МОРАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У СІМ’Ї

 

Суспільство й держава має турбуватись насамперед про розвиток родини, природного осередку для задоволення особис­тісних потреб, для розвитку моральних почуттів особистості. Як зазначав В. Сухомлинський, батьківська любов до дітей, їх взаємна відданість та вірність, честь сім’ї, її моральні надбання створюють першу колиску громадянськості: “Людина не вихо­вана належним чином у цій колисці, людина, низька в глибо­кому особистому, не може бути справжнім сином Вітчизни в гро­мадському” [Т. 1, 137]. Задовольняючи у сім’ї ряд важливих при­родних потреб (в емоційному контакті з матір’ю, найріднішими людьми, в інстинкті самозбереження, у самовизначенні тощо), батьки піклуються про міцні корені наступного безпосереднього потягу дитини до інших людей, її доброго ставлення до всього живого й неживого, дбають про ефективне набування морально-патріотичних істин. “Від почуття любові й поваги до матері до священної готовності віддати своє життя боротьбі за Вітчизну – це стежинка, йдучи по якій, людина піднімається на вершину патріотичного бачення світу, патріотичної праці, патріотичного життя” [Сухомлинський В., Т. 1, 139].

Характеризуючи забезпечення змісту цієї ефективної умови через родину, використаємо неповторні висловлювання В. Сухомлинського: “Азбука патріотичного виховання полягає в тому, щоб утвердити в людській душі багате, яскраве, незабутнє дитинство, закарбувати в ньому образи рідної природи, які хвилювали б усе життя”; “У кожної людини повинен бути рідний куточок, який став незабутнім спогадом про найдорожче – без цього немає людини, ... немає свіжого вітерця, який живить непогасне полум’я любові до Вітчизни”; “Від почуття прив’язаності до рідного куточка – материнської колиски, верби, що схилилася над ставком, родючого поля – до розуміння історичних доль народів...”; “Джерела патріотичних почуттів і переконань будуть чистими і невичерпними за тієї умови, коли в сім’ї і в школі панує культ Матері й Батька, культ Дідуся і Бабусі...” [Т. 1, 131-150].

Загальні закономірності, що стосуються морально-патріо­тичного виховання молоді в сім’ї, визначаються насамперед змістом тих елементів, що входять складовими частинами в по­няття „моральна культура” і „громадянська (патріотична) куль­тура” особистості. Дослідження науковців (вітчизняних – І. Бех, В. Борисов, Г. Ващенко, О. Вишневський, Н. Дерев’янко, П. Іг­натенко, О. Киричук, Л. Крицька, В. Оржехівський, В. Поплуж­ний, С. Русова, Р. Скульський, В. Сухомлинський, М. Стельмахо­вич, В. Струманський, К. Чорна; зарубіжних – Г. Алмонд, С. Вер­ба, Л. Кольберг, Ж. Піаже, Р. Путнам, Й. Фіхте) і конкретних практиків у різних регіонах нашої країни й світу показали, що такими інтегративними якостями, які в сукупності складають моральну і громадянську культуру особистості є (див. табл. 1):

 

Таблиця 1

Інтегративні якості моральної і громадянської культур особистості

	Моральні якості	Громадянські якості
Я-1	духовність і відповідальність	національна ідентичність і міжнаціональна толерантність
Я-2	оптимізм і мужність	прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм
Я-3	патріотизм та інтернаціоналізм	громадянська гідність і громадянський обов’язок
Я-4	активність і бережливість	національний менталітет і національна самосвідомість
Я-5	колективізм і самостійність	державна патріотичність і державницький оптимізм
Я-6	працелюбність і старанність	громадянська дисциплінованість і громадянська активність
Я-7	гуманність і альтруїзм	відданість і вірність справі національного державотворення
Я-8	чуйність і вдячність	збереження родоводу, честі родини, громади та демократичність
Я-9	дисциплінованість і розсудливість	повага національних традицій та приязнь до громадянських обрядів
Я-10	принциповість і справедливість	національна одномовність та національна гордість
Я-11	вірність і гідність	етнічний плюралізм та етнічна екзофілія
Я-12	скромність і чесність	громадянська відповідальність і громадянська мужність

 

Виокремлені якісні структурні елементи моральної і громадянської культур містять важливу частину морально-патріотичної культури особистості як цілісного поєднання двох інтегративних властивостей.

 

Таблиця 2

Моральні і громадянські відносини –

складові морально-патріотичної культури особистості

	у сфері моральної культури (МК)	у сфері громадянської культури (ГК)
	ставлення до:
В-1	Бога і світу	представників рідної нації і національних меншин
В-2	життя і смерті	вселюдських і національних цінностей
В-3	Батьківщини та інших країн	прав і обов’язків громадянина
В-4	загальнонародного надбання і природи (флори і фауни)	ідеї національного (державного) буття і національної ідеології
В-5	суспільних груп (сім’ї тощо)	Вітчизни та інших держав
В-6	праці й навчання	загальносуспільного надбання і природи рідного краю
В-7	людей (старших і молодших)	справ державотворення і державної вірності
В-8	людей (батьків і родичів)	суспільних груп (родини тощо) та асоціацій (організацій) громадян
В-9	людей (вчителів і наставників)	громадянських традицій та обрядів
В-10	людей (друзів і ровесників)	мови та символіки держави
В-11	людей (юнаків і дівчат)	громадян своєї та інших держав
В-12	людей (до себе та інших)	престижу та захисту Вітчизни

Ці якості та відносини ми вважаємо базовими, засадничи­ми для формування морально-патріотичної культури особисто­сті. Вони виступають цементуючим ядром для всіх інших якос­тей і відносин, які є і можуть бути дотичними до цієї важливої інтегральної властивості. Тому, звичайно, ніхто не скаже, що до морально-патріотичної культури особистості не можна віднести й інші інтегративні якості та відносини, які складають сутність і ядро інших культур. До прикладу, назвемо такі якості тілесно-фізичної культури особистості, які є основою для майбутньої військово-патріотичної діяльності як стійкість і витривалість, могутність і атлетичність, невпинність і невтомність, жвавість і спритність, вправність і міцність, швидкість і моторність, гнуч­кість і повороткість, пружність і відважність, стрункість (підтяг­нутість) і влучність, мобільність та енергійність, незламність і непохитність, елегантність та мужність. Подібні якості вольової культури особистості також складають стрижень оволодіння мо­рально-патріотичною культурою особистості – цілеспрямова­ність і наполегливість, ретельність і відповідальність, передбач­ливість і організованість, стійкість і твердість, принциповість і впевненість, сміливість і мужність, рішучість та ініціативність, активність і послідовність, самостійність і незалежність, енер­гійність і настирливість, терпеливість і завзятість, зосередже­ність і витривалість.

Низка тих якостей, які повторюються в рамках кожної з культур (мужність, відповідальність тощо), підкреслює їхню визначальність у цих видах людської діяльності, а також те, що особистість формується не окремо, а загалом – у співгармонії різнобічних якостей її загальної культури. Проте найбільше можливостей у формуванні морально-патріотичної культури особистості мають саме означені нами в таблицях види мо­ральних і громадянських відносин, які дозволяють формувати адекватні моральні й громадянські якості. Тому можемо відпо­відно виділити діади таких відносин – якостей, які позначені в таблицях відповідними цифрами: у процесі відношень до Бога і світу (В₁ – МК) найбільше можливостей складається для фор­мування якостей духовності й відповідальності (Я₁ – МК), до життя і смерті (В₂ – МК) – оптимізму й мужності (Я₂ – МК), до вселюдських і національних цінностей (В₂ – ГК) – прихильність до вселюдських цінностей і місцевий патріотизм (Я₂ – ГК), до мови та символіки держави (В₁₀– ГК) – національної одномовності та національної гордості (Я₁₀ – ГК) і т. ін.

У кожному регіоні складаються свої традиції батьківсько-дитячих стосунків, своя неповторна родинна культура, здатна творити високоморальні взаємини рідних, які поступово поширюються і на ближнє оточення дитини. Найчастіше це відбувається через формування й розвиток у дітей трьох форм емпатії – психологічного явища, в якому відображається можли­вість емоційного пізнання іншої людини шляхом включення в її стан та обставини від нижчої (впочування) через середню (співчуття, співпереживання) до вищої, поведінкової, дієвої (взаємодопомоги – морального резонансу).

Проте сучасні умови соціалізації молодого покоління хи­бують окремими недоліками. Наприклад, в умовах Прикарпат­ського регіону такими є: значна віддаленість місць проживання батьків від шкіл, зайнятість батьків у сфері суспільного й до­машнього виробництва, відсутність постійного складу батьків­ської аудиторії, узагальненість педагогічного матеріалу, а відпо­відно й слабка його інформативність, відірваність від конкрет­них проблем в кожній окремій гуцульській родині, різний рівень сформованості педагогічної культури слухачів та багато інших труднощів і помилок ставить під сумнів досягнення результа­тивності у реалізації морально-патріотичного виховання дітей у сім’ї.

Несформованість у дітей почуття соціальної відповідаль­ності за свої можливі вчинки; непорозуміння необхідності ціле­спрямованого відпрацювання в собі уміння практичного вико­ристання отриманих знань; відсутність стійкого прагнення до підвищення рівня загальнолюдської культури, гуманітарної під­готовки, естетичного розвитку; споживацьке ставлення до бать­ків; пасивні форми проведення вільного часу; споживання

алкоголю, куріння, наркотиків, різних форм антисоціальної поведінки; інфантильне ставлення до організації здорового побуту, харчування, особистісної гігієни; несерйозне ставлення до сімейних відносин і створення власної сім’ї, статева розпус­та, недооцінка безпечного сексу; незадоволеність своїм соціаль­ним статусом, спровокована низьким матеріальним становищем, неможливість заробити необхідної кількості грошей; відносно бідне й одноманітне духовне життя, примітивні інтелектуальні й культурні запити, сумнівні з погляду моралі форми їх задово­лення; бідне особистісне спілкування поза школою; недостатня адаптованість до соціально-економічних реалій, непідготовле­ність до вирішення матеріальних, побутових проблем; надмір­ний прагматизм, меркантильність у взаєминах із ровесниками, прагнення у всьому отримати особистісну вигоду на шкоду суспільних інтересів – такі труднощі і проблеми регіонального застосування морально-патріотичного виховання дітей у сім’ї [Савченко С., 2003, 104-105].

Очищення суспільства від морального зла, неправди, несправедливості, насильства, негараздів тощо створить належні умови для правильного формування біологічних і соціально-економічних потреб особи, спричинить ефективне функціону­вання механізму ціннісно-нормативної регуляції її поведінки.

У кінцевому результаті висока моральність не завжди є наслідком інтелектуального осмислення моральних істин. Вона може виникнути на грунті певного досвіду, що дає мудрість. Тому пізнавальний компонент має переважати на ранніх етапах морального розвитку особистості. З активним включенням особи в сферу моральних відносин поступово відпадає потреба засвоювати ази моралі через освітні заняття, навчальні пред­мети. Головну роль тут посідає творча діяльність учнів, вико­нання ними певних ролей у цій діяльності, особливо в такій, яка має благочинний характер, створення в сім’ї, у школі, позашкільному оточенні дитини атмосфери турботи про інших, довір’я й поваги.

Все це здійснюється з метою формування таких ціннісних орієнтацій особистості, щоб відбувалася інтеріоризація суспіль­них моральних вимог у внутрішні переконання – моральні цін­ності чинити добро для себе та інших, у внутрішню установку-спонуку до доброчинної моральної дії. Дитина поступово сама вирішує як їй чинити в процесі реалізації проблемних ситуацій, вводячи в ранг внутрішнього морального закону необхідність адекватного спрямування своєї поведінки. Заохочення батьками, вчителями учнів до відвертого обміну думками в процесі конк-ретних ситуацій вибору (дихотомії добра і зла), надання їм змо­ги розв’язувати реальні життєві проблеми на основі морального ідеалу особистості справляє на них більший вплив, ніж безплід­ні дискусії про гіпотетичні справи. Якщо вирішення моральної колізії відбувається на усвідомленому рівні, якщо зовнішні нега­тивні стимули нейтралізуються внутрішніми моральними спону­ками особистості на основі міцно сформованих її позитивних моральних якостей, якщо в мотиваційній сфері особистості постійно переважає сумління добропорядної поведінки, то бать­ки й вихователі дедалі більше упевняться у благочинності своїх вихованців. Якщо ж накладається сукупність негативних обста­вин, які діють протягом певного проміжку часу, то маленька лю­дина озлоблюється на весь світ, на близьких, на себе. Її мораль­на поведінка постає легко передбачуваною.

Протягом століть „людина розумна” відібрала найкращі взірці добропорядної поведінки й акумулювала їх у вигляді моральних ідеалів, зафіксованих у Божих заповідях. Тільки в єдності зусиль школи і церкви сформуємо найкращі умови для морального розвитку особистості, коли її моральна культура не базуватиметься на сліпому виконанні, неухильному дотриманні Божих заповідей (завчених напам’ять школярами і не завжди усвідомлених), а Божий дух, Божа благодать допомагатиме свідомо, добровільно чинити людині добро й справедливість.

 

 

ТЕМА 11

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться: