Розрахунок потреби в матеріальних ресурсах на приріст запасів

Обов'язковою умовою процесу відтворення є наявність необхідної кількості матеріальних запасів. Створення їх зумовлене дією об'єк­тивних економічних законів.

Наявність вироб­ничих запасів дозволяє організувати безперервне забезпечення виробництва при періодичності надходження матеріальних ресурсів від пос­тачальників.                                        

Слід відзначити, що дотримання неперервності процесу виробництва тим простіше, чим більший абсолютний розмір запасів. Однак із зрос­танням запасів все більша кількість засобів виробництва вилучається з безпосереднього виробництва. Тому важливо при плануванні і регулю­ванні запасів оптимізувати їх, тобто встановити таку величину запа­сів, при якій неперервність виробничого процесу забезпечуватиметься мінімальним їх розміром. Величина виробничих запасів залежить від зовнішніх і внутрішніх факторів. Серед зовнішніх можна відзначити форми постачання, умови транспортування вантажів, ритмічність ви­пуску продукції підприємства-продавця. До внутрішніх факторів нале­жать інтенсивність використання ресурсів, рівень організації склад­ського господарства, періодичність запуску сировини і матеріалів у ви­робництво.                      

Норма виробничого запасу – це планова мінімальна кількість засобів виробництва, яка повинна знаходитись на складах підприємства і в ко­морах цехів для ритмічного і неперервного забезпечення виробництва. Норма визначається в абсолютній і відносній величинах. Абсолютні за­паси виражають їх фізичну величину і показують, скільки і якого виду матеріалів е на складах і в коморах цехів підприємства. Відносні за­паси визначаються в днях забезпеченості виробничої програми в даному виді матеріальних ресурсів.

Методика нормування виробничого запасу передбачає визначення його складових елементів

Виробничі запаси залежно від призначання матеріальних ресурсів і факторів, що визначають їх розмір, поділяють на поточні, підготовчі, страхові, транспортні. На складах підприємства запаси регулюються по системі “мінімум - максимум”

Поточна частина запасу забезпечує виробництво матеріалами між двома поставками /закупками/. Вона залежить від розміру чи інтервалу поставки. В свою чергу інтервал поставки залежить від характеру і розміру споживання матеріалу, особливостей виробництва матеріалу у постачальника, умов постачання матеріалу /транзитних і замовних норм/, - умов транспортування.

Підготовча частина виробничого запасу створюється на підприємствах для розвантаження матеріалу, кількісного і якісного приймання, під­готовки до споживання /комплектування, розкрій, сушіння/. Розмір цієї частини запасу визначається умовами виробництва і спожи­вання матеріалу, організацією складського господарства й іншими фак­торами.

Страхова частина виробничого запасу призначена для забезпечення виробництва матеріалами при відхиленні фактичних умов їх поставок і споживання від запланованих.

Характерною особливістю норми матеріальних запасів є те, що їх поточна частина весь час змінюється. Тому розрізняють максимальні, мінімальні й середні запаси. Максимальними норми запасів будуть, якщо поточна частина досягає найбільшого значення (це відбувається в момент поставки).

Мінімальні норми запасу матимуть місце в момент повного вико­ристання поточного запасу (напередодні поставки).

Середні норми запасів або перехідні запаси, які використовують у планах матеріально-технічного забезпечення, визначають сумуванням половини максимального поточного запасу, підготовчого і страхового в повному обсязі.

Максимальну величину поточного запасу визначають множенням серед­ньодобового споживання матеріалу (Q_д) на інтервал поставок (І)

З_п. _Мах =Q_д * І

Середньоденну витрату знаходять діленням загальної потреби в мате­ріалі на кількість календарних днів у плановому періоді.

 де:

Q_р, Q_кв, Q_м - потреба в матеріалі відповідно річна, квартальна і місячна.   

Середньозважений інтервал поставки визначається за формулою:

 де:

І_ф – фактичні інтервали поставки, днів;

В – розміри партій, що надходять згідно з інтервалами поставки, в натуральних одиницях.

Інтервал поставок може визначатись кількома методами залежно від конкретних умов виробництва, обігу і споживання матеріалів. Так, якщо інтервал поставок залежить від транзитної або замовної норми відвантаження, його визначають діленням норми відвантаження на се­редньоденну витрату матеріалів, інтервал поставки можна розрахо­вувати через вантажопідйомність транспортних засобів, розмір і періодичність запуску матеріалів у виробництво, періодичність ви­робництва матеріалу даного сорторозміру у продавця і та ін.

У практиці нормування поточної частини виробничого запасу інтер­вал поставки часто визначають на основі глибокого аналізу даних про фактичні інтервали поставок за минулий досить тривалий період.

Величина підготовчого запасу визначається за формулою:

 де:  

Q_n - середньоденне споживання матеріалу; St _опер - сума часу на всі підготовчі операції, що передбачені технологічним процесом.

Страховій запас найчастіше визначають виходячи із середньозваже­ного відхилення інтервалів поставок, що перевершують середній ін­тервал.

де:

В_і – відхилення від інтервалу поставок;

Q_д – одноденна потреба в матеріалі.

Сезонні умови виробництва, транспортування і споживання засобів виробництва викликають необхідність створення сезонних запасів.

Максимальний сезонний запас:

де:

 Р_з - середньоденна витрата в сезонний період;

t_c - тривалість перерви в народженні або споживанні матеріалу.

У сумі поточний, підготовчий, страховий і сезонний запаси скла­дають загальний виробничий запас.

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: