Інтереси Польщі у Східному партнерстві

 

Звичайно, не підлягає сумніву, що вже зараз явно помітним виглядає поділ на країни, що домінують у Партнерстві. Це насамперед Молдова та Грузія. За ними зі значним відставанням, по інерції помаранчевого періоду, слідує Україна. В аутсайдерах залишаються Вірменія й Білорусь, і останнє місце в колі країн – учасниць займає Азербайджан. Звісно, що таке розшарування являє собою об’єктивний процес. Причиною цьому є неспівпадіння політичних інтересів різних країн та різні напрямки їх розвитку. Така ситуація дозволяє говорити про появу в рамках партнерства держав- учасників " двох швидкостей". Однак це не може означати потреби в розробці для них окремих правил, або допущення вибіркової участі в окремих проектах Програми. На справді це означає адаптацію установок Партнерства до рівня досягнень в області модернізації й інтеграції, відповідно до залучення в неї конкретних держав. І цьому також може служити згаданий принцип " доброї волі", тобто відповідна " винагорода" за більш активну участь у Програмі. Кращим прикладом застосування такої процедури є Молдова й створення так званої Групи Друзів Молдови. Хоча ця, діюча з 2009 року неформальна структура, яка поєднує уряди держав Євросоюзу (представлені на рівні міністрів закордонних справ), інститути ЄС і міжнародні фінансові організації, діє поза рамками Східного партнерства. Її діяльність на підтримку молдавської держави є безпосереднім наслідком активності участі Молдови у Східному партнерстві. Показником її діяльності стало оголошення під час третьої зустрічі Групи в Кишиневі 30 вересня 2010 року про перерахування протягом 3 років 2 млрд. євро на продовження початих реформ і розширення інтеграції з ЄС[32].

Важливою із цілей Польщі залишається збереження міжнародного характеру проектів, що реалізуються у рамках Східного партнерства. Хоча безумовно, ця Програма віддає перевагу так званому суспільному компоненту, наслідком чого стало, зокрема, створення Форуму цивільного суспільства (на зустрічі: в Брюсселі 16 - 17.11.2009 р., та Берліні 18 - 19.11.2010 р.), який обєднав представників недержавних організацій країн ЄС та країн-учасниць Партнерства у форматі тематичних платформ. Але, подібні проккти відкидають можливість еволюції Східного партнерства в міжнародному напрямку.

 Безсумнівно, це була б деградація значення Програми через позбавлення її атрибутів рушійної сили, а також істотних механізмів політичного впливу на процес європейської інтеграції. У той же час, з огляду на недоліки функціонування демократичних інститутів у деяких країнах, як наприклад, у Білорусії чи Азербайджані, це означао би практичне припинення участі цих країн у Програмі. Тому, з точки зору Польщі, підтримка суспільного компоненту не може означати перетворення Програми у сферу діяльності винятково неурядових організацій. Як нам здається, деякі держави, у тому числі ФРН, були б зацікавлені в поступовому ослабленні політичного характеру Пртнерства. Німеччина вважає, що в цьому випадку діяльність суспільного сектору є найбільш зручною, якщо взяти до уваги політичну ситуацію в регіоні, інасамперед, дуже амбівалентну позицію Росії по цьому питанні. Адже Москва, з одного боку, хотіла б впливати на форму й процес реалізації Партнерства, а з іншого боку - вона ще сприймає Програму в геополітичних категоріях, як потенційну загрозу своєму домінуванню у пострадянському просторі. Також при врахуванні суспільного значення програми " Східне партнерство", на жаль, важливе значення має раціональна оцінка країнами-членами ЄС достатньо сумнівної ефективності діяльності урядових структур деяких країн колишнього Радянського Союзу в процесі модернізації суспільств і держави. 

У контексті реалізації установок Східного партнерства, можна констатувати, що принциповою метою Польщі є збереження з іншими країнами-учасниками Програми якщо вже не постійного інтересу до неї з боку держав-членів ЕС і Євросоюзу в цілому, то, принаймні, їхнього доброго розташування до цих пострадянських країн.. Завдяки своїй активності, Польща природньо може розраховувати на прихильність і підтримку Чехії[33], Угорщини, держав Балтії, а також Словаччини. З боку так званих старих членів Європейського Союзу, подібну роль віддіграє Швеція, хоч і не в такій мірі, як споконвічно передбачалося. Швеція намагається підтримувати Польщу в реалізації Сідного партнерства незважаючи на певні обмеження, особливо з урахуванням особливих відносин з Росією й інших пріоритетів у східній політиці ФРН[34]. Саме її підтримка Східного пртнерства, особливо взаємодія з Польщею в справі його подальшого розвитку, може стати основою для досягнення успіху в реалізації Програми і збереженні існуючої динаміки її розвитку.

Інші країни ЄС не проявляють інтересу до Східного партнерства. Вони або не приймають активної участі в розвитку Партнерства, або підходять до нього з обережною стриманістю. Причини такої відстороненості країн ЄС є різними. В одному випадку це віддалене географічне положення (Португалія, Ірландія), в іншому - наявність альтернативних регіональних програм, таких як Чорноморська Синергія (Болгарія і Румунія), або наявністю певних політичних інтересів, обумовлених побоюваннями за стан відносин з Росією (Франція, Італія), або існуванням ізоляціоністських тенденцій у рамках ЄС (Великобританія). Про наявність цих причин свідчить, зокрема, відсутність на інаугурації програми Східного партнерства в Празі у травні 2009 року лідерів Франції, Великобританії та Італії[35]. Однак на даному етапі немає таких країн, які б однозначно відкидали необхідність запровадження Програми і прямо висловлювалися проти її продовження в існуючій формі.

Потрібно, однак, підкреслити, що основною проблемою є неоднорідність поглядів на кінцеву мету Східного партнерства. Якщо для Вишеградської групи та країн Балтії програма Східного партнерства служить додатковим напрямком зміцнення їхньої незалежності в розвитку європейського вектора своєї зовнішньої політики та зближення своїх сусідів, країн-участниць з європейськими структурами, то для керівництва ЄС і так званих держав " старого Євросоюзу" це тільки одна із численних програм зовнішнього співробітництва, що має більше формальний, ніж цільовий характер. Тому на даному етапі, з урахуванням цих неоднозначних чинників, надзвичайно важливим є збереження постійної динаміки Партнерства.

 

У цьому випадку ключового значення набуває дотримання послідовності головування в ЄС. Яке будуть підряд здійснювати держави, які беруть активну участь у розвитку Східного партнерства й розробці східної політики Євросоюзу, a саме: Угорщина (з 1.01.2011 р.) і Польща (з 1.07.2011 р.). Цьому позитивному процессу сприяє інтенсифікація співробітництва Варшави з Будапештом[36], доказом чого є численні консультації на рівні прем'єрів і різних міністерств. Результатом такого співробітництва стала, зокрема, взаємодія двох держав при підготовці самміту Східного партнерства, який відбудеться в травні 2011 року в Будапешті.

Щоб уникнути ризиків зменшення ролі Східного партнерства в рамках ЄС по закінченню " сприятливих" для Програми головувань, істотним елементом стратегії польського уряду буде організація проведення в середині 2011 року перевірки реалізації програми Східного партнерства. У випадку позитивної оцінки, виникне можливість ще в період польського головування ухвалити рішення про перехід до ІІ етапу його реалізації - зміцнення зв'язків країн- учасниць Східного партнерства з ЄС.

Передбачається, що Східне партнерство буде головною сферою зовнішньополітичної діяльності Польщі в період її головування в Європейському Союзі, поряд з розробкою основ бюджету на 2014 - 2020 роки, зміцненням Європейської політики безпеки і оборони, а також розробкою для ЄС погодженої енергетичної політики. Всі ці зовнішньополітичні завдання припадають на другу половину 2011 року. Діяльність польської влади, що спрямована на зміцнення Східного партнерства, буде реалізовуватися як невід'ємна частина процесу побудови " східної політики ЄС". У цьому випадку заходи щодо активізації Партнерства будуть частиною загальної стратегії ЄС, у рамках якої передбачається також: 1) підтримка інтеграції України в ЄС, 2) розробка ідеї будівництва незалежних шляхів транспортування енергії (так званий Південний коридор), 3) зміна негативного відношення держав- членів ЕС до його розширення[37].

Відповідно до намірів, особливо інтенсивно повинні активізуватися такі сфери Партнерства як: освіта, культура, розвиток інфраструктури, економіки, міграції, візового режиму й сільського господарства. Всі ці приорітети мають знайти своє відзеркалення в діяльності відповідних міністерств і експертних груп (у відповідності із зазначеними приорітеними секторами), які повинні здійснити комплексну перевірку досягнень в сфері співробітництва ЄС з країнами-учасницями Партнерства[38]. У цілому, в період головування Польщі повинно відбутися десять зустрічей з керівниками різних відомств країн-учасниць Партнерства й чотири тематичних зустрічей на рівнях держчиновників. Крім цього, передбачається організація Форуму Друзів Партнерства (за участю США, Канади і Японії), а також ІІІ – го Форуму цивільного сспільства, який планується провести в Познані в листопаді 2011 року.

На тлі цих планів, залишається відкритим питання про можливість введення безвізового режиму між ЄС і Молдовою та Україною. Хоча виразно більші надії в цьому аспекті позв'язують із можливістю введення даного принципу у відносинах з Молдовою, ніж з Україною. Проте, можна припустити, що до кінця 2011 року все-таки жодна із цих країн не буде охоплена дією такого режиму перетину кордону[39].

 

Висновки

 

Підводячи підсумки, можна підкреслити, що окрім необхідності вирішення проблем, що постають перед Східним партнерством, які були виокремлені в статті, пріоритетними в діяльності Польщі будуть такі питання:

· лібералізація візового режиму;

· інтегрування в управлінні кордонами з країнами-учасницями Партнерства, як у відносинах СП-6 - ЄС, так і СП-6 - сусідні держави- не члени ЄС (наприклад, російсько-український кордон)[40];

· підготовка й початок впровадження програм підтримки політики когерентності, тобто сфери підняття на більш високий цивілізаційний рівень самих бідних регіонів;

· активізація громадянського компоненту у сфері свободи слова, правової держави, реформи адміністративної та судової системи, боротьби з корупцією;

· розширення складу та сфери діяльності " Групи Друзів Східного партнерства", в першу чергу - залучення до нього Канади, Японії, Норвегії та США;

· зміцнення субсидіарного характеру фінансування починань[41]. 

 

Михайло Гончар,

директор енергетичних програм,

Центр «НОМОС»

⇐ Предыдущая32333435363738394041Следующая ⇒

Поделиться: