Вибір місця будівництва станції

Виходячи з умов місцевості обираємо площадку для будівництва дільничної станції й виконуємо трасування залізничних колій від підприємств до дільничної станції.

Керівний ухил при трасуванні під’їзних колій що з’єднують підприємства зі станцією залежить від маси поїздів, серії локомотивів що звертаються на цих ділянках, опору руху и може бути визначений за наступною формулою:

 

,‰,

 

 ‰,

 

де  – сила тяги локомотиву в тривалому режимі ( );

 – максимальна вага поїзда на ділянці ( );

 – вага локомотиву ( );

 – основний питомий опір руху локомотиву;

 – основний питомий опір руху вагонів.

Основний питомий опір руху локомотиву:

 

, кгс/т,

,

 

де  – розрахункова швидкість локомотива в режимі руху на розрахунковому підйомі без перегріву двигунів.

Основний питомий опір руху 8-вісних вагонів на роликових підшипниках:

, кгс/т,

кгс/т,

 

де  – маса, що приходиться на вісь колісної пари, ( ).

Основний питомий опір руху 4-вісних вагонів на роликових підшипниках:

 кгс/т,

 кгс/т,

 

Сумарний основний питомий опір руху вагонів складе:

, кгс/т,

.

 

Опір від кривої складе:

 

 або  ‰.

 

Граничний ухил, який може подолати локомотив заданого типу з заданою вагою складу складе:

 

 ‰.

Для уточнення напряму вибраного для трасування необхідно виконати укладання магістрального ходу, відповідно до набутих значень керівного ухилу.

 В першу чергу уточнюється напрям лінії на ділянках напруженого ходу, що забезпечують найменшу довжину траси.

Напруженим ходом називаються ділянки траси, на яких середні природні ухили рівні або перевищують ухили трасування, тобто , де  – ухил трасування, рівний граничному ухилу (5,5‰).

Вольним ходом називаються такі ділянки траси, на яких середні природні ухили місцевості менші за величини ухилу трасування, тобто .

Уточнення напряму траси на ділянках напруженого ходу проводять прокладуванням лінії заданого ухилу, тобто наколкою лінії нульових робіт

Для наколки лінії визначають горизонтальне закладання між горизонталями (розчин циркуля або крок трасування) за формулою:

 

,

 

де – висота перетину горизонталей.

 

 м.

 мм.

 

Прийнятий крок трасування дорівнює  мм. Послідовно відкладаючи між горизонталями відрізки рівні 9,09 мм, отримуємо лінію нульових робіт, прокладену заданим ухилом, яка служить орієнтиром для подальшого укладання траси в плані. При цьому слід враховувати, що при наколці лінії заданого ухилу не можна минути хоч би одну горизонталь, оскільки це приведе до збільшення об'ємів земляних робіт на подальшій ділянці напруженого ходу. Лише при пересіченні балки можливий пропуск 1-2 горизонталей для забезпечення кращого вписування траси в балку і забезпечення необхідної висоти насипу (не менше 3 м) для розміщення водопропускної споруди. Слід уникати також утворення гострих кутів, що унеможливлюють розміщення кругових кривих.

Отримана в результаті прокладки розчином циркуля лінія нульових робіт на ділянках напруженого та вільного ходів утворює магістральний хід, який служить орієнтиром для послідовного укладання траси.

Трасування є складним процес одночасного проектування траси в горизонтальній і вертикальній плоскості з врахуванням виконання необхідних вимог. Метою проектування траси є відшукання такого положення осі майбутньої лінії, яке дає раціональне співвідношення між довжиною і об'ємами земляних робіт. Аналіз геодезичної лінії дозволяє передбачити, що траса складатиметься із складніших ділянок з ухилами місцевості, що перевищують керівний, і менш складних, де ухили місцевості менше керівного.

З позицій експлуатації майбутнього плану треба прагнути до скорочення числа кривих. Тому доцільне випрямлення лінії нульових робіт. При випрямленні збільшується об'єм земляних робіт. Тому випрямлення лінії нульових робіт повинне проводитися з мінімальним відхиленням від точок цієї лінії.

У кути повороту, отримані в результаті випрямлення необхідно вписати кругові криві для плавного сполучення прямих ділянок траси.

До основних параметрів кругових кривих відносять:  – кут повороту, рівний куту між продовженням траси і її новим напрямом;  – радіус;  – тангенс кривої, рівний відстані від вершини кута повороту до початку або кінця кругової кривої;  – довжина кривої;  – бісектриса, визначувана завдовжки від вершини кута до середини кривої.

Остаточне положення траси встановлюється в результаті одночасного проектування плану і поздовжнього профілю лінії. Тому для оцінки отриманого плану траси переходимо до проектування схематичного подовжнього профілю.

Повздовжний профіль — це розгортка на вертикальну циліндрову поверхню, що проходить через трасу. Повздовжний профіль є тим або іншим поєднання його елементів — підйомів, спусків, майданчиків.

Метою проектування повздовжнього профілю є відшукання такого положення проектної лінії, яке дає якнайкращий профіль в будівельному, економічному і експлуатаційному відношеннях при обов'язковому дотриманні основних вимог СТН Ц-01-95:

безпеці

− запобігання розриву зчіпних приладів і хребтових балок вагонів і витискування порожніх вагонів;

− запобігання розмиву і затопленню земляного полотна;

− безпечний перетин з іншими шляхами сполучення;

безперебійності

− дотримання графіка руху поїздів, виключення зупинки на перегонах;

плавності

− плавне зростання і згасання подовжніх і поперечних зусиль у поїзді.

Проектування на профілі виконують для зміни поверхні землі вздовж траси. На повздовжний профіль наносять проектну лінію — профіль майбутньої дороги — і обчислюють відмітки її точок.

Проектна лінія наноситься з таким розрахунком, щоб при будівництві дороги було менше земляних робіт. При цьому керуються технічними умовами, в яких вказані максимальні ухили.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: