Поняття та роль моралі як регулятора суспільних відносин в західній традиції права.

Мораль є одним із найвідоміших та найефективніших регуляторів суспільних відносин, що взаємодіє із усіма іншими суспільними явищами, починаючи від релігії та закінчуючи правом.

Мораль - суспільне явище, що передається від одного покоління до іншого шляхом соціального успадкування – зразком, правилами поведінки та поглядами, які формуються у особи через спостерігання реакції оточуючих на зовнішні дії чи явища. Фіксаторами моралі виступають реакції осіб на суспільні подразники, що демонструються оточуючим – мова, жести, міміка, вчинки, одяг чи манери. Сутність моральних реакцій у їхній демонстративності, наочності та колективних проявах – особа не демонструє свої моральні риси та впевнення собі на одинці.

Для будь-якого суспільства мораль виступає своєрідним захисним механізмом, що поруч із правом та релігією додатково захищає його від потрясінь. Західна традиція права сприймає мораль як основу існування суспільства, додатковий фактор забезпечення суспільного спокою. Але так як, на думку західної філософії, мораль є або суто людською творчістю, або божественними настановами, орієнтованими на людей у формі вищого одкровення, то й поширюватися вона має виключно на людське середовище. Причому інколи сама наявність певних моральних принципів у особи для західної традиції виступає показником її приналежності до людства та цивілізації. Так, наприклад, тисячі принципових борців за честь, гідність та свободу особистості у Європі чи Америці протягом XVIII – XIX століттях могли паралельно до своїх щирих публічних виступів займатися работоргівлею чи вбивати корінних мешканців численних неєвропейських територій. Неналежність цих потерпілих до західної цивілізації та не підтримування ними західних моральних цінностей виступало в якості аргументу їх неприналежності до людства в цілому.

Менш яскраво проявляється, але все одне активно застосовується у західній традиції права ідея виключного поширення моралі на окремі групи чи кола осіб. Сягаючи корінням у становий поділ середньовічного суспільства (де моральні принципи у кожного із прошарків були власними та не поширювалися на представників інших станів), ці ідеї активно реалізуються і в сьогоденні через так званий територіальний, племінний чи культурно-національний підхід у визначенні моральних цінностей.

Релігійне місіонерство, яке постійно супроводжувало еволюцію західної цивілізації, відбувалося разом із моральним місіонерством та завжди набувало досить агресивних активних форм. Ідея поширення власної моралі на інші групи була популярною починаючи із середньовіччя, а стирання кордонів між соціальними групами Європи у буржуазний період тільки сприяло такому підходу. На сучасному етапі світової глобалізації в умовах наближення правових сімей експорт західної моралі набирає все більше обертів разом із експортом економіки, впливу та західних цінностей.

Невід’ємною характеристикою західно-правового підходу до розуміння моралі та її ролі у регулюванні суспільних відносин є її божественне походження – більшість моральних норм Заходу так чи інакше пов’язано із релігійною доктриною і за рахунок цього додатково освячено. Саме через такий релігійний контекст західна мораль включає в себе не тільки поведінку конкретної особи, а й її помисли, не тільки поняття «правильне-неправильне», але й глобальні поняття «добра-зла». Релігійне підґрунтя додатково забезпечує моральні норми західної традиції права фактором «страху» як карного чиннику – особа, що порушує релігійно-моральні настанови зазнає не тільки тиску у сьогоденні, але й пекельних страждань у майбутньому.

Однією із рис моралі у західній традицій права є її трансформація у часі. Західна філософія щиро вважає, що зміни у суспільних формаціях (перехід від первісного ладу до рабовласницького, потім до феодального, згодом до буржуазного та, врешті решт, до сучасності) призводять до радикальних змін у моральних цінностях.

Цікавою особливістю розуміння моралі у західній традиції є її періодичне заперечення як для окремих груп осіб, так і, інколи, для широких верств суспільства при наявності особливих обставин. Причому таке заперечення, на думку філософів, є свідченням не морального падіння та деградації, а навпаки, своєрідного піднесення, «стрибка вище голови», який зможуть зробити лише окремі представники суспільства. Відомі мислителі такі як Макіавеллі, Ясперс, Хайдегер, Сартр, Камю висловлювали думку, що мораль є тягарем, путами, що обмежують особистість у її вільному розвитку. Суб'єктивно-ідеалістична теорія моралі (Б. Рассел, Р. Карнап, А. Айєр та ін.) заперечує об'єктивні засади моралі: особистість сама визичає зміст моральних цінностей, що і виправдовує будь-які її дії.

Таким чином, можемо зазначити, що мораль як регулятор суспільних відносин є характерним інститутом західної традиції права. Її особливості та риси є результатом тривалої еволюції, суспільного досвіду та філософських роздумів та визначаються своєю унікальністю.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: