Визначення потреби підприємства в матеріальних і паливно-енергетичних ресурсах.

  Розрізняють потребу підприємства в матеріальних ресурсах на випуск продукції і потребу в заготівлі. У першому випадку визначають ту кількість матеріалів, яка потрібна для виконання виробничої програми. Потребу в заготівлі розраховують на основі балансу матеріально-технічного забезпечення з врахуванням залишків матеріалів і внутрішніх джерел забезпечення. У практиці розробки планів матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи розрахунку потреби в матеріальних ресурсах:

1) метод прямого розрахунку,

2) розрахунок потреби в матеріалах на основі даних про склад продукції,

3) метод розрахунку потреби в матеріалах на основі нормативних термінів зношення,

4) розрахунок потреби в матеріалах на основі формул хімічних реакцій,

5) метод прогнозної потреби.

За методом прямого розрахунку потреба в матеріалі визначається за формулою:

Р_м = , де:

   n– кількість видів виробів,

   Н – норма витрат матеріалу на виробництво певного виду виробу,

   П - виробнича програма.

   Залежно від вихідних даних метод прямого рахунку має кілька різновидів:

1) повиробний метод (норма витрат на 1 виріб множиться на кілька виробів);

2) подетальний метод (норма витрат на 1 деталь множиться на кількість деталей);

3)  метод визначення потреби за аналогією (норма витрат на 1 виріб-аналог множиться на кількість виробів);

4)  метод визначення потреби за типовими представниками (норма витрат на типовий представник множиться на кількість виробів).

На кожному підприємстві крім потреби в основних матеріалах визначають також потребу в допоміжних матеріалах. Частина цих матеріалів або сприяє виробничому процесу, або споживається засобами праці і витрачання їх регулюється не нормами витрат на 1-цю продукції, а термінами зношення, при цьому нормативні терміни зношення можуть встановлюватись не тільки в часі, але й в одиницях проведеної роботи.

Потреба в таких матеріалах визначається за формулою:

   Р_м = N / t _зн, де:

N - кількість матеріалів в експлуатації,

t_зн - нормативний термін зношення.

Потреба вихідного матеріалу в галузях хімічного виробництва визначається за такою формулою

В = х П, де:

М_с, M_r – це молекулярна маса вихідної сировини і готової продукції,

K_r, К_с – вміст чистої речовини в готовій продукції і вихідних матеріалах (%)

К_в – технологічні втрати

Потреба в матеріалах, для яких важко або неможливо встановити норму витрат визначається на основі наукової обробки статистичних даних про фактичне витрачання матеріалу в минулому періоді.

Р = Р_ф*К_п*К_с, де:

Р_ф- фактичні витрати матеріалу в минулому періоді,

К_п – коефіцієнт зміни програми випуску продукції

К_с – коефіцієнт зниження витрат матеріалів для поповнення незавершеного виробництва.

Розрахунок потреби в матеріалах на зімну незавершеного виробництва проводиться з урахуванням характеру виробництва і наявності відповідних даних. Якщо є дані про розмір незавершеного виробництва на кінець періоду і очікувана наявність його на початок періоду, то потреба в матеріалах на зміну незавершеного виробництва визначається за формулою

Р_нзв = , де:

n- кількість виробів,

Д_пл – розмір незавершеного виробництва на кінець планового періоду,

Д_оч – очікувана наявність незавершеного виробництва на початок періоду,

Н – норма витрат матеріалу на один виріб.

Якщо нормативи заділів деталей або виробів відсутні, розрахунок потреби в матеріалах на незавершене виробництво можна виконати на основі тривалості виробничих циклів, а саме:

 де:

Т_ц – тривалість виробничого циклу, днів;

Р_д – середньодобова витрата деталей;

Н_д – норма витрат матеріалів на деталь.

Потреба в паливі на опалення будівель у зимовий період визначається за формулою:

; де:

Н_у – норма витрат умовного палива на добу, на 1⁰ С різниці між внутрішньою і зовнішньою температурами в опалювальний період, , кг/1000 м³;

Т_в, Т_з – середня температура повітря відповідно в опалювальних будівлях і ззовні за опалювальний період, ⁰С;

К_е – тепловий еквівалент палива, що використовується;

V – об’єм опалювальних приміщень, тис. м³;

r_оп – тривалість опалювального періоду.

Потреба в матеріалах на виконання ремонтних робіт:

 де:

а – коефіцієнт, що враховує витрачання матеріалів на огляди і міжремонтне обслуговування;

Н_к – норма витрачання матеріалів на одну ремонтну одиницю при капітальному ремонті обладнання;

R₁, R₂, R₃ – сума ремонтних одиниць обладнання, що підлягає ремонту, відповідно капітальному, середньому і малому;

 - коефіцієнти, що характеризують співвідношення між нормою витрачання матеріалів відповідно при середньому і капітальному ремонтах, при малому і капітальному ремонтах.

Загальна потреба в обладнанні визначається за формулою:

; де:

Н_ч – норма часу для виконання одиниці обсягу робіт;

Д_р – кількість робочих днів у плановому році;

З – кількість змін роботи;

Ч – число годин роботи за зміну;

К_в, К_н. – коефіцієнти відповідно використання часу і перевиконання норм;

Q – обсяг робіт у плановому періоді.

Потреба в зпапсних частинах визначається за формулою:

 де:

Н_зп – норма витрачання запасних частин на одну машину на плановий період при однозмінній роботі, шт.;

З – змінність роботи машини;

П_м – середньосписковий парк працюючих машин;

К_в – коефіцієнт, що враховує можливість відновлення і повторного використання запасних частин;

n – кількість запасних частин даної позиції, що входять в одну машину.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: