Методологія досліджень правових систем держав східної традиції.

Право як соціальне явище та усі його феномени можуть досліджуватися із допомогою різних методів. Східна традиція права, як один із таких феноменів з одного боку, та як навчальна дисципліна із іншого вивчається із допомогою цілої низки загальнонаукових та спеціально-юридичиних методів.

Серед загальнонаукових методів, що застосовуються при дослідженні східної традиції права виділяють системний, діалектичний, історичний, логічний, соціологічний, а також методи синтезу та аналізу.

Системний метод використовується через виділення складових взаємопов’язаних частин конкретних явищ та феноменів з метою визначення їхньої сутності, структури та взаємовпливу. Так, при аналізі особливостей організації форми державного ладу у східній традиції, державний лад визначається через систему державних органів, розподілу їхніх повноважень по вертикалі та горизонталі влади.

Діалектичний метод дає можливість розглянути еволюцію будь-якого явища та породження на його грунті подальших феноменів через визначення зародження, розвитку, вдосконалення, розквіту, занепаду та подальшого переродження в нову форму будь-якого елементу. У східній традиції права, де норми характеризуються природною еволюційністю, це дає можливість визначити консервативність та поступовість розвитку правової системи. Принцип діалектичного загального взаємозв’язку демонструє нам впливи різноманітних суспільних явищ на правове регулювання. Так зміни у релігійних уподобаннях в суспільстві сприяють появі нових правових норм, які узгоджуються із релігійними догматами, а радикальні зміни в суспільстві починають впливати на релігійні течії та сприяють появі в них нових доктрин. Так, наприклад поширення брахманізму в Індії сприяло появі та закріпленні у індуському суспільстві варнової системи, а пожвавлення зовнішніх зв’язків держав Індостану, які ускладнювали, а інколи й унеможливлювали, застосування варнових моделей правовідносин призвело до формування на ґрунті індуїзму будизької традиції.

Єдність та боротьба протиріч дає нам можливість усвідомити складну внутрішню структуру правових явищ та прогнозувати їх подальший розвиток. Так, консервативність правових норм східної традиції права виступає з одного боку їх позитивним, стабілізуючим явищем, а з іншого – стримуючим фактором, що уповільнює запровадження новел.

Історичний метод використовується для визначення об’єктивного процесу еволюційних перетворень у суспільстві, правовому та державному розвитку. Історичний метод є одним із найважливіших при дослідженні рис східної традиції права через її стабільність та консервативність, поступовість та послідовність усіх її суспільних явищ та традиційне заперечення цінності радикальних революційних змін.

У сучасній науковій думці історичний метод тісно пов'язаний із логічним та використовується з ним у діалектичній єдності[2]. Логічний метод ґрунтується на усвідомленні обґрунтованих причинно-наслідкових зв’язків у різних подіях та суспільно-правових моделях. Він відіграє величезну роль при дослідженні будь-яких правових явищ. Східна традиція права, наприклад, використовує його через глибоке усвідомлення природності усіх суспільних процесів та тотожності у врегулюванні аналогічних відносин.

Методи синтезу та аналізу як розчленування цілого на його складові та об’єднання елементів у цілісну структуру, дає можливість вивчити окремі сторони об'єкта, зробити низку наукових абстракцій, виявити певні поняття. Подальше поєднання їх призводить до вивчення більш глибокої сутності цілого. Так, розподіл системи права на галузі та інститути полегшує їх вивчення, а поєднання загальних рис різних галузей створює можливості для встановлення характерних ознак системи права певної держави. У східній традиції права це, наприклад, дає можливість визначити характерні особливості правових систем цього типу для подальшого відокремлення їх від західної традиції.

Величезну роль у сучасних дослідженнях правових явищ відіграє метод детермінізму – закономірності та постійності причинно-наслідкових зв’язків, обумовленості певної речі іншими речами[3]. При розгляді різних феноменів східної традиції права саме метод детермінізму дає можливість побачити впливи цивілізаційних культурних процесів на регулювання суспільних відносин, відмінність одноманітних явищ в східній та західній традиціях права.

Крім загальнонаукових методів при дослідженні східної традиції права активно застосовуються спеціально-юридичні методи. Виходячи із специфіки курсу основними спеціально-юридичними методами для дослідження східної традиції права виступають порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-юридичний та інші.

Історико-правовий метод застосовується при вивченні державно-правових явищ у особливих та неповторних умовах розвитку конкретного суспільства[4]. Цей метод дозволяє виділити унікальні правові риси, що формуються у державі через вплив на них об’єктивних і суб’єктивних явищ. Так, наприклад, історичний релігійний плюралізм Китаю та поміркований погляд його релігійних течій одна на одну, створив у його правовому полі багато різновекторних моральних комплексів, і, як наслідок, декілька морально-правових моделей.

Історико-правовий метод є тісно пов’язаним із вивченням звичаєвого права, адже через його консервативність та локальний характер воно найбільше демонструє унікальні правові норми окремого суспільства.

Порівняльно-правовий метод є одним із наріжних у дослідженнях східної традиції права. За своєю суттю цей метод є співставленням однорядних юридичних понять, явищ та процесів та виявлення між ними схожості та відмінності[5]. Цей метод активно застосовується при порівнянні будь-яких правових категорій у порівняльному правознавстві, історії держави і права, теорії та філософії права тощо. Так як порівняльно-правовий метод є основним для порівняльного правознавства, а східна традиція права, безперечно, тісно пов’язана із цією наукою, він не може не застосовуватися тут. Саме користуючись порівняльно-правовим методом дослідники східної традиції права формулюють спільні риси між різними системами права східно-традиційних держав, знаходять спільні та відмінні риси при регулюванні конкретних правовідносин, формулюванні правових доктрин та термінів.

 В дослідженнях східної традиції права активно використовується формально-юридичний метод – виявлення правових норм, їх аналіз, класифікація та конструювання нових юридичних понять на підставі вже існуючих[6]. Особливо корисним для вітчизняних дослідників та юристів які мимоволі є представниками західної правової традиції застосування формально-юридичного методу при аналізі правових феноменів східної традиції права, які запозичили назву, а інколи й форму, із західної традиції, а сутнісне наповнення створюють власне аутентичне.

Перелік методів, що описані вище не є вичерпним, адже різноманітні правові явища східної традиції права можна вивчати із різних боків, порівняння їхнього змісту та форми можуть бути нескінченними та спиратися на різні системи координат.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: