ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АФЕРЕНТНУ ШЕРВАЦІЮ

До лікарських препаратів, які впливають на аферентну інервацію, відносяться речовини, які підвищують або знижують збудливість та провідність аферентних нервових провідників і закінчень, а також які захи­щають рецептори від подразнення.

___________ Класифікація та препарати_____________

-107-

Механізм дії

Засоби, що впливають на аферентну інервацію,

обволікають аферентні нервові закінчення, так як утворюють у воді колоїдні розчини (фосфалюгель, вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол), гідроокис алюмінію, альмагель, алюмаг, маалокс, анацид, ентерос-гель);

нейтралізують вільну НС1 шлункового соку (фосфалюгель, гідроокис алюмінію, альмагель, алюмаг, маалокс, магнію оксид, анацид);

викликають осадження білків з утворенням альбумінатів, які у вигля­ді плівки покривають поверхню шкіри чи слизової оболонки (вісмуту суб-цитрат колоїдний (де-нол), вікаїр, вікалін), що знижує подразнюючу дію на аферентні нервові закінчення слизової оболонки ШКТ;

адсорбують хімічні речовини на своїй поверхні (фосфалюгель, маа­локс, алюмаг, анацид, адсорбуючі засоби).

Нанесення мазі, що містить метилсаліцилат (бен-гей), на уражені артритом суглоби, призводить до значного зменшення напруження периар-тикулярних м'язів. Зменшення вираженості спазму м'язів та болю зумов­лено також зігрівальним ефектом. Місцеве застосування препарату збільшує кровоток у тканинах внаслідок розширення капілярів, сприяє ви­веденню з них біологічно активних речовин з подразнювальною дією (мо­лочна кислота), зменшенню вираженості спазму м'язів та збільшенню об'єму рухів у суглобах.

Ефірні олії подразнюють закінчення аферентних нервів, рефлектор­но розширюють артеріоли та капіляри.

Гіркоти подразнюють смакові рецептори, рефлекторно збільшують секрецію шлункового соку.

Фармакодинаміка

Для препаратів цієї групи характерні:

- обволікаючий ефект (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол), фосфалю­гель, альмагель, алюмаг, маалокс, анацид, ентеросгель);

- адсорбуючий (фосфалюгель, маалокс, анацид, адсорбівні засоби);

- в'яжучий (засоби рослинного походження, вікаїр, ксероформ, ацетат свинцю);

- слабкий протизапальний (лист шавлії, квіти ромашки, трава череди, ро-мазулан, вікалін, лист евкалипта, еспол);

- протизапальний (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол)); антацидний (всі солі металів, крім гідроокису алюмінію та анациду; ак­тивоване вугілля, карболонг);

- потогінний (квіти ромашки);

- гастропротекторний, антибактеріальний (вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол));

- місцевоподразнюючий, відволікаючий ефекти (меновазин, насіння гірчиці, еспол, бен-гей);

анальгезуючий (м'ята перцева, еспол, бен-гей);

- спазмолітичний (валідол, вікалін, вікаїр, м'ята перцева); седативний (всі ефірні олії);

- антисептичний (насіння гірчиці, лист евкаліпта, еспол);

- гіркоти підвищують апетит, покращують травлення.

- 108-

Показання до застосування та взаємозамінність

Препарати, що впливають на аферентну інервацію можуть викори стовуватися для зовнішнього та внутрішнього застосування.

Зовнішньо:

опіки, пролежні, виразки, попрілості, запальні дерматози (всі засоби рослинного походження, крім ромазулану, препаратів гірчиці, есполу);

запальні захворювання зіву, гінгівіти, стоматити (всі засоби рослин­ного походження, крім трави череди, супліддя вільхи);

невралгії (меновазин, м'ята перцева, еспол);

розтягнення м'язів, вивихи, переломи, гострий артрит, міозит, резма-тизм, радикуліт (еспол);

захворювання органів дихання (всі ефірні олії, крім валідолу та м'яти перцевої").

артралгії, міалгії запального генезу, скугість у суглобах, біль у попе­реково-крижовому відділі хребта, спричиненого розтягненням, забезпечен­ня комфортності тренування, усування м'язової напруги перед та після спортивних змагань (бен-гей).

Внутрішньо:

коліти, ентерити, гастрити, виразкова хвороба (трава звіробою, квіти ромашки, танін, ромазулан, всі солі металів, крім ксероформу та ацетату свинцю);

отруєння алкалоїдами (танін, адсорбівні засоби, крім ентеросгелю);

харчові отруєння (фосфашогель, всі адсорбівні засоби);

гіперфосфатемія (анацид);

стенокардія, та як заспокійливе (валідол);

порушення апетиту, гастрити зі зниженою кислотністю (всі гіркоти).

Спеціальні сорбенти використовують для видалення токсичних ре­човин з крові (гемосорбція). В основі гемосорбції лежать процеси адсорбції та абсорбції. З цією метою використовують набір різних смол з підвищеною аніоно- і катіонобмінною ємкістю.

Поряд із гемосорбцією використовують ентеросорбцію (введення сорбенту в травний канал), що забезпечує дезінтоксикацію ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Побічна дія

При застосуванні препаратів алюмінію можливі запори, а - препа­ратів, що містять вісмут, вугілля активоване виникає забарвлення калу в темний колір.

При використанні вікаліну, вікаїру, магнію окис - послаблюючий ефект.

Вісмуту субцитрат викликає нудоту, блювання.

При прийманні валідолу може виникати легка нудота, сльозотеча, запаморочення.

При використанні адсорбуючих засобів - запор, діарея, збіднення ор­ганізму вітамінами, гормонами, жирами, білками.

Місцеве подразнення шкіри, алергічні реакції- бен-гей.

-109-

Протипоказання

Не слід призначати танін у вигляді клізм (при тріщинах прямої кишки можливе утворення тромбів).

Препарати алюмінію, вісмуту субцитрат протипоказані при по­рушеннях функції нирок.

Адсорбуючі засоби протипоказані при виразкових ураженнях ШКТ, шлункових кровотечах.

Гірчичники (сім'я гірчиці) не слід застосовувати при пошкодженні шкіри, гноячкових захворюваннях, нейродерміті, екземі, псоріазі.

Гіркоти протипоказані при підвищеній шлунковій секреції, вираз­ковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіті.

Відволікаючі засоби не слід застосовувати при порушенні цілосності шкіри та на слизові оболонки.

Протипоказання бен-гею - рани, подразнення шкіри у місці нанесен­ня препарату, підвищена чутливість до його компонентів, вік до 12 років.

Фармакобезпека

Антациди не слід поєднувати з НПЗЗ, діуретиками, антибіотиками, ізоніазидом, фторхінолонами та солями заліза.

Не дозволяється використовувати бен-гей разом зі зігрівальними компресами. Слід уникати потрапляння препарату в очі та на слизові обо­лонки.

Перед їдою приймають альмагель, вісмуту субцитрат та всі гіркоти (за 15-20 хвилин); після їди приймають маалокс, алюмаг, фосфалюгель, ві-каїр, вікалін, магнію оксид, анацид.

Порівняльна характеристика препаратів

Кора дуба застосовується як в'яжучий засіб у вигляді водного відвару для полоскання при запальних процесах у ротовій порожнині. Іноді призначають зовнішньо при опіках.

Трава звіробою застосовується місцево у вигляді настойки для зма­щування ясен і полоскання роту, а також внутрішньо як в'яжучий засіб при колітах і проносах.

Квіти ромашки застосовуються у вигляді чаю або настою. Мають протизапальні, деякі антиалергічні властивості, сприяють прискоренню процесів регенерації.

Супліддя вільхи - в'яжучий засіб при гострих і хронічних ентеритах і колітах.

Танін внутрішньо не застосовується, тому що взаємодіє з білками слизової оболонки шлунка, але ним промивають шлунок при отруєнні со­лями алкалоїдів і важких металів.

Трава череди приймається у вигляді настою у педіатричній практиці для ванн при діатезах; іноді внутрішньо при простудних захворюваннях.

Гідроокис алюмінію широко застосовується як антацидний засіб при захворюваннях ШКТ. Входять до складу багатьох комбінованих антацид­них препаратів -маалокс, анацид, альмагель.

Алюмінію фосфат (фосфалюгель) призначають у вигляді колоїдно­го гелю за 30 хвилин до іди. Має в'яжучі властивості, ефективний при інто-ксикаціях. Можна застосовувати під час вагітності та лактації.

Алюмаг - збалансований препарат з однаковими кількостями гідро­ксидів магнію та алюмінію (по 0,2) - для запобігання проносів та запорів. Швидко нейтралізує шлунковий сік, а завдяки утворенню гелю в шлунку

- 110-

проявляє адсорбуючу, обволікальну та знеболювальну дію. Алюмаг можна застосовувати в лікувальних та профілактичних цілях при виразковім хно робі та гіперацидному гастриті, а також епізодично - при необхідності по збавитись відрижки, жоги та болю в шлунку. Майже не справляє системно го впливу у зв'язку з мінімальним всмоктуванням у ШКТ.

Вікалін, вікаїр - комбіновані препарати, мають антацидну, в'яжучу, проносну, протизапальну, а також спазмолітичну дію.

Вісмуту субцитрат колоїдний (де-нол) виявляє антацидну і цито-протекторну дію. Має також антисептичну дію та бактерицидну на Helico­bacter pylori. Де-нол стимулює синтез PgE2, що підвищує утворення слизу та бікарбонатів, у вигляді колоїдної маси розподіляється по поверхні слизової оболонки шлунка, обволікає парієтальні клітини.

Магнію оксид. Його дія не супроводжується вторинною гіперсекре-цією. Виявляє легкий проносний ефект.

Ацетат свинцю застосовується зовнішньо у вигляді водних розчи­нів як в'яжучий засіб при запальних захворюваннях шкіри та слизових обо­лонок.

Вугілля активоване, карболонг у зв'язку з адсорбуючими властиво­
стями зменшують ефективність лікарських засобів при одночасному засто­
суванні.
О      М'ята перцева вміщує не менш 1% ефірної олії, до складу якої

входить ментол. Має помірну спазмолітичну, жовчогінну, легку седативну і знеболюючу дію. Входить до складу багатьох препаратів.

Ментол отримують з м'ятної олії, а також синтетичним шляхом. Входить до складу багатьох препаратів (меновазин).

Валідол за дією близький до ментолу.

Лист евкаліпта містить ефірну олію, яка виявляє стимулюючу дію на рецептори слизових оболонок. Має також слабку місцеву протизапальну і антисептичну дію.

Еспол - комбінований засіб для місцевого застосування, містить ек­стракт перцю стручкового, димексид, ефірні олії. Поряд з місцевоподразнюючою, відволікаючою дією покращує місцевий кровообіг, трофіку тканин.

Бен-гей - комбінований засіб, до складу якого входять метил-саліцилат та ментол, має виражену анальгезуючу (відволікальну) та розігрівальну дію, використовується для місцевого застосування при м'язовому та суглобовому болю. У формі спортивного бальзаму викори­стовується для усунення м'язової напруги перед та після спортивних занять. У формі мазі - для усунення больового синдрому при міалгії та артралгії.

Трава полину входить до складу чаїв для збудження апетиту.

Корені кульбаби застосовуються для збудження апетиту, а також як жовчогінний засіб.

_______________ Перелік препаратів________________

- ні -

 

ВІДХАРКУВАЛЬНІ ТА ПРОТИКАШЛЬОВІ ЗАСОБИ

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати_____

- 112-

МеханЬм дії

Засоби, що стимулюють відхаркування, виявляють рефлекторну (усі препарати) й резорбтивну (алтемікс, корінь оману, трава сухоцвіту баг­нового, ментоклар, корінь алтеї, мукалтин, пертусин, терпінгідрат, натрію бензоат) дію на бронхи й бронхіальні залози. Відхаркувальний ефект їх пов'язаний з подразненням слизової оболонки шлунка, звідки імпульси пе­редаються через еферентні волокна до залоз і м'язів бронхів, внаслідок чого посилюється секреція бронхіальних залоз, миготіння епітелію, перисталь­тика бронхіол. Харкотиння розріджується і прискорюється його виділення. Обволікаючи слизову оболонку, рідкий секрет захищає її від подразнення, це сприяє зменшенню кашлю та запального процесу.

Муколітики стимулюють утворення сурфактанту (амброксол (ам-броксол-ЗТ), бромгексин). Легеневий сурфактант (антиателектазний чин­ник) вистиляє у вигляді тонкої плівки внутрішню поверхню легенів; він за­безпечує стабільність альвеолярних клітин у процесі дихання, захищає їх від несприятливих чинників, сприяє регулюванню реологічних властиво­стей бронхолегеневого секрету, покращує його "ковзання" по епітелію та полегшує виділення харкотиння з дихальних шляхів.

Активують гідролізуючі ферменти (що зменшує в'язкість мокроти), підсилюють мукоциліарний транспорт харкотиння. Ацетилцистеїн завдяки сульфгідрильним групам розриває дисульфідні зв'язки кислих глікозамінг-ліканів харкотиння, що призводить до зменшення в'язкості слизу. Амброк­сол (амброксол - ЗТ), бромексин нормалізують співвідношення серозного та слизового компонентів бронхіального секрету, активізують секрецію бронхіальних залоз і миготливого епітелію та сприяють видаленню слизо­вого секрету.

Протикашльові засоби пригнічують кашльовий центр (кодеїну фос­фат, димеморфан, дименоксадолу г/х, глауцин, бутамірат, тусин плюс, ок-селадин, кодефемол); блокують аферентні рецептори трахеї, бронхів і тка­нини легенів (преноксдіазин (лібексин), пронілід, пентоксиверин).

Фармакодинаміка

Засоби, що стимулюють відхаркування, виявляють відхаркувальний (усі препарати), муколітичний (алтемікс, амброксол (амброксол-ЗТ), корінь оману, трава сухоцвіту багнового, ментоклар, корінь алтеї, мукалтин, пер­тусин, терпінгідрат, натрію бензоат), обволікаючий (корінь алтеї), слабкий протизапальний (бронхофіт, корінь китяток, корінь солодки, корінь оману, ментоклар, корінь алтеї'), спазмолітичний та антимікробний (алтемікс, бро­нхофіт) ефекти.

Поряд з підвищенням секреції бронхіальних залоз ці засоби мають протимікробну дію, розширюють бронхи.

Муколітики оказують такі ефекти: муколітичний, відхаркувальний (усі препарати); слабкий протикашльовий (амброксол-ЗТ); бронхолітичний (солутан, евкабал); антибактеріальний, протизапальний (алтемікс, бронхі-кум, евкабал).

Протикашльові засоби виявляють протикашльовий (усі препарати), слабкий місцевоанестезуючий (преноксдіазин (лібексин), пронілід, пенток­сиверин), протизапальний (бутамірат, преноксдіазин (лібексин)), відхарку-

-113-

вальний (бутамірат, тусин плюс), бронхолітичний (бутамірат, преноксдіа-зин (лібексин), пентоксиверин, кодефемол), анальгезугочий (кодеїну фос­фат, дименоксадолу г/х, кодефемол), слабкий седативний (димеморфан), адренолітичний (глаупин), дезінфікуючий (пронілід) ефекти.

Показання до застосування та взаємозамінність

Відхаркувальні та протикашльові засоби входять до складу комплек­сної терапії при запальних захворюваннях дихальних шляхів: при гострих та хронічних трахеїтах, бронхітах та пневмоніях (усі препарати).

Головним показанням для препаратів центральної дії є тривалий су­хий кашель при хронічних запальних процесах дихальних шляхів, коли кашель не має продуктивного характеру.

Дослідження антитоксичної функції печінки (терпінгідрат), муковіс-цидоз (амброксол-ЗТ).

Побічні ефекти

При застосуванні муколітичшіх засобів та засобів, які стимулю­ ють відхаркування, можливе виникнення диспепсичних явищ, алергічних реакцій, при внутрішньовенному введенні можлива артеріальна гіпотензія.

При застосуванні глауцину - запаморочення, нудота, може спостері­гатися легка гіпотензивна дія.

При систематичному застосуванні кодеїну фосфату — запори, під­вищення тонусу бронхів, пригнічення дихального центру, порушення ева­куації мокротиння. До кодеїну розвивається лікарська залежність.

Протипоказання

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: