Укладання та редагування навчальної літератури «першого покоління».

„Підручники” першого покоління мали надзвичайно широке цільове та читацьке призначення. Навчальне завдання не було для них пріоритетним. Власне, як перші навчальні видання ми розглядаємо деякі священні тексти, коментарі, наукові праці, словники.

Найперші пам’ятники „навчальної літератури”, вважають дослідники, це глиняні таблички з витисненим на них клинописним текстом, що активно використовувались в шумерських школах. „Мета шумерської школи, – пише В.Р.Рокитнянський, – навчити читати і писати будь-які тексти. Основний метод навчання – копіювання. Саме тому більшість творів шумерської літератури усіх жанрів збереглись саме у вигляді шкільних або учительських записів”. Серед записів міфів, епічних казань, весільних пісень, плачів є група пам’яток, які прийнято називати „тексти е-дуби”. У них розповідалось про устрій шкіл, шкільне життя, вміщувались дидактичні твори (повчання, моральні настанови), афоризми, анекдоти, приказки, прислів’я, що були спеціально адресовані школярам.

Використовувалось кілька способів викладу навчального матеріалу. Найчастіше дидактичні тексти оформлювались у формі діалогів-суперечок. Крім того, за аналогією з ритмізованим магічним мовленням застосовувались чисельні повтори: одні й ті самі репліки повторювались різними учасниками бесіди. Й до сьогодні ці засоби вважаються ефективними, такими, що сприяють засвоєнню і запам’ятовуванню інформації.

Дещо інші підходи до навчального тексту формувались у китайській культурі. Як зазначає А.І. Кобзєв, „у педагогів не виникало навіть думки скласти такі навчальні посібники, які були б доступні розумінню дитини і могли б її зацікавити. Якщо учень нічого не розумів, це нікого не цікавило. Важливо було, щоб він знав напам’ять конфуціанські книги» [45].

Китайська навчальна книга на перших етапах свого розвитку відзначалась 1) складністю і 2) формалізованістю своєї структури. По-перше, священні тексти були малозрозумілими і потребували пояснень. Основний текст канону доповнювався коментарями, коментарі, в свою чергу, – коментарями до коментарів. Структура книги таким чином надзвичайно ускладнювалась. По-друге, жорстка формалізованість навчання обумовлювала необхідність формалізувати структуру розділів. Параграф повинен був починатись і закінчуватись певними фразами. Чітко регламентованим був і обсяг параграфів – 24 ієрогліфа.

Надзвичайно цікавим був досвід підручникотворення в мусульманському світі. Цьому сприяли розвинена система шкіл, велика кількість предметів, що викладались (граматика, риторика, логіка, астрономія, математика, релігія, право), ставлення до методики навчання як до науки (для кожного рівня освіти була розроблена відповідна навчальна програма; створювались перші праці з методики, зокрема, найвідоміша з них – „Обучение учащегося” аз-Зарнуджи).

Основною методикою навчання був диктант. Власне, саме надиктовані лекції ставали першими підручниками (іспано-арабський філолог ал-Калі надиктував 5 томів лекцій. Ця праця – „Диктанти” – протягом тривалого часу використовувалась як підручник і збереглась до сьогодні).

Побутували підручники як 1) списки одного підручника без доповнень; 2) списки підручника з коментарями або глосами на полях; 3) збірники підручників з однієї або навіть різних дисціплін.

Як правило, оформлення навчальних книг було скромним. Натомість, доволі чіткими були вимоги до тексту. Великі поля або міжрядкові проміжки залишали для тлумачень. Продуманою була система акцентування тексту: кіноваррю або золотими чорнилами виділялись терміни. Активно користувались рамками.

Антична школа подарувала світові два основних типи навчальних видань – коментарі (текстів Гомера) та власне підручники (підручники з риторики – по суті, збірки ораторських виступів). Арістотель і Платон запропонували доволі чіткі вимоги до структури навчальної книги та тексту. Перша частина підручника повинна була містити наукову інформацію, яка б стосувалась цілей, предмету, основних категорій дисципліни. Другу частину, практичну, рекомендувалось укладати з набору практичних правил і порад щодо використання даної науки. Навчальна книга античності стала взірцем для середньовічної університетської книги.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: