Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоеконо­мічної діяльності, іноземними суб'єктами господарюван­ня у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним ко­мерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та інши­ми органами вирішення спору, якщо це не суперечить чин­ним законам України або передбачено міжнародними до­говорами України (ст. 38 Закону України «Про зовнішньо­економічну діяльність»).

Будь-які спори щодо застосування положень цього За­кону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду:

- в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава;

- в господарських судах, якщо сторонами у справі ви­ступають юридичні особи.

Міждержавні спори, які можуть виникнути в резуль­таті дій України при застосуванні цього Закону, вирішу­ються у погодженому сторонами порядку згідно з нормами міжнародного права (ст. 39 Закону).

- Відповідно до ст. 74 Закону України « Про міжнародне приватне право», процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юри­дична особа має представити документ, що є доказом пра- восуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно з ст. 13 Закону «Про міжнародне приватне право», документи, що видані упов­новаженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним дого­вором України. Консули України легалізують іноземні до­кументи, що подаються до офіційних органів України, відповідно до ст. 54 Консульського статуту України, зат­вердженого Указом Президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94. Посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави пе­ребування.

Україна бере участь у Гаазькій конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 p., у силу якої офіційні документи держав-учасниць Кон­венції, які представляються на території України, не підля­гають консульській легалізації, а натомість мають бути засвідчені апостилем, що проставляє компетентний орган відповідної держави ^[16] . Надання іноземних офіційних доку­ментів без консульської легалізації може передбачатися і міжнародними договорами України про правову допомогу. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення прийма­ються на території інших держав-учасниць СНД докумен­ти, які видано або засвідчено установою чи спеціально упов­новаженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарсь­кої діяльності (Київ, 1992 p.).

Суд України приймає документи, складені мовами іно­земних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом на українську або російську мову з урахуванням вимог ст. 21 Закону України «Про мовив Українській РСР».

Згідно з ст. 75 Закону «Про міжнародне приватне пра­во» підсудність судам України справ з іноземним елемен­том визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у ст. 76 цього Закону.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держа­ви є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суди можуть приймати до свого провадження і розгляда­ти будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках;

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім ви­падків, коли має місце виключна підсудність справ;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридич­ної особи - відповідача;

⇐ Предыдущая18192021222324252627Следующая ⇒

Поделиться: