Розкрити сутність та охарактеризувати стратегію мотивації поведінки персоналу – підкріплення.

Мотивація – це процес, який починається з відчуття потреби, яка активізує поведінку та спонукає задовольнити потребу. Загалом потреби поділяють на: первинні (вроджені і фізіологічні), вторинні (усвідомлюються людиною з досвідом).

Мотиваційна теорія підкріплення розглядає взаємозв'язок між поведінкою та її наслідками, зосереджуючись на зміні або модифікації поведінки індивіда в процесі праці через відповідне застосування системи винагород або покарання.

Теоретичною основою мотиваційної теорії підкріплення є висновки американського вченого Б.Ф. Скіннера, відповідно до яких дії та зусилля, що заохочуються, повторюються знов і знов. Можна використовувати і позитивні, і негативні заохочувальні заходи, щоб досягти бажаної поведінки персоналу. У разі позитивної мотивації працівник за свої дії отримує відповідну винагороду, тоді як негативна мотивація потребує від працівника зміни поведінки, щоб у майбутньому уникнути небажаних наслідків.

 Підкріплення – сукупність організаційних заходів, що спричиняють повторення певної поведінки або її заборону. Можна вирізнити чотири найпоширеніші інструменти підкріплення:

 - позитивне підкріплення (приклад--збільшення зарплати, премія);

 - негативне підкріплення (приклад-нотації,)

 - покарання (наприклад--скасування винагороди);

- вгасання.

Підкріплення необхідної моделі поведінки буде найбільш стійкою, якщо:

 - підкріплення відбувається відразу після реакції;

 - існує досвід багатократного підкріплення;

 - розмір підкріплення (нагороди чи покарання) достатньо великий.

 Таким чином, мотиваційні програми забезпечують необхідні стимули для того, щоб спонукати індивіда робити те, що необхідно.

Терміни застосування підкріплення – частота надання підкріплення або інтервали часу, через які воно застосовується (щоб максимізувати вплив на поведінку працівників на робочому місці)

 Вирізняють постійне підкріплення та чотири типи періодичного підкріплення.

 Постійне підкріплення – кожний випадок бажаної поведінки супроводжується винагородою.

 Періодичне підкріплення: - через визначені інтервали часу; - за визначену кількість роботи; - через невизначені інтервали часу; - за невизначену кількість роботи.

У реальності часто буває неможливо позитивно підкріплювати кожний правильний прояв поведінки. Тоді застосовують періодичне підкріплення, тобто винагороду призначають лише в певних випадках правильної поведінки.

Можна запропонувати такі практичні рекомендації для впровадження мотиваційних програм підкріплення в організації:

 1. Необхідно визначити та деталізувати бажану модель поведінки.

 2. Правильна модель поведінки потребує регулярного підкріплення.

 3. Небажану чи неправильну поведінку доцільно ігнорувати, застосовуючи покарання лише за умов регулярного повторення або у випадках, які можуть обумовити дуже серйозні негативні наслідки.

 4. Необхідно уникати затримок у підкріпленні правильної поведінки, щоб зберігався тісний часовий зв'язок між поведінкою та заохоченням.

 5. Доцільно визначити схему підкріплення та вид заохочення відповідно до індивідуальних особливостей працівника та поточної ситуації.

 6. Навіть після встановення необхідної стійкої моделі поведінки існує необхідність подальшого підкріплення.

 Теорія підкріплення широко використовується для розробки та впровадження мотиваційних програм. Проте сучасні компанії очікують від персоналу більшого, ніж передбачені реакції та завчений досвід.

12.Охарактеризувати принципи організації сприйняття.

Фігура-фон – фундаментальна форма організації сприйняття, що визначає можливість виділення «ФІГУРИ» з «ФОНУ». Константність – форма організації сприйняття, що передбачає тенденцію до сприйняття об’єктів, явищ, використовуючи тривалий час одні й ті самі зразки. Групування проявляється у тенденції групувати стимули чи інформацію в деяку структуру, що має певну внутрішню одноманітність.

Близькість – стимули, розміщені поруч, мають тенденцію сприйматися разом. Подібність - стимули, схожі за розмірами, кольором чи формою, мають тенденцію сприйматися разом. Замкнутість (заповнення пропусків) відображає тенденцію завершувати фігуру так, що вона набуває певної завершеної форми, іноді навіть ілюзорної. Цілісність – сприйняття має тенденцію до спрощення і цілісності – легше побачити знайомі неперервні форми та зображення, ніж розглядати складний ряд незнайомих фігур. Суміжність – це близькість стимулів у часі та просторі. Суміжність часто визначає сприйняття, коли одна подія викликає іншу. Загальна зона – стимули, виявлені в межах однієї зони, мають тенденцію сприйматися як група.

Щодо використання теоретичних положень в сфері управління персоналом, то можна сказати, що дані принципи мають використовувати висококваліфіковані керівники, які відповідають за те, щоб інформація, яка надходить з зовнішнього середовища, була достовірною і сприймалася працівниками. Важливо знати принципи близькості і подібності, оскільки інформацію, яку сприймають працівники може бути подібною і сприйматися разом, але потрібно використовувати принцип фігура-фон, щоб виділяти з загальної інформації - найважливішу

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: