Культурні основи групової поведінки.

Багато дослідників соціальних груп в організації сходяться на ухваленні типології культури, що існує в групах. Ця типологія включає наступні складові.

1. Групова культура, що гомогенізує, характеризується однаковими груповими статусами. Це означає, що в групі відсутній визнаний груповий лідер і єдиний груповий центр. Для неї характерна роз'єднаність членів групи, тобто всі члени групи діють розрізнено, автономно. Автономна поведінка виражається в егоїзмі, коли члени колективу не враховує думку інших, не реагують на груповий тиск. За наслідком функціонування норм і цінностей культури, що гомогенізує, слід вважати слабкий вплив керівництва групи на поведінку її членів, а також незначну зацікавленість і слабку участь членів колективу у вирішенні групових завдань.

2. Інституціоналізована групова культура характеризується тим, що кожен член групи має чітко позначену роль і статус, знає напрями зміни свого статусу і ролевих вимог. Лідерство в такій групі повністю визначається структурою організації і офіційним статусом, а її діяльність максимально регламентована, тобто практично виключається самоуправління в групі і діяльність членів групи контролюється за допомогою офіційних норм. При цьому участь членів групи в прийнятті управлінських рішень мінімальна, а всі групові дії є організованими, плановими і офіційними.

3. Автократична групова культура характеризується обов'язковою наявністю жорсткого формального або неформального лідера. Автократичний лідер виглядає всемогутнім: тільки він контролює поведінку членів групи; винагороджує або карає ініціативу працівника відповідно до своїх цілей і інтересів. Члени групи погоджують з лідером практично кожну свою відповідальну дію. До участі в прийнятті управлінських рішень рядові члени групи не допускаються, все замикається на лідерові.

4. Цілеспрямована групова культура характеризується тим, що всі члени групи приймають і засвоюють свої ролеві вимоги, засновані на потребах групи і лідера. В рамках цієї культури лідер представляється як найбільш авторитетний член групи, експерт або референтна особа. Основа підпорядкування лідерові – визнання його особистих якостей, наявність особливих знань, навичок і здібностей. При цьому велике значення має орієнтація на спільні цілі, та ініціатива членів групи заохочується в тих випадках, коли служить спільній користі. В ході виконання ролей члени групи проявляють високий ступінь самостійності і беруть активну участь в прийнятті групових рішень.

12.Групова динаміка

Групова динаміка — це сукупність внутрішньогрупових соціально-психологічних процесів і явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності організації і психологічні зміни, що відбуваються в ній; це процес взаємодії членів організації на основі взаємозалежності і взаємовпливу в цілях задоволення як особистих, так і групових інтересів і потреб[1].

Групова динаміка виражена в наступних основних процесах і явищах: керівництво і лідерство; приймання групових рішень; нормоутворення, тобто вироблення групових думок, правил, цінностей тощо; формування функціонально-ролевої структури; об'єднання; груповий тиск і інші способи регуляції індивідуальної поведінки; конфлікти тощо.

Вказані процеси і явища формують наступні групові феномени в організації:

· систему соціальних зв'язків і контактів, що виявляються в спілкуванні, взаємодії і взаєминах співробітників, їх психічній сумісності (взаємні оцінки, домагання, вимоги і навіювання, наслідування і самоствердження, змагання або суперництво і ін.);

· групова (колективна) думка, тобто узагальнюючий показник групових переконань, поглядів, установок, забобонів, відносин до значущих явищ навколишній дійсності;

· групові (колективні) настрої, тобто спільні переживання конкретних подій, фактів; схожі емоційні стани, що опановують на якийсь час всю організацію або окремий підрозділ в ній;

· внутрішньо організаційні (усередині колективні) звичаї, традиції, звички, тобто відносно стійкі способи реагування на явища навколишньої дійсності, що передаються; норми і стереотипи поведінки, дій і спілкування співробітників, що стали груповою (колективною) потребою.

Основні чинники, що впливають на направленість групової динаміки. До основних чинників, що впливають на спрямованість процесів групової динаміки, відносяться:

· мотивація, тобто те, чого чекають члени організації;

· структура влади в організації, тобто якісне вираження влади і авторитету окремих членів організації і її підгруп;

· стиль управління керівника організації;

· достатність процесу комунікації в організації;

· результати діяльності і авторитет організації;

* відчуття приналежності до організації, причетності (непричетності) до справ організації, ступінь відповідальності за результати роботи тощо.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: