Охарактеризувати наукові основи та зміст науки «Управління поведінкою персоналу».

Охарактеризувати об’єкт і предмет науки «Управління поведінкою персоналу» та відмінності між ними.

Об’єктом дисципліни «Управління поведінкою персоналу» система відносин персоналу в організації.

Предметом дисципліни «Управління поведінкою персоналу» є поведінка персоналу.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага.

Необхідність розрізнення цих двох понять пояснюється тим, що, насамперед, необхідно розрізняти, з одного боку, ту об'єктивну сферу, яка цікавить керівника, а з іншого - те, стосовно чого він збирається отримати нову інформацію. Так, наприклад, якщо керівник помічає відсутність мотивації у працівників, то виправлення ситуації буде проводитись в рамках мотиваційної сфери підприємства, а не приватного життя цих працівників.

Охарактеризувати історичні передумови розвитку науки «Управління поведінкою персоналу».

Історичними передумовами виникнення науки „управління поведінкою персоналу” стали :

- науковий менеджмент (Тейлор, Файоль, Форд) – зосередження досліджень на продуктивності окремого працівника (система «вижимання поту»);

- адміністративний менеджмент (А.Файоль) – зосередження уваги на керівниках та функціях, що вони виконують. Запропонував наступні функції управління: планування, організацію, командування (керівництво), координацію та контроль. Стверджував, що успішні менеджери мають використовувати певні принципи управління до наведених функцій, а саме: поділ праці, влада, дисципліна, єдність керівництва, підпорядкування індивідуальних інтересів загальним, винагорода персоналу, централізація, порядок, рівність, стабільність персоналу, ініціатива, корпоративний дух;

- бюрократичний менеджмент (Макс Вебер) – розробив теорію бюрократичної будови організації та системи управління, основними елементами яких є: поділ праці на базі функціональної спеціалізації, ієрархічна система розподілу влади, система правил і норм, що визначають права і обов’язки працівників, система правил і процедур поведінки в певних ситуаціях, формальний характер міжособистісних відносин, просування за кар’єрною драбиною на основі вислуги років, стратегія «пожиттєвого найму», управління адміністративною діяльністю на основі письмових інструкцій.

- школа людських відносин 20-30 рр.(Мейо) – дослідження факторів продуктивності праці (експерименти в м.Хоторні). Дослідження показало, що продуктивність праці залежить від соціальних умов, в яких відбувається трудова діяльність – стан соціально-психологічного клімату, стиль керівництва тощо.

- звіт американських науковців у сфері управління 1959 р.(Гордон, Хауелом) про обмеженість таких дисциплін як управління та психологія бізнесу.

Кожен з названих підходів має свої переваги і недоліки. Якщо керівник буде знати ці теоретичні положення,він намагатиметься в своїй діяльності оптимально їх співвіднести, щоб отримати якомога більше позитивних моментів і зменшити негативні. Таким чином діяльність персоналу буде більш ефективною і результативною.

Навести визначення поняття «особистість» та охарактеризувати теорії її розвитку.

Особистість – комбінація індивідуально-психологічних рис, що визначають унікальність природи людини, тобто її поведінку. Особистість відображає загальний профіль чи комбінацію рис, що визначають унікальність природи людини.

На формування особистості впливають як генетика, так і зовнішні фактори. Спадковість встановлює межі, в яких можуть розвиватися особистісні характеристики, а навколишнє середовище визначає розвиток в цих межах.

Охарактеризувати наукові основи та зміст науки «Управління поведінкою персоналу».

У світовій практиці навчальна дисципліна «Управління поведінкою персоналу» більше відома як «Організаційна поведінка», тому і визначення стосуються більше розкриття сутності організаційної поведінки. Розглянемо деякі з них:

Організаційна поведінка являє собою дослідження індивідів і груп в організаціях.

Організаційна поведінка – це наука, яка досліджує поведінку людей, а також її вплив на результати роботи організації.

Більш вдалим, є визначення Фреда Лютенса – засновника даної дисципліни:

Організаційна поведінка – це сфера знань, яка намагається зрозуміти і навчитися передбачувати поведінку людей в організації, а також управляти нею.

Важливим питанням є зміст дисципліни «Управління поведінкою персоналу». Серед науковців немає єдності у цьому питанні. Це викликано, по-перше, відмінністю підходів до визначення власне сутності дисципліни, а по-друге, відсутністю чіткості у визначенні її предмету та об’єкту.

Деякі вчені більш вважають, що зміст її визначається перетином 3 важливих науково-прикладних сфер, а саме:

· основи теорії особистості;(психологія)

· основи теорії організації(соціологія)

· основи управління.(соціальна психологія)

Основи теорії особистості:

індивідуальні особливості – однакових людей не існує, їх різноманіття необхідно розглядати як цінний організаційний актив. Наявністю індивідуальних особливостей визначається те, що найбільш ефективна мотивація працівників передбачає специфічний підхід менеджера до кожного з них.

сприйняття – кожний індивідуально сприймає те, що відбувається, тобто вся інформація проходить через індивідуальний фільтр сприйняття. В основі фільтру лежать такі механізми як: унікальні особистісні характеристики (потреби, виховання, релігійні цінності, досвід тощо); селективне сприйняття (увагу людини привертають в першу чергу особливості робочого середовища, які посилюють його індивідуальні очікування).

цілісність особистості – професійна майстерність не існує без досвіду і знань, особисте життя людини не може бути повністю відокремлене від праці, моральні фактори – від фізичних. Організації потрібні не просто кваліфіковані співробітники, а й розвинуті особистості.

Основи теорії організації:

соціальні системи – організація є соціальною системою, діяльність якої регулюється законами суспільства та психології. Фактично у організації існують дві соціальні системи: одна з них формальна, а інша неформальна.

загальність інтересів – організації потребують людей, а ті, у свою чергу, організації.

етичні принципи – відсутність етики може викликати наступні зміни в організації: перехід до моделі, коли все дозволено (хабарництво, підсиджування, недобросовісна конкуренція, списування особистих розходів за рахунок компанії тощо); погане відношення співробітників до організації, один до одного, а далі – до клієнта; зниження якості роботи; імітація діяльності, сумнівні результати; падіння іміджу організації.

Основи теорії управління =Управління як наука та майстерність =Функції управління: планування, мотивація, організація, контроль =Ефективне та успішне керівництво

Використання теоретичних положень щодо наукових основ та змісту дисципліни УПП в практиці управління можливе, наприклад, при навчанні персоналу, оскільки керівник буде сприймати поведінку нового працівника крізь призму трьох підходів ( снов теорії особистості, основ теорії організації та основ теорії управління) та будувати свої дії на їх принципах. Як підтвердження цього, якщо працівник не може найти спільну мову з іншими працівниками, неправильно трактує окремі моменти трудового процесу ,сприймає інформації вибірково то це проблема селективного сприйняття.Як розв*язок цієї проблеми керівнику необхідно змотивувавити працівника та більшою мірою привернути його увагу власне до предмета праці,а не до інших факторів.

123456789Следующая ⇒

Поделиться: