Модернізація вищої освіти України і Болонський процес

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається у загальному контекс­ті Європейської інтеграції з орієнтацією на фундамен­тальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералі­зацію, свободу пересування, свободу отримання освіти будь-якого рівня та інше, що є невід'ємним атрибутом громадянського демократичного суспільства.

Для України, у культурно-цивілізаційному аспекті, європейська інтеграція — це входження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейських політичних і культурних традицій. Як свідомий су-

спільний вибір перспектива європейської інтеграції — це вагомий стимул для успіху економічної і політичної трансформації, що може стати основою національної консолідації. Європейська інтеграція, таким чином, стає ключовою ланкою відкриття України для світу, переходу від закритого тоталітарного до відкритого де­мократичного суспільства.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політич­ний, економічний і правовий простір та створення пе­редумов для набуття Україною членства у Європейсь­кому Союзі указами Президента України затверджена "Стратегія інтеграції України до Європейського Сою­зу". Основними напрямами культурно-освітньої і нау­ково-технічної інтеграції визначено впровадження єв­ропейських норм і стандартів в освіті, науці й техніці, поширення власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС.

Згідно зі "Стратегією інтеграції України до Європей­ського Союзу", затвердженою Указом Президента Укра­їни, поряд з іншими напрямами європейської інтегра­ції культурно-освітній та науково-технічний напряма­ми займають особливе місце, зумовлене потенційною можливістю досягти вагомих успіхів у інтеграційному процесі саме на цих напрямах. Вони охоплюють галузі середньої і вищої освіти, перепідготовку кадрів, науку, культуру, мистецтво, технічну і технологічну сфери.

Інтеграційний процес на відповідних напрямах по­лягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. У кінцевому ре­зультаті такі кроки спрацьовуватимуть на підвищення в Україні європейської культурної ідентичності та інте­грацію до загальноєвропейського інтелектуально-освіт­нього та науково-технічного середовища.

Виконання цього завдання передбачає взаємне знят­тя будь-яких принципових, на відміну від технічних, обмежень на контакти й обміни, на поширення інфор­мації. Особливо важливим є здійснення спільних нау­кових, культурних, освітніх та інших проектів, залу­чення українських вчених та фахівців до загальноєвро­пейських програм наукових досліджень.

Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Необхідність рефор­мування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокуль-турною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування пози­тивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі.

Зазначені процеси диктують насамперед необхід­ність визначення, гармонізації та затвердження нор­мативно-правового забезпечення в галузі освіти з ура­хуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів та сертифікації.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей роз­витку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку ви­щої освіти визначені Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національ­ною доктриною розвитку освіти, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Основною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої са­мореалізації кожного громадянина України, оновлен­ня змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, рин­кових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

• особистісна орієнтація вищої освіти;

• формування національних і загальнолюдських цінностей;

• створення для громадян рівних можливостей у здобутті вищої освіти;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• запровадження освітніх інновацій та інформацій­них технологій;

• формування в системі освіти нормативно-право­вих і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

• підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспіль­ної підтримки;

• розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи;

• інтеграція вітчизняної вищої освіти до європей­ського та світового освітніх просторів.

Сучасні загальноцивілізаційні тенденції розвитку чинять системоутворюючий вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготов­ки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікацій­ного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здіб­ностей, та забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтересам осо­би та потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня су­спільства, створення умов для навчання протягом всьо­го життя;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

• піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція у між­народне науково-освітнє співтовариство.

Стратегічними завданнями реформування вищої ос­віти в Україні є трансформація кількісних показників освітніх послуг у якісні. Цей трансформаційний процес має базуватися на таких засадах:

• по-перше, це національна ідея вищої освіти, зміст якої полягає у збереженні й примноженні національ­них освітніх традицій. Вища освіта покликана вихову­вати громадянина держави Україна, гармонійно розви­нену особистість, для якої потреба у фундаментальних знаннях та у підвищенні загальноосвітнього і професій­ного рівня асоціюється зі зміцненням своєї держави;

• по-друге, розвиток вищої освіти має підпоряд­ковуватись законам ринкової економіки, тобто зако­ну розподілу праці, закону змінності праці та закону конкуренції, оскільки економічна сфера є винятково важливою у формуванні логіки суспільного розвитку. Водночас, необхідно враховувати при цьому не менш важливі чинники — соціальні, політичні, духовного життя, суспільної свідомості, культури та морально-психологічних цінностей. Значна частина проблем, що накопичилася у системі вищої освіти, пов'язана насам­перед з розбалансованістю комплексу зазначених чин­ників суспільних перетворень;

• по-третє, розвиток вищої освіти слід розглядати у контексті тенденцій розвитку світових освітніх систем, у т. ч. європейських. Зокрема, привести законодавчу і нормативно-правову базу вищої освіти України у від­повідність до світових вимог, відповідно структурувати систему вищої освіти та її складові, упорядкувати пе­релік спеціальностей, переглянути зміст вищої освіти; забезпечити інформатизацію навчального процесу та доступ до міжнародних інформаційних систем. Вищій школі необхідно орієнтуватися не лише на ринкові спе­ціальності, а й наповнити зміст освіти новітніми мате­ріалами, запровадити сучасні технології навчання з ви­соким рівнем інформатизації навчального процесу, ви­йти на творчі, ділові зв'язки з замовниками фахівця.

У 2001 р. набув чинності "Комплекс нормативних документів для розробки складових системи стандар­тів вищої освіти". Цим документом регламентуються нові вимоги до освіти і професійної підготовки фахів­ців у вищому навчальному закладі, обумовлені ідеями і принципами ступеневої освіти в Україні. У числі засад і факторів, що обумовили виникнення концепції ступе­невої освіти названі:

• демократизація суспільства, формування нових соціально-економічних структур, їхня орієнтація на ринкові відносини, жорстка професійна конкуренція;

• необхідність розрізнення двох процесів, що є ос­новою діяльності вищого навчального закладу — осві­ти і професійної підготовки. Відповідно до ступеневої освіти підготовка фахівців (IV ступеня) орієнтована на мобільність і мінливість соціальної і виробничої діяль­ності, адаптація до яких виступає як одна з ознак рівня освіти;

• забезпечення випускникам можливості здійсню­вати професійну кар'єру за одночасного дотримання ними принципів соціальної справедливості, відпові­дальності, загальнолюдських цінностей і моралі;

• диференціація вимог до характеру і змісту освіти і професійної підготовки фахівців з вищою освітою різ­них освітньо-кваліфікаційних рівнів;

• введення механізму об'єктивного педагогічного контролю з визначення результатів діяльності системи вищої освіти і навчальних досягнень тих, хто навчаєть­ся. До такого віднесена технологія стандартизованого тестування.

Стає все більш очевидним, що необхідна розробка довгострокової програми структурної адаптації націо­нальної освітньої політики до нових міжнародних умов. У цьому контексті реформування вищої освіти України бажано проводити з урахуванням вимог Міжнародної стандартної класифікації занять (І8СО-88 (МСКЗ)), Міжнародної стандартної класифікації освіти (І8СЕВ 97 (МСКО)), Міжнародного стандарту якості серії 180-9000 та вимог, критеріїв та стандартів, які узгодили країни-учасниці Болонського процесу.

Європейські вищі навчальні заклади взяли на себе завдання та головну роль у створенні європейського простору вищої освіти. Європейські країни прагнуть наздогнати заокеанських партнерів, що потребує вели­чезних зусиль, для того, щоб прискорити впроваджен­ня і розвиток нової технології. Варто покінчити з тради­ційним для Європи — що властиво як управлінським, так і робітничим кадрам — опором новому. Європейські країни повинні поставити в центрі соціально-економіч­ної політики підвищення кваліфікації з метою опану­вання нової технології.

Основні цілі Болонського процесу зводяться до такого:

• побудова європейського простору вищої освіти як передумови розвитку мобільності громадян з можливіс­тю їх працевлаштування;

• посилення міжнародної конкурентоспроможності національних, і в цілому європейської, систем вищої освіти;

• досягнення більшої сумісності та порівнянності систем вищої освіти;

• формування та зміцнення інтелектуального, куль­турного, соціального та науково-технічного потенціалу окремих країн та Європи у цілому;

• підвищення визначальної ролі університетів у розвитку національних та європейських культурних цінностей;

• змагання з іншими системами вищої освіти за сту­дентів, вплив, гроші та престиж.

Стояти осторонь від цього процесу Україна не може. Освітянське суспільство України зацікавлене діяти зі всіх напрямків Болонського процесу. Освіта вже стала одним з найважливіших чинників політики. Україна починає робити відповідні кроки. Рішенням колегії Мі­ністерства освіти і науки України від 28 лютого 2003 р. (протокол № 2/3-4) було ухвалено вжити комплекс за-

ходів щодо виходу національної вищої школи на між­народний ринок освітніх послуг та щодо організацій­ного забезпечення приєднання України до Болонсько­го процесу.

"Болонським процесом" в останні роки прийнято називати діяльність європейських країн, яка спрямо­вана на те, щоб зробити узгодженими системи вищої освіти цих країн. Основний зміст Болонської деклара­ції, прийнятої 19 червня 1999 р., полягає в тому, що країни-учасниці зобов'язалися до 2010 р. привести свої освітні системи у відповідність до певного єдино­го стандарту.

Вихідні позиції учасників процесу в тексті Болонсь­кої декларації формулюються таким чином: "Європа знань" є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального і людського розвитку, а також невід'ємною складовою зміцнення та інтелектуально­го збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа спроможна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної і культурної сфери".

Болонський процес — один з інструментів не лише європейський інтеграції, а й загальної світової тенден­ції нашого часу — глобалізації. Європейська спільно­та має намір зробити внесок в якісну освіту шляхом заохочення країн-учасниць до сприяння підвищенню якості власної освіти. Відштовхуючись під цього, Єв­ропейська комісія надає фінансову і політичну під­тримку цьому процесові, що виходить за рамки ЄС. Сьогодні східноєвропейські країни лише починають приймати Болонські ідеї.

Співпраця з європейцями у сфері освіти на шляху входження України в Європу є одним із пріоритетів розвитку вищої освіти в Україні. Проте не є самоціл­лю проголошення тільки інтегрування в Європу.

Участь вищої освіти України в Болонських пере­твореннях має бути спрямована лише на її розвиток і набуття нових якісних ознак, а не на втрату кращих традицій, зниження національних стандартів якості. Орієнтація на Болонський процес не має призводити до надмірної перебудови вітчизняної системи освіти.

Ключова позиція реформування: болонські вимоги — це не уніфікація вищої освіти в Європі, а широкий до­ступ до багатоманітності освітніх і культурних надбань різних країн.

Нашою метою є і те, щоб Європа зрозуміла, що в Ук­раїні — потужна система вищої освіти, потужні школи. Україна відчуває підтримку європейської спільноти. За цей час у нашій країні побувало багато місій Ради Євро­пи, які розглядали стан освіти, проводили експертизу освітянської законодавчої бази і практично зауважень не було. Сьогодні вже майже немає опонентів щодо ступеневості вищої освіти. Вона підвищує мобільність і вертикальну, і горизонтальну.

Напрями розвитку вищої освіти в Україні, з одного боку, стратегічні, з іншого — вони дадуть імпульс для подальшого поліпшення стану освіти і науки вже в не­далекому майбутньому. Перший напрям — це розши­рення доступу до вищої освіти, другий — якість освіти й ефективність використання фахівців з вищою освітою і третій — це інтеграційні процеси.

Питання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під системою освіти? Із запропо­нованих відповідей оберіть правильну, обґрунтуйте по­милковість інших.

А. До системи освіти входять загальноосвітні школи і навчальні посібники, органи управління та громадські організації

Б. Система освіти скерована на забезпечення сприят­ливих умов для всебічного гармонійного розвитку кож­ної особистості.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

В. Під системою освіти треба розуміти ті виховні заклади, які займаються навчанням дітей до їх повно­ліття.

Г. Правильної відповіді немає.

2. Що ви розумієте під принципами освіти? Розкрий­те сутність 2—3 принципів.

3. Назвіть основні ланки системи освіти в Україні.

4. Дайте характеристику завдань дошкільних вихов­них закладів.

5. Вкажіть на основні завдання середніх закладів ос: віти. У чому ви вбачаєте відмінність між різними типа­ми середніх закладів освіти?

6. Розкрийте основні завдання вищих навчальних за­кладів України.

7. Яку роль у системі освіти відіграють позашкільні освітньо-виховні заклади?

8. Вкажіть на стратегічні завдання реформування си­стеми освіти й виховання в Україні.

9. Якими документами визначається діяльність на­вчально-виховних закладів системи освіти в Україні?

Завдання для самостійної роботи

1. Опрацюйте Закон України "Про освіту" і випишіть принципи освіти, завдання навчально-виховних закла­дів; проаналізуйте, якою мірою і якими шляхами реалі­зуються у нашій державі принципи освіти.

2. Ознайомтесь з основними положеннями Держав­ної національної програми "Освіта", випишіть програм­ні завдання щодо шляхів реформування освіти в Украї­ні, а також реформування окремих ланок системи освіти; проаналізуйте принципи реалізації програми "Освіта".

3. Користуючись довідниками, статистичними да­ними, розповідями батьків і старших членів родини, підготуйте історичну розвідку "Особливості розвитку освіти в моєму селі (місті) у XX столітті".

4. Ознайомтесь з матеріалами міністерства освіти і науки України щодо інтеграції України в Європейсь­кий освітній простір.

Теми рефератів

1. Основні завдання навчально-виховних закладів.

2. Шляхи реалізації принципів освіти в Україні.

3. Стратегічні завдання реформування системи осві­ти й виховання в Україні.

4. Роль освіти в розвитку партнерства України з ін­шими державами.

5. Євроінтеграція України як чинник соціально-еко­номічного розвитку держави.

6. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу.

7. Освітня політика України на сучасному етапі.

8. Вища освіта в зарубіжних країнах: порівняльна характеристика.

 

 

⇐ Предыдущая9101112131415161718

Поделиться: