Особливості економічного розвитку: свобода торгівлі та протекціонізм

У класичному розумінні протекціонізм (від латинського protectio – покровительство, захист) трактується як «державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки, її захист від іноземної конкуренції, на розширення зовнішніх ринків». В історичному розрізі політика протекціонізму широко застосовувалася на етапі початкового нагромадження капіталу, оскільки сприяла прискореному розвитку промисловості та концентрації капіталів. Політика протекціонізму як різновид державної економічної політики здійснювалася й здійснюється всіма розвинутими країнами світу. До набуття статусу світових економічних лідерів її схвалювали і Великобританія (до середини XIX ст.), і США (до початку XX ст.).

Підтримання ідеї вільної торгівлі декларував у своїх працях французький економіст і публіцист Ф. Бастіа. У “Економічних софізмах” він зазначав, що “свобода торгівлі вирівнює умови виробництва – прямого чи непрямого, тому що вона залишає тільки неминучі відмінності, які полягають у транспортних витратах…Якщо дві країни поставлені в неоднакові умови виробництва, то з них обох від свободи обміну виграє насамперед та, яка поставлена природою в менш сприятливі умови”. Вищеподаними аргументами вчений завдав суттєвого удару протекціоністським ідеям.

Як основні риси митних відносин між країнами наприкінці ХІХ–початку ХХ ст. виокремлюють: активізацію застосування протекціоністських заходів, перші спроби утворення митних союзів; інтенсивну мілітаризацію економік європейських країн, що потребувало застосування протекціоністських методів розвитку промисловості та обмеження залежності від імпорту.

6. Демографічні процеси в країнах Західної Європи ХІХ – початку ХХ ст.
Промислова революція в Єв. спиралася на швидке демограф. зростання. Смертність скоротилася вдвічі. Народжуваність перевищувала смертність на 30%. Велике значення мало збереження реліг. традицій, потреба у «робочих руках» в сім’ях.
-*Боротьба з епідеміями → зниження дитячої смертності. Кін. ХІХ ст. – франц. вчений Пастер → боротьба з дифтерією і туберкульозом. * піднесення промислового і с/г виробництва → загальне підвищення добробуту широких верств населення. *пропаганда здорового способу життя та гігієни. *Чисельність населення за 50 років подвоїлась.  *Міграція населення з В.Б. та Німеччини до США.

Головні тенденції політичного розвитку: Лібералізм

Дана ідеологія своїми коренями сягала вчення про суспільний договір (Локк, Руссо) і почала поширюватися з часів Фр револ. Керуючись ідеєю прогресу, цей рух є спрямований на досягнення індивідуальної свободи, під якою розуміється наступне:

1) свобода особи, що захищена загальними людським правами (свобода вірування, преси, совісті, правова але не майнова рівність);

2) конституційна держава, основними ознаками котрої є розподіл влади на три гілки (законодавчу, виконавчу, судову) та основний закон (конституція). Така держава захищає інтереси свого громадянина, відмовляючись від силової політики;

3) участь політично повноправних громадян у державотворенні шляхом виборів представників (репрезентів) до парламенту, який ухвалює закони і контролює уряд;

4) вільноринкова економіка із свободою занять, торгівлі, підприємництва, конкуренції та пересування.

Лібералізм у 19 ст традиційно опирався на дрібну та середню освічену буржуазію. Найб. успіху досягнув насамперед у Англ в сер 19 ст.

Недоліки:

- нівелювання державного авторитету на користь індивідуальної свободи

- розпорошеність руху та часті партійні перегрупування.

Ліберальні мислителі.

Німецькі: фон Роттек і Велькер «Державний лексикон» (1834 – 1848)

Англійські: Джеремайя Бентам, «Вступ до принципів моралі та законодавства»; Джон Стюарт Мілл, «Про свободу»; низка праць Герберта Спенсера – теоретика економічної доктрини невтручання та свободи дій (принцип «Laissez faire» - дозвольте діяти). У всіх цих працях йдеться про те, що саме ліберальні реформи та втілення у життя індивідуальної свободи здатні забезпечити «найбільше щастя найбільшій к-ті людей».

Окремі ліберали (Лакордер, Монталамбер, Ламенне) прагнули компромісу власної ідеології з католицькою церквою шляхом відокремлення церкви від держави – це зустріло відчайдушний опір папи-реакціонера Григорія 16.

Консерватизм

За збереження та пошану традиційних форм життя і управління, спрямов проти здобутків Фр револ.

Ідеологія: держава, суспільство, право, культура в своїй історичній різноманітності вшановуються як структури, що органічно розвиваються, а отже не можуть бути змінені під впливом ідей, теорій чи конституцій. Беруться під захист установи й авторитети, які гарантують успадкований, даний Богом порядок – монархія, церква, станова ієрархія, патріархальна родина, майно. Окрема особистість вважається членом ступінчатої спільноти, яка є зобов’язана перед владою так само, як стани і товариства.

Недоліки:

1) тенденція до закостеніння консервативних засад призводить до реакції (гальмування прогресу);

2) замкнутість привілейованих груп, коли мірилом достатку є не особисті заслуги, а походження;

3) придушення всякого інакомислення по відношенню до діючої влади та церкви.

Аристократія, духовенство, чиновництво, селянство є носіями консервативного духу, який панував у Центр Європі (зокрема у Фр та Прус) до сер 19 ст. (с-ма Меттерніха)

Консервативні мислителі. Керуючись почуттям патріотизму Ф. Л. фон дер Марвіц (1777 – 1837) дотримувався патріархально-станового порядку і критикував прус реф, котрі на його думку вивільняють егоїстичне прагнення до наживи і руйнують державну цілісність. Фрідріх Генц (1764 – 1832) був поборником консервативних ідей, адже, на його думку, лише вони можуть гарантувати рівновагу у Європі. Як довірена особа Меттерніха, він у всьому підтримував його реставраційну політику.

Серед консервативно настроєних інтелектуалів було багато ідеологів романтизму. Зокрема, Франсуа Рене де Шатобріан (1768 – 1848), у своєму «Нарисі про революцію» (1797) критично оцінював здобутки Фр револ, а особливо кривавий терор, до якого спричинилися її учасники. Нім романтик Фрідріх фон Гарденберг (Новаліс) у праці «Християнство або Європа» (1799) змальовував ідилічну картину середньовічного ладу – на його думку, лише реставрація могла врятувати Європу.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: