Препарати цієї групи здійснюють збуджуючу дію на різні види холінорецепторів.

Фармакомаркетинг

Класифікація та препарати

У залежності від того, на який вид холінорецепторів проявляється дія, усі холіноміметики діляться на:

М-холіноміметики; Н-холіноміметики; М-Н-холіноміметики;

- 121 -

Рис. 14 ФАРМАКОЛОГІЧНІ ЕФЕКТИ З БОКУ ОРГАНІВ І ТКАНИН У ВІДПОВІДЬ НА СТИМУЛЯЦІЮ ХОЛІНО- ТА АДРЕНОРЕЦЕПТОРІВ

Механізм дії

Холінорецептори — це генетично детерміновані мобільні ліпопротеїдні, білкові чи глікопротеідні молекули. Холінорецептори постійно руйнуються і знову ресинтезуються. Тривалість існування холінорецептора становить близько семи днів. Крім двох основних типів, мускаринового і нікотинового, існує декілька їх підтипів. Внутрішньоклітинними посередниками (месенджерами) у формуванні ре-

- 122-

акції на збудження холінорецєптора є цГМФ, Са²⁺, Na⁺, К*. Вопи тісно пов'язані з аденілатциклазою, кальцієвими, натрієвими чи калієвим и кана­лами.

М-холіноміметики збуджують М-холінорецептори; II- холіноміметики — Н-холінорецептори, тоді як М-Н-холіноміметики збуджують як М-, так і Н-холінорецептори. У скоротливому механізмі гладком'язових волокон при збудженні холінорецепторів відіграє роль та­кож активація зв'язаного внутрішньоклітинного Са⁺, мембранної іу-анілатциклази і зростання кількості внутрішньоклітинного медіатору -циклічного 3,5-гуанозинмонофосфату (цГМФ).

Рис. 15 Передача нервового збудження в холінергічному синапсі
Холінорецептор діє за механізмом збільшення концентрації цГМФ
(циклічного гуанідинмонофосфату).                                                                g

При збудженні холінорецєптора він зв'язується з G - білком, який |
складається з 3 субодиниць (а,[5,у ).                                                                |

Звільнюється а - субодиниця, яка активує гуанілатциклазу (ГЦ). ГЦ розщеплює гуанідинтрифосфат (ГТФ) до цГМФ.

-123-

Фармакодинаміка

При введенні їх в ор­ганізмі переважають ефекти, пов'язані зі збудженням пара­симпатичних нервів. Найбіль­ший практичний інтерес викли­кає дія М-холіноміметиків на око. Внаслідок місцевої дії на око вони знижують внут-рішньоочний тиск, викликають міоз і спазм акомодації. (Рис. 1).

Механізм цих змін поля­гає в збудженні холіно-рецепторів і скороченні внут­рішніх м'язів ока, які одержують парасимпатичну іннервацію. Так, за рахунок скорочення м'яза райдужки звужується зіниця (міоз). Відтік рідини з передньої камери поліпшується завдяки відкриттю фонтанового просто­ ру, який лежить в основі рай-

_ .,_ „       _                            дужки і шлемового каналу.

Рис. 16 Схема будови ока.                  -'                            ^J

Рис. 17 Схема дії на око антихолінестеразних (АХ), М-холіноміметичних (М-хм) і М-холіноблокуючих (М-хб) речовин.

Внутрішній тиск ока знижується сильно і надовго. Скорочення циліарного м'яза ока супроводжується його потовщенням і переміщенням черевця м'яза (до якого прикріплюється цинова зв'язка) ближче до кришта­лика. Внаслідок розслаблення цинової зв'язки капсула кришталика не роз­тягується, і він в силу своєї еластичності набуває більш випуклої форми. Око встановлюється на близьке бачення (спазм акомодації).

Як наслідок резорбтивної дії холіноміметиків спостерігається брон-хоспазм, брадикардія (навіть, може бути зупинка серця), підвищення тонусу

-124 -

непосмугованих м'язів шлунково-кишкового тракту, матки, жовчі ют і се­чового міхура, підвищується секреція слинних, бронхіальних, шлунково-кишкових та потових залоз.

Ацетилхолін виконує також метаболічну функцію як місцевий гор­мон, наприклад, в неіннервованих структурах плаценти й у війчастих епітеліоцитах.

Таким чином, М-холіноміметики підвищують тонус кишечника, м'яза сечового міхура, матки, бронхів, знижують внутрішньоочний тиск, розширюють периферичні судини.

Н-холіноміметики рефлекторно стимулюють центр дихання.

Виникає тахікардія та артеріальна гіпертензія як ознаки збудження ацетилхоліном Н-холінорецепторів симпатичних вузлів, хромафінних клітин мозкової речовини надниркових залоз і хеморецепторів сонного клубочка.

Показання до застосування та взаємозамінність

При глаукомі застосовують карбахолін і всі М-холіноміметики (місцева

Дія).

При атонії кишечника, сечового міхура приймають М-Н-холіноміметики,

ацеклідин.

При рефлекторній зупинці дихання застосовуються Н-холіноміметики.

При слабкості пологової діяльності призначають ацеклідин.

При ендартеріїті інколи використовують ацетилхолін.

Для рентгенодіагностики захворювань шлунка, кишечника застосовують

ацеклідин, ацетилхолін.

Побічна дія

При великих дозах холіноміметиків можуть спостерігатися брадикардія, зниження артеріального тиску, посилення салівації, бронхоспазм.

При застосуванні карбахоліну іноді з'являється відчуття спраги, слино­течі, нудоти.

При введенні розчину ацеклідину в кон'юнктивальний мішок може з'явитися невелике подразнення кон'юнктиви.

Протипоказання

М-холіноміметики протипоказані при бронхіальній астмі, при тяж­ких захворюваннях серця, вагітності, епілепсії, гіперкінезах.

Фармакобезпека

Холіноміметики несумісні з антипаркінсонічними, протисудомними, антидепресантами, антиаритмічними, нейролептиками, антигістамінними, р-адреноблокаторами, глюкокортикостероїдами, аміноглікозидами, місцевими анестетиками.

Адетилхолін несумісний з мезатоном.

Введення у вену ацетилхоліну неможливе тому, що може бути різке зниження артеріального тиску та зупинка серця.

Порівняльна характеристика препаратів

М-Н-холіноміметики Ацетилхолін не стійкий і швидко омилюється в тканинах завдяки дії холінестерази. Його швидке руйнування має важливе фізіологічне значен-

-125-

ня, оскільки цим забезпечується гнучкість нервової регуляції функцій ор ганів.

Як лікарський засіб ацетилхолін широкого застосування не має. При прийманні внутрішньо препарат неефективний через те, що швидко гідролізується ацетилхолінестеразою. При введенні парентерально дає швидкий, різкий, але нетривалий ефект. Як і інші четвертинні сполуки, аце­тилхолін погано проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр і не справляє суттєвого впливу на ЦНС. Інколи користуються ацетилхоліном як судино­розширювальним засобом при спазмах периферичних судин.

Карбахолін за хімічною будовою і фармакологічними властивостями близький до ацетилхоліну, але більш активний і проявляє більш тривалу дію, оскільки не гідролізується холінестеразою. Стійкість препарату дозво­ляє користуватися ним не лише для парентерального введення, але і для приймання внутрішньо.

М-холіноміметики

Пиюкарпіп - алкалоїд, який отримують із Pilocarpus Iaborandi, що росте в Бразилії. Використовується лише місцева дія - при глаукомі.

Ацеклідин стимулює переважно М-холінорецептори кишечника, се­чового міхура, матки. Міоз і зниження внутрішньоочного тиску виражені більше, ніж після введення пілокарпіну. У хірургічній і акушерсько-гінекологічній практиці використовують для попередження та усунення післяопераційної атонії мускулатури шлунково-кишкового тракту й сечово­го міхура, при пониженні тонусу і субінволюції матки, для зупинки крово­виливів у післяпологовий період. Ацеклідин - цінний фармакологічний засіб для рентгенологічного дослідження стравоходу, шлунка і дванадцяти­палої кишки.

Н-холіноміметики

Лобелін і цититон за механізмом дії відносяться до цієї групи, а за фармакодинамікою до рефлекторних дихальних аналептиків.

Практично використовується лише їх здатність збуджувати Н-холінорецептори каротидних синусів і таким чином рефлекторно стиму­лювати роботу дихального центру. Стимулювальний ефект їх дуже силь­ний, але короткочасний (2-5 хвилин при внутрішньовенному введенні). Основними показаннями до застосування лобеліну та цититону є отруєння вуглецю оксидом, морфіном, асфіксія новонароджених.

Перелік препаратів

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: