Тема 2. Джерела римського права

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Предмет і система курсу римського приватного права

1. Періодизації історії розвитку римського права і держави.

2. Етапи розвитку римського приватного права. Ius civile. Ius gentium. Ius praetorium.

3. Критерії поділу римського права на приватне і публічне.

4. Характеристика римського приватного права. Причини рецепції римського права.

5. Види і форми рецепції римського права. Рецепція римського права та її роль у розвитку права наступних суспільних формацій. Рецепція римського приватного права в Україні.

6. Предмет Римського приватного права. Предмет курсу “Римське приватне право”. Пандектна та інституційна системи викладу римського приватного права. Структура курсу “Римське приватне право”.

7. Значення вивчення римського приватного права для студентів-правників. Місце римського права в історії європейського права

Тема 2. Джерела римського права

1. Види джерел римського права.

2. Форми правоутворення у Римській державі (звичай; закон, едикти преторів та магістратів, діяльність римських юристів).

3. Звичаї та звичаєве право. Закони XII таблиць.

4. Закон. Органи державної влади, які на різних етапах розвитку Римської держави володіли законодавчими повноваженнями.

5. Імператорські Конституції ти їх види. Кодифікація імператорських конституцій.

6. Преторський едикт та його кодифікація.

7. Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.

А) форми діяльності римських юристів;

Б) наукова розробка права часів республіки;

В роль етичних цінностей у діяльності римських юристів;

Г) законодавчі акти, які врегульовували питання використання правових позицій римських юристів.

8. Кодифікації римського права. Кодифікація Юстиніа-
на – завершальний етап систематизації римського права.

Тема 3. Особи (Суб’єкти права)

1. Поняття особи (суб'єкта права) у Римі. Види суб'єктів права. Римське громадянство (виникнення, набуття, припинення).

2. Поділ людей у Римі та їх правове становище. Джерела рабства і способи припинення рабства. Рабський пекулій.

3. Правоздатність (caput). Три стани у правоздатності. Елементи правоздатності у цивільно-правовій сфері. Повна правоздатність.

4. Дієздатність. Фактори, які впливали на дієздатність у Римі.

5. Опіка і піклування у римському приватному праві.

6. Юридичні особи. Ознаки, виникнення та припинення. Види юридичних осіб у різні періоди розвитку римської держави і права.

Тема 4. Регулювання шлюбно-сімейних відносини у римському приватному праві

1. Поняття сім'ї. Агнатична і когнатична спорідненість.

2. Лінії і ступені споріднення та їх значення.

3. Поняття шлюбу. Види законного римського шлюбу. Конкубінат.

4. Умови вступу у шлюб. Заручини.

5. Порядок укладення шлюбу.

6. Припинення шлюбу. Причини розірвання шлюбу.

7. Особисті і майнові відносини між подружжям у шлюбах cum manu і sine manu.

8. Батьківська влада. Повноваження домовладики стосовно своїх дітей в особистій та майновій сферах. Припинення батьківської влади.

9. Усиновлення та узаконення за римським приватним правом.

Тема 5. Речове право

1. Поділ майнових прав на речові і зобов’язальні.

2. Поняття та види речей у римському приватному праві.

3. Види прав на речі (загальна характеристика).

4. Володіння (поняття, види, захист володіння).

5. Володіння і держання (порівняльний аналіз). Володіння і право власності.

6. Право власності (поняття, зміст та види).

7. Обмеження права власності.

8. Способи набуття права власності.

9. Спільна власність. Повноваження співвласників.

10. Захист права власності.

11. Види прав на чужі речі (сервітути, емфітевзис, суперфіцій, застава).

Тема 6. Спадкове право

1. Поняття спадкового права. Поняття спадкування.

2. Форми спадкування у Римі. Принципи спадкування за римським приватним правом.

3. Спадкування за законом.

4. Спадкування за заповітом. Поняття заповіту. Умови дійсності заповіту.

5. Спадкове представництво і спадкова трансмісія.

6. Форми прийняття спадщини.

7. Легати і фідеїкоміси як види сингулярної наступності.

Тема 9. Вчення про позов

1. Досудові способи захисту порушених прав.

2. Судочинство в Римі (судові органи та судовий процес).

3. Етапи розвитку римського цивільного процесу.

4. Стадії римського цивільного процесу. Преторська формула.

5. Види процесу: легісакційний, формулярний та екстаординарний.

6. Причини виникнення та особливості екстра ординарного процесу. Апеляція.

7. Особливі засоби преторського захисту порушених прав. Реституція та умови її застосування.

8. Поняття та види позовів.

9. Позовна давність (поняття, переривання і зупинка збігу строку позовної давності).

Рекомендована література:

1. Дождев Д.В. Эволюция власти домовладыки в древнейшем римском праве / Д.В. Дождев // Сов. гос. и право. – 1990. – № 12.

2. Косарев А.И. Раннеримское право / А.И. Косарев. – Калинин, 1977.

3. Косарев А.И. Этапы рецепции римского права / А.И. Косарев // Сов. гос. и право. – 1983. – № 7.

4. Кофанов Л.Л. Обязательственное право в архаическом Риме (IV–VI вв. до н.э.) / Л.Л. Кофанов. – М., 1994.

5. Маяк И.М. Рим первых царей / И.М. Маяк. – М., 1983.

6. Маяк И.М. Римское частное право: проблемы истории и теории / И.М. Маяк. – М., 1995.

7. Підопригора О. Римське право і майбутнє правової системи України / О. Підопригора, Є. Харитонов // Вісник академії правових наук України. – 1999. – № 1.

8. Піщемуха В.Г. Римське право та його рецепція в контексті цивілізаційного підходу до історії / В.Г. Піщемуха, Є.О. Харитонов. – Одеса, 1999. – № 1. – С. 78–87.

9. Плутарх. Избранные жизнеописания : в 2 т. : пер. с древнегреч / Плутарх. – М., 1986.

10. Савельев В.А. История Римского частного права. (Древнейший и предклассический периоды) / В.А. Савельев. – М., 1986.

11. Тит Ливий. История Рима от основания города : пер. с лат. / Ливий Тит. – М., 1989. – Т.1–3.

12. Утченко С.Л. Юлий Цезарь. Цицерон и его время / С.Л. Утченко. – М., 1998.

13. Тойнбі А Дж. Дослідження історії : у 2 т. : пер. з англ. / А.Дж. Тойнбі. – К., 1995.

14. Харитонов Є.О. Рецепція римського права як складова концепції вдосконалення цивільного законодавства України / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова // Вісник ін-ту внутр. справ. – Х, 1996. – № 6.

15. Харитонов Е.О. Рецепция римского частного права / Е.О. Харитонов. – Одесса, 1996.

16. Харитонов Є.О. Рецепція римського приватного права. Теоретичні та історико-правові аспекти / Є.О. Харитонов. – Одеса, 1997.

17. Харитонов Є.О. Питання рецепції римського права у працях романістів Новоросійського університету / Є.О. Харитонов // Збірник наукових праць. – Одеса, 1997.

18. Харитонов Є.О. Концепція циклічного розвитку цивілізацій як методологічна основа рецепції римського приватного права / Є.О. Харитонов // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 1998. – Вип. 4. – С. 48–54.

19. Харитонов Є.О. Рецепція римського права як підґрунтя сучасної цивілістики / Є.О. Харитонов // Вісник академії правових наук України. – 1998. – № 2.

20. Харитонов Є.О. Вплив цивілізаційної орієнтованості України на можливість і характер рецепції римського приватного права в її законодавстві / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 1998. – Вип. 3–4.

21. Харитонов Є.О. Рецепції приватного права і парадигма прогресу / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. – Кіровоград, 1999.

22. Харитонов Є.О. Візантійський тип духовності і Україна / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова // Актуальні проблеми політики. – 1999. – Вип. 5.

КУРС ЛЕКЦІЙ
(скорочений)

Обов’язки опікуна

Обов’язком їх була турбота про майнові інтереси підопічних, про особу підопічного, його виховання, розвиток.

Зловживання опікуна чи піклувальника визнавалося найнепоряднішим вчинком і призводило до безчестя.

Юридичні особи

Це союзи з релігійною метою, професійні союзи ремісників, державна казна та ін.

Ознаки юридичних осіб:

1) в галузі приватно-правових відносин корпорації осіб прирівнювалися до фізичних осіб;

2) вони є суб’єктом прав і обов’язків; несуть відповідальність за себе;

3) вихід із складу об’єднання окремих осіб не впливає на юридичне становище корпорації (universitas);

4) майно корпорації було відокремлене, не є ні спільною власністю всіх членів корпорації, ні її окремих членів. За особисті борги своїх членів корпорація відповідальності не несе. А члени її не відповідають за борги корпорації;

5) корпорація від власного імені може вступати в будь-які приватно-правові відносини як з фізичними, так і з юридичними особами. Це здійснювалося через фізични осіб, уповноважених на це у встановленому порядку.

Для утворення досить було трьох осіб.

Для виникнення юридичної особи потрубно:

1) дозвіл державного органу (сенат, імператор);

2) виділення самостійного майна;

3) наявність установчого акту, де зазначалася мета корпорації, союзу.

Правоздатність юридичної особи обмежувалася тільки майновими правами, які не для всіх були однаковими.

Дієздатності юридичні особи не мали. Ця нездатність самостійно здійснювати свої права і нести обов’язки компенсувалася представництвом фізичних осіб, діям яких право надавало такого ж значення, як діям самої юридичної особи.

Припинення юридичної особи:

1) після досягнення поставленої мети;

2) якщо її діяльність набувала незаконного характеру;

3) після вибуття всіх її членів;

4) коли втрачалося майно.

Порядок укладення шлюбу

Перед одруженням робили заручини. Розрив заручин покладав безчестя на винну сторону, а друга сторона мала право на відшкодування збитків, пов’язаних із заручинами.

Способи укладення шлюбу:

Укладення шлюбу з чоловічою владою (cum manu) можна було здійснити такими способами:

1) формальний ритуал релігійного характеру;

2) вдавана купівля чоловіком дружини з процесом манципації;

3) через usus, який не був пов’язаний з обрядовістю як перші два. Цим способом шлюб cum manu вважався укладеним після року фактичного співжиття.

Вважається, що usus був історично першим способом укладення шлюбу sine manu.

В Законах ХІІ таблиць передбачалося, що жінка, яка була відсутня в домі чоловіка три ночі підряд, перериває сплив річного строку, необхідного для встановлення manus (руки = чоловічої влади). Щорічно повторюючи це жінка відвертала виникнення над нею влади чоловіка, хоч шлюбні відносини між ними вважалися такими, що виникали юридично, і діти не бути поза законом.

Для укладення шлюбу sine manu досить було звичайної згоди сторін.

Припинення шлюбу:

1) смерть одного із подружжя (до смерті прирівнювалася втрата свободи одним із подружжя: продаж у рабство, полон, засудження до вічної каторги);

2) розлучення. Від способу укладення залежав спосіб розірвання.

а) cum manu розривався з певними формальностями. При шлюбі шляхом купівлі, вимагався продаж зворотний. Вимагати розірвання шлюбу cum manu міг тільки чоловік. З часом було виролено правила, коли саме чоловік міг вимагати розлучення. У випадках коли жінка 1) порушує вірність; 2) займається чаклуванням дітей; 3) утруднює чоловікові доступ до спиртного;

б) sine manu – розлучення без особливих формальностей, за згодою сторін або однієї столрони. Не вимагалось ніяких обгрунтувань. А розлучення за згодою обох сторін звільняло від будь-яких штрафів. Від негативних наслідків звільняли також такі причини:

1) імпотенція чоловіка протягом трьох років з часу одруження;

2) полон чоловіка, якщо протягом п’яти років про нього нема звісток;

3) постриження в ченці;

4) посягання на життя другого з подружжя;

5) порушення подружньої вірності;

6) нездатність до дітонародження;

7) нездатність до шлюбного життя.

Особисті та майнові відносини між подружжям у шлюбі.

Особисті відносини

У шлюбі cum manu: жінка була підвладною чоловіка і її становище прирівнювалось до становища дітей.

У шлюбі sine manu принцип підлеглості змінився на принцип рівності.

Майнові відносини

У шлюбі cum manu дружина не мала майнової правоздатності і її майно надходило в повну власність чоловіка, зливалося з його дошлюбним майном.

У шлюбі sine manu майно подружжя залишалося роздільним.

Придане (dos) – майно, яке передавалося дружиною або третьою особою чоловікові на покриття спільних витрат по господарству.

Пізніше римська юриспруденція встановила, що під час шлюбу чоловік є власником приданого і розпоряджається ним.

З припиненням шлюбу придане поверталося.

При розлученні придане поверталося особі, яка не була причиною розлучення.

Дарування з боку чоловіка (donatio propter nuptias - подарунок з причини шлюбу). В період імперії склався звичай дарувати передшлюбний подарунок з боку чоловіка як внесок в сімейне майно. Дарування з боку чоловіка малона меті забезпечити дружину на випадок розлучення з вини чоловіка як штрафна компенсація.

Вимоги до “подарунку з причини шлюбу” (імператор Юстиніан):

1) за своєю вартістю має дорівнювати приданому;

2) його має давати батько чоловіка, як і придане батько дружини;

3) нерухоме майно, яке входить до подарунка відчуженню не підлягає;

4) під час шлюбу жінка не може вимагати видачі подарунка.

Зміст батьківської влади

Зміст батьківської влади (patria potestas) складався із особистих та майнових відносин.

Майнові відносини

Спочатку pater familias був виключним власником у родині і всі прибутки дочки чи сина підпадали під його владу.

Батько часто надавав окремі елементи своєї власності синові (земельну ділянку, худобу), а іноді і дочці (ткацький верстат, кравецьке приладдя) у володіння з правом використання одержаних прибутків.

Право власності належало pater familias, а майно - батьківський пекулій.

В період принципату порушується принцип єдності сімейного майна. Август встановив можливість відокремленої власності сина на майно, одержане на війні чи на військовій службі - військовий пекулій. Син мав право розпоряджатися тим військоим пекулієм за життя, а також розпорядитися на випадок смерті.

Костянтин І (326 р.) визнав власність сина, який перебував під батьківською владою, на майно, одержане на службі (публічній, цивільній чи духовній). Від військового пекулія цей ніби військовий пекулій відрізнявся тільки походженням, але не правовим режимом.

Батько відповідав по зобов’язаннях сина, як і по зобов’язаннях в аналогічних випадках, раба.

Батько відповідав і за правопорушення підвладної дитини, але міг видати дитину потерпілому з метою відпрацювання шкоди і тим самим звільнитися від обов’язку грошового відшкодування.

Тема 5. Речове право

Важливим у римському праві є поділ майнових прав на речові і зобов’язальні, а тому треба здійснити порівняльний аналіз цих двох груп майнових прав.

Речове право виникає, коли особа має таке право на річ, яке дає їй можливість безпосередньої дії на цю річ.	Зобов’язальне право виникає, якщо у суб’єкта немає безпосереднього права на річ, а лише право вимагати від іншої особи надання речі.
Об’єктом речового права є річ.	Об’єктом зобов’язального права – дія іншої особи з приводу речі.
Речові права, переважно строками не обмежені, вони набуваються назавжди	Зобов’язальні права тимчасові. Права, які виникають з цих відносин припиняються разом з припиненням зобов’язання. Наприклад, борг повернуто і зобов’язання за договором позики припинялося.
Захист речового права має абсолютний характер (від усіх, хто посягає на річ)	Захист зобов’язального права - відносний характер (проти конкретної особи, яка взяла на себе зобов’язання)
Зміст речового права встановлюється законом.	Зміст зобов’язального права встановлюється договором
Власник речі – суб’єкт речового права тісно пов’язаний з річчю і може витребувати її з чужого незаконного володіння
Види речових прав: право власності, права на чужі речі	Види зобов’язальних прав: договірне право; деліктне право; зобов’язання, які виникають з позадоговірних правомірних дій.

Основними об’єктами цивільних правовідносин є речі.

Річчю, на яку можна мати речове право римляни визнавали предмети матеріальні (res corporales), а також права (res incorporales), які не існують у матеріальному світі (до них не можна доторкнутися).

Річ (res) – все, що оточує людину, може бути об’єктом речового права і містить в собі певну цінність (створену як природою, так і людиною).

Крім речей виділяли:

Товари – об’єкти, яких в момент продажу може ще й не існувати (майбутній урожай), в той час як речі – те, що є в наявності в даний момент.

Майно – сукупність різних речей, об’єднаних господарським призначенням. Римські юристи вважали майном все, що належало одній особі. Поступово майном вважають сукупність прав і обов’язків власника, тобто воно складалось з активу і пасиву, з вимог і боргів. Це мало особливе значення під час спадкування.

Види речей

Видів речей у римському праві є дуже багато. Але треба пам’ятати, що деякі із класифікацій так і залишилися у римському праві. Проте більшість використовується і сьогодні, зокрема у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. (гл.13 «Речі. Майно»).

Види речей:

речі за їх матерією: res corporales (речі тілесні); res incorporales (речі безтілесні)

Манципні (res mancipi) – які підлягали складній процедурі передачі – манципації (земельні ділянки, худоба, будівлі, раби, земельні сервітути та інші цінні речі, які становили економічну основу римського суспільства); res nec mancipi – усі інші речі.

Рухомі – речі, які можна було пересувати у просторі (раби, худоба); нерухомі

Подільна річ, яка може бути поділена на частини без шкоди для її господарського призначення (вино, молоко, м’ясо); неподільна, яка при поділі на частини втрачає свої властивості і не може служити за своїм початковим призначенням.

Річ індивідуально визначена (species) – якимось чином виділена річ (картина, ваза як витвір мистецтва...); річ наділена родовими ознаками (genus) – її мінова цінність визначена такими параметрами як вага, міра, кількість.

Неспоживні в процесі користування не знищуються або споживаються (зношуються) непомітно (будівлі, земля, знаряддя праці); споживні – згідно з їх призначенням зменшуються або знищуються зовсім.

Головна річ – яка дає назву цілому або така, без якої інша не вживається.

Побічні певним чином залежали від головної речі і підпорядковувалися її юридичному становищу. До побічних речей відносили: частини речі, приналежність, плоди, витрати.

Прості – усі частини яких створюють щось фізично зв’язане і однорідне, створене з єдиного матеріалу. Складні – складаються із штучно з’єднаних різнорідних речей, які мають між собою матеріальний зв’язок і носять загальну назву (корабель). Сукупності роздільних речей матеріально між собою не пов’язані. Сукупність – об’єднана тільки загальною назвою або ім’ям.

Речі в обороті – які були об’єктами приватної власності і об’єктами обороту між окремими особами. Речі, вилучені з обороту, які не могли бути об’єктом приватної власності в силу свого специфічного призначення.

Згідно з римським правом панування над речами могло мати фактичний або правовий характер.

І. Формами фактичного панування були: 1) володіння (possessio) і 2) держання (detentio).

ІІ. Правове панування виражалося у так званих речових правах. До них належали: право власності і права на чужі речі (обмежені речові права) “Речові права на чуже майно” (розділ ІІ книги ІІІ ЦК від 16.01.03 р.).

Вважалося, що володіння складають такі два елементи:

1) об’єктивний (corpus possessionis) – фізичне володіння річчю.

2) суб’єктивний (animus possessionis) – вольовий елемент – особа вважає дану річ своєю.

Якщо річ перебуває у певної особи, але вона не ставиться до неї як до своєї, то це не є володіння (відсутній суб’єктивний елемент), а держання (detentio).

Володіння, яке ґрунтується на праві, є правом власності.

І володілець, і держатель – мали річ фактично, але володілець мав волю володіти річчю від свого імені, не визнаючи над собою влади іншої особи; а держатель має волю володіти від імені іншого.

Держатель міг мати такий захист від чужого імені, тобто через власника (основна відмінність). Володіння від держання відрізняється правовою основою, залежно від того, що є підставою володіння чи держання (чи купівля-продаж чи договір найму).

Види володіння

Критерієм поділу на види було в Римі покладено спосіб набуття володіння:

1) законне (possessio justa);

2) незаконне (possessio injusta).

Види незаконного володіння:

а) незаконне добросовісне ґрунтується на помилковій думці про те, що особа дійсно має право володіти даною річчю (добросовісний володілець не знає, що купив крадену річ);

б) незаконне і недобросовісне. Така особа знає, що не має права володіти річчю (злодій).

Ця різниця в римському праві мала неабияке значення. Добросовісний володілець міг набути за давністю право власності.

У випадку вимоги власника повернути річ недобросовісний володілець відповідав суворіше, ніж добросовісний (останній мав повернути всі наявні плоди на момент пред’явлення позову і одержані прибутки після пред’явлення позобу; а недобросовісний – всі одержані прибутки, а також ті, які міг би одержати, але не одержав.

Захист володіння

Для захисту володіння претор мав встановити факт володіння з одного боку і факт порушення володіння – з другого. Існувала презумпція: “Той, хто володіє річчю, має на неї право”.

Захист володіння відбувався в Римі не лише позовами, а й преторськими інтердиктами[1]. Види інтердиктів (три групи):

І. інтердикти, спрямовані на збереження володіння.

ІІ. інтердикти про поновлення володіння, для повернення втраченого володіння.

ІІІ інтердикти, спрямовані на встановлення нового володіння.

Похідними володільцями вважалися: 1) особи, яким заставляли речі; 2) особа, якій було передано річ до вирішення спору між двома особами про належність речі.

Суб’єктами володіння могли бути особи, які мали свою власну волю. Отже, не були суб’єктами володіння діти до 7 років, божевільні, юридичні особи.

Об’єкт володіння – тільки тілесні речі, не вилучені з обороту.

Набуття володіння залежало від його виду. Так законне володіння набувалося такими ж способами як і право власності.

Незаконне добросовісне володіння набувалося такими ж способами як і право власності, але право власності до набувача не переходило.

Припинення володіння

Відбувалося

1) із фізичною втратою речі corpus (тобто фізичне перебування речі в особи);

2) втратою бажання володіти річчю animus (тобто небажання вважати і відностись до речі як до своєї);

3) загибель речі;

4) вилучення речі з цивільного обороту.

Інститут права власності, зокрема приватної власності – центральний правовий інститут правової системи кожної демократичної правової держави.

Захист права власності

Віндикаційний позов повернення речі з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов – для усунення перешкод, які заважають власникові при здійсненні права власності.

Права на чужі речі

Суттю прав на чужі речі є здійснення обмеженого панування над річчю, яка є власністю іншої особи.

Сервітут – право на чужу тілесну річ. Це право, за яким річ крім свого власника служить ще й іншій особі.

Емфітевзис в класичному праві – тривала (100 і більше років) спадкова оренда.

Суперфіцій – буквально: те, що знаходиться на поверхні землі.

Якщо за емфітевзисом земля передавалася під обробку для виробництва сільськогосподарської продукції, то за суперфіцієм міська земля передавалася під забудову.

Суперфіцій – довгострокове, відчужене, таке, що переходить у спадщину, право користування чужою землею для забудови.

Заставне право у римському праві різновид права на чужі речі. Але це не є правом користування чужою річчю. Заставне право не допускає можливості користуватися її предметом.

Форми застави:

1) фідуціарна застава.

2) ручна застава (pignus).

3) іпотека (hipoteka).

Тема 6. Спадкове право

Спадкове право – це сукупність правових норм, які встановлюють порядок переходу майна, майнових прав і обов’язків померлої особи (спадкодавця) до її спадкоємців.

Спадкове право у Римі належало до майнових прав.

Спадкодавець – особа, яка залишала спадщину.

Спадкоємець (heres) – особа, яка її отримувала.

Спадщина (heredias) – майно померлого як єдине ціле, сукупність усіх прав і обов’язків.

Форми спадкування в Римі

Спадкування у Римі існувало у двох формах: універсальної наступності (hereditas) і сингулярної наступності (legutam).

При універсальній наступності спадкоємець одним актом одержує всю сукупність прав і обов’язків померлого, в тому числі і такі про існування яких він міг до того і не знати.

При сингулярній наступності певна особа у відповідності з волею померлого або за законом одержує лише окремі майнові права чи частки майна померлого. Видами сингулярної наступності є легат і фідеїкаміс.

Підставами для виникнення спадкування був закон (lex) і заповіт (testamentum).

Правила співвідношення двох підстав спадкування (за законом і за заповітом):

1) спадкування за заповітом могло поєднуватися з необхідним спадкуванням;

2) спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем необхідному спадкуванню.

3) якщо призначалося кілька спадкоємців, з яких хтось відмовився від прийняття спадщини, то його частка розподілялася між іншими спадкоємцями за заповітом (так зване "право збільшення").

4) якщо за заповітом передавалась тільки частина майна, то й друга частина переходила до спадкоємців за заповітом, а спадкування за законом відхилялось.

Прийняття спадщини

Спадщина відкривалась у момент смерті спадкодавця. А з відкриттям спадщини для зацікавлених осіб виникало право її набуття.

Умовами, необхідними для прийняття спадщини, були:

1) здатність покликаних спадкоємців прийняти спадщину;

2) виразити певним чином свою волю про це.

Способи вираження волі на прийняття спадщини:

1) заява про бажання прийняти спадщину (усна, письмова) у довільній формі, але при свідках;

2) фактичний вступ в управління спадщиною, тобто вираження своєї волі конкретними діями.

Вступ у спадщину означав, що спадкоємець прийняв на себе все майно, всі обов’язки спадкодавця, тобто прийняв не тільки права, майно, але й обов’язки.

Надзвичайне спадкування

1) спадкування дітей від конкубіни та

2) спадкування того з подружжя, який пережив іншого.

Виконання зобов’язання

Звичайним способом припинення зобов’язання було їх виконання.

Існували також вимоги, які були обов’язковими.

І. Платіж (solutio).

ІІ. Зобов’язання вважається виконаним за умови, що це виконання прийняв сам кредитор.

ІІІ. Виконання має відповідати змісту зобов’язання.

IV. Місце виконання.

V. Час виконання.

Зобов’язання не виконане в обумовлений строк вважалося невиконаним. Виконане, але із запізненням (простроченням) – неналежно виконане.

Наслідком невиконання або неналежного виконання зобов’язання – обов’язок боржника повернути кредиторові заподіяну ним шкоду.

Забезпечення зобов’язань

Правові засоби забезпечення виконання зобов’язань: застава, завдаток, неустойка, інтерцесія.

Види договорів

Строгого права

Доброї совісті

Договори односторонні і двосторонні.

Платні – коли майнову вигоду мають обидві сторони (купівля-продаж).

Безоплатні – тільки одна сторона (безпроцентна позика).

Дискретний – кауза (мета) ясна.

Абстрактний – не чітко виражена мета (causa) при новації.

Формальні – коли законом вказано на конкретні вирази волі (передбачена манципація).

Неформальні – не вказано (консенсуальні, контракти).

Зміст договору

Елементи, які складали зміст договору могли бути: істотні (необхідні); звичайні; випадкові.

І. суттєві (істотні), без яких нема самого договору

ІІ. випадкові елементи договору (з’являються в договорі лише за бажанням обох сторін).

ІІІ. звичайні елементи, без яких договір не втрачав юридичної сили.

Порядок укладення договору

Для укладення договору потрібна пропозиція – оферта з одного боку і – акцепт – прийняти її – з другого.

Консенсуальні контракти

Види консенсуальних контрактів: купівля-продаж, найм, доручення, товариства.

Договір купівлі-продажу – консенсуальний контракт, згідно з яким продавець зобов’язується передати покупцеві у власність якусь річ, товар, а покупець зобов’язується заплатити продавцеві певну грошову суму.

Договір найму: найм речей; найм послуг або робочої сили вільної людини; замовлення (підряд).

Договір найму речей – одна сторона (наймодавець) зобов’язується надати іншій стороні (наймачеві) річ у тимчасове користування, і наймач зобов’язується сплатити за користування річчю певну винагороду, а після закінчення договору передати річ наймодавцеві. Найм плодоносний називається орендою.

Договір найму послуг або робочої сили – консенсуальний контракт, за яким одна особа (найнятий) віддає в розпорядження іншій особі (наймачеві) свою робочу силу, свою працю за певну винагороду.

Договір підряду (або замовлення) – консенсуальний контракт, за яким одна сторона (підрядник) бере на себе зобов’язання виготовити для іншої (замовника) певну річ за грошову винагороду.

Договір доручення, за яким одна особа (довіритель) доручає іншій особі (довіреному) виконання якоїсь справи або цілої низки справ.

Договір товариства – договір, за яким дві або більше осіб погоджувалися спільно брати участь у досягненні якоїсь мети, дозволеної правом, корисної суспільству і самим товаришам, які брали у ньому участь.

Реальні контракти

Види реальних контрактів у Римі: позика, позичка, поклажа, застава.

Позика – реальний контракт, при якому одна сторона (кредитор або позикодавець) передає іншій стороні (боржнику або позикоодержувачу) речі, визначені родовими ознаками (гроші, зерно, вино) у власність із зобов’язанням повернути кредитору в тій же кількості й такого ж роду та якості у встановлений строк або на вимогу.

Позичка – договір про надання речей у безоплатне користування – реальний контракт, за яким одна сторона (позичкодавець) дає іншій стороні (позичкоодержувачу) якусь індивідуально визначену річ у тимчасове і безоплатне користування, зобов’язуючи позичкоодержувача повернути цю ж саму річ позичкодавцю в повній цілості.

Договір поклажі – договір, згідно з яким одна особа (поклажодавець, депонент) передає іншій (поклаженаймачеві, депозитарій) на безоплатне збереження якусь рухому річ з правом повернення за першою вимогою.

Тема 9. Вчення про позов

Процес переходу від приватної розправи до державного суду відбувався поступово і пройшов такі етапи:

І. система регламентації приватної розправи, шляхом встановлення певного порядку застосування насильства до кривдника;

ІІ. система викупів;

ІІІ. передача справи захисту права органам держави.

Досудові способи захисту порушених прав:

1) гарантія, яку дає одна особа іншій, в тому, що вона виконає існуючий обов’язок (гарантія добровільна або примусова);

2) право утримання речі до задоволення власником вимог кредитора;

3) секвестр (заборона; обмеження накладене на користування майном) – передача речі третій особі до вирішення спору між двома сторонами із зобов’язанням віддати її тому, кому вона буде присуджена.

Суди здійснювали правосуддя у судовому процесі.

1. сторони в цивільному процесі – позивач і відповідач

2. позивач – особа, яка звертається з позовом до суду за захистом свого порушеного майнового права.

3. відповідач – особа, до якої пред’явлено позов.

4. позов (actio) – вимога позивача, звернена до суду, про надання захисту порушеному майновому праву.

Стадії римського цивільного процесу: ius та iudicium.

Суди

Спори могли також вирішувати арбітрами, які розглядали спори між сусідами та родичами за місцем знаходження спірного майна. Рішення арбітра ґрунтувалися на власному розсуді.

Рекуператорними судами розглядали спори між римськими громадянами і перегрінами. До його компетенції належало також застосування кримінальних покарань, якщо в ході розгляду цивільного спору було виявлення вчинення злочинних дій.

Суд колегією із 105 чоловік (по 3 чол від кожної триби). Колегія ділилася на секції, де розглядалися справи про право власності, спадкування та ін.

Види процесу

Види (форми) процесу при вирішенні приватно-правових спорів: І. легісакційний; ІІ. формулярний; ІІІ. екстраординарний.

Основні частини преторської формули:

1. призначення судді.

2. формулювання позовної вимоги.

3. виклад підстав.

4. припис судді.

Додаткові частини преторської формули:

1. ексцепція.

2. прескрипція.

Види позовів

Речовий позов. Речові позови поділяють на віндикаційні та негаторні.

Особистий позов.

Також були позови

- строгого права (actio stricti juris).

- позови справедливості (actio bonae tidei).

- позови за аналогією (actio utilis).

- позов з фікцією (actio ficticia).

- позови для поновлення порушеного майнового права.

- штрафні позови.

- позови, спрямовані на відшкодування заподіяних збитків та покарання відповідача.

Позовна давність – строк, протягом якого особа може звернутися за захистом свого порушеного права

Обставини, які переривають перебіг строку позовної давності:

1) у випадку подачі позову;

2) у випадку підтвердження боржником свого боргу.

Із перериванням збігу строку позовної давності він починає текти спочатку.

Зупинка збігу строку позовної давності тільки на деякий час зупиняє її сплив. А після усунення обставин (далі наведених) продовжує спливати. До строку, який збіг до зупинки збігу строку позовної давності, додається новий, який сплив після зупинки. В сумі він не повинен перевищувати загального строку позовної давності.

Обставини, які зупиняють збіг строку позовної давності:

1) воєнні дії

2) епідемія

3) стихійне лихо

4) коли особа неповнолітня і не здатна пред’явити позов.

Наслідком пропуску строку позовної давності є втрата права пред’явити позов. Право існує, але не має захисту з боку держави. Такі зобов’язання називають натуральними.

ПИТАННЯ ДЛЯ МОДУЛЬНОГО КОНРОЛЮ

Тема 1.

Назвіть латинською мовою три системи, які складають римське приватне право.

1. Дайте загальну характеристику ius civile.

2. Дайте загальну характеристику ius gentium.

3. Дайте загальну характеристику ius praetorium.

4. Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як консерватизм і прогресивність.

5. Поясніть зміст таких характерних рис римського приватного права як індивідуалізм та універсальний характер.

6. Які два правові інститути були особливо досконало розроблені в римському приватному праві?

7. Дайте загальну характеристику етапів рецепції римського приватного права.

8. В чому полягає рецепція римського приватного права?

9. Причини рецепції римського приватного права.

10. Які Ви знаєте критерії для поділу римського права на приватне і публічне?

11. Який критерій для поділу римського права на приватне і публічне запропонував римський юрист Ульпіан?

12. Що є предметом римського приватного права?

13. Чому римське приватне право називають системою позовів.

14. Характерні риси римського приватного права.

15. Предмет курсу римського приватного права.

16. Назвіть послідовно теми курсу.

17. Походження і загальна характеристика ius praetorium.

18. Які правові категорії римського приватного права використовуються в сучасному українському праві.

19. Назвіть види рецепції.

20. Назвіть форми рецепції.

21. Які структурні елементи інституційної системи РПП?

22. В чому суть рецепції римського права на першому її етапі?

23. В чому суть рецепції римського права на другому етапі її розвитку?

24. В чому суть рецепції римського права на третьому етапі її розвитку?

Тема 2.

1. Назвіть джерела пізнання римського приватного права.

2. Назвіть джерела (форми) права у Римі.

3. Дайте визначення звичаю.

4. Дайте визначення звичаєвого права.

5. Чим відрізняється звичай від звичаєвого права?

6. Що таке преторський едикт?

7. Назвіть види імператорських конституцій.

8. Що таке senatus consulta?

9. Головний зміст закону “Про цитування юристів”.

10. Твори кого з римських юристів могли бути покладені в основу судового рішення?

11. Назвіть форми діяльності римських юристів.

12. Що таке aequitas в римському праві?

13. Назвіть два види шкіл, у яких навчали праву в Римі.

14. Назвіть кодифікації римського права.

15. Назвіть кодифікації імператорських конституцій.

16. Назвіть джерела римського права в технічному розумінні.

17. Причини кодифікації Юстиніана.

18. Які збірники складають кодифікацію Юстиніана?

19. Значення кодифікації Юстиніана.

20. Які органи державної влади в різні періоди розвитку Риму мали повноваження видавати закони?

21. Як латинською мовою позначається “закон”?

Тема 3.

1. Способи набуття римського громадянства.

2. Дві основні групи прав, які складають правоздатність у сфері цивільно-правових відносин.

3. Способи втрати римського громадянства.

4. Які Ви знаєте способи виникнення рабства?

5. Що таке рабський пекулій?

6. Назвіть способи припинення рабства.

7. Чи були раби суб’єктами права?

8. Поняття особи, суб’єкта права в Римі.

9. Термін, яким в Римі позначали суб’єкт права.

10. Види суб’єктів права.

11. Якими трьома станами визначалася правоздатність в Римі?

12. На які категорії поділялося римське населення за станом свободи?

13. На які категорії поділялося римське населення за станом громадянства?

14. На які категорії поділялося римське населення за сімейним станом?

15. Хто такий pater familias?

16. Коли виникає правоздатність?

17. Як визначали момент народження римські юристи?

18. Коли припинялася правоздатність?

19. Які фактори складають повну правоздатність?

20. Які складові правосуб’єктності?

21. Що таке дієздатність?

22. Фактори, які впливають на дієздатність.

23. На які три групи поділялися недієздатні громадяни за віком?

24. Які особи вважалися недієздатними?

25. Які особи вважалися обмеженими в дієздатності?

26. В якому віці наставало повноліття в Римі?

27. Скільки осіб достатньо для утворення юридичної особи?

28. Чи були наділені дієздатністю юридичні особи в Римі?

29. Назвіть підстави припинення юридичної особи в Римі.

Тема 4.

1. Кого в Римі об’єднувала сім’я під владою pater familias?

2. Яких осіб об’єднувало поняття “сім’я”?

3. Яким було становище дружини в давній римській сім’ї?

4. Хто такі агнати?

5. Яких осіб об’єднує когнатична спорідненість?

6. Хто такі неповнорідні брати і сестри?

7. Хто такі єдиноутробні брати і сестри?

8. Види законного шлюбу в Римі.

9. Хто із римських юристів дав визначення шлюбу?

10. За якою ознакою розрізняють шлюби cum manu i sine manu?

11. Поняття конкубінату.

12. Назвіть умови укладення шлюбу в Римі.

13. Шлюбний вік для осіб жіночої статі.

14. Шлюбний вік для осіб чоловічої статі.

15. Тривалість траурного року в Римі.

16. Назвіть способи укладення шлюбу.

17. Коротко охарактеризуйте usus як спосіб укладення шлюбу в Римі.

18. Назвіть випадки припинення шлюбу.

19. Сформулюйте презумпцію батьківства.

20. Чим відрізняється усиновлення від узаконення?

Тема 5.

1. Назвіть види речей у римському праві.

2. Види прав на речі.

3. Назвіть елементи права власності.

4. Назвіть елементи, які складають поняття володіння.

5. За якими основними ознаками володіння відрізняється від держання?

6. Види володіння.

7. Який критерій було обрано для поділу володіння на види?

8. Для чого встановлювалося добросовісне володіння?

9. Які ви знаєте позови власника?

10. Яке значення мало виділення похідних володільців в окрему категорію?

11. Які речі могли бути об’єктами володіння в Римі?

12. Назвіть випадки припинення володіння.

13. Назвіть підстави виникнення спільної власності.

14. Назвіть види права власності в Римі.

15. Умови набуття права власності за давністю володіння.

16. Сформулюйте суть віндикаційного позову.

17. Сформулюйте суть негаторного позову.

18. Види прав на чужі речі.

19. Що таке емфітевзис?

20. Що таке суперфіцій?

21. Поняття речі.

22. Що таке сервітут?

23. Назвіть інститути, які складають речове право.

24. Що таке об’єктивний елемент володіння?

25. Що таке суб’єктивний елемент володіння?

Тема 6.

1. Назвіть розповсюджені форми спадкування в Римі.

2. Підстави виникнення спадкування в Римі.

3. Продовжіть речення: “спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем…”

4. З якого моменту відкривається спадщина?

5. З якого часу виникає право набуття спадщини?

6. Поняття заповіту (testamentum).

7. Умови дійсності заповіту.

8. Випадки визнання заповіту недійсним.

9. Що означає термін “виморочена спадщина”?

10. Коли спадщина ставала вимороченою?

11. Назвіть принципи римського спадкового права.

12. Що означає принцип наступності спадкування?

13. Що означає принцип універсальності спадкування?

14. Чим обмежений принцип свободи заповіту?

15. Що означає поняття необхідного спадкування?

16. Хто такі необхідні спадкоємці?

17. Як визначали розмір обов’язкової частки центумвіральні суди?

18. Як визначається розмір обов’язкової частки за законодавством Юстиніана?

19. Що означає поняття “законна частка спадкового майна”?

20. Що означає поняття “обов’язкова частка спадкового майна”?

21. Поняття легату.

22. Що таке фідеїкоміс?

23. Хто мав право призначати легат?

24. Поняття спадкування.

25. Поняття спадкового права в Римі.

26. Що таке спадщина (heredias)?

27. Хто такий спадкоємець?

28. У чому міг виражатися фактичний вступ у права спадкоємця.

29. У яких формах міг виражатися вступ у спадкоємство?

30. Які особи мали право надзвичайного спадкування.

31. Умови, необхідні для прийняття спадщини?

Тема 7.

1. Зміст зобов’язання.

2. Сторони зобов’язання.

3. Що є предметом зобов’язання?

4. Які зобов’язання називаються односторонніми?

5. Які зобов’язання називаються двосторонніми?

6. Які зобов’язання називаються сіналагматичними?

7. Назвіть критерії використані для поділу зобов’язань на види.

8. На які види поділяються зобов’язання за підставами їх виникнення*

9. Назвіть підстави виникнення зобов’язань.

10. Поясніть різницю між дольовими і солідарними зобов’язаннями.

11. Що таке цесія у зобов’язальному праві?

12. Назвіть вимоги, яких треба було дотриматися, щоб зобов’язання вважалося виконаним.

13. Як латинською мовою позначають зобов’язання?

14. Які зобов’язання називають натуральними?

15. Які зобов’язання називають альтернативними?

16. Які зобов’язання називають родовими?

17. Які зобов’язання називають видовими?

18. Які зобов’язання називають дольовими?

19. Які зобов’язання називають солідарними?

20. Що таке юридичний факт?

21. Що означає особиста відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання?

Тема 8.

1. Який критерій покладено в основу класифікації договорів, що складають систему контрактів?

2. Дайте поняття пакту.

3. Дайте поняття контракту.

4. Як називаєтться п’ята група договорів, що доповнює відому систему контрактів у римському приватному праві?

5. Поясніть зміст права евікції.

6. Назвіть найпоширеніші види безіменних договорів.

7. Поняття договору (contractus).

8. Загальна назва сторін в договорі.

9. Коли виникають зобов’язання при укладенні вербального контракту?

10. Коли виникають зобов’язання при укладенні літерального контракту?

11. Коли виникають зобов’язання при укладенні реального контракту?

12. Коли виникають зобов’язання при укладенні консенсуального контракту?

13. Умови дійсності договору в римському приватному праві.

14. Які елементи складають зміст договору?

15. Які елементи договору є суттєвими?

16. Які елементи договору є звичайними?

17. Які елементи договору є випадковими?

18. Що означає оферта при укладенні договору?

19. Що означає акцепт при укладенні договору?

20. За якою основною ознакою пакти відрізняють від контрактів?

21. Як латинською мовою позначається договір?

22. Хто такі контрагенти?

23. Які договори називаються договорами старого права?

24. Види договорів.

25. Договір позики – це реальний контракт, за яким…

26. Договір позички – це реальний контракт, за яким…

27. Договір купівлі – продажу – це контракт, за яким…

28. Договір найму – це контракт, за яким…

29. Договір найму послуг – це консенсуальний контракт, за яким…

30. Договір підряду – це консенсуальний контракт, за яким…

31. Договір доручення – це консенсуальний контракт, за яким…

32. Договір товариства – це консенсуальний контракт, за яким…

Тема 9.

1. Назвіть досудові способи захисту порушених прав.

2. Поняття позову у Римі.

3. Як називають сторони цивільного процесу?

4. Назвіть дві стадії римського цивільного процесу.

5. Види процесу в римському приватному праві.

6. Назвіть стадії легісакційного процесу.

7. Назвіть стадії формулярного процесу.

8. Назвіть основні частини преторської формули.

9. Назвіть додаткові частини преторської формули.

10. Назвіть основні риси, які відрізняють екстра ординарний процес від двох попередніх.

11. Чи підлягало оскарженню рішення винесене в легісакційному процесі?

12. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у формулярному процесі?

13. Чи підлягало оскарженню рішення винесене у екстраординарному процесі?

14. Назвіть види представників у суді.

15. Назвіть засоби преторського захисту порушених прав.

16. Що таке реституція у римському приватному праві?

17. Умови застосування реституції.

18. Види позовів.

19. Що таке віндикація у римському приватному праві?

20. Що таке позовна давність?

21. Правові наслідки пропуску строку позовної давності.

КАЗУСИ – ЗАДАЧІ

Особи (Суб’єкти права)

Громадяни Q., C. та G. вирішили створити спілку пекарів. Вкажіть вимогу, якої слід дотриматися за законом Юлія про колегії (Lex Iulia de collegiis), щоб створити таке об’єднання?

1) одержати дозвіл претора

2) одержати дозвіл народних зборів

3) одержати дозвіл сенату

4) колегія повинна бути визнана імператором

5) дозвіл не потрібний

Яким вимогам за преторським едиктом повинна була відповідати організація спілки для розробки срібних родовищ для створення об’єднання?

1) дієздатність

2) спільні інтереси

3) правоздатність

4) представник

5) керівник-управлінець

Громадянин С. призначив заповідальний відпис (легат) на користь колегії. За яких умов легат буде визнано дійсним?

1) якщо колегія має дозвіл на створення такого об’єднання

2) якщо колегія не має дозволу на створення такого об’єднання

3) якщо буде згода загальних зборів колегії

4) якщо колегія має дієздатність

5) якщо буде згода 2/3 загальних зборів об’єднання на прийняття легату

Назвіть вимоги, яким за преторським едиктом повинна відповідати організація спілки для розробки срібних родовищ для створення такого об’єднання.

1) спільне майно

2) спільні інтереси

3) керівник-управлінець

4) дієздатність

5) правоздатність

Вимоги, яким за преторським едиктом повинна відповідати організація спілки для розробки срібних родовищ для створення об’єднання

1) дієздатність

2) спільні інтереси

3) спільна скарбниця

4) правоздатність

5) керівник-управлінець

1) якщо колегія володіє дієздатністю

2) якщо колегія не має дозволу на створення такого об’єднання

3) якщо буде згода загальних зборів колегії

4) якщо заповідальний відпис (легат) буде зроблено кожному членові зокрема

5) якщо буде згода 2/3 загальних зборів об’єднання на прийняття легату

В якому порядку і якими органами вирішувався спір між орендарем земельної ділянки, яка була власністю держави та представником власника за давнім римським правом?

1) цивільним судом (legis actio)

2) в адміністративному порядку

3) в апеляційному провадженні претором

4) кримінальним судом

5) в судовому порядку суддею однооособово

Міська община (муніципія) міста Т., в особі свого представника, уклала договір з римським громадянином Q. Громадянин Q. порушив умови договору. Як вирішувався такий спір за преторським правом?

1) адміністративним судом

2) преторськими засобами

3) кримінальним судом

4) цивільним судом

5) міським судом

Вкажіть якими органами і в якому порядку вирішувався спір між орендарем земельної ділянки, яка була власністю держави та представником власника за давнім римським правом?

1) цивільним судом (legis actio)

2) в апеляційному провадженні претором

3) справа вирішувалася в адміністративному порядку претором або іншим магістратом

4) кримінальним судом

5) справа вирішувалася в судовому порядку суддею одноособово

Речове право

Р. виграв процес за віндикаційним позовом проти незаконного недобросовісного володільця G. Що буде присуджено за цим позовом?

1) річ не буде повернута Р.

2) G. поверне власникові плоди наявні в натурі

3) G. поверне витрати, зроблені на річ

4) річ залишиться за G., але він поверне її вартість власникові

5) G. поверне власникові необхідні витрати

1) повернути прибутки, які одержав від речі за час володіння

2) повернути необхідні витрати власникові

3) повернути витрати власникові

4) повернути корисні витрати власникові

5) річ залишиться у G., але він заплатить власникові вартість речі

Р. звернувся до суду з позовом про витребування речі від незаконного володільця О. Про який позов тут йдеться?

1) особистий

2) речовий

3) преторський

4) штрафний

5) квіритський

Р. звернувся до суду з позовом проти А. про усунення перешкод в користуванні власною земельною ділянкою. Про який позов тут йдеться?

1) особистий

2) майновий

3) штрафний

4) негаторний

5) віндикаційний

Р. виграв процес за віндикаційним позовом проти незаконного добросовісного володільця G.Що буде присуджено за цим позовом?

1) річ залишити за G., і він заплатить її вартість

2) G. поверне вартість спожитих плодів

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне власникові Р. прибутки від речі, які він одержав після пред’явлення позову

5) G. поверне прибутки, яких не одержав, але міг би одержати, якби був більш господарним

1) річ залишиться за G., але він заплатить її вартість власникові

2) G.поверне необхідні витрати власникові

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне власникові Р. прибутки від речі, які він одержав за весь час володіння річчю

5) G. поверне корисні витрати власникові

1) річ буде повернута власникові

2) G. поверне власникові корисні витрати

3) G. поверне витрати, зроблені на річ

4) річ залишиться за G., але він поверне її вартість власникові

5) G. поверне власникові необхідні витрати

1) річ не буде повернута Р.

2) G. поверне власникові необхідні витрати

3) G. поверне витрати, зроблені на річ

4) річ залишиться за G., але він поверне її вартість власникові

5) G. поверне власникові вартість спожитих плодів

1) повернути необхідні витрати власникові

2) повернути річ власникові

3) повернути витрати власникові

4) повернути корисні витрати власникові

5) річ залишиться у G., але він заплатить власникові вартість речі

1) повернути необхідні витрати власникові

2) повернути корисні витрати власникові

3) повернути витрати власникові

4) повернути вартість прибутків, яких не одержав, але міг би одержати

5) річ залишиться у G., але він заплатить власникові вартість речі

1) особистий

2) речовий

3) фікційний

4) Публіціанський

5) віндикаційний

Р. виграв процес за віндикаційним позовом проти незаконного добросовісного володіння G.Що буде присуджено за цим позовом?

1) річ залишиться за G. і він заплатить її вартість

2) річ буде повернута Р.

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне власникові корисні витрати

5) G. поверне прибутки, яких не одержав, але міг би одержати, якби був більш господарним

1) річ залишиться за G. і він заплатить її вартість

2) G. поверне прибутки, який не одержав, але міг би одержати

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне вартість спожитих плодів

5) G. поверне плоди від речі, які є наявні в натурі

1) річ залишиться за G., але він заплатить її вартість власникові

2) річ буде повернута власникові

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне Р. корисні витрати

5) G. поверне Р. необхідні витрати

1) річ залишиться за G., але він заплатить її вартість власникові

2) G. поверне Р. витрати розкоші

3) G. поверне Р. витрати, зроблені на річ

4) G. поверне Р. корисні витрати

5) G. поверне власникові плоди від речі, наявні в натурі, а також вартість спожитих плодів

Р. подарував коня своєму синові О. Кінь втік. Через деякий час О. побачив свого коня у Q. О. звернувся за захистом свого права власності проти незаконного володільця. Що слід буде довести О. у суді?

1) відсутність права власності у Q.

2) своє право власності на коня

3) право держання коня

4) право володіння Р. на коня

5) сервітутне право на коня

1) відсутність права власності у Q.

2) своє право власності на коня та право власності Р. на коня

3) право держання коня

4) право володіння Р. на коня

5) сервітутне право на коня

Спадкове право

Т. зробив заповідальний відпис (легат) на користь С., а потім склав заповіт, у якому спадкоємцем призначив G. Якими будуть правові наслідки?

1) G. одержить майнові вигоди за відписом

2) G. буде спадкувати за заповітом

3) заповідальний відпис вважатиметься недійсним

4) заповідальний відпис матиме юридичну силу

5) заповідальний відпис перейде до G.

Т. розпорядився, щоби у випадку, якщо G. не стане його спадкоємцем, ним став, одержавши свободу, раб. А потім склав заповіт на користь А. Якими будуть правові наслідки?

1) раб успадкує майно, якщо G. не прийме спадщину

2) раб успадкує майно, якщо G. відмовиться прийняти спадщину

3) розпорядження Т. набуде юридичної сили

4) розпорядження Т. не матиме юридичної сили

5) G. стане спадкоємцем за заповітом

Т. оголосив про позбавлення спадщини своїх дітей, а потім склав заповіт на користь G. Якими будуть правові наслідки?

1) G. буде спадкоємцем по цій спадщині

2) G. буде спадкоємцем за заповітом

3) заповіт набуде юридичної сили

4) діти зможуть оспорити в суді позбавлення їх спадщини

5) розпорядження Т. буде визнане недійсним

У період за Юстиніана Т. склав заповіт, у якому спадкоємцем призначив G., зазначивши, що позбавляє спадщини своїх дітей, не назвавши їх. Якими будуть правові наслідки?

1) заповіт буде визнано недійсним

2) відбуватиметься спадкування за заповітом

3) сини не спадкуватимуть за заповітом

4) дочки не спадкуватимуть за заповітом

5) G. буде спадкоємцем

1) відбуватиметься спадкування за законом

2) відбуватиметься спадкування за заповітом

3) сини не спадкуватимуть за заповітом

4) дочки не спадкуватимуть за заповітом

5) G. буде спадкоємцем

Т. склав заповіт, у якому спадкоємцем призначив G., зазначивши, що позбавляє спадщини своїх дітей, назвавши їх поіменно, але не вказавши причини відмови. Якими будуть правові наслідки?

1) відбуватиметься спадкування за заповітом

2) заповіт буде визнано недійсним

3) сини не спадкуватимуть за заповітом

4) дочки не спадкуватимуть за заповітом

5) G. буде визнаний спадкоємцем

1) відбуватиметься спадкування за заповітом

2) відбуватиметься спадкування за законом

3) сини не спадкуватимуть за заповітом

4) дочки не спадкуватимуть за заповітом

5) G. буде визнаний спадкоємцем

Зобов’язальне право

Угода між кредитором Q. та боржником С. була укладена під впливом обману з боку Q. Якими засобами претор зможе захистити інтереси С.?

1) за допомогою ексцепції

2) за допомогою віндикації

3) за допомогою негаторного позову

4) за допомогою реституції

5) за допомогою манципації

К. вирішив подарувати своєму товаришеві Q. коней та візок, вартість яких за часів Юстиніана становила 650 солідів. Яких вимог належить дотриматися дарувальникові?

1) провести процедуру манципації

2) запросити свідків

3) заявити про це в суді

4) проголосити неформальну обіцянку

5) занести запис в реєстр

Римський громадянин Q. був свідком при укладенні договору купівлі-продажу будинку між громадянином С. та громадянином О. влітку 449 р. до н.е. Згодом громадянин Q. відмовив у своєму свідченні. Якими будуть правові наслідки його відмови?

1) договір між О. та С. буде визнаний недійсним

2) договір між О. та С. буде визнаний фіктивним

3) громадянин Q. не виступатиме більше свідком в таких справах

4) громадянин Q. не зможе укладати угоди

5) громадянин Q. буде обмежений у дієздатності

До якого типу контрактів належить договір, який набуває юридичної сили з моменту передачі речі?

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

До якого типу контрактів належить договір, який набуває юридичної сили з моменту досягнення згоди між сторонами?

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

До якого типу контрактів належить договір, зобов’язання по якому виникають із проголошенням визначеної словесної формули?

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

До якого типу контрактів належить договір, зобов’язання по якому виникають із укладенням його у визначеній письмовій формі?

1) вербальний

2) літеральний

3) безіменний

4) консенсуальний

5) реальний

С. обіцяв позичити К. 1000 асів. Але на другий день відмовився це зробити. Якою буде відповідальність С.?

1) відшкодувати збитки

2) надати обіцяну суму в подвійному розмірі

3) штраф

4) не нестиме відповідальності

5) відповідатиме в кримінальному порядку

G. обіцяв взяти цінності L. на зберігання, але згодом відмовився. Якою буде відповідальність G.?

1) відшкодувати збитки

2) штраф

3) не нестиме відповідальності

4) відповідатиме в адміністративному порядку

5) відповідатиме в кримінальному порядку

С. обіцяв позичити К. 1000 асів. Що треба зробити, щоб між ними виникли зобов’язання?

1) або провести стипуляцію

2) або провести манципацію

3) або провести реституцію

4) або передати гроші

5) або передати речі

G. обіцяв взяти цінності L. на зберігання. Що слід зробити, щоб між ними виникли зобов’язання?

1) або провести стипуляцію

2) або провести манципацію

3) або провести реституцію

4) або передати цінності

5) або передати документи

Р. передав свого раба Теренція в обмін на раба іншого господаря Q. – Цинія. До якого типу договорів належить така угода?

1) консенсуальні

2) літеральні

3) безіменні

4) pacta vestita

5) вербальні

Р. дав свого кращого коня, щоб Q. відпустив свого раба. До якого типу договорів належить угода?

1) консенсуальні

2) літеральні

3) безіменні

4) pacta vestita

5) вербальні

Р. відпустив свого раба Цинія з тим, щоб Q. дав йому свого осла. До якого типу договорів належить ця угода?

1) консенсуальні

2) літеральні

3) безіменні

4) pacta vestita

5) вербальні

Р. відпустив свого раба Стиха з тим, щоб Q. відпустив свого. До якого типу договорів належить угода?

1) консенсуальні

2) літеральні

3) безіменні

4) pacta vestita

5) вербальні

Q. придбав на ринку коня у R. Згодом у тварини виявились недоліки, про які не повідомив продавець. Якими будуть правові наслідки?

1) розірвання договору

2) повернення речі

3) відшкодування збитків

4) продавець не нестиме відповідальності

5) продавець нестиме відповідальність залежно від виду вини

1) розірвання договору і повернення речі

2) відшкодування збитків

3) зменшення купівельної ціни

4) продавець не нестиме відповідальності

5) продавець нестиме відповідальність залежно від виду вини

К. придбав коня у М. за договором купівлі-продажу без процедури манципації у Р. Згодом з’явився власник коня – Q. і відібрав його у К. за віндикаційним позовом. Якими будуть правові наслідки евікції коня?

1) розірвання договору між К. та Р.

2) повернення речі К.

3) відшкодування збитків покупцеві у подвійному розмірі

4) продавець нестиме відповідальність залежно від виду вини

5) зменшення купівельної ціни

Що слід було довести при вирішенні питання про юридичну силу договору?

1) наявність угоди між сторонами

2) відповідність форми угоди

3) відповідність форми угоди природному праву

4) тип угоди

5) прояв волі сторін

К. та Л. уклали між собою договір. Л. звернувся за захистом, вказуючи, що К. порушив свої зобов’язання за договором. Які питання вирішуватимуться при розгляді даного спору?

1) відповідність угоди природному праву

2) наявність угоди між сторонами

3) вираз волі сторін

4) тип угоди

5) яким позовом належить захищати порушені права та інтереси

Q. навмисно пошкодив коня, господарем якого був S. Якою буде відповідальність Q. за законодавством Юстиніана в разі, якщо він ще й заперечував проти позову S.?

1) відповідатиме шляхом простого відшкодування збитків

2) повинен відшкодувати вищу ціну, яку кінь мав протягом останнього місяця

3) повинен відшкодувати вищу ціну, яку кінь мав протягом останнього року

4) нестиме відповідальність в подвійному розмірі

5) звільняється від відповідальності

Q. не проявив належної турботи до худоби господаря S., в результаті чого вона була пошкоджена. Якою буде відповідальність Q. за законодавством Юстиніана?

1) відповідатиме шляхом простого відшкодування збитків

2) повинен відшкодувати вищу ціну, яку худоба мала протягом останнього місяця

3) повинен відшкодувати вищу ціну, яку худоба мала протягом останнього року

4) нестиме відповідальність в подвійному розмірі

5) звільняється від відповідальності

Вчення про позов

Спір між кредитором М. та боржником Н. розглядався у легісакційному процесі. У рішенні по справі зазначалося про накладення стягнення у вигляді екзекуції (покарання, виконання) на Н. Про який вид екзекуції йшла мова?

1) тілесне покарання

2) особиста екзекуція

3) універсальна екзекуція

4) реальна екзекуція

5) адміністративне стягнення

Яким є характер відносин між кредитором Q. та боржником С. згідно із Законами ХІІ Таблиць?

1) майновий зв’язок

2) правовий зв’язок

3) реальний зв’язок

4) сімейний зв’язок

5) економічний зв’язок

Спір між G. та С. розглядався у формулярному процесі. У рішенні зазначалося про накладення екзекуції (покарання, виконання) на G. Про який вид екзекуції йшла мова?

1) тілесне покарання

2) особиста екзекуція

3) кримінальна екзекуція

4) реальна екзекуція

5) адміністративне стягнення

Вирішивши спір між кредитором М. та боржником Н., суд постановив своїм рішенням накласти стягнення на Н. у вигляді екзекуції. Про яку саме екзекуцію могла йти мова при вирішенні справи за преторським правом?

1) універсальна екзекуція

2) тілесне покарання

3) сингулярна екзекуція

4) особиста екзекуція

5) адміністративне стягнення

У рішенні суду по спору між кредитором М. та боржником Н. зазначалося про накладення стягнення на Н. у вигляді екзекуції. Про який вид екзекуції могла йти мова за преторським правом?

1) особиста екзекуція

2) тілесне покарання

3) реальна спеціальна екзекуція

4) адміністративне стягнення

5) стягнення вартості спірного майна в подвійному розмірі

Яким є характер відносин між кредитором Q. та боржником С. згідно із Законами ХІІ Таблиць?

1) майновий зв’язок

2) суспільний зв’язок

3) реальний зв’язок

4) особистий зв’язок

5) економічний зв’язок

1) універсальна екзекуція

2) тілесне покарання

3) відшкодування шкоди

4) особиста екзекуція

5) адміністративне стягнення

1) особиста екзекуція

2) реальна універсальна екзекуція

3) відшкодування збитків

4) адміністративне стягнення

5) стягнення вартості спірного майна в подвійному розмірі

Р. пред’явив позов про стягнення з Q. за винесеним рішенням. В той же час Q. пред’явив позов про визнання рішення нікчемним, однак не зміг це довести. Якими будуть правові наслідки?

1) рішення буде визнане недійсним

2) Q. нестиме стягнення за даною справою у подвійному розмірі

3) Q. нестиме стягнення за даною справою у чотириратному розмірі

4) Q. не нестиме відповідальності

5) рішення буде визнане таким, що втратило юридичну силу

Суддя Р. в інтересах відповідача Q. виніс несправедливе рішення. Позивач по справі М. зазнав збитків і був визнаний потерпілим від несправедливого рішення. Якими будуть наслідки таких дій судді?

1) відповідач нестиме відповідальність в подвійному розмірі

2) рішення буде розглядатися як справедливо винесене

3) на суддю буде покладено штраф

4) суддя відшкодовуватиме завдані збитки

5) суддя не нестиме відповідальності за заздалегідь несправедливе рішення

Спір про право власності між позивачем Q. та відповідачем Р. розглядається в цивільному процесі. Про який вид позову йдеться?

1) позов особистий

2) позов речовий

3) позов фікційний

4) позов про поновлення порушеного майнового права

5) преторський позов

Спір про право проходу і прогону худоби між позивачем Q. та відповідачем Р. розглядається в цивільному процесі. Про який вид позову йдеться?

1) позов особистий

2) позов речовий

3) позов фікційний

4) позов про поновлення порушеного майнового права

5) преторський позов

Р. винен 100 асів Q. Який вид позову буде використано при захисті інтересівQ.?

1) позов особистий

2) позов речовий

3) позов фікційний

4) позов про поновлення порушеного майнового права

5) преторський позов

Яким є характер відносин між кредитором Q. та боржником С. згідно із Законами ХІІ Таблиць?

1) майновий зв’язок

2) політичний зв’язок

3) реальний зв’язок

4) особистий зв’язок

5) економічний зв’язок

1) сингулярна екзекуція

2) тілесне покарання

3) особиста екзекуція

4) спеціальна екзекуція

5) адміністративне стягнення

1) особиста екзекуція

2) реальна універсальна екзекуція

3) тілесне покарання

4) адміністративне стягнення

5)стягнення вартості спірного майна в подвійному розмірі

* Едикт – dici (говорю) – програмний документ, який оприлюднювали за 24 дні до виборів.

[1] Інтердикт – один із засобів преторського захисту – наказ про заборону здійснення певних дій.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Предмет і система курсу римського приватного права

1. Періодизації історії розвитку римського права і держави.

2. Етапи розвитку римського приватного права. Ius civile. Ius gentium. Ius praetorium.

3. Критерії поділу римського права на приватне і публічне.

4. Характеристика римського приватного права. Причини рецепції римського права.

Тема 2. Джерела римського права

1. Види джерел римського права.

3. Звичаї та звичаєве право. Закони XII таблиць.

5. Імператорські Конституції ти їх види. Кодифікація імператорських конституцій.

6. Преторський едикт та його кодифікація.

7. Діяльність римських юристів як джерело права у Римі.

А) форми діяльності римських юристів;

Б) наукова розробка права часів республіки;

В роль етичних цінностей у діяльності римських юристів;

Г) законодавчі акти, які врегульовували питання використання правових позицій римських юристів.

8. Кодифікації римського права. Кодифікація Юстиніа-
на – завершальний етап систематизації римського права.

Тема 3. Особи (Суб’єкти права)

2. Поділ людей у Римі та їх правове становище. Джерела рабства і способи припинення рабства. Рабський пекулій.

4. Дієздатність. Фактори, які впливали на дієздатність у Римі.

5. Опіка і піклування у римському приватному праві.

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 511; Нарушение авторского права страницы