Участь держави у забезпеченні правової охорони інтелектуальної власності

Держава як найпотужніший інструмент упорядкування суспільних відносин, виконує завдання щодо забезпечення правової охорони об’єктів інтелектуальної власності та захисту суб’єктивних прав власників та володільців об’єктів інтелектуальної власності.

Необхідно розрізняти правову охорону об’єктів інтелек­туальної власності та захист прав інтелектуальної власності. Перше поняття ширше, оскільки захист прав є лише однією зі складових правової охорони, яка, крім способів відновлення порушеного права, також передбачає умови та порядок надан­ня правової охорони, в тому числі отримання охорон­них документів, визначення переліку, змісту та порядку набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності, встанов­лення правового режиму використання таких об’єктів тощо. Захист прав інтелектуальної власності передбачає дії осіб, права яких порушено, або держави в особі уповноважених органів, інших осіб, спрямовані на відновлення порушених суб’єктивних прав інтелектуальної власності, компенсації втрат, завданих таким порушенням. Отже, про захист прав мова йде тільки у випадку їх порушення або невизнання іншими особами. Проте, без створення механізмів захисту пору­шених суб’єктивних прав власників та володільців об’єк­тів інтелектуальної власності говорити про повноцінну охо­рону об’єктів інтелектуальної власності неможливо.

У сфері правової охорони прав інтелектуальної власності держава:

· визнала в ст. 41 Конституції України право особи володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;

· визначила правовий режим правової охорони та вико­ристання об’єктів інтелектуальної власності у відповід­них нормативних актах: Цивільний кодекс України, закони та підзаконні нормативно-правові акти;

· створила систему реєстрації прав інтелектуальної власності та видачі правоохоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності. Для цього утворена Державна служба інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України, про завдання та правовий статус якої йтиметься у наступному підрозділі;

· утворила систему контролю порядку переміщення товарів, які містять об’єкти інтелектуальної власності, через митний кордон, допуску аудіовізуальних творів до демон­стра­ції в кінотеатрах, в ефір тощо з метою запобігання порушенням інтелектуальної власності;

· утворила систему протидії розповсюдженню контра­фак­тних примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, баз даних. У силу поширеності ці об’єкти прино­сять своїм власникам значні доходи і одночасно стають об’єктами посягань;

· створила систему захисту економічної конкуренції, яка передбачає протидію проявам недобросовісної конку­ренції. До недобросовісної конкуренції, зокрема, належить неправомірне використання чужих позначень.

Система охорони інтелектуальної власності полягає у виз­нанні монопольних прав власників таких об’єктів на їх використання, а також дозволяти чи забороняти вико­ри­стан­ня іншими особами. Ці права – приватні, тому їх захист здійсню­єть­ся, переважно, цивільно-правовими способами. Це перед­ба­чає звернення особи, право якої порушено, до суду з відпо­відними вимогами, спрямованими на відновлення поруше­но­го права або відшкодування шкоди, наприклад, про визнання права, припинення дій, що порушують право, стяг­нення шкоди, запо­дія­ної порушенням та з іншими вимогами, перед­ба­че­ними ст. 16 Цивільного кодексу України або законами у сфері охорони інтелектуальної власності (закони України «Про авторське пра­во і суміжні права, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та ін.).

Адміністративно-правовими способами, які передба­ча­ють ініціативну участь держави, захист приватних прав, як правило, не здійснюється. Однак, об’єкти інтелектуальної власності, зокрема, аудіовізуальні твори, комп’ютерні про­грами, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) набули широкого обігу, стали самостійним товаром, і здатні прино­сити своїм власникам доходи, нарівні, або й більші за доходи від товарообороту матеріальної продукції. Звісно, за таких умов виготовлення і розповсюдження контрафактних примір­ників товарів, які неправомірно місять об’єкти інтелек­туаль­ної власності, здатне завдати відчутних втрат валового про­дукту тих держав, які продукують та експортують об’єкти інтелектуальної власності.

Саме потреби країн-експортерів об’єктів інтелектуальної власності зумовили прийняття в рамках Світової організації торгівлі Угоди про торговельні аспекти інтелектуальної власності. І саме тому в Україні на задоволення вимог щодо боротьби з незаконним використання об’єктів інтелек­туаль­ної власності було запроваджено адміністративно-правовий механізм захисту прав на аудіовізуальні твори, фонограми, відеограми, комп’ютерні програми, бази даних і т.п. Були прийняті закони України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулю­вання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць», які запровадили державний контроль діяльності з виробництва оптичних носіїв, виготов­лення і розповсюдження, в тому числі прокату примірників таких творів. Зокрема, до здійснення такого контролю залу­чено органи внутрішніх справ, Державної митної служби, при Державній службі інтелектуальної власності функціонує служ­ба державних інспекторів з питань інтелектуальної влас­ності. Докладніше їх завдання і повноваження у сфері захисту прав інтелектуальної власності будуть розкриті у наступному підрозділі.

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: