За ознакою ставлення особистості до внутрішніх норм виділяють референтну (еталонну) групу.

Референтна (еталонна) група — реальна чи уявна група, погляди, норми якої є зразком для особистості. З її представниками людина порівнює себе, на її норми і цінності орієнтується у своїй поведінці й самооцінціЗа рівнем розвитку всі групи поділяють на чотири види: дифузні, асоціації (просоціальні й асоціальні), корпорації й колективи.

Дифузна група — нестійке короткочасне об'єднання людей, що виникає лише на основі особистісно-значущої діяльності. Прикладом такої групи є люди, що їдуть в одному купе поїзда.

Асоціація — група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для кожного зміст спільної діяльності. Ролі і статуси в такій групі суворо детерміновані, але від цього не залежить ефективність спільної діяльності. Залежно від спрямованості діяльності асоціації поділяють на просоціальні й асоціальні.

Просоціальні асоціації — групи, цінності яких не суперечать цінностям суспільства. Асоціальні асоціації — групи з антисуспільними цінностями(товариство колекціонерів, асоціальної — група підлітків — хуліганів.)

Корпорація— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковує особистісно-значущий для її членів, але асоціальний зміст групової діяльності. Корпорацією можна вважати добре згуртовану групу, що протиставляє себе суспільству, порушує норми моралі та права, дбає лише про корисливі групові інтереси. (мафіозне об'єднання.)

 Колектив— група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно-значущим змістом спільної діяльності. Він є найвищим рівнем розвитку групи, бо в ньому, крім характерної для попередніх трьох видів груп ознаки (особистісна значущість діяльності), з'являється нова — суспільна цінність діяльності. Колектив є ідеальною з погляду суспільства спільнотою. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які боролися б за втілення його ідеалів і цінностей.

 

Інтрагрупа та аутгрупа, тимчасові та постійні, відкриті та закриті, випадкові та цільові, експериментальні та природні, офіційні та дружні групи.

Процеси утворення груп в організації, ефективність їх діяльності, внутрішньогрупові і міжгрупові конфлікти, можливості досягнення цілей організації і її підрозділів багато в чому залежать від ідентифікації індивідів по відношенню до груп. При цьому кожен працівник організації виділяє деякі групи, до яких він, за його переконанням, належить, і визначає їх як „мої”: „мої товариші”, „моя компанія”, „мій відділ”, „моя професійна група” і, нарешті, „моя організація”. Такі групи називають інгрупами, тобто групами, до яких працівник відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що розцінює членів інгрупи як „ми”. Групи, до яких не належить працівник (інші відділи, лабораторії, компанії, організації, професійні групи), будуть для нього аутгрупами, для яких він підбирає символічні значення – „не ми”, „інші”

Тимчасова – це така група, яка створюються для реалізації конкретного завдання.

Постійна - група яка діє тривалий час (мала група).

Відкрита - це група, члени якої можуть змінюватися, залежно від ситуації.

Закрита група – це група яка працює у форматі незмінного складу

Випадкова група - це ситуативно об'єднана група для виконання спільного завдання.

Цільова група - це група, створена із певним задумом, яка прагне до досягнення певної мети або до здійснення певних замислів організаторів.

Експериментальна група — це група, на яку здійснюють вплив за допомогою експериментального фактора (незалежної змінної).

Природні групи – створюються самі по собі, виходячи з потреб суспільства або включених в дані групи людей.

Офіційна група - це група, в якій положення і поведінка членів суворо регламентовані правилами організації.

Дружня група – це група, в якій між її членами існують дружні стосунки, спільні інтереси тощо.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: