Особливості поняття «мораль» та її реалізації в східній традиції права.

Базове поняття моралі у східній традиції права дуже схоже на західну: у зовнішньому прояві тут мораль реалізується через поведінку особи у суспільстві, а у внутрішньому – у впевненнях особи про правильні вчинки та моделі відносин. Однак, якщо заглибитися у характерні риси чи тлумачення різних моральних явищ, то тут можна побачити досить значні відмінності.

Моральні норми у східній традиції права є більш частим та впливовим регулятором суспільних відносин, ніж у західній традиції. Поширення врегулювання суспільних відносин моральними засобами тут пояснюється декількома факторами: тим, що на думку громадян впливова та важлива державна влада не повинна витрачати свої зусилля на ті дрібниці, які населення може вирішити самостійно; тим, що у свідомості представників східної традиції мораль, яка тісно пов’язана із релігією, є таким саме повноцінним регулятором, як і правові норми. Державна влада, і, відповідно, правові норми, які вона створює відповідно до філософії східної традиції права є уособленням централізованої сили, імперативу, отже й має розв’язувати імперативні завдання, диспозитивні ж відносини при такому ставленні можуть не бути предметом її інтересу, отже, якщо держава відсторонюється від втручання в їхню сферу, віддаючи їх на розсуд населення та моральних норм, то це є свідченням не її слабкості, а розумності та раціональності. 

На відміну від західної традиції права та сході мораль не має такої жорсткої прив’язки до людської особистості та людського суспільства. Схід, як вже зазначалося вище, не виділяє людину із оточуючого світу та не підносить її над іншими істотами. Для джайна вбивство комахи також є позбавленням життя, для даоса дерева, вітри, річки і птахи закохуються та утворюють сім’ї, для японця - синтоіста ображений померлий родич може перетворитися на камінь та перекрити важливий шлях. Правові норми, створені державою не зможуть врахувати різноманітність світу, а моральні норми легко врегулюють відносини не тільки людей між собою, а й людини та усього оточуючого.

Дещо відрізняється й основна функція моральних норм заходу та сходу. Якщо на заході мораль має пом’якшити конфлікти у суспільстві та захистити громаду від потрясінь, то на сході для вважається, що основним захистом моралі користується сама особа, що її дотримується. Японська невістка буде комфортніше почувати себе у новій сім’ї, якщо буде старанно виконувати вимоги «гірі»[42] до своєї свекрові. Представники індуїзму та буддизму не заплямують власну карму та забезпечать собі кращу реінкарнацію. Правовірний мусульманин при дотриманні усіх моральних правил буде розраховувати на особливу підтримку від вищих сил, щасливі випадки чи вдачу.

Становий характер моральних норм, типовий для заходу, спостерігається й на сході, однак тут він має більш вертикальний характер. Для застосування моралі у східній традиції права важливішим є не соціальний прошарок, з якого походить особа, а її вік та посада, яку вона обіймає. Виключення із цього становить Індія: хоча буддизм та джайнізм заперечують касти, інші розгалуження індуїзму наполягають на важливій ролі кастового розподілу суспільства, а, відповідно, й на становому характері моральних норм.

Для більшості суспільств східної традиції права не зрозумілою є ідея експорту моральних цінностей. На відміну від Заходу тут вважається, що моральні цінності не є абсолютом, а отже можуть відрізнятися у різних народів, держав, релігій та, навіть, громад. Чужинці не повинні нав’язувати свої уподобання, але в певній мірі є захищеними й від зворотного тиску, якщо тільки їх поведінка не створює значних проблем.

Абсолютно протилежною у східній традиції права є західна ідея заперечення та звільнення від моралі вищих посадових осіб. Тут, навпаки, на думку більшості філософів чим вище знаходиться особа на суспільній драбині, тим більше та суворіше до неї моральні вимоги, тим більш неприпустимою є її «неправильна» поведінка. Конфуцій протиставляє «благородного мужа», яким має бути правитель та «низької людини», який мов трава гнеться під вітром. Адміністрація роботодавців Японії виплачує своїм працівникам спеціальні премії перед традиційними та ритуальними святами, а концепція о-н (пан - слуга) наполягає на уважному та поважливому ставленні будь-якої посадової особи до своїх підлеглих. На думку індусів чим вище в суспільстві знаходиться особа, тим більше звертають на неї очі боги, отже у селянина може бути не помічений злочин, а у правителя буде відомий навіть дрібний проступок. Мусульманський правитель має виступати ідеальним зразком для своїх підданих, дотримуватися усіх вимог ісламу як у побуті, так і в управлінні державою. Недотримання цих вимог викликає у ісламізованого населення опір правителю, адже почуття релігійних істин є сильнішим за повагу до влади. Саме цим, наприклад, спеціалісти у мусульманському праві пояснюють хвилю революцій у північній Африці та на Близькому Сході в останні десять років[43].

У своєму розумінні змісту, ролі та впливу моралі на регулювання суспільних відносин східна традиція права заперечує властиву західній цивілізації еволюцію моралі в часі. Зміна суспільних формацій (рабовласництво – феодалізм – буржуазна доба – новітній час), задекларована та сприйнята Заходом як безспірна періодизація розвитку світу, на Сході вважається досить дискусійною. Практично жодна держава східної цивілізації не може так чітко визначити свої етапи розвитку за цією періодизацією. Формаційні періоди на Сході не розмежовуються один від одного, а плавно перетікають та зливаються в єдину течію історії. На піку феодального розвитку мусульманських держав активно застосовується рабство, буржуазний період у Японії не заперечує відносин сюзеренітету-васалітету, новітнє право держав центральної Азії та північної Африки є просякнутим релігійністю та опирається секуляризації, сучасна Індія активно використовує кастовий поділ суспільства. Така ситуація призводить до унеможливлення виділення зазначених періодів й у еволюції моральних норм та цінностей. Мораль тут сприймається як дещо незмінне та актуальне в усі часи у тій формі та змісті, в яких вона склалася у сиву давнину, а моральні ідеї та доктрини, проголошені тисячоліття тому, виконуються із таким же успіхом та ефективністю.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можемо зазначити, що роль, зміст та форма реалізації моральних норм у формуванні права східної традиції суттєво відрізняється від західної традиції права. Її риси мають власні унікальні характеристики, а активне застосування створює специфічну модель, що доповнює у системі права класичні правові норми та таким чином створює нові інститути та регулятори суспільних відносин.

 

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: