Варіативність стратегій розвитку транзитивних країн.

Однією із проблем, яку мають розв’язати перехідні країни, це вибір моделі трансформаційної економіки. На сьогоднішній день виділяють декілька моделей реформаторських стратегії ринкових трансформацій в країнах з перехідною економікою.

      1) ринкова «шокова терапія», яка провадилася в Польщі. Методологічну концепцію проведеної реформи становлять " соціалістичний фрейдманізм" або " гелбрайтовський соціалізм" . «Шокова терапія» — швидке руйнування адміністративної системи управління, прискорена приватизація, максимальна відкритість економіки для іноземних товарів і капіталу. Реформи у Польщі були впроваджені дуже швидко, однак, платою за це було зубожіння населення, 70% якого водночас опинилося за межею бідності. Основними заходами переходу до ринку були: майже повна відмова держави від цінового регулювання та перехід до неокласичної моделі: попит–пропозиція, жорстка бюджетна політика, відмова від багатьох соціальних програм, приборкання інфляції шляхом реалізації непопулярних для населення заходів (замороження підвищення заробітної плати, індексації доходів), прийняття закону про банкрутство, відмова уряду щодо підтримки збиткових підприємств, швидка приватизація, лібералізація ринку, відмова від директивного планування та перехід до індикативного тощо. Позитивним наслідком реформ був швидкий перехід до ринкової економіки, негативним – дуже висока " соціальна ціна", яка мала прояв у стрімкому розшаруванні населення.

      2) угорська «оксамитова революція» — градуалістська стратегія: означає поступовий еволюційний перехід до ринкових відносин шляхом різних взаємопов’язаних перетворень, які починались ще при командно-адміністративній системі. Ринкове середовище тут також формується ще в межах старої системи. Основною відмінністю градуалізму від " шокової терапії" була етапність у здійсненні ринкових реформ та забезпечення мінімальних соціальних стандартів. «Оксамитова революція» характеризується поступовим трансформаційним переходом до вільних ринкових відносин, депресією власності при приватизації, домінуванні корпоративної власності.

      3) чехословацька ( спиралась на «оксамитову революцію»): цивілізована «м’яка» дестабілізація (роздержавлення) державної власності цивілізованими методами, шляхом акціонування й корпоратизації. Створена в Чехії і Словаччині правова основа привернула значні закордонні інвестиції, що дало можливість стабілізації економіки і грошових систем, забезпечення високого рівня виробництва й використання виробничих можливостей.

      4) китайська «модель державного корпоративізму» (Китай, В’єтнам, Монголія) — Трансформація економіки і перехід на ринкові засади передбачається в надрах старої командно адміністративної системи. Процес трансформування визначено як поступовий, тривалий, поетапний. Система державного управління й планування не ліквідується, а пристосовується до нових умов.  

      5) «ринковий соціалізм» (розвивається Кубою). Це поступовий інерційний перехід, який характеризується збереженням державного контролю за розміщенням ресурсів, прямим контролем за власністю, підтримкою дрібної приватної власності, соціальним патерналізмом.

      6) прибалтійська: Специфіка її полягає в незначних масштабах народного господарства й ефективного використання факторів зовнішньої допомоги для стабілізації виробництва, споживання і фінансово-грошової системи1

      7) російська, ґрунтується на формальній приватизації, роздержавленні, внаслідок чого утворюються великі транснаціональні компанії олігархічного типу. Державна бюрократія зберігає сильні позиції.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: