Психодіагностичний напрям

Психодіагностичний напрям передбачає діагностику особливостей розвитку дітей на певному віковому етапі, діагностику дитячого колективу (класу, групи), педагогічного колективу, особливостей внутрішньосімейних стосунків тощо. Плануючи психодіагностичну роботу з учнями, практичному психологу варто враховувати наступні фактори:

• проблемну тему, над якою працює заклад, і проблему психологічної служби зокрема;
• вік дитини;
• особливості закладу, в якому навчається і виховується дитина (заклад нового типу, школа, дошкільний за­клад, інтернатна установа, позашкільний заклад та ін.);
• запит педагогів (вихователів) і адміністрації щодо вивчення окремих параметрів — діагностика когнітивної сфери, характеру та рівня інтелектуальної активності, обдарованості, спрямованості особистості, характеру, темпераменту;
• запит батьків (індивідуальна діагностика особливостей розвитку дитини, її ставлення до сім'ї).

 Психолог не вповноважений ви­значати медичний діагноз. Він лише обстежує психіку дитини, складає психологічну характеристику, яка може бути використана у медичній резолюції. Метою психодіагностичної роботи є встановлення психологічного діагнозу — опис характерних особливостей інтелектуальної, емоційно-вольової сфери, рис характеру, системи цінностей, інтересів особистості. Психолог не діагностує тип аномального розвитку (розумову відсталість, затримку психічного розвитку, порушення діяльності аналізаторів), оскільки ця функція належить психолого-медико-педагогічній консультації (ПМПК). Проте психолог проводить глибоке психолого-педагогічне обстеження дітей, результати якого впливають на рішення ПМПК.

Враховуючи те, що у закладі працює не лише психолог, а психологічна служба, до співпраці з психологом залучаються педагоги, які проводять педагогічне спостереження за учнями, їх поведінкою, емоційними реакціями у різних ситуаціях.

Психодіагностика педагогічного колективу планується, виходячи із запиту адміністрації закладу, педагогічного колективу. Як складова просвітницького напрямку може використовуватися психодіагностика і з ініціативи психо­лога. За цим самим принципом планується така робота з батьками.

У своїй діяльності практичному психологу доцільно поєднувати індивідуальні і групові форми психодіагностичної роботи. Вибір форми обстеження залежить від мети та від методик, які використовуються. Групове тестування використовується у випадках, коли необхідно обстежити значну кількість дітей. Після опрацювання результатів виділяється декілька дітей, які для уточнення діагнозу потребують більш глибокої індивідуальної діагностики.

Під час індивідуальної діагностики ми маємо можливість отримати додаткову інформацію про дитину, спостерігаючи за поведінкою під час тестування, фіксуючи її емоційну реакцію на завдання тесту. Результат психодіагностичної роботи — надання рекомендацій, розроблення програми подальшої психологічної допомоги, планування консультативної роботи з педагогами і батьками. Плануючи психодіагностичну роботу, важливо враховувати такий аспект цієї роботи, як доцільність. Якщо використання певних методик для конкретної вікової категорії дітей психолог вважає недоцільним, діагностику варто провести в інший період.

Враховуючи особливість надання психологічної допомоги при робочому навантаженні практичного психолога 0,5 ставки, під час планування доцільно врахувати основні напрямки діяльності з усіма категоріями (діти, батьки, педагоги) з розрахунку 20 год. на тиждень. Детальнішу інформацію про планування при неповному навантаженні можна отримати у методиста, який відповідає за психологічну службу.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: