Внесок Х. Алчевської і С. Русової в українське підручникотворення.

СОФІЯ РУСОВА Вона прожила довге і бурхливе життя, протягом якого завзя­то боролася за відродження національної культури, за право говори­ти, писати й друкувати книжки рідною мовою. С. Русова займалася проблемами педагогіки і школи. Була активним дописувачем і членом редколегії багатьох журналів, що мали освітнє, педагогічне, культурологічне спрямування (" Русская школа", " Вестник воспитания", " Русская мнсль" ). Вона пи­сала глибокі аналітичні статті, висвітлюючи проблеми національ­ної освіти.

Неабияку вартість мають праці С. Русової з методики на­вчання та виховання, науково-популярний нарис " Націона­лізація дошкільного виховання" та книга " Дошкільне виховання". Як педагогу-практику С. Русовій належить чимало монографій та підручників (" Теорія і практика дошкільного виховання", " Український буквар", укладений за підручником О. Потебні, " По­чаткова географія", " Методика початкової освіти" та ін.). Низку видань випустила С. Русова у Празі на еміграції. Зокрема, це підруч­ники та посібники (" Теорія педагогіки на основі психології", " Ди­дактика" та ін.).

С. Русова цікавилася проблемами жіноцтва: 1935 р. вийшла дру­ком її книга " Визначні наші жінки", що мала важливе соціально-політичне та історичне значення. Помітний слід залишила ця визначна жінка в історії видавничої справи та редакторської діяльності. Так, вона була співредактором серій " Біографічна бібліотека", " Колективне та групове читання", " По­зашкільне читання" у видавниц­тві " Українська школа" (Київ-Полтава).

Свої думки про " освітні проблеми українсь­кого народу" С. Русова викладала і на шпальтах першого україномовного педагогічного журналу " Світло" (1910-1914), співредактором якого була. Основна ідея, яка пронизувала всі випуски цьо­го журналу і яка віддзеркалювала погляди його редакторів, — це розробка концепції майбутньої української національної системи освіти.

Методичні поради С. Русової: " не можна всіх вчити однаковою методою, але всіх треба довести до мудрості, моральності, до всіх, і здібних, і слабких, ставитися з однаковою любов'ю, для кожного шука­ти найсприятливіші методи С. Русова зробила значний практичний вне­сок у розвиток української освіти, культури сво­єю видавничою, журналістською, публіцистич­ною діяльністю. її називали " апостолом Правди і Науки".

 

Початком педагогічної діяльності X. Алчевської прийнято вважати 1862 р., коли вона за­снувала в Харкові приватну жіночу недільну школу, офіційно відкриту 1870 р. Навчання з усіх предметів провадилося за спеціальними програмами, що передбачали ак­тивну роботу в класі, а домашнім завданням було читання художніх текстів. У 1885 р. ці програми були вперше надруковані, витримали чотири ви­дання і впродовж трьох десятиліть слугували своє­рідним орієнтиром для недільних шкіл Російської імперії. А оскільки посібників для навчання не вистачало, то група учителів на чолі з X. Алчевською уклала посібник для читання " Книга взрослых" (1899-1900) і тритомний бібліографічний покаж­чик " Что читать народу? ".

X. Алчевська та її колеги експериментально дове­ли, що читачеві з " низів" не потрібна якась особ­лива " народна" література, яку нерідко підміня­ли макулатурними виданнями, оскільки цей чи­тач здатний сприймати і розуміти все. Праця була новаторською і за структурною організаці­єю матеріалу. Перші два томи репрезентували 2500 книг, ретельно розглянутих, оцінених і віді­браних на основі колективного визначення їх­ньої вартості. Кожен бібліографічний запис у покажчику, крім основного опису видання, міс­тив анотаційний текст — стислий виклад змісту книжки. Методичною новиною була також публікація у посібнику рекомендаційних покажчиків літератури з поділом її на групи за читацьким призначенням (віком, рівнем підготовки чита­ча). Кожен том посібника мав ще й окремий каталог книжкових видань, рекомендованих для комплектування на різні суми (від 10 до 100 і більше карбованців) народних і шкільних бібліо­тек, а також містив алфавітні покажчики (авто­рів і назв видань).

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: