Методика складання комплексів запитань у навч.виданні. основні вимоги щодо змісту запитань

 

Вимоги щодо якості комплексів запитань:

· Запитання повинні формуватись у комплекси із дотриманням рівноваги, балансу

- За предметною складністю (від простого до складного, це сприяє виникненню в учня впевненості у собі.)

- За складністю аналітичного аналізу, розуміння фактів (1) відтворення фактичного матеріалу; 2) розкриття причиново-наслідкових, часових та інших зв’язків; 3) узагальнення і систематизація знань, формулювання висновків).

- За обсягом матеріалу, який учень має вивчити (на розуміння слів і понять - фрагменту тексту – підпункту – параграфу в цілому)

- За видами запитань (репродуктивні – рецептивні – творчі; відкриті – закриті; предметні – загально навчальні…)

· Потрібно формулювати незалежні питання: якщо відповідь на питання можна знайти в попередньому запитанні, учень не буде читати текст. Кожне з наступних запитань не повинно містити підказки до попередніх. „Хто був наступником князя Володимира на київському столі? ” „Як Ярослав дбав про збереження величі успадкованої ним держави? ”

· Чіткі рекомендації існують щодо обсягів дидактичного апарату підручника. Ученими був введений умовний індекс співвідношення кількості запитань і кількості сторінок видання. Цей індекс – 1, 5. У більшості сучасних підручників цей індекс 0, 5, або 0, 7. Тобто приблизно на 240 сторінок тексту припадає 170 запитань. Це недостатньо. Кількість запитань повинна відповідати кількості змістових одиниць у тексті. Можна виходити з прийнятого ще за радянських часів правила: на один параграф припадає 4-6 запитань. Але в цьому випадку обов’язково потрібно враховувати, що різні параграфи мають різні обсяги та різний ступінь складності.

· Комплекс запитань повинен охоплювати весь обсяг предметних знань, поданих у параграфі чи розділі. Запитання не можуть бути випадковими чи поданими фрагментарно.

· Комплекс запитань після параграфа повинен доповнюватися запитаннями, які знаходяться безпосередньо в тексті й сприяють розумінню тексту.

 

Види помилок у формулюванні запитань до тексту в навч.вид.

 

· Запитання має бути лаконічним. Багатослів’я ускладнює сприймання, а отже, і пошук відповіді:

· Не варто в одному запитанні формулювати кілька:

· Точність, ясність формулювань. У питаннях не повинно бути незнайомих слів, складних конструкцій, зайвих деталей, а також слів «часто», «інколи», «можливо», «мабуть» тощо.

 «Чи буває з вами інколи подібне? » «Чи часто ви допомагаєте літнім людям? »

· Питання повинно бути однозначним, що передбачає конкретність завдання. «Назви явища, що відбуваються в навколишньому світі».

· Неправильно задавати запитання, відповіді на які не можна знайти в тексті параграфа, або ж запитання, сформульовані некоректно щодо змісту параграфа. Наприклад: запитання: „Що означає слово монета? ”, яке відноситься до тексту: „Слово нумізматики походить від латинського слова нумізма, що означає монета” – не є коректним.

· Не потрібно повторювати в запитанні фрази з тексту. На такі питання можна дати відповідь і без глибинного розуміння тексту. Наприклад, запитання „Які установи провадять збирання, збереження та впорядкування писемних пам’яток? ” точно відтворює фрагмент тексту: „Справу збирання, збереження та впорядкування писемних пам’яток покладено на спеціальні установи, які називають архівами”.

· Питання краще не подавати у формі заперечень. Які частини мови не є службовими?

· Потрібно уникати узагальнювальних слів (все, завжди, ніхто, ніколи, зазвичай, часто), а також невизначених (можливо, інколи, десь). Твердження з узагальнювальними словами зазвичай правильні, з невизначеними – неправильні, тому відповідь передбачувана.

Наприклад, „Чи всі лінійки мають однакову ціну поділки? ”,

* Різні ступені складності завдань позначаються за допомогою різних символів.

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: