ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

Стр 1 из 9Следующая ⇒

ПОНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА

1.Наука конституційного права зарубіжних держав (предмет, методи, джерела) 5

2. Держава як конст.-правовий інститут у зарубіжних країнах. 5

3. Предмет конституційного права у зарубіжних державах. 6

4.джерела конституційного права. 6

5. Співвідношення понять „конституційне право” „державне право” у конституційному праві зарубіжних держав. 7

6.Види джерел конституційного права у державах з англосаксонською правовою системою.. 7

7. Види джерел конституці-го права у країнах арабського світу. 8

8. Конституційне закріплення (особливості конст розвитку) ісламу у зарубіжних країнах. 8

9. Допоміжні органи та установи при главі держави. 9

10. Конституційні закони як джерела конституційного права у зарубіжних країнах. 9

11.Органічні закони як джерела конст. Права у зарубіжних країнах. 9

12. Конституційно-правове регулювання релігійних відносин і статусу церков у зарубіжних державах. 10

13. Правове регулювання лобізму у зарубіжних державах. 10

КОНСТИТУЦІЇ

14. Поняття і зміст конституції у зарубіжних країнах. 11

15. Форма та структура конституцій зарубіжних держав. 11

16. Способи прийняття конституцій зарубіжних країн та внесення до них змін. 12

17. Особливості структури конституції ФРАНЦІЇ 12

18. Структура конституції ВЕЛИКОБРИТАНІЇ 13

19. Зміст та структура конституції США.. 13

20. Класифікаційна характеристика конституції ПОЛЬСЬКОЇ республіки. 14

21. Класифікаційна характеристика конституції ФРН.. 14

22. Моделі організації конституційного контролю у зарубіжних країнах. 15

23. Європейська модель конституційного контролю.. 15

24. Поняття та види конституційного контролю.. 16

25. Органи конституційного контролю у ФРАНЦІЇ 16

ПАРЛАМЕНТ

26. Дострокове припинення повноважень парламентів. 17

27. Парламентська відповідальність урядів у зарубіжних державах. 17

28. Законодавчий процес у зарубіжних країнах. 18

29. Парламентський (депутатський) індемнітет у зарубіжних країнах. 18

30. Конституційно-правовий статус депутата парламенту у зарубіжних країнах. 19

31. Види представницького мандату у зарубіжних країнах. 19

32.Особливості здійснення судової функції парламентами зарубіжних держав. 20

33. Поняття, та особливості структура парламентів та їх палат у зарубіжних країнах. 20

34. Конституційно-правовий статус парламенту Великобританії. Структура. 21

35. Особливості конституційно-правового статусу палати лордів. Функції 21

36. Особливості конституційно-правового статусу палати громад. 22

37. Конституційно-правовий статус парламенту ФРАНЦІЇ. Структура. 22

38. Конституційно-правовий статус парламенту ФРН. 23

39. Особливості конституційно-правового статусу бундесрату. 23

40. Конституційно-правовий статус парламенту (сенату) США. Формування. Структура. 24

41. Конституційно-правовий статус парламенту РФ.. 24

42. Конституційно-правовий статус парламенту ПОЛЬСЬКОЇ республіки. Структура. 25

ГЛАВА ДЕРЖАВИ

43. Конституційно-правовий статус глави держави (президента) в умовах республіканської форми правління. 25

44. Юридична форма глови держави у зарубіжних країнах. 26

45. Особливості конституційного статусу глави держави в арабських республіках. 26

46. Конституційно-правовий статус глави держави у ВЕЛИКОБРИТАНІЇ 27

47. Конституційно-правовий статус глави держави у ФРАНЦІЇ 27

48. Конституційно-правовий статус глави держави ФРН. Порядок обрання. 28

49. Конституційно-правовий статус глави держави США. Порядок обрання. 28

50. Конституційно-правовий статус глави держави ПОЛЬСЬКІЙ республіці. 29

51. Конституційно-правовий статус глави держави у РФ.. 29

УРЯД

52. Система органів виконавчої влади зарубіжних держав. 30

53. Конституційна відповідальність урядів. 30

54. Конституційно-правовий статус глави уряду в умовах республіканської форми правління. 31

55. Способи формування урядів зарубіжних країн. 31

56. Склад і структура урядів зарубіжних держав. 32

57. Конституційно-правовий статус уряду ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. Склад структура. 32

58. Конституційно-правовий статус уряду ФРАНЦІЇ. 33

59. Структура виконавчої влади ФРАНЦІЇ 33

60. Конституційно-правовий статус уряду ФРН. Склад структура. 34

61. „конструктивний” вотум недовіри уряду ФРН.. 34

62. Конституційно-правовий статус уряду ПОЛЬСЬКОЇ республіки. 35

СУДОВА ВЛАДА

63. Види судових систем у зарубіжних країнах. 35

64. Поняття, функції і структура судової влади у зарубіжних державах. 36

65. Конституційні засади судової влади ВЕЛИКОБРИТАНІЇ 36

66. Конституційні засади організації судової влади ФРАНЦІЇ 37

67. Конституційні засади організації судової влади ФРН.. 37

68. Конституційні засади організації судової влади в США.. 38

69. Конституційні засади судової влади ПОЛЬСЬКОЇ республіки. 38

ПУБЛІЧНА ВЛАДА

70. Організація публічної влади в землях ФРН.. 39

71. Організація публічної влади в штатах США.. 39

ВИБОРИ І РЕФЕРЕНДУМ

72. Види партійних систем у зарубіжних країнах. 40

73. Види політичних партій у зарубіжних державах. 40

74.Поняття та зміст виборчого права у зарубіжних державах. 41

75. Види виборів у зарубіжних країнах. 41

76. Види виборчих систем у зарубіжних державах. 42

77. Мажоритарна виборча система: поняття, види, політико-правові особливості застосування. 42

78. Мажоритарно-пропорційна (змішана, нетипова) виборча система: зміст, особливості застосування. 43

79. Пропорційна виборча система: поняття, види, політико-правові особливості застосування. 43

80. Поняття та види виборчих цензів. 44

81. Види референдумів у зарубіжних країнах. 44

82.Виборча система ВЕЛИКОБРИТАНІЇ. 45

83. Загальна характеристика виборчої системи ПОЛЬЩІ 45

84. Виборче право і виборчі системи РФ. 46

85.Виборча система СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ. 46

86.Виборча система ФРАНЦІЇ. 47

87. Виборча система НІМЕЧЧИНИ. 47

ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

99. Види монархічної форми правління в сучасних державах. 53

100. Види політичних режимів. 54

101. Види республіканської форми правління в сучасних державах. 54

102. Правове становище монарха, політико правова природа монархічної форми правління. 55

103. Конституційно-правовий статус глави держави в умовах республіканської форми правління. 55

104. Характерні риси дуалістичної монархії як сучасної форми правління зарубіжних держав. 56

105. Характерні риси змішаної республіки як сучасної форми правління зарубіжних держав. 56

106. Характерні риси парламентської монархії як сучасної форми правління зарубіжних держав. 57

107. Характерні риси президентської республіки як сучасної форми правління зарубіжних держав. 57

108. Форми правління держав арабського світу. 58

Іберійська (Бразилія).

1. роль представників з центру є дуже великою.

2. домінування місцевих землевласників впливає на систему управління.

3. Населення обирає раду і головну посадову особу даної адміністративно-територіальної одиниці.

4. Алькальд (префект) одночасно є виконавчим органом ради і затверджується урядом, як його представник.

90.ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ФЕДЕРАЦІЇ У ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ

Федерація - це держава, територія якої складається з території її членів - суб'єктів (штати - США; проавінції – Канада, землі - ФРН; республіки – Росія, кантони – Швейцарія).

Всі суб'єкти федерації є державними утвореннями, тобто вони наділені установчою владою - можуть приймати власні конституції, які повинні відповідати основним федеративним законам. Пріорітет у сфері законотворчості, як і в інших сферах державної діяльності завжди залишається за федераціями.

Обов'язковість відповідності конституцій суб'єктів федерації конституції союзу передбачена у законах Німеччини, та інших федеративних держав.

Принципи устрою федерації.

1. побудована за територіальним принципом.

2. побудована за національним принципом,

3.побудована за змішаним принципом: національ ним і територіальним.

Основні ознаки федерації:

1) наявність єдиної території,

2) наявність загальної конституції федерації і конституцій і суб'єктів;

3) наявність системи законодавства усієї федерації і системи законодавства її суб'єктів;

4) наявність федерального двопалатного парламенту і парла-ментів суб'єктів федерації,

5) наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб'єк-тів; у ряді федерацій допускається подвійне громадянство (ФРН, Австрія);

6) можливість суб'єктів федерації мати власну правову і судову системи (США);

7) наявність загальнофедеральної податкової і грошової сис-теми;

8) суб'єкти федерації не мають суверенітету і не є суб'єктами міжнародного права.

91. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Всі жителі одиниць основного териториального поділу складають в силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве самоврядування бере участь у виконанні державної влади. Належну йому в межах законів більшу частину суспільних завдань самоврядування виконує від свого імені та несе за це особисту відповідальність.

Конституція визначає, що основною одиницею самоврядування є гміна. Інші одиниці регіонального та місцевого самоврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає основу і практично на його долю місцевого самоврядування випадає найбільше завдань з питань, що не закріплені за іншими одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцевого самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підлягає правовому захисту (ст. 165).

Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією забезпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу покладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самоврядування, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів державного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого Самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого оподаткування і місцевих зборів в межах, визначених законом.

У структуру самоврядування входять розпорядчі і виконавчі органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними, рівними, прямими і проводяться голосуванням.

92. ВИДИ ТА СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ФЕДЕРАЦІЇ У РФ.КОНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ РОСІЇ

Стаття 1 Конституції РФ встановлює, що Російська Федерація — Росія — є демократична федеративна правова держава з республіканською формою правління. У наш час до складу федерації входить 21 республіка — суб'єкт федерації.

Республіка у складі Російської Федерації — це унітарна демократична держава, що має всю повноту державної влади на своїй території, крім тих повноважень^ які входять до виключної компетенції Російської Федерації. За формою правління у наш час усі республіки Російської Федерації є президентськими.

Кордони між республіками можуть бути змінені за їх взаємною згодою. Кожна республіка має свою Конституцію. Республіки приймають Конституції самостійно і не потребують затвердження вищими органами федерації. Повноваження республік закріплюються у Конституції Російської Федерації і в Конституціях республік.

До складу федерації входять шість країв, 40 областей і два міста федеральною значення — Москва і Санкт-Петербург. Ці суб'єкти є державно-територіальними утвореннями. їх конституційно-правничий статус закріплюється Конституцією федерації та статутом, який приймається законодавчим органом суб'єкта Російської Федерації. Це — нові суб'єкти федерації, які не були відомі дотеперішній федерації. Утворення таких суб'єктів обумовлено тією роллю, яку вони відіграють у політичному та економічному житті федерації.

Краї, області, міста федерального значення мають свою територію, яка не може бути переглянута без їхньої згоди. Статут краю, області, міста федерального значення закріплює судову.

93. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ЗЕМЕЛЬ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ФРН

Німеччина складається із 16 земель. Землі також мають свої конституції, виборний законодавчий орган - ландтаг (у 15 землях - однопалатний, а в Баварії - двопалатний) - уряд здійснює свою роботу на чолі з прем'єр-міністром. Федеральні землі не є провінціями, це - держави з власною державною владою. Вони мають власну конституцію землі, яка повинна відповідати засадам республіканської.

Комунальне самоврядування як символ громадської свободи має в Німеччині традицію. Усі міста, общини І райони повинні бути демократично організованими. Комунальне право є справою земель; з історичних причин комунальні конституції в різних землях значно відрізняються одна від одної. Проте практика самоврядування у всіх федеральних землях схожа.

Право самоврядування охоплює, передусім, місцевий громадський транспорт у межах комун, місцеве будівництво шляхів, забезпечення електроенергією, водою, газом, каналізацію, містобудівне планування. Сюди належать також будівництво і утримання шкіл, театрів І музеїв, лікарень, спортивних закладів і басейнів. До компетенції общин належать також освіта дорослих і догляд за молоддю. Доцільність і прибутковість своїх дій кожна община визначає самостійно. Багато місцевих завдань не до снаги общинам і малим містам; вони можуть виконувалися районом і вищою територіальною одиницею. Також район є частиною комунального самоврядування. Більші міста не належать до жодного району, вони «вільні від районів.

94. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Територія Англії складається з 45 графств, при чому Великий Лондон є окремою адміністративно-територіальною одиницею. У сільській місцевості низова адміністративно-територіальна одиниця - прихід. Територія Уельсу складається з 11 графств і 11 міст-графств, а у сільській місцевості графства поділяються на громади. У Шотландії утворені 32 територіальні одиниці місцевого управління, а низовою є громада. Територія Північної Ірландії розподілена на 6 графств, які поділяються на 26 округів.

На всіх рівнях адміністративно-територіального розподілу Великобританії місцева влада представлена органами місцевого самоврядування. У Великобританії діє автономна система місцевого самоврядування, за якою пряме підпорядкування за вертикаллю здійснюються в обмеженій формі. Система місцевого самоврядування Великобританії за вертикаллю включає дві ланки.

Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження у рамках, які визначені центральною владою. Члени місцевих рад обираються громадянами та здійснюють свою діяльність на безкоштовній основі. Рада обирає з числа радників голову (у містах - мера). До компетенції місцевих рад належать питання місцевого значення: дорожній рух, соціальне обслуговування, пожежна безпека тощо.

Акти органів місцевого самоврядування — це, як правило, акти делегованого законодавства. Нормативні постанови встановлюють загальнообов'язкові правила для визначної території та затверджуються відповідним центральним урядовим відомством. За законністю таких постанов спостерігають судові інстанції.

95. КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У США

Місцеве самоврядування та управління в Штатах базується на адміністративно-територіальному поділі, що входить до компетенції штату. Тому системи місцевого самоврядування у різних штатах різноманітні.

Більшість штатів, крім двох, поділяються на графства. Усього в США понад три тисячі графств, їх населення обирає цілу низку посадових осіб: шерифа, прокурора, казначея. Під їх керівництвом працюють муніципальні посадовці. Міста виділені із графств І мають свою окрему систему самоврядування. У США існують три системи місцевого самоврядування. У більшості міст існує система «рада-управляючий».

Населення обирає раду, яка, в свою чергу, обирає мера. Мер головує у раді і не займається управліською діяльністю. Управління здійснює найманий за контрактом посадовець-менеджер. Друга система «рада-мер»'. Населення обирає окремо місцеву раду І мера, який здійснює управління містом. І, нарешті, існує третя система - «комісійна системам. Населення обирає комісію у складі 3-7 осіб, які виконують функції міської ради і відають окремими галузями управління.

Графства поділяються на тауни і тауншипи. Компетенція органів місцевого самоврядування визначається конституціями і законами окремих штатів. Вона відповідає принципам місцевого самоврядування.

В адміністративно-територіальних одиницях, містах населенням або місцевою радою обираються також різні ради і комітети з різноманітних питань.

96. КОНСТ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ФРАНЦІЇ

Для адміністративного устрою Французької республіки характерним є поєднання управління місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Децентралізація створила у Франції три основні рівні територіальних одиниць з повним набором повноважень для кожного з них. Це комуна, департамент та регіон.

Комуна є найменшою адміністративною одиницею, але водночас і найдавнішою. Комунами управляють виборні Муніципальні ради, до яких обирають депутатів шляхом загального прямого голосування кожні шість років. Мер наймає персонал для управління справами комуни. До сфери його компетенції належать наступні галузі: школи; благоустрій міста; громадська активність;... Нині, у Франції нараховують 36 778 комун.

Департамент – являє собою автономне колективне місцеве утворення, що має орган для нарад та виборних виконавців. Управляє цим адміністративним утворенням Генеральна рада, яку обирають кожні шість років шляхом прямих виборів. Рада обирає президента, тобто керівника департаменту. Департамент має значні повноваження, до яких зокрема належать:громадська активність; побудова та утримання коледжів;укрупнення сільських земельних ділянок; організація шкільного транспортного забезпечення... Франція нараховує у своєму складі 100 департаментів.

Регіон. Найновіше із місцевих адміністративних утворень Франції – регіон Члени Регіональних рад обирають президента Регіональної ради, котрий управляє бюджетом, керує персоналом і проводить політику регіону у питанні економіки, упорядкування території та професійної освіти. Франція поділена на 26 регіонів, із котрих чотири – заморські.

97. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ МІЖ ФЕДЕРАЦІЄЮ І ШТАТАМИ В США

Сполучені Штати Америки — федеративна держава. Суб'єктами федерації є 50 штатів і федеральний округ Колумбія з розташованою в ньому столицею — м. Вашингтон. Усі 50 штатів—державні утворення, але вони не мають державного суверенітету і не мають права виходити зі складу США. Вони приймають свої конституції, які відповідають основним положенням Конституції Сполучених Штатів Америки.

Структура органів штатів відповідає структурі федеральних органів. Законодавчу владу у штаті здійснює легіслатура, виконавчу— обраний населенням губернатор, судову — Верховний суд та інші суди штату.

Конституція США визначила принципи розмежування владної компетенції федерації і штатів. Вона встановлює сферу виключної компетенції федерації. За межами встановленої компетенції свої повноваження реалізують штати та їхні органи.

Місцеве самоврядування та управління в штатах базується на підставі адміністративно-територіального поділу, що входить до компетенції штату. Тому системи місцевого самоврядування у різних штатах різноманітні.

Компетенція органів місцевого самоврядування визначається конституціями і законами окремих штатів. Вона відповідає принципам місцевого самоврядування. Тобто прийняття і виконання місцевого бюджету, питання громадського порядку, надання соціальних послуг.

98. ОСОБЛИВОСТІ РОЗМЕЖУВАННЯ КОМПЕТЕНЦІЇ МІЖ ФЕДЕРАЦІЄЮ ТА ЗЕМЛЯМИ У ФРН

Землі дуже сильно різняться за територією і кількістю населення. Федерацію у Німеччині неможливо вважати асиметричною — усі землі мають рівні права

Землі також мають свої конституції, виборний законодавчий орган — ландтаг, уряд здійснює свою роботу на чолі з прем'єр-міністром. Федеральні землі не є провінціями, це — держави з власною державною владою. Вони посідають власну конституцію землі, яка повинна відповідати засадам республіканської, демократичної і соціальної правової держави в суді Основного закону. В іншому землі мають широкі права для розробки їх власної конституції.

Конституція гарантує комунальне самоврядування в містах, общинах і районах. Згідно з цим вони мають право всі справи місцевої громади регулювати у межах законів на власну відповідальність. Усі міста, общини і райони повинні бути демократично організованими. Комунальне право є справою земель; з історичних причин комунальні конституції в різних землях значно відрізняються одна від одної. Проте практика самоврядування в усіх федеральних землях схожа.

Общини мають право збирати власні податки і збори. Сюди належать поземельний і промисловий податок. Крім того, общини мають право використовувати надходження від акцизу і податку на споживчі товари. Але цього не вистачає на покриття фінансових потреб. Тому Общини отримують від федерацій і земель частку від прибуткового податку

99. ВИДИ МОНАРХІЧНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ ДЕРЖАВАХ

Монархія як форма правління характеризується тим, що влада глави держави (монарха) не вважається похідною від будь-якої іншої влади, органу чи виборців. Монархії є пережитками феодальної системи, але, незважаючи на це, вони зберігаються в багатьох державах. Найпоширенішою є така класифікація монархічних форм правління: абсолютні й обмежені (конституційні) монархії. Конституційні монархії, у свою чергу, розділяються на дуалістичні, парламентарні та виборні.

Абсолютна монархія є попередницею сучасної монархії. За абсолютної монархії (абсолютизм) вся повнота верховної влади зосереджується в руках монарха. Він одноособово видає закони, призначає і звільняє міністрів і т. ін. Для абсолютної монархії характерною є відсутність конституційних актів, які обмежують повноваження монарха, будь-яких представницьких органів (Саудівській Аравії та в Омані).

Дуалістична монархія характеризується подвійністю влади наслідного монарха і виборного представницького органу-парламенту (ОАЕ). За такою формою правління монарх юридично і фактично не залежить від парламенту у сфері виконавчої влади. Він призначає уряд, який несе відповідальність тільки перед ним. Парламент, наділений законодавчими повноваженнями, ніяк не впливає ні на формування уряду, ні на його склад, ні на його діяльність. Парламентської відповідальності уряду не існує. Законодавчі повноваження парламенту істотно обмежені монархом.

100. ВИДИ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ.

Політичний режим визначає методи, якими здійснюють владу в державі. Політичних режимів є багато, але основним із них є демократія, авторитаризм, теократія, тоталітаризм. Розрізняють два основних типи політичних режимів: демократичний і тоталітарний.

Демократичний режим — це такий режим, коли державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, коли враховуються інтереси всіх соціальних груп населення через демократичні інститути: вибори, референдуми, засоби масової інформації. Демократичний режим поділяють на такі види: демократично-ліберальний, демократично-консервативний, демократично-радикальний.

Для політичного режиму тоталітарного типу характерно насильницьке нав'язування населенню суспільних порядків, чиї моделі розроблені на основі єдиної ідеології. Панування цих порядків досягається за допомогою монопольного тоталітарного контролю над політикою,економікою, культурою і побутом. Ідеологічна й організаційна єдність забезпечується політичним пануванням Партії, очолюваної Вождем.

Політичний режим авторитарного типу є проміжним між тоталітарним і демократичним режимами, перехідним від одного до іншого. Авторитарний режим — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції.

Авторитарний режим має такі різновиди: тоталітарний, фашистський, військово-диктаторський, расистський, автократичний, вождізм.

101. ВИДИ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ ДЕРЖАВАХ

Республіка це форма правління, відповідно до якої вища влада належить виборчому органу парламенту. В сучасному світі існує три основні різновидності республік: парламентська, президентська і змішана або напівпрезидентська.

Характерною рисою парламентської республіки є утворення уряду на парламентській основі і його відповідальність перед парламентом. Парламент здійснює по відношенню до уряду ряд функцій: формує і підтримує уряд, видає закони, що приймаються урядом до виконання, затверджує державний бюджет і завдяки цьому встановлює рамки діяльності уряду. Здійснює контроль над урядом, критикує урядову політику, подає альтернативні варіанти урядових рішень і всього політичного курсу.

Головна ознака президентської республіки полягає в тому, що президент в ній водночас виступає і главою держави і главою уряду. Він керує внутрішньою і зовнішньою політикою держави і є верховним головнокомандуючим збройних сил. Президент обирається прямо народом, але інколи і колегією вибірників (США). Він сам призначає членів кабінету міністрів, що несуть відповідальність перед ним, а не перед парламентом.

В напівпрезидентській республіці з'єднується сильна президентська влада з ефективним контролем парламенту за діяльністю уряду. При цьому вона не має сталих типових рис, як президентська і парламентська і в різних країнах істотно відрізняється в ту або іншу сторону. Головна риса напівпрезидентської республіки - подвійна відповідальність уряду перед президентом і парламентом.

102. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ МОНАРХА, Політико правова природа монархічної форми правління.

На відміну від президента, характеризується двома основними особливостями. По-перше, влада монарха юридично вважається незалежною від будь-якої іншої влади, органу чи виборчого корпусу. Він владарює безстроково за власним правом і вважається джерелом усієї державної влади у країні. По-друге, влада монарха спадкова й переходить від одного представника царюючої династії до другого за встановленим законом порядком.

Монарх як глава держави, на відміну від президента, володіє рядом прав і прерогатив. Це і суто зовнішні атрибути монаршої влади, і така досить серйозна прерогатива, як абсолютне вето.

До зовнішніх атрибутів монаршої влади належить право на титул і особливу назву: «король» чи «королева», «імператор»; «емір». У титулі звичайно перераховуються володіння монарха, підкреслюється божественне походження його влади тощо. У всіх монархічних державах за їх главами визнається право на утримання двору, тобто особливого штату посадових осіб, які відають не державними, а особистими справами монарха.

Головна причина збереження інституту монарха за умов сьогодення полягає в тому, що він є вигідним певним політичним силам. Справа полягає у тому, що прерогативи монарха значно ширші за президентські. Це й абсолютне вето, яке, на відміну від президентського скасувати по можна, це й достроковий розпуск нижньої палати парламенту, це й усунення уряду. Збереження монархії і великих повноважень монарха дозволяє у кризових ситуаціях, за умов різкого загострення соціальних проблем і конфліктів використовувати цей інститут владними силами.. Не можна не згадати й такий чинник, як данина традиції, консерватизму в організації функціонування державної влади.

103. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГЛАВИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

Головна відмінність президента від монарха полягає у тому, що президент - це посада виборна - по-перше, і строкова - по-друге. Зазвичай, президентів обирають згідно з конституцією на строк від 4 до 7 р.

Безумовно, перевагою президентської посади порівняно з монаршою, з позиції демократії, є те, що на цю посаду може бути обраний будь-який громадянин республіки, який відповідає встановленим цензам, згідно з його заслугами І достоїнствами в очах співвітчизників.

У президентських республіках, дуалістичних і абсолютних монархіях глава держави фактично особисто формує уряд. Тому призначені ним міністри виступають у сфері управління країною в ролі його радників і помічників, а прийняття політичних рішень залишається прерогативою виключно глави держави.

У напівпрезидентській республіці глава держави особисто призначає прем'єр-міністра, а за його поданням - членів уряду. При цьому на його дії не впливає згода парламенту або однієї з палат. В управлінні країною глави держав спираються на широкий адміністративний апарат, очолюваний найбільшими прибічниками й довіреними особами.

Керівна діяльність глави держави пов'язана з виконанням багатьох організаційних прерогатив. Він призначає «службовий уряд», якщо не дійшли згоди у парламенті щодо утворення уряду країни; скликає парламент на чергові й надзвичайні сесії і т. ін.

104. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ДУАЛІСТИЧНОЇ МОНАРХІЇ ЯК СУЧАСНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Дуалістична монархія характеризується подвійністю (дуалізм) влади наслідного монарха і виборного представницького органу-парламеиту. На цей час у класичному варіанті дуалістична монархія практично ніде не збереглася, але її елементи є характерними для форми правління Кувейту, ОАЕ. За такою формою правління монарх юридично і фактично не залежить від парламенту у сфері виконавчої влади. Він призначає уряд, який несе відповідальність тільки перед ним.

Парламент, наділений законодавчими повноваженнями, ніяк не впливає ні на формування уряду, ні на його склад або діяльність. Парламентської відповідальності уряду не існує. Законодавчі повноваження парламенту істотно обмежені монархом. Він реально має право вето, право розпуску парламенту, право видавати надзвичайні укази, що мають силу закону.

105. ХАРАКТЕРНІ РИСИ ЗМІШАНОЇ РЕСПУБЛІКИ ЯК СУЧАСНОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВ

Однією з сучасних форм державного правління в розвинутих країнах є так звана змішана республіканська форма, або, враховуючи різноманітність конкретних форм, змішані республіканські форми правління, які нерідко називають парламентарно-президентськими (президентсько-парламентарними) або, що не зовсім вдало, напівпрезидентськими республіками.

Типовою ознакою змішаних форм правління є сполучення рис президентської і парламентарної республік. Як і в президентській республіці, тут главу держави обирають на загальних виборах. Іноді він наділений значними повноваженнями у сфері виконавчої влади або навіть очолює її. З іншого боку, як і в парламентарній республіці, суб'єктами виконавчої влади є прем'єр-міністр і уряд в цілому, які несуть відповідальність перед представницьким органом.

У наші дні змішані республіканські форми правління є досить поширеними: тільки в Європі їх мають Австрія, Болгарія, Ірландія, Ісландія, Македонія, Польща, Румунія, Словенія, Фінляндія, Франція і Хорватія. До змішаної форми тяжіє і більшість країн, що утворилися на терені колишнього СРСР.

Сутність тієї чи іншої змішаної форми правління визначається не арифметичними підрахунками якостей, що відрізняють її від інших су,-часних форм. Найважливішим є співвідношення конституційних і реальних повноважень у сфері виконавчої влади, якими володіють президент і прем'єр-міністр.

Конституції більшості відповідних держав припускають можливість своєрідного дрейфу форми правління в межах зміни співвідношення повноважень між президентом і прем'єр-міністром.