Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

 

Питання забезпечення охорони і захисту прав інтелек­туальної власності належать до компетенції таких державних органів:

· Державна служба інтелектуальної власності при Міністер­стві освіти і науки, молоді та спорту України та організації, що входять до її відання;

· Антимонопольний комітет України;

· Міністерство культури України;

· Міністерство внутрішніх справ України та його органи;

· Державна митна служба України;

· інші органи, які в силу покладених на них завдань вико­нують також окремі функції у сфері охорони об’єктів інтелектуальної власності.

Тепер детальніше розглянемо завдання та функції кож­ного з названих органів у сфері захисту інтелектуальної власності.

Державна служба інтелектуальної власності . Як уря­до­вий орган державного управління Державна служба інтелек­туальної власності (далі у цьому підрозділі – Держслужба) була утворена Указом Президента України від 8 квітня 2011 р. № 436/2011 «Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності». До 2011 р. функції Держслужби виконував Державний департамент інтелектуальної власності (далі в цьому розділі – Депар­та­мент) на підставі постанови КМУ від 4 квітня 2000 р. № 601 «Про утворення Державного департаменту інтелектуальної власності». Положення про Державний департамент інтелек­туальної власності затверджене постановою КМУ від 20 червня 2000 р. № 997.

На час утворення Департаменту охорона інтелектуальної власності належала до компетенції Українського агентства з авторських і суміжних прав та Державного патентного відом­ства (Держпатенту) України. Після утворення Департаменту, а згодом Держслужби, ці відомства набули статусу дер­жав­них підприємств, що перебувають в управлінні Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, яке здійснює Держслужба. 

Держслужба – урядовий орган державного управління, що координується міністром освіти і науки, молоді та спорту України і підпорядковується йому. Голова Держслужби при­зна­чається на посаду та звільняється з посади Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України на підставі пропозицій міністра освіти і науки, молоді та спорту України. Заступники Голови Держслужби призначаються на посаду та звільняються з посади Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України на підставі пропозицій Голови Держслужби.

Для погодженого вирішення питань, що належать до ком­пе­тенції Держслужби, обговорення найважливіших напря­мів її діяльності у Держслужбі утворюється колегія у складі Голови Держслужби (голова колегії), першого заступ­ника та заступника Голови Держслужби за посадою, визна­чених посадових осіб Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. У разі потреби до складу колегії Держ­служ­би можуть входити керівники структурних під­роз­ділів Держ­служби, а також у встановленому порядку інші особи.

Відповідно до покладених на нього завдань Держслужба:

· узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-право­вих актів міністерств та в установленому порядку подає їх міністру;

· організовує в установленому порядку експертизу об’єктів права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об’єкти права інтелектуальної власності;

· здійснює державну реєстрацію та ведення обліку об’єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію до­го­ворів про передачу прав на об’єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцен­зій­них договорів;

· визначає уповноважені заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок;

· веде державні реєстри об’єктів права інтелектуальної власності;

· організовує проведення перевірок суб’єктів господарю­ван­ня на предмет дотримання законодавства у сфері інтелек­туальної власності;

· аналізує стан дотримання суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелек­туаль­ної власності;

· здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на об’єкти права інтелек­туальної власності у міжнародних організаціях відповідно до законодавства;

· організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

· організовує роботу з підготування та перепідготування спе­ціалістів з питань інтелектуальної власності;

· видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності;

· здійснює атестацію представників у справах інтелек­туаль­ної власності (патентних повірених);

· вивчає, узагальнює та аналізує досвід зарубіжних країн, а також практику застосування законодавства України у сфері інтелектуальної власності, розробляє та вносить пропозиції щодо вдосконалення та гармонізації норм законодавства України з нормами міжнародних договорів, учасницею яких є або має намір бути Україна;

· забезпечує облік організацій колективного управління, ви­зна­чає уповноважені організації колективного управління, здійснює аналіз їх діяльності, знімає з обліку організації ко­лек­тивного управління, виключає з реєстрів організації колек­тивного управління та уповноважені організації колек­тивного управління, анулює відповідні свідоцтва;

· запроваджує заходи щодо розвитку системи збирання та роз­поділу винагороди за використання об’єктів права інтелек­туальної власності та/або суміжних прав;

· запроваджує заходи, пов’язані із забезпеченням відтво­рю­вачів, імпортерів та експортерів примірників, що містять об’єкти права інтелектуальної власності і суміжних прав, контрольними марками та веденням Єдиного реєстру одер­жувачів контрольних марок;

· ліцензує виробництво дисків для лазерних систем зчиту­вання, матриць;

· забезпечує присвоєння та визнання спеціальних іденти­фікаційних кодів, нанесених на диски та/або матриці, що експортуються, або матриці, що імпортуються;

· видає документи для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України;

· погоджує видачу державного посвідчення на право роз­повсюдження і демонстрування аудіовізуальної продукції щодо дотримання авторського права і суміжних прав;

· запроваджує заходи з легалізації комп’ютерних програм та правомірного їх використання;

· веде реєстр виробників та розповсюджувачів програмного забезпечення;

· здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням суб’єктами господарювання всіх форм власності вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності;

· здійснює управління об’єктами державної власності;

· здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на Держслужбу Президентом України.

 

При Держслужбі утворена Громадська рада в статусі постійного дорадчо-консультативного органу представників наукових установ, громадських організацій, професійних спі­лок та інших об’єднань громадян, органів місцевого само­вря­дування, засобів масової інформації, на яку покладено завдання:

· здійснювати представлення інтересів громадськості у її співпраці з Держслужбою;

· подавати пропозиції до орієнтовного плану Держслужби щодо проведення консультацій з громадськістю, а також пропозиції стосовно термінів проведення публічних гро­мад­ських обговорень, щодо проведення консультацій з громадськістю з питань, не передбачених орієнтовним планом;

· подавати пропозиції до плану проведення консультацій з громадськістю за визначеною тематикою із зазначенням переліку питань, строків та етапів, порядку оприлюднення інформації про проведення консультацій та врахування їх результатів;

· здійснювати інші заходи щодо організації і проведення кон­сультацій з громадськістю, громадських обговорень згідно з Порядком проведення консультацій з громад­сь­кіс­тю з питань формування та реалізації державної політики;

· опрацювання отриманих за результатами проведення кон­сультацій з громадськістю пропозицій і зауважень стосов­но питань формування та реалізації державної політики і подання їх Держслужбі;

· організовувати проведення громадської наукової і науково-технічної експертизи та громадського обговорення проек­тів нормативно-правових актів, що розробляються Держ­службою;

· здійснювати дорадчі функції під час обговорення і прийняття Держслужбою рішень з питань формування та реалізації державної політики у сфері інтелектуальної влас­ності, а також моніторинг реалізації зазначених рішень.

На цей час у Громадській раді Держслужби представлені Коаліція за права інтелектуальної власності (CIPR), Амери­кан­ської Торгівельної Палати в Україні, Українська група Міжнародної асоціації з охорони інтелектуальної влас­ності (AIPP), Міжнародний центр правових проблем інтелек­туаль­ної власності, Всеукраїнська асоціація представників у спра­вах інтелектуальної власності, Українська асоціація власників то­варних знаків, Київська міська рада Товариства винахід­ників і раціоналізаторів України, науково-практичні журнали «Інтелектуальна власність», «Теорія та практика інте­лек­туальної власності», інформаційна агенція «Укрінформ», газети «Україна-Бізнес», «День», «Бізнес», теле­канал «ICTV», Національна академія державного управ­ління при Прези­ден­тові України (кафедра соціальної і гума­нітарної політики).

Питання діяльності Громадської ради врегульовані Положенням про Громадську раду при Державному депар­та­менті інтелектуальної власності, затвердженим наказом ДДІВ від 30 травня 2005 р. № 51.

Для розгляду заперечень проти рішень Держслужби про набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності та для розгляду заяв про визнання знаків добре відомими в Держ­службі утворено спеціальний колегіальний орган за участю фахівців державного підприємства «Український інститут промислової власності» (Держпатент) – Апеляційну палату Державної служби інтелектуальної власності. Функції та порядок прийняття рішень Апеляційною палатою регу­лю­ється наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2003 р. № 622 «Про затвердження Регламенту Апеля­ційної палати Державного департаменту інтелек­туаль­ної власності».

В управлінні Держслужби перебувають державні під­при­ємства та установи, які забезпечують охорону об’єктів інте­лектуальної власності. Зокрема, це державні підпри­єм­ства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» та «Український інститут проми­слової власності».

Державне підприємство «Українське агентство з автор­ських та суміжних прав» (скорочене найменування – ДП «УААСП», найменування англ. мовою – The Ukrainian Agency of Copyright and Related Rights) створене відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 7 червня 2000 р. № 177 «Про створення державного підприємства «Українське агентство з авторських та суміжних прав» на базі Державного агентства України з авторських і суміжних прав і є його правонаступником, засноване на державній власності. Підприємство належить до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та підпорядковане Держслужбі. Підприємство виконує такі функції у сфері охо­рони авторських і суміжних прав:

· оформлення матеріалів державної реєстрації авторських і суміжних прав, договорів на використання авторських і суміжних прав, ліцензійних договорів;

· реєстрацію правовласників та об’єктів охорони авторських прав;

· управління на колективній основі майновими авторським правами на драматичні, музичні, аудіовізуальні та кіне­матографічні твори, літературні твори (включаючи наукові статті, монографії, переклади), твори скульптури, графіки, живопису, фотографічні твори

· укладання з користувачами ліцензійних угод на відповідне використання об’єктів інтелектуальної власності – музич­них, драматичних, літературних, аудіовізуальних, візуаль­них (скульптура, графіка, живопис, фотографія) творів, збирання, розподіл та виплата авторської винагороди;

· проведення розрахунків з авторами інших країн світу, не­уря­довими та іншими організаціями за угодами з зарубіж­ними авторськими товариствами про взаємне представ­ництво інтересів;

· облік користувачів авторських прав та суміжних прав;

· захист авторських прав;

· проведення заходів щодо запобігання порушенню прав авторів і власників суміжних прав.

Крім того, ДП «УААСП» провадить міжнародне спів­робіт­ництво з авторсько-правовими організаціями зарубіжних країн по взаємному представництву інтересів, а також спів­робітництво з іноземними видавцями щодо перекладу та видання іноземними мовами і розповсюдження в усьому світі українських наукових і науково-прикладних журналів, періодичних видань, навчальних посібників та літератури, книг з питань історії та культури.

Державне підприємство «Український інститут про­ми­слової власності» перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та Держслужби. Воно забезпечує охорону прав на об’єкти промислової влас­ності, зокрема, виконує такі функції:

· приймання заявок на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності, проведення експертизи заявок на об’єкти промислової власності на відповідність їх умовам надання правової охорони, забезпечення здійснен­ня державної реєстрації об’єктів промислової власності і змін їх правового статусу та офіційної публікації відпо­відних відомостей;

· забезпечення державної реєстрації договорів про передачу права власності на об’єкти промислової власності, що охороняються в Україні, та договорів про видачу дозволу (ліцензійних договорів) на їх використання;

· участь у розробленні пропозицій формування державної політики у сфері охорони промислової власності, заходів щодо її реалізації та здійсненні цих заходів;

· участь у розробленні пропозицій щодо вдосконалення зако­нодавства у сфері охорони промислової власності;

· забезпечення, в межах своїх повноважень, виконання між­на­родних зобов’язань України у сфері охорони промисло­вої власності, участь у підготуванні та укладанні міжнарод­них договорів України з питань охорони промислової власності;

· участь у організації підготування та підвищення квалі­фіка­ції спеціалістів з питань охорони промислової власності;

· забезпечення виконання завдань Державної програми ін­фор­матизації України в частині, що стосується проми­слової власності;

· інформаційне забезпечення функціонування державної систе­ми охорони промислової власності: створення, ак­ту­алі­за­ція та забезпечення функціонування патентно-інфор­ма­ційної бази, необхідної для проведення експертизи, та довідково-пошукового апарату;

· забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією про об’єкти промислової власності;

· забезпечення формування фондів національної патентної документації в органах державної системи науково-тех­нічної інформації України;

· проведення науково-дослідних робіт і підготування пропо­зицій з питань удосконалення методології проведення експертизи, підвищення її якості, юридичного та техно­ло­гічного забезпечення;

· участь у судових справах стосовно об’єктів промислової власності.

ДП «Український інститут промислової власності» має створену у травні 2001 р. філію – Український центр інновації та патентно-інформаційних послуг. Головна мета створення центру полягала у забезпеченні механізмів сприяння винахід­ницькій та інноваційній діяльності. Центр надає такі послуги у сфері інтелектуальної власності:

· здійснює пошук інформації щодо винаходів, корисних моде­лей, промислових зразків, знаків для товарів і послуг;

· проводить патентні дослідження щодо виявлення пору­шен­ня прав власників чинних охоронних документів;

· проводить патентні дослідження для визначення тенденцій розвитку об’єктів господарської діяльності;

· здійснює оцінювання вартості об’єктів інтелек­туаль­ної власності;

· перекладає патентну документацію з іноземних мов та на іноземні мови;

· проводить через Інтернет-біржу промислової власності пошук партнерів для здійснення інноваційних проектів;

· надає консультації з питань охорони, захисту та вико­ристання прав на об’єкти промислової власності, вирішен­ня спорів у досудовому порядку;

· надає можливість роботи з фондом патентної документації громадського користування (ФГК) у читальному залі.

З метою вдосконалення організації видачі контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творів та фонограм відповідно до Закону України «Про розпов­сю­джен­ня примірників аудіовізуальних творів та фонограм» наказом Міністерства освіти і науки України від 6 серпня 2002 р. № 449 створено Державне підприємство «Інтел­захист» (ДП «Інтелзахист»), підпорядковане Держслужбі.

Після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 10 липня 2003 р. № 1098-ІV з серпня 2003 р. ДП «Інтелзахист» видає також контрольні марки для примірників відеограм, комп’ютерних програм та баз даних.

На виконання цього завдання ДП «Інтелзахист»:

· організовує і веде Єдиний реєстр одержувачів контро­льних марок для маркування примірників аудіовізуаль­них творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних;

· видає контрольні марки для примірників аудіо­візуаль­них творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Діяльність ДП «Інтелзахист» регулюється законами України «Про авторське право і суміжні права», «Про розпов­сюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіо­візуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» від 13 жовтня 2000 р. № 1555, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2002 р. № 247-р «Про затвер­дження Концепції легалізації програмного забезпе­чення та боротьби з нелегальним його використанням», іншими нор­ма­тивно-правовими актами Верховної Ради України, Прези­ден­та України, Кабінету Міністрів України, наказами та розпорядженнями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Держслужби, що регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності, зокрема, авторського права і суміжних прав.

Для реалізації завдань Держслужби щодо здійснення контролю дотримання законодавства у сфері авторських і суміж­них прав, виявлення виробництва контрафактних при­мірників аудіовізуальних творів, фонограм, комп’ютерних програм та баз даних, при Держслужбі утворено службу державних інспекторів з питань інтелектуальної влас­но­сті. Положення про державного інспектора з питань інте­лек­туальної власності Державного департаменту інтелек­туаль­ної власності затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. № 674 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 369).

Державний інспектор з питань інтелектуальної власності – посадова особа Держслужби, яка призначається на посаду та звільняється з посади Головою Держслужби і має право представляти Держслужбу. Державний інспектор має інди­відуальну печатку та використовує бланки за затвердженою Держслужбою формою.

Державні інспектори діють у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

До компетенції державного інспектора з питань інте­лек­туальної власності належить контроль дотримання суб’єк­та­ми господарювання вимог законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних», «Про особливості державного регулю­вання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з ви­роб­ництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» та інших актів законодавства у сфері інтелектуальної власності. Державний інспектор задіяний, переважно, у реалізації адміністративно-правових способів захисту майнових прав інтелектуальної власності.

Для цього державний інспектор наділений повно­важеннями:

1) для запобігання порушенням прав інтелектуальної власності перевіряти:

· наявність договорів на виробництво дисків і правильність їх укладення;

· нанесення спеціального ідентифікаційного коду на всі диски, що виробляються;

· облік замовлень на виробництво дисків, обсяги їх вироб­ництва, їх зберігання та відвантаження, внесення відповід­них даних до документів складського та бухгалтерського обліку;

· реєстрацію у спеціальному журналі відомостей про обсяги виробництва дисків, замовлень та договорів на їх виробництво;

· наявність контрольних марок на введених в обіг при­мір­никах аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, ком­п’ю­тер­них програм, баз даних, серію та номер контрольних марок і відповідність назви аудіовізуального твору, фоно­гра­ми, відеограми, комп’ютерної програми, бази даних, нане­сеної на контрольні марки, назві відповідного примірника;

2) проводити огляд та вилучати у суб’єктів господа­рю­вання з метою вивчення на строк до 30 днів об’єкти права інтелектуальної власності, якщо є обґрунтована підстава підоз­рювати порушення вимог законодавства у сфері інте­лектуальної власності;

3) з дозволу Держслужби проводити перевірки суб’єктів господарювання у процесі використання об’єктів права інте­лектуальної власності, зокрема розповсюдження, прокату, зберігання, переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних та вироб­ництва дисків і матриць, а також використання екс­порту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення та у разі публічного і повторного виконання, сповіщення, демонстрації або використання іншим способом об’єктів авторського права і суміжних прав;

4) перевіряти будь-які документи, в тому числі роз­рахун­кові, що підтверджують дотримання законодавства з питань інтелектуальної власності, зокрема у процесі вироб­ництва, експорту дисків і матриць, використання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;

5) оформляти матеріали перевірки, вести їх облік та передавати на розгляд до суду;

6) вживати заходів для припинення незаконного обігу товарів, вироблених з порушенням прав інтелектуальної власності:

· вимагати припинення порушення або вчинення дій, що можуть призвести до порушення законодавства з питань інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження, прокату, зберігання та переміщення дисків і матриць;

· вилучати примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп’ютерних програм, баз даних, на які не наклеєні контрольні марки або на які наклеєні контрольні марки, що мають серію і номер, які не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, або на які нанесено назву аудіовізуального твору, фонограми, відео­грами, комп’ютерної програми, бази даних, що не відповідає назві відповідного примірника; для аудіо­візу­аль­них творів кінематографії – також перевіряти наявність у суб’єкта господарювання документів, передбачених ст. 15 Закону України «Про кінематографію» та Поло­жен­ням про державне посвідчення на право розпов­сю­дження і демонстрування фільмів, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315, контра­фактні примірники аудіовізуальних творів, фоно­грам, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, вироб­лених чи імпортованих з порушенням вимог законо­давства, а також обладнання і сировини для вироблення дисків і матриць;

· видавати суб’єкту господарювання обов’язкові для вико­нання розпорядження (приписи) щодо усунення пору­шень законодавства у сфері інтелектуальної власності, пов’я­за­ні з використанням об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдженням, прокатом, зберіганням, перемі­щен­ням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп’ютерних програм, баз даних, вироб­ниц­твом, експортом та імпортом дисків і матриць, а також викори­станням, експортом та імпортом обладнання і сиро­вини для їх вироблення та контролювати стан їх вико­нання. Приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень можуть бути оскаржені до Держ­служби або до суду в порядку, визначеному законодавством;

· контролювати (перевіряти) стан виконання виданих у вста­новленому порядку розпоряджень (приписів) ДСІВ щодо усунення виявлених порушень та спільних рішень ДСІВ, Держпідприємництва і Мінекономіки стосовно вироб­ництва, розповсюдження, прокату, зберігання, використан­ня та пере­міщення об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва дисків і матриць, а також вико­ри­стання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;

· порушувати перед уповноваженими органами питання про притягнення юридичних та/або фізичних осіб до відпо­ві­да­ль­ності за порушення законодавства з питань інтелектуаль­ної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюд­жен­ня, прокату, зберігання та переміщення дисків і матриць;

· складати протокол про адміністративне право­пору­шення за ст. 512, 1649, 16413 Кодексу про адміністративні право­пору­шення та передавати його на розгляд до суду;

· негайно повідомляти відповідні правоохоронні органи про виявлені порушення законодавства з питань інтелек­туаль­ної власності, що містять ознаки злочину;

· подавати пропозиції щодо обмеження, тимчасової забо­ро­ни діяльності, тимчасового припинення дії або анулювання ліцензії на виробництво дисків і матриць – Держслужба, на експорт, імпорт дисків і матриць – Мінекономіки;

· уживати в установленому законом порядку спеціальні захо­дів, у тому числі опечатувати і/або вилучати вироб­лені, імпортовані чи підготовлені до експорту з порушенням вимог законодавства диски і матриці, обладнання і сиро­ви­ну для їх виробництва, що не пристосовані для нанесення спеціального ідентифікаційного коду, на період до вирі­шен­ня питання у судовому порядку.

Перевірки суб’єктів господарювання державним інспек­тором з питань інтелектуальної власності можуть бути плановими та позаплановими (раптовими).

Планові – це ті перевірки, які здійснюються відповідно до плану проведення перевірок, затверджується Держ­службою. Планова перевірка проводиться протягом періоду, визначеного планом проведення перевірок у робочі дні з 9.00 до 18.00 год. Відповідно до частини 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб’єкта господарювання про проведення планової перевірки не пізніше як за десять днів до початку перевірки. Планова перевірка суб’єкта госпо­дарювання обов’язково проводиться у присутності керів­ника суб’єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Позапланові (раптові) перевірки проводяться без попе­ред­нього повідомлення суб’єкта господарювання. Позапла­нова перевірка проводиться у будь-який час (у тому числі в позаробочий) у робочі або вихідні дні.

Держаний інспектор проводить позапланову перевірку на підставі:

· доручення Держслужби;

· звернення інших центральних та місцевих органів вико­нав­чої влади;

· доручення інших контролюючих та правоохоронних органів;

· виявлення державним інспектором порушень вимог зако­но­давства у сфері інтелектуальної власності у процесі вико­ристання об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження (у тому числі провадження опто­вої чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та пере­міщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних на ринках, у торго­ве­льній мережі (палатках, лотках, магазинах), про­дажу їх з рук, або у разі інших порушень вимог законо­давства у зазначеній сфері);

· письмового звернення заявників осіб, яким належать автор­ські права і/або суміжні права, майнові права на знак для товарів і послуг або наданий дозвіл (ліцензія) на викори­стання зазначених прав.

Позапланова (раптова) перевірка проводиться у присут­ності керівника суб’єкта господарювання або особи, яка його заміщує, а в разі їх відсутності – матеріально відповідальної особи суб’єкта господарювання або особи, яка розповсюджує примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ю­терних програм, баз даних або інших об’єктів права інтелектуальної власності.

У разі потреби державний інспектор вправі вилучити у суб’єктів господарювання на період до вирішення питання в судовому порядку носії, що містять об’єкти права інтелек­туальної власності, а також перевіряти порядок здійснення технологічних процесів, господарських операцій, пов’язаних з виробництвом, розповсюдженням, прокатом, зберіганням, використанням та переміщенням зазначених носіїв.

Результати планової чи позапланової перевірки фіксу­ють­ся в акті перевірки, який складається державним інспек­то­ром, і є підставою прийняття відповідних рішень за наслідками вияв­лених порушень.

Міністерство юстиції України бере участь у розроб­ленні законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та інших галузях законодавства і відповідає за адаптацію законо­давства України до законодавства Європейського Союзу.

Служба безпеки України (СБУ) бере участь у роз­роб­ленні та здійсненні заходів із забезпечення захисту державної таємниці України; у порядку, визначеному законо­давством, сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні їхньої комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України, відповідно до указів Президента України має створити спе­ціальні підрозділи із запобігання правопорушенням у сфе­рі інтелектуальної власності, несе відповідальність за державну політику щодо голографічного захисту товарів і документів, здійснює державний контроль і координацію діяльності у цій сфері.

Завдання і функції Антимонопольного комітету України (АМКУ) у сфері захисту прав інтелектуальної власності визначені основним призначенням цього органу: захист економічної конкуренції, в тому числі шляхом проти­дії недобросовісній конкуренції. Одним з порушень у не­доб­ро­совісній конкуренції, яке посягає на засоби індивіду­алі­зації (імені, фірмового найменування, торговельної марки (знаки для товарів і послуг), упаковки товару, інші позна­чення, є передбачене ст. 4 Закону України «Про захист від недобро­совісної конкуренції» правопорушення, яке нази­ва­ється «неправо­мірне використання позначень». Саме в цій частині АМКУ реалізує повноваження державного захисту прав інтелектуальної власності.

Необхідність участі держави у таких відносинах зумов­лена тим, що посягання на ділову репутацію суб’єкта госпо­дарювання через неправомірне використання його позначень є не лише порушенням його приватного права, але й завдає шкоди суспільним інтересам шляхом уведення споживачів товару в оману. Крім того, таке порушення прав господарю­ючого суб’єкта, що виробляє товари, виконує роботи чи надає послуги конкурентоспроможного рівня, здатне підірвати його діяльність, що зачіпає суспільні та державні економічні інте­реси у створенні внутрішнього валового продукту, робо­чих місць, сплаті податків тощо. Тому захист господарю­ючих суб’єктів від недобросовісної конкуренції повинно бути одним із завдань держави у сфері державного регулювання економічних відносин. 

Правовий статус АМКУ визначено Законом України «Про Антимонопольний комітет України», відповідно до ст. 1 якого є державний орган із спеціальним статусом. АМКУ підконтрольний Президентові України та підзвітний Верхов­ній Раді України. Щорічно АМКУ подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

АМКУ – колегіальний орган і складається з Голови та десяти державних уповноважених АМКУ.

АМКУ має територіальні відділення в Автономній Респуб­ліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Голови територіальних органів АМКУ також мають статус державних уповноважених АМКУ. Повноваження держав­но­го уповноваженого АМКУ та голів АМКУ визначені роз­ділом ІІІ Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Мета діяльності АМКУ – забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері держав­них закупівель. Одним із завдань АМКУ ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначає сприяння розвитку добросовісної конкуренції. Виконання цього зав­дан­ня передбачає протидію проявам недобро­совіс­ної конкуренції та захист прав осіб, права яких порушено діями у недобро­совісній конкуренції. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конку­ренції» процесуальні засади діяльності органів АМКУ щодо захисту від недобро­совіс­ної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобро­совісну конку­ренцію, порядок виконання рішень та розпо­ряджень органів АМКУ, голів його терито­ріальних від­ділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гаран­тії учас­ників про­цесу, інші питання щодо захисту від недобро­совісної конку­ренції регулюються законодавством про захист еконо­мічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

У сфері захисту економічної конкуренції АМКУ кори­сту­ється такими повноваженнями (ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»):

· розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розсліду­вання за цими заявами і справами;

· приймати передбачені законодавством про захист еконо­мічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

· розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість;

· перевіряти суб’єкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конку­ренції, а також проводити перевірки під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції;

· при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб’єк­тів господарювання, об’єднань, органів влади, орга­нів місцевого самоврядування, органів адміністративно-госпо­дар­ського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інфор­мацію, в тому числі з обмеженим доступом;

· призначати експертизу та експерта з числа осіб, які воло­діють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

· у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб’єк­тів господарювання – юридичних осіб, вилу­чати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інфор­мації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

· у разі перешкоджання працівникам АМКУ у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7, залу­ча­ти працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

· залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення про­ведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі про­ведення розслідування;

· залучати до проведення перевірок спеціалістів органів дер­жав­ної влади, органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій за погодженням з їх керів­ни­ками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

· звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв’язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відпо­відно до законодавства про захист економічної конкуренції;

· звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

· надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом.

Користуючись цими повноваженнями, органи АМКУ розгля­дають за заявами осіб, права яких порушено діями у недобросовісній конкуренції, справи про недобросовісну конкуренцію, за наслідками чого можуть винести рішення про:

· визнання факту недобросовісної конкуренції;

· припинення недобросовісної конкуренції;

· офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

· накладання штрафів у розмірі до п’яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що пере­дував року, в якому накладається штраф.

У разі виявлення порушення у вигляді неправомірного використання позначень (знаків для товарів та послуг, фір­мо­вого найменування, позначень походження товарів) або копіювання зовнішнього вигляду товару АМКУ вправі звер­ну­тись до господарського суду із позовом про вилучення від­по­відних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб’єкта господарювання й у вироб­ника, й у продавця.

Урядовий орган державного управління Державне агент­ство України з питань кіно, утворене Указом Прези­ден­та України від 6 квітня 2011 р. № 404/2011 (колишня Дер­жав­на служба кінематографії (Держкіно) у складі Міністер­ства куль­тури України), забезпечує захист автор­сь­ких і суміж­них прав у сфері кінематографії у процесі видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демон­стру­вання фільмів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315.

Для одержання прокатного посвідчення власник відпо­від­них прав на фільм подає до Держкіно, крім інших доку­ментів нотаріально засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право цієї особи на розповсюдження і демонстрування фільму, починаючи від першого власника майнових автор­ських прав. 

Значну роль в адміністративно-правовому механізмі захисту майнових прав інтелектуальної власності відіграють органи внутрішніх справ України (МВС): здійснюють заходи з запобігання та викриття злочинів, пов’язаних з пору­шенням прав інтелектуальної власності, беруть участь у ство­рен­ні та вдосконаленні законодавчої бази, необхідної для протидії цим порушенням. Особливу увагу МВС приділяє запобіганню та виявленню фактів тиражування і розпов­сюдження контрафактної музичної та аудіовізуальної про­дук­ції, неліцензійного комп’ютерного програмного забезпе­чен­ня, а також фактів виробництва та розповсю­дження продукції з фальсифікованими товарними знаками відомих вітчизняних і зарубіжних товаровиробників. 

У складі МВС діє Державна служба боротьби з еконо­міч­ною злочинністю. Ці органи проводять оперативно-розшукові заходи, перевірки, спрямовані на виявлення пору­шень прав інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 255 Кодексу про адміністративні правопорушення України уповно­важені посадові особи органів внутрішніх справ вправі складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 51² КпАП (Порушення прав на об’єкт права інтелек­туаль­ної власності), 164³ КпАП (Недобросовісна конку­ренція), 164⁶ (Демонстрування і розповсюдження фільмів без держав­ного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів), 164⁷ (Порушення умов розповсюдження і демон­стру­вання фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів), 164⁹ (Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних). Розгляд справ про правопорушення за цими статтями та накладання на винних осіб адміністративних стягнень здій­сню­ється у судовому порядку.

Завданням органів по боротьбі з економічною злочин­ністю також є викриття, документування та розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності (ст. 229 КК України – Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення похо­дження товару).

Багато товарів, які імпортуються або експортуються, містять об’єкти інтелектуальної власності. Це можуть бути об’єкти авторського права і суміжних прав, права на торго­вельні марки, промислові зразки та географічні позначення.

Сприяти правовласникам у захисті їх прав у процесі переміщення товарів через митний кордон України можуть митні органи. Власне, назва розділу 10 Митного кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)» від 16 листопада 2006 р. виглядає як «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України». Це спри­яння здійснюють органи Державної митної служби за ініціативою особи, якій належать майнові права інтелек­туаль­ної власності (зацікавленої особи).

Для отримання сприяння зацікавлена особа ініціює вклю­чення певного товару до митного реєстру об’єктів права інтелектуальної власності, який ведеться Державною митною службою України. Порядок реєстрації об’єктів права інте­лек­туальної власності у митному реєстрі, отри­мання інфор­мації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об’єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. № 622.

Після реєстрації об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі та на підставі даних, що містяться у ньому, митні органи вживають заходів щодо запобігання пере­мі­щенню через митний кордон України контрафактних товарів. 

У разі виявлення порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред’явлених до митного контролю та митного оформлення, то їх митне оформлення призупи­няється на 15 днів. Цей строк може бути продовжений, але не більше, ніж на 15 днів.

Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган повідомляє правовласника про факт пред’яв­лення цих товарів до митного оформлення, найменування та адресу власника товарів, а власника товару – про причини призупинення їх митного оформлення.

15 днів строку призупинення митного оформлення това­ру дається правовласнику для звернення до суду за захистом своїх прав. Якщо цього строку виявилось не­достатньо, за мотивованим клопотанням правовласника строк призупи­нення митного оформлення товару може бути продовжено не більше ніж на 15 днів.

Якщо протягом 15 днів з дати призупинення митного оформлення товару правовласник не повідомить письмово митний орган про звернення до суду і не надасть ухвали про забезпечення позову шляхом заборони здійснення дій щодо митного оформлення товару або не звернеться з клопотанням про продовження строку призупинення, товар підлягає мит­ному оформленню. Ухвала про заборону вчинення дій щодо митного оформлення товару є чинною, поки не буде скасо­вано забезпечення суду або не буде прийнято судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Витрати, пов’язані зі зберіганням товарів, митне оформ­лен­ня яких призупинено, митним органам та власникам складів тимчасового зберігання відшкодовує правовласник, який подав заяву про сприяння захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, правовласник, який протягом 15 днів з дати призупинення митного оформлення товару, не звернувся до суду за захистом своїх прав, відшкодовує власнику товару збитки, заподіяні затримкою митного оформлення товару. Для забезпечення відшкодування зазначених витрат право­влас­ник надає заставу або іншу еквівалентну гарантію, достатню для відшкодування збитків митним органам, влас­никам складів тимчасового зберігання, декларанту, одержу­вачу або відправнику вантажу та власнику товару. Розмір, порядок внесення застави, її види, а також види еквівалент­них гарантій та порядок їх надання визначаються Державною митною службою України.

Митні органи у процесі митного контролю вправі за власною ініціативою призупиняти митне оформлення товарів, до яких є достатні підстави вважати, що внаслідок пере­мі­щен­ня їх через митний кордон України можуть бути пору­шені майнові права на такий об’єкт, і правовласник яких відомий.

У такому разі правовласник протягом 3 днів з дати отримання повідомлення митного органу про призупинення митного оформлення товарів може подати письмове клопо­тання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності та надати гарантію щодо відшкодування витрат і збитків. Якщо така заява буде подана, митне оформлення призупиняється за вищевказаним порядком. Якщо правовласник не подасть заяву, товари підлягають митному оформленню.

Таким чином, митні органи шляхом призупинення мит­ного оформлення товарів дають можливість право­власнику вжити заходів для припинення порушення їх майнових прав інтелектуальної власності. Якщо правовласник таких заходів не вживає, товари переміщуються через митний кордон України.

3.3. Правовий статус патентних повірених
в Україні

 

Фахівці у сфері охорони інтелектуальної власності, які надають фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної влас­но­сті, представляють інтереси зазначених осіб у Держав­ній службі інтелектуальної власності, судових органах, кредит­них установах, у відносинах з іншими фізичними та юридич­ними особами, називаються патентними повіреними.

Правовий статус патентних повірених урегульовано Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1994 р. № 545
(зі змінами і доповненнями).

Представники з питань інтелектуальної власності на сорти рослин провадять свою діяльність відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» та Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1183.

Патентним повіреним може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, і має повну вищу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності і має не менш як п’ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності.

Для набуття статусу патентного повіреного особа повин­на скласти кваліфікаційний екзамен, пройти атестацію й одер­жати свідоцтво на право займатися діяльністю патент­ного повіреного.

Працівники Державної служби інтелектуальної власності та установ, що належать до сфери її управління, не можуть бути патентними повіреними.

Патентний повірений має особисту печатку із зазна­чен­ням свого прізвища та реєстраційного номера, а також роз­рахунковий та інші рахунки в установах банків на території України.

Атестацію осіб, які мають намір отримати статус патент­них повірених, здійснює атестаційна комісія Державної служ­би інтелектуальної власності. Атестація передбачає скла­дан­ня кваліфікаційних екзаменів та співбесіду з кандида­тами у патентні повірені за зазначеною ним спеціалізацією.

Скарги кандидатів у патентні повірені на рішення атестаційної комісії переглядаються атестаційною комісією Державної служби інтелектуальної власності. Рішення апеля­ційної комісії може бути оскаржено Головою Державної служби інтелектуальної власності, рішення якого є остаточним. 

Право займатися діяльністю патентного повіреного вини­кає з дати внесення патентного повіреного до Держав­но­го реєстру, який ведеться Державною службою інтелек­туаль­ної власності. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.

Тому після проходження атестації кандидат у патенті повірені не пізніш, як за один рік з дати прийняття відповід­ного рішення атестаційною комісією, подає до Державної служби інтелектуальної власності заяву про її реєстрацію у Державному реєстрі патентних повірених та про видачу свідоц­тва представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).

Відомості про патентних повірених, внесених до Дер­жав­ного реєстру, Державною службою інтелектуальної влас­ності публікуються в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Публікації відомостей про патентних повірених, які працю­ють за наймом, здійснюють їх роботодавці.

Патентні повірені можуть мати спеціалізацію за одним або кількома такими напрямами:

· винаходи і корисні моделі;

· промислові зразки;

· торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

· компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

· географічні зазначення (зазначення походження товарів);

· юридичні послуги.

Порядок атестації представників у справах інтелек­туаль­ної власності (патентних повірених) затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 25 липня 2006 р. № 556.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіре­ністю або іншим документом, що підтверджує його повно­ва­ження відповідно до законодавства, зазначенням його прізви­ща та реєстраційного номера в заявці на видачу охо­рон­ного документа на об’єкт промислової власності. У межах дору­чен­ня особи, яку він представляє, патентний повірений має право виконувати всі пов’язані з цим дії у відносинах з Укрпатентом та установами, що належать до сфери його управління, а також судовими органами, кредитними устано­вами, іншими фізичними та юридичними особами:

· підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів;

· подавати та одержувати матеріали, що стосуються охорон­них документів;

· виконувати платіжні операції;

· вносити зміни до опису винаходів і креслень;

· відкликати заявки на видачу охоронних документів на об’єкти промислової власності;

· подавати доповнення, заперечення, скарги;

· вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів;

· проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження;

· представляти інтереси власників прав на об’єкти інтелек­туальної власності в державних і судових органах.

Патентний повірений зобов’язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професій­них обов’язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз’яснень тощо. Патентний повірений повинен відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він уже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.

Патентний повірений може працювати за наймом або надавати послуги у сфері охорони інтелектуальної власності у індивідуальному порядку. Для надання своїх послуг в інди­відуальному порядку патентний повірений – фізична особа повинен також зареєструватися як суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа в органах державної реєстрації за місцем проживання з дотриманням вимог Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740.

За порушення вимог законодавства України у сфері охо­рони прав на об’єкти інтелектуальної власності і Положення рішенням Державної служби інтелектуальної власності до патентного повіреного можуть бути застосовані такі заходи:

· попередження;

· зупинення дії свідоцтва представника у справах інтелек­туаль­ної власності (патентного повіреного) про право займатися діяльністю патентного повіреного на період до одного року;

· скасування свідоцтва у разі систематичного або грубого порушення патентним повіреним вимог актів законо­дав­ства України про охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Крім того, свідоцтво може бути скасовано за наявності:

· клопотання патентного повіреного;

· втрат патентним повіреним громадянства України;

· виїзду патентного повіреного на постійне місце прожи­вання за межі України;

· засудження патентного повіреного за вчинення злочину (після набрання вироком чинності);

· обмежень судом дієздатності або визнання патентного повіреного недієздатним.

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: