ВИБОРЧА СИСТЕМА СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ АМЕРИКИ.

В США палата представників складається з 435 конгресменів. Кожний штат представлений в нижній палаті залежно від розміру штату. В компетенцію урядів штатів входить розподіл округів, а також визначення типу округу – одномандатного чи багатомандатного. В США перед загальними виборами проводиться первинне голосування.

За цією системою виборці можуть обирати кандидатів зі списків, запропонованих республіканцями або демократами. В США партійна приналежність закріплюється лише словесною декларацією, ніякого офіційного членства в партіях не існує. Як правило, виборча активність в попередніх виборах значно нижча, ніж на загальних. Загальні вибори в США проводяться за мажоритарною системою відносної більшості, тобто обраним вважається той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів з-поміж інших.

Якщо два кандидати отримують рівну кількість голосів, проводяться повторні вибори. В Сполучених Штатах у виборах застосовується така процедура як тимчасовий поділ на округи, тобто окреслення меж виборчих округів у такий спосіб, щоб вони навмисно створювали перемагаючу відносну більшість. Така процедура має назву “передвиборні махінації” або “джеррімандерінг”. Цей метод набув в США законності на основі рішення суду, оскільки він забезпечує етнічне представництво (для афроамериканців і для іспаномовного населення).

 

86.ВИБОРЧА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ.

У Франції обираються глава держави, обидві палати парламенту, а також органи регіонального і місцевого управління. Основоположні принципи французького виборчого права, а також чіткі вказівки на деякі аспекти виборчої системи закріплені в Конституції Франції 1958 року. Основним джерелом виборчого права країни є Виборчий кодекс, до якого примикають ще декілька законів. Питання виборчого права регулюються також великим числом декретів уряду і циркулярів, що видаються міністрами. Багато уточнюючих положень виборчого права, тлумачення норм, що діють, містяться у рішеннях найвищого органу конституційної юстиції Франції – Конституційної ради.

При виборах президента республіки застосовується двотурова мажоритарна система з голосуванням по одномандатним округах на основі принципу, згідно якого кожен депутат повинен представляти рівне число виборців. На виборах Національних Зборів використовується також мажоритарна система з голосуванням по одномандатних округах. Складністю відрізняється порядок обрання верхньої палати французького парламенту – Сенату, що обирається за допомогою непрямих трьохступеневих виборів.

Тртрьохступенева структура виглядає приблизно таким чином: виборці обирають основну частину колегії муніципальних радників, останні – делегатів, і потім проводяться вибори сенаторів. До складу цієї колегії входять депутати Національних зборів, члени показних зборів регіонів і департаментів, делегати муніципальних рад. Голосування проводиться по департаментах. У тих департаментах, де обирається три або більш за членів верхньої палати французького парламенту, застосовується пропорційна система, в останніх – двотурова мажоритарна. Таким чином, по пропорційній системі обирається 224 сенатори з 321.

 

87. ВИБОРЧА СИСТЕМА НІМЕЧЧИНИ.

В Німеччині виборча система є пропорційною. Під час виборів до бундестагу виборці отримують два виборчих бюлетеня: половина Палати обирається на основі мажоритарної системи відносної більшості в одномандатних виборчих округах, інша половина – на основі пропорційного представництва по загальнонаціональних закритих партійних списках. Але повний розподіл місць для партій, які подолали відсотковий бар`єр, є пропорційним. Це відбувається завдяки тому, що розподіл федеральних парламентських місць підраховується лише на основі голосів, отриманих партіями за другим виборчим бюлетенем.

Кандидати до виборчих округів визначаються таємним голосуванням членів партії. Висування кандидатів відбувається на зборах представників. Якщо кандидат з певної причини вибуває з бундестагу, його місце посідає наступний за списком кандидат.

В Німеччині існує система голосування з індивідуальною подачею голосів. Виборці записують прізвища кандидатів, яким віддають перевагу, без нагадування назви чи символів партій. Зараз в Німеччині нараховується 328 виборчих округів. Обраним вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів. У випадку рівної кількості голосів рішення приймається за допомогою жеребкування. При голосуванні по земельних списках підраховуються другі голоси, віддані за кожну партію. При розподілі мандатів враховуються лише ті партії, що подолали п’ятивідсотковий бар`єр, або ті, які отримали прямі мандати як мінімум в трьох округах.

88.ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ УНІТАРНИХ ДЕРЖАВ (НАВЕДІТЬПРИКЛАДИ)

Держава вважається унітарною (простою), якщо жодна з частин її територій не наділена статусом державного утворення. В унітарній державі існує лише одна конституція, одна система права і одна система органів влади. Її складові частини мають статус адміністративно-територіальних одиниць.

Деякі унітарні держави (Велика Британія, Україна) включають автономні утворення (адміністративні автономії). В Україні -- це Автономна Республіка Крим. Такі держави нази-вають децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму. Вони відрізняються від централізованих унітарних держав, у яких на чолі місцевих орга-нів влади перебувають призначені з центру посадові особи, кот-рі підкоряють собі місцеві органи самоврядування. У децентра-лізованих унітарних державах місцеві органи влади обираються населенням і мають право самостійно вирішувати більшість пи-тань місцевого життя.

Основні ознаки унітарної держави:

1. єдина конституція;

2. єдина система вищих органів державної;

3. єдине громадянство і єдина державна символіка;

4. єдина система законодавства і єдина судова система;

5. адміністративно-територіальні одиниці не можуть мати будь-яку політичну самостійність;

6. в міжнародних відносинах виступає одноособово.

89.МОДЕЛІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ (МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ) У ЗАРУБІЖНИХ ДЕРЖАВАХ

Розрізняють три основні системи здійснення муніципальної влади на місцях:

Англосаксонська.

1. Місцеве управління має максимум децентралізації.

2. Для вирішення місцевих питань населення обирає раду.

3. населення обирає деяких посадових осіб – -США.

4. Органу загальної компетенції – типу виконкому не створюється, так в США місцевою управлінською діяльністю займаються обрані населенням посадові особи і ті члени ради, яким це доручено

5. В містах як правило діють хартії самоуправління, відповідно до яких обираються ради і мери.

6. Ця система не передбачає призначення з центру чиновників на місцях.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: