Марксизм і соціал-демократія

Карл Маркс у своєму «Комуніст маніфесті» (1847) розкрив закони, за якими розвивається капіталізм: експлуатація найманого робітн дає власнику засобів виробництва прибуток який, накопичуючись, формує його капітал – це те, що уможливлює науково-технічний прогрес. З іншого боку, він вказав на негативні сторони капіталізму -існуючи в умовах конкуренції, капіталісти, позбавляючись суперників, зменшуються у числі і накопичують у своїх руках все більше засобів в-ва що призводить до його монополізації. Зменшення числа капіталістів призводить до зростання к-ті пролетаріату, який необхідно зробити класово свідомим. Монополізація капіталу призводить до кризи перевиробітку- зубожіння пролетаріату. Внутрішні суперечності підштовхують капіталіст систему до соціаліст револ– диктатури пролетаріату. Класові суперечності можуть бути усунуті тоді, коли все су-во у рівній мірі володіє засобами в-ва. Планування та розподіл продукції її виробниками призведе до встановл комуніст ладу.

Марксизм був взятий на озброєння соціаліст партіями. Вся історія інтерпретується як низка суспільно-економічних формацій, що приходять на зміну одна одній: первіснообщинний лад, рабовласницький лад, феодальний лад, капіталізм. В майбутньому Маркс передбачав заміну капіталістичного ладу на комунізм. За винятком первіснообщинного ладу та комунізму, всі соціал-економічні формації побудовані на експлуатації пригнобленого класу панівним класом: рабів - рабовласниками, селянства - феодалами, пролетаріату -буржуазією. Розвиток кожної формації диктується, згідно із притаманними їй протиріччями. Внутрішні протиріччя суспільства із неминучістю ведуть до його загибелі. Інструментом переходу від одного ладу до іншого виступає класова боротьба між експлуатованими та експлуаторами.

Соціал-демократія - напрямок в соціалістичному і робітничому русі, що виступає за перехід до соціально справедливого суспільства шляхом реформування (не за руйнування капіталізму, а за його удосконалення). При соціалізмі не може приватн власності, експлуатації людини людиною. Поширення соціалістичних ідей відбивало прагнення людей, зайнятих важкою працею, до пошуку шляхів соціальної справедливості, рівності й матеріального благополуччя. Ці пошуки знайшли втілення в ідеях соціалістів-утопістів. а)Анрі Сен-Сімон(фр) рушійними силами історичного розвитку вважав прогрес наукових знань, моралі й релігії, вважав основними рисами майбутнього справедливого суспільства обов’язкову працю, єдність науки й промисловості. б)Шарль Фур’є(фр) критикував капіталіст лад («цивілізацію») і розробив план майбутнього суспільства, в якому реалізувалися б усі людські здібності. Первинний осередок нового суспільства – фаланга, що сполучає промислове й с/г виробництво. Нове суспільство, за Фур’є, утвердиться шляхом мирної пропаганди соціалістичних ідей. в) Роберт Оуен(англ). На поч1810-х розроб план поліпшення умов життя робітників і намагався практично здійснити його на прядильній фабриці в Нью-Ланаркі (Шотландія), на якій з 1800 працював управляючим. 1817 висунув програму радикальної перебудови суспільства шляхом створення самоврядних «селищ спільності й співробітництва», позбавлених приватної власності та експлуатації. Надавав великого значення освіті у вирішенні соц проблем. Засновані ним комуністичні колонії в США і Британії занали невдачі й продемонстрували лише утопічність його планів.

Анархізм

Суспільно-політична течія, що прагне до максимально можливого визволення особистості, виступає за негайне знищення всякої державної влади шляхом стихійного бунту мас і створення федерації дрібних автономних асоціацій виробників і споживачів (союзи громад). Мета анархізму - створ вільної організації суспільства з інститутами громадського самоуправління, яке обходиться без влади людини над людиною. Ідеї анархізму остаточно сформувалися в 19 ст.

Хронологічно анархізм поділяється на: 1) індивідуалістичний (Штірнер, Прудон); 2) колективістський (Бакунін); 3) комуністичний (Кропоткін).

Мак Штірнер (1806 – 1856) та Пьєр Жозеф Прудон (1809 – 1865) вважали, що ліквідація мирним способом будь якого примусового ладу (держави, законів) приведе до соціально справедливого існування кооперацій - виробничих кредитних і споживчих асоціацій, діяльність яких ґрунтуватиметься на принципі «взаємності послуг» (концепція мутуалізму). Прудон у своїй праці «Що таке власність?» (1840) вважав крадіжкою будь-яку власність, якщо вона отримана без докладання зусиль і (або) шляхом 300експлуатації. Капітал Прудон переважно трактує як гроші, вважаючи провідною його формою тільки капітал позичковий. Процент, на думку Прудона, - це та єдина форма, в якій втілено неоплачену працю робітника. Прибуток Прудон розглядає як різновид заробітної плати.

Оскільки економічною основою експлуатації у Прудона є процент, то зниження ставки процента “примусовими законами” і зведення її до нуля - це шлях до одержання робітниками повного продукту своєї праці. Керуючись такою логікою, він розвиває ідею “дарового кредиту”. Виступаючи проти грошей, Прудон водночас пропонував надавати через банк робітникам і товаровиробникам безпроцентний кредит у грошовій формі. Надання “дарового кредиту” усуває можливість позичати гроші під проценти і тим самим, на думку Прудона, ліквідує експлуатацію. Внаслідок такої реформи (надання всім і кожному “дарового кредиту”) здійсниться не лише “злиття класів”, бо залишатимуться лише трудящі, які обмінюватимуться продуктами відповідно до їхньої ціни, уряд теж стане непотрібним, оскільки буде гарантовано справедливість у процесі обміну, усі будуть рівними, і зникнуть джерела конфліктів. Михайло Бакунін («Держава і анархія»,1873 – осн. теза: «там, де починається держава, закінчується індивідуальна свобода і навпаки») вважав, що анархії можна досягти лише насильницьким способом (стихійним бунтом), Жорж Сорель дотримувався думки, що для цього варто організувати загальний пролетарський страйк.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: