пов'язана з величиною атрофії лунки і ін. Але у деяких хворих, наприклад з дистрофічними формами захворювання пародонту, такого зв'язку не простежується. Більше того, при крайніх, глибоких формах резорбції альвеолярного відростка зуби довго зберігають стійкість. Проте запалення, що приєднується, різко погіршує клінічну картину, а зуби можуть швидко набути патологічну рухливість. Гарною підмогою в цьому випадку є рентгенологічне обстеження, що істотно доповнює клінічну картину і дозволяє зіставити виразність клінічних проявів з даними рентгенографії.

При патологічній рухливості третього ступеня, коли компенсаторні можливості пародонту повністю вичерпані, зуби підлягають видаленню. Проте навіть і в цьому випадку крайній ступінь рухливості може бути наслідком загострення запального процесу. Ліквідація останнього може привести до зміцнення зуба, зниженню рухливості і, можливо, дозволить використати цей зуб для шинування або протезування. Таким чином, ретельна оцінка рухливих зубів з хворим пародонтом, особливо після проведеного курсу медикаментозної терапії, може істотно вплинути на остаточне рішення про їхнє видалення.

При патологічній рухливості першого і другого ступеня також здійснюється оцінка ступеня атрофії лунки. Лише при крайніх формах, тобто атрофія альвеоли більш ніж на 2/3 лунки і рухливості. II - III ступеня, зуби видаляють. Зуби, що володіють більшою стійкістю, що мають рухливість в межах 1 ступеня на тлі дистрофічної поразки пародонта, коли запальні зміни виражені слабо або цілком відсутні, можуть бути збережені.

Спеціальна підготовка перед протезуванням при частковій втраті зубів проводиться відповідно до плану ортопедичного лікування, складеного для цього хворого. Вона складається з терапевтичних, хірургічних і ортопедичних заходів.

Терапевтичні заходипри підготовці порожнини рота до протезування. До спеціальних терапевтичних заходів відноситься депульпирование зубів. Видалення пульпи показане при: 1) необхідності видалення товстого шару твердих тканин для підготовки зуба під напівкоронку, вкладку, пластмасову, фарфорову або металокерамічну коронки, якщо рентгенологічно визначається широка порожнина зуба. В цьому випадку після зняття твердих тканин залишається тонкий шар дентину, нездатний захистити пульпу. Можливо також розкриття пульпи; 2) значному медіальному нахилі зуба, коли необхідно створити паралельність опорних зубів мостоподібного протеза; 3) необхідність значного укорочення коронки зуба, що порушує оклюзійну поверхню; 4) перед шинуванням передніх зубів, з ураженим пародонтом, коли показано зменшення висоти клінічної коронки.

 

Власне хірургічна підготовка складається з великої кількості операцій, які Wassmund (1931) ділить на такі:

1) поглиблення присінка ротової порожнини;

2) перенесення місця прикріплення м'язів убік від розміщення меж протеза;

3) відновлення коміркового відростка;

4) поглиблення піднебінного склепіння;

5) видалення основи виличного відростка верхньої щелепи.

За Buisson та Solas (1958) усі операції поділяються на підготувальні та коригувальні. Кожна операція має свої завдання і технічні особливості проведення. З цієї точки зору необхідно виділити такі операції:

1) видалення одиночних збережених зубів;

2) виправлення форми коміркових відростка та частини;

3) пластика коміркових відростка та частини;

4) створення штучної комірки;

5) підсадка металевого піднадкісткового або іншого імплантата;

6) підготовка твердого піднебіння;

7) ліквідація тяжів та рубців на слизовій оболонці протезного ложа;

8) поглиблення присінка та дна ротової порожнини. Питання щодо видалення одиноких збережених зубів на верхній та нижній щелепах описано в попередньому підрозділі.

ВИДАЛЕННЯ ЕКЗОСТОЗІВ

 

3.3 Види ЧЗП, їх конструктивні складові, особливості трансформації жувального тиску різними видами ЧЗП.

Існує кілька видів даних протезів:

1. пластинчаті – використовують при втраті молярів або дефекті зубного ряду; знімні сектори – це односторонні протези і використовуються вони, коли відсутні кілька зубів підряд;

2. іммедіат протези тимчасово використовуються для заміщення зубного ряду при ортопедичному лікуванні;

3. бюгельні – найпопулярніші системи, які не потрібно знімати на ніч, це дає можливість швидше до них звикнути, а завдяки їх конструкції, навантаження рівномірно розподіляється на всю щелепу.

Існують такі види часткових знімних протезів:

1. ЧЗП пластинчаті ( з пластмасовим базисом, з металевим базисом)

Складовими конструктивними елементами таких протезів є: базис, який може бути металевим чи пластмасовим, кламера (гнуті з проволоки чи литі), штучні зуби (пластмасові, композитні, порцелянові)

2. ЧЗ бюгельні протези

Складовими конструктивними елементами таких протезів є: лита дуга та сідла, литі кламера (або інші системи кріплення), базис зі штучними зубами.

3. Малі сідлоподібні протези

Складовими конструктивними елементами таких протезів є: литий каркас, що являє собою сідлоподібну частину, фіксуючі елементи, переважно представлені замковими кріпленнями, рідше - опорно-утримуючими кламерами, базисом зі штучними зубами.

Показанням до застосування бюгельних протезівє наявність на щелепі не менше, ніж 6 стійких (або шинованих) зубів. Бюгельні протези здійснюють передачу жувального тиску як на слизову оболонку (сідлоподібна частина, базис) ротової порожнини, так і на зуби (опорно-утримуючі кламери). Застосування опорно-утримуючих кламерів дозволяє зменшити площу базису, але вимагає наявності достатньої кількості зубів на щелепах.

Бюгельні протези це протези, в яких металева частина, яка поєднує сідловидні частини, має вигляд дуги (bugel – дуга). Крім цього в конструкцію бюгельних протезів входять опорно-утримуючи кламери або замкові кріплення різної конструкції. Бюгельні протези володіють комбінованим типом передачі жувального навантаження. За рахунок опорно-утримуючих кламерів – на опорні зуби, завдяки сідловидним частинам – на альвеолярний відросток. Крім того введення додаткових елементів кріплення надає таким протезам шинуючої функції, що особливо актуально при протезуванні пацієнтів з захворюваням тканин пародонту.

Малі сідлоподібні протезизастосовуються для заміщення односторонніх дистально необмежених дефектів зубного ряду. За конструкцією і за технологією виготовлення дані протези подібні до бюгельних, але не мають дуги і фіксуються лише на боці дефекту. Мають досить обмежені показання до застосування, оскільки потребують добре вираженого альвеолярного відростку ( протидія трансверзальному зміщенню протеза); дефект зубного ряду при цьому повинен обмежуватися пре моляром, в якості опорних зубів має бути не менше 2-х стійких зубів.

Часткові знімні пластинчаті протези застосовують на щелепах, кількість наявних зубів на яких не перевищує 6. При малій кількості збережених зубів перерозподіл жувального навантаження здійснюється за рахунок збільшення площі базисної частини, що опирається на альвеолярний відросток.

 


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-04-11; Просмотров: 440; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.029 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь