Утворення ворогуючих блоків у Європі: Троїстий союз.

Зовн політ провідних держав світу на початку ст носила виражений імперіалістичний характер. Вона повністю підпорядковувалась їх боротьбі за переділ світу, захоплення нових територ, ринків збуту товарів і застосування капіталу, використання дешевої робочої сили та джерел сировини. В результаті нерівномірного економічн розвитку індустріальних країн змінилося співвідношення сил на світовій арені. Ті держави, які спізнилися на розподіл «колоніального пирога», а вважали себе сильнішими від суперників, вимагали його перерозподілу. США та Німеч, які раніше відставали, на початку ст. потіснили В.Б. та Фр на економічному Олімпі і тому вимагали перерозподілу колоній, яких у них було мало. Таку ж позицію займала й Япон. Ураховуючи політичний менталітет того часу, такі суперечності могли розв'язуватись, як правило, за допомогою воєн. У цих умовах індустріальні держави прагнули визначити свої зовнішньополітичні пріоритети, згладжуючи другорядні протиріччя і намагаючись зосередитись на вирішенні своїх головних завдань. Почався пошук союзників, організація блоків держав. Ще 1879 в результаті загострення рос-нім та рос-австр відносин після рос-турї війни 1877-1878 підписаний авст-нім договір. 1882 до нього приєдналася Італія, яка була незадоволена Фр, що захопила Туніс. Так утвор Троїстий союз 1882, спрямований проти Фр та Рос. Військово-політичний блок Нім, А-У та Італ, який склався в 1879-1882 і був спрямований проти Фр і Рос в історії називають Троїстим союзом.

Після укладення союзу з А-У Німеччина з метою ізолювати Фр стала шукати зближення з Італ. В умовах гострого конфлікту між Італ і Фр через Туніс О. Бісмарку вдалося розбудить Італ до угоди не лише з Нім, але і з австрійськими Габсбургами. 20 травня 1882 у Відні укладений секретний союзний договір між Нім, А-У і Італ, направлений проти Фр і Рос. Нім прагнула використовувати Т. с. в своїй боротьбі за гегемонію в Європі. Учасники договору зобов'язалися не приймати участі ні в яких союзах або зобов'язаннях, направлених проти одного з них, і подавати один одному взаємну підтримку. Нім і А-У зобов'язалися подати військову підтримку всіма своїми силами Італ в разі не спровокованого нападу Фр. Італ ж узяла на себе зобов'язання надати допомогу Нім в разі нападу на неї Фр.  

Обов'язки А-У в разі нападу Фр на Нім обмежувалися збереженням нейтралітету до вступу Рос до війни на стороні Фр. Три учасники Т. с. зобов'язалися зберегти взаємно доброзичливий нейтралітет в разі війни кого-небудь з них з будь-якою великою державою, окрім Фр (відносно Фр діяли зобов'язання, передбачені ст. 2), і надати військову допомогу один одному в разі нападу два або більших держав. Услід за підписанням договору Германію і А-У взяли до відома заяву Італ, відповідно до якої Італ відмовлялася від військової допомоги своїм союзникам в разі їх війни з В.Б. 1887 до договору були внесені доповнення на користь Італ: їй було обіцяно право співучасті в рішенні питань, що стосуються Балкан, турецьких берегів, островів в Адріатичному і Егейськом морях. 1891 зафіксовано рішення підтримати Італ в її претензіях в Пн Африці (Киренаїка, Тріполі, Туніс).

Договір трьох держав у наступні роки поновлювався: 20.2.1887 у Берліні підписано другий союзний договір; 6.5.1891 - третій союзний договір; 28.6.1902 - четвертий союзний договір. Тексти цих договорів в основному повторювали положення документа 1882 і лише включали окремі додаткові угоди.

Т. с. поклав початок утворенню крупних військових блоків в Європі, що підсилили небезпеку європейської війни; відповіддю на виникнення Т. с. був висновок фр-рос союзу (1891—93) і утворення Антанти (оформилася в 1904—07). Договір о Т. с. був поміщений на 5 років і після декількох продовженні терміну проіснував до 1915, коли Італія вступила у війну на стороні Антанти, а не на стороні своїх партнерів по Т. с.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: