Класифікація основних методів, які використовуються соціальним педагогом
Соціальні методи та методи соціальної діагностики:
- інтерв'ю, моніторинг, соціологічне опитування, експертна оцінка, експертний прогноз, біографічний метод.
Методи соціальної профілактики:
- превентивний метод, соціальна терапія, соціодрама, група підтримки.
Методи соціального контролю:
- соціальний нагляд, соціальна опіка, соціально-медичний догляд, соціальне обслуговування.
Методи соціальної реабілітації:
- працетерапія, зміни у статусі, групова терапія, кризова інтервенція.
Соціально-економічні методи:
- метод пільг, метод компенсацій, соціальний патронаж, медичний патронаж, соціально-економічні санкції.
Організаційно-розпоряджувальні методи:
- регламентування, нормування, інструктування, критика, контроль і перевірка виконання.
Психодіагностичні:
- тести інтелекту і здібностей, особистісні опитувальники, тести досягнень, проективні тести, малюночні тести, соціометрія.
Психокорекційні:
- психогімнастика, ігрова корекція, ігротерапія, арттерапія, діагностичний навчаючий експеримент, соціально-психологічний тренінг, тренінг поведінки.
Методи психологічного консультування:
- емпатичне слухання, інтерпретація, ідентифікація, фасилітація, висування гіпотез.
Методи психотерапії:
- сугестія, самонавіювання, раціоналізація, психоаналіз, транзактний аналіз, групова терапія, поведінкова терапія, сімейна психотерапія.
Педагогічні та організаційні методи: педагогічний експеримент.
Педагогічна діагностика:
- педагогічне спостереження, природний експеримент.
Навчання:
- словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція), наочні (ілюстрація, демонстрація, робота з підручником), практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації).
Виховання:
- позитивний приклад, переконання, привчання, заохочення і покарання, навіюваність, вправність, перспектива, гра, довіра, організація успіху, самовиховання.
Методи організації соціально-педагогічної взаємодії:
- ціннісної орієнтації, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації, визначення мети.
Методи як елемент соціального виховання:
- мотивування і залучання до дії, репродукування, закріплення і збагачення, співдії і співтворчості.
Метод впливу:
- на свідомість, на почуття, на поведінку.
Вихід на професійний рівень здійснення соціально-педагогічної діяльності вимагає, щоб цю професію обирали люди особливих особистісних якостей. Діяльність соціального педагога — це зона довіри між людьми, шляхи до їх взаєморозуміння, взаємодопомоги і взаємовідповідальності. Якості соціального педагога, які забезпечують його професійну придатність, — емпатія, доброзичливість, делікатність, автентичність, відкритість, конкретність, безпосередність, комунікабельність, ініціативність.
Емпатія — вміння побачити світ очима інших людей, розуміти його так само, як вони, сприймати їх вчинки з тих самих позицій і водночас уміти сказати іншим про своє розуміння і дати можливість підтвердити чи заперечити ці уявлення іншим.
Доброзичливість — здатність демонструвати своє позитивне ставлення, симпатію, готовність підтримати іншу людину.
Делікатність — ввічливість, м'якість у спілкуванні з іншими людьми.
Автентичність — здатність бути самим собою у відносинах з людьми.
Відкритість — готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, бути щирим, уміти говорити про свої почуття і думки, транслювати їх співрозмовнику.
Конкретність — відмова від загальних міркувань, уміння давати конкретні відповіді на запитання.
Безпосередність — уміння говорити і діяти «тут і зараз», мати чітке уявлення про людину та її ситуацію і демонструвати це.
Комунікабельність — інтерес до інших людей, схильність до спілкування з ними, легкість у спілкуванні.
Якості соціального педагога, визначені професійним стандартом:
- уміння слухати інших з розумінням і цілеспрямованістю;
- уміння знайти інформацію та зібрати факти, необхідні для підготовки соціальної історії, оцінки ситуації;
- уміння створювати і розвивати взаємини, що сприяють успішній професійній діяльності;
- вміння спостерігати та інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку, застосовувати знання з соціальної педагогіки або практичної психології, з теорії особистості та діагностичні методи;
- вміння активізувати зусилля підлеглих (індивідів, груп, спільноти) з вирішення власних проблем, викликати довіру з їхнього боку;
- вміння обговорювати гострі теми в позитивному емоційному тоні і без вираження погроз;
- вміння розробляти новаторські рішення проблем підлеглих;
- вміння виявляти потреби для визначення терапевтичних залежностей;
- вміння вести дослідження або інтерпретувати висновки досліджень і положень професійної літератури;
- вміння забезпечувати і налагоджувати взаємини між конфліктуючими індивідами, групами;
- вміння забезпечувати міжвідомчі зв'язки;
- вміння інтерпретувати і виявляти соціальні потреби та ознайомлювати з ними відповідні органи (адміністрація, фінансові органи, суспільні організації»).
Крім того:
- високий професіоналізм, компетентність з широкого кола проблем, високий рівень загальної освіти і культури (в тому числі і культури духовної), володіння суміжними спеціальностями та знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції тощо;
- доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, готовність прийти на допомогу, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, уміння співпереживати, емпатія;
- комунікабельність, товариськість, уміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість та делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, здатність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток власних сил, уміння викликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності.
Окрім вимог до особистісних якостей соціального педагога та його професійних знань, умінь і навичок існують також кваліфікаційні вимоги до спеціаліста цього профілю.
|