Розрізняють параметри та показники конкур-сті.

Параметри конкур-сті – це кількісні хар-ки властивостей товару, які враховують галузеві особливості оцінки його конкур-сті.

* технічні параметри, хар-ють технічні і фізичні властивості товару, способи його викор-ня та фун-ції, які він виконує;

* екон.параметри, хар-зують рівень витрат на виробництво та ціни споживання ( витрати на купівлю обслуговування, споживання та утилізацію товару);

* нормативні параметри, визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам і вимогам встановленим зак – вом та іншими нормативними документами.

Показники конкур-сті- це сукупність критеріїв кіл-сного оцінювання рівня конкур-сті товару, які баз. на параметрах конкур-сті.

Класифікація цілей.

Існує досить багато класифікаційних груп, які визнач. цілі управління. Деякі з них поділено за такими ознаками:

за спрямованістю дій цілі — зовн. та внутр..;

за напрямками д-сті на п-ві — екон., техніко-технологіні, соц.., екологічні;

за можливістю їх повного здійснення — «цілі створення» (якого-небудь матеріального об'єкта чи с-ми) та «цілі розвитку» (коли йдеться про процес);

за охопленням рівнів управління — цілі всього п-ва, окремих підрозділів, груп або індивідуумів;

за часовими х-тиками — коротко-, середньо- та довгострокові;

за можливістю кількісного визнач. — формалізовані, слабоструктуровані,

неструктуровані;

за відповідною спрямованістю на види д-сті — стратегічні, тактичні, оперативні;

за ступенем оновлення — цілі підтримки наявного рівня, цілі поступової зміни окремих ел. с-ми та цілі оновлення с-ми в цілому (заміна с-ми);

за впливом на окремі елементи п-ва — виробничі та управлінські; останні, у свою чергу, можна поділ. на окремі цілі виконання адміністративної ф-ції (цілі планування, організації, мотивації, контролю) і цілі функціонув., уособлених у цілях окремих підс-м п-ва (маркетингові, технолог., збутові, фін., постачання, кадрові тощо);

за характером д-сті — цілі функціонув. та цілі розвитку;

за пріоритетами — осн., побічні та підтримувальні;

за вимірюваністю — кількісні та якісні.

Для орг.-ції д-сті п-ва суттєвими є часові х-тики цілей. Якщо п-во орієнтується на довгострокові цілі, можна стверджувати про доцільність ств. с-ми СУ.

Стратегічні цілі вказують на специфічні рез. д-сті (параметри с-ми), яких орг.-ція планує досягти, а також конкурентну позицію, котру вона прагне зайняти на ринках для своїх продуктів. їх можна віднести до «цілей розвитку».

Довгострокові цілі точно визнач. бажані рез. та ринкову позицію з урахуванням досягнутого рівня розвитку на поточний момент.

Короткострокові цілі точно визнач. найближчі конкретні організац. цілі та ринкову позицію, яку орг.-ція бажає посісти згідно з її довгостроковими цілями.

Можна сформувати ще два класифікац. типи цілей: прямі та забезпечувальні. Для п-ва, що діє в ринковому середовищі, до прямих цілей належать: зростання прибутковості д-сті; ств. конкурентних переваг (конкретних);завоювання ринку тощо.

До забезпечувальних (підтримувальних) цілей п-ва відносять:«виживання» в конкурентній боротьбі;ствю нових видів продукції та технології; підвищення професіоналізму і компетенції персоналу; зростання ефективності в-цтва тощо.

Роль суб'єктивного фактора у встановленні цілей п-ва може бути визначена через фактичне існування номінально та реально існуючих цілей. Номінальні цілі відбивають проголошені, формально встановлені та всебічно обґрунтовані орієнтири розвитку орг.-ції. До них можна віднести зростання добробуту працівників п-ва, впровадження досліджень НТП у виробництво; виконання зобов'язань щодо соц.. відповід. перед суспільством тощо. Реально ж можуть переслідуватися зовсім ін.. цілі: збереження статус-кво на п-ві для забезпеч. досягнутого розподілу влади, розподіл власності на свою користь та ін. Зближенням реальних і номінальних цілей можна підвищити продуктивність орг.-ції, ств. позитивний імідж.

Показники, що в загальному переліку можуть відбивати цілі організації, найчастіше згруповано так:

1) загальноекономічні цілі — рівень прибутків; рівень рентабельності (розрахований за різними методиками); річний приріст прибутку; річний приріст доходу в розрахунку на одну просту акцію тощо;

2) маркетингові цілі — загальний обсяг продажу; частка ринку, що його обслуговує фірма; приріст обсягів продажу; приріст частки ринку; рівень забезпеченості ресурсами; рівень цін;

3) цілі виробництва — масштаб виробництва та динаміка приросту; рівень витрат; додана вартість та її динаміка; рівень якості виробництва; упровадження нових методів виробництва; рівень диверсифікації; рівень ефективності тощо;

4) фінансові цілі — мінімізація податкового «пресу»; фінансова стабільність; оптимальна структура капіталу; динаміка обіговості капіталу; ціна акції та рівень дивідендів; приріст інвестицій та ін.;

5) науково-технологічні цілі — технологічний рівень; розробка нових продуктів і технологій; придбання патентів і ліцензій; адаптація «know-how» до умов виробництва тощо;

6) кадрові цілі — оптимальний рівень чисельності та структури персоналу; рівень кваліфікації персоналу; показники, що характеризують розвиток системи набору, добору, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; рівень продуктивності та оплату праці тощо;

7) організаційно-управлінські цілі — упровадження ефективних технологій управління; оптимізація часових характеристик для прийняття рішень; упровадження ефективних методів організації виробництва та управління тощо.

16.Мета та принципи стратег .  план - я (СП) .

Процес СП посідає центр. місце в с-мі стратег. упр-я. Осн. передумови, які спонукають до переход до СП: 1−необх-сть забезп-я адекватної реакції на зміни умов функц-я п-ств; 2−потреба в об'єднанні різних напрямків д-сті п-ва в умовах розвитку процесів децентралізації та диверсифікації (насамперед конгломератної); 3−наявність яскраво виражених конкур. переваг і необх-сть їхньої підтримки (у п-ств, що їх мають) або ств-я їх (в аутсайдерів); 4−посилення конкуренції; 5−інтернаціоналізація бізнесу, розвиток зв'язків з п-вами, які викор. с-му СП; 6−наявність висококваліф. менеджерів, здатних вирішувати складні питання, застосовуючи с-му стратег. управл-я; 7−розвиток теорії та практики СП, які доп. перейти від методу «спроб і помилок» до наук. методів передбачення й підготовки майб. та до майб.; 8−наявність доступної інф-ії. (глобальних інфор. мереж) для вивчення сильних і слабких сторін п-ва, зовн. середовища та умов конкуренції; 9−посилення інновац. процесів, генерація та швидке освоєння п-вами нових ідей; 10−необх-сть впровадж-я високої к-ри уп-я, орієнтованої на запобігання опору змінам і стимул-я розвитку п-ва.

СП - це систематиз. та формалізовані зусилля усієї орг-ції, спрям. на розробку стратегій, оформлення їх у вигляді стратег. план. документів різного типу, орг-цію виконання цих стратег. планів, проектів і програм. У свою чергу, розробка стратег. планів як специф. вид д-сті - це послідовний процес, що склад. з кількох взаємопов'язаних етапів: 1−визнач-я місії орг-ції; 2−установл-я (коригування) цілей; 3−визнач-я стратегій («стратег. набору») та заходів щодо їхньої реалізації; 4−передбачення послідовності дій у межах досить тривалого часу та закріплення її у планах, проектах і програмах різного типу, що є інструментами досягнення цілей та реалізації стратегій; 5−орг-ція виконання план. завдань; 6−облік, контроль та аналіз їхнього викон-я.

Мета СП - встановити певний порядок дій для підготовки ефект. функц-я конкурентоспр. п-ва у довгостр. перспективі. Реалізація мети СП можлива, якщо воно відповідає таким осн. принципам: 1−цілевстан-я та цілереалізація - всі заходи, передб. в с-мі СП, спрямовано на встановл. та досягнення цілей (стратег. орієнтирів): 2−багатоваріантність, альтернативність та селективність — реакція на середовище, що змін-ся, шляхом переходу на заздалегідь обґрунтовані та визначені альтернативи; 3−глобальність, системність, комплексність і збалансованість - орієнтація на охоплення окремими стратегіями всіх аспектів д-сті об'єкта та взаємозв'язок між ними в межах СП; 4−наступність і послідовність — стратегічні зміни мають впроваджуватися в певному порядку з урах. досягнутих рез-тів; 5−безперервність; 6−наукова та метод. обґрунтованість; 7−реалістичність, досяжність; 8−гнучкість, динамічність, реакція на ситуацію – урах-я часових хар-к і х-ру змін, що відбув-ся на п-ві зг. з етапами «життєвих циклів» (п-ва та пов'язаних з ним окремих підс-м); 9−ефект-сть і соц. орієнтованість - розв'язання не лише суто виробн.. проблем, а й участь у пом'якшенні сусп. проблем; 10−кількісна та якісна визначеність — план-я має дати певні орієнтири, які відіграватимуть роль контрольних точок, але не можна процес план-я звести лише до розрахунків показників, забуваючи про сутність процесів, які потрібно здійснити; 11−довгостроковість заходів.

   Головні переваги СП: 1-зв'язок поточних рішень з майб. рез-тами, організоване осмислення рішень з прогноз-ям їхніх наслідків; 2−орієнтація на пошук альтерн. варіантів досягнення цілей; 3−визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін д-сті п-ва, врах-я їх при встан-і цілей і формулюванні стратегій; 4−свідома підготовка майб. і до майб. ; 5−розподіл відпов-сті не лише між напрямками д-сті, а й між поточною та майб. д-стю. «Пастки» СП: 1−підміна змісту стратег. д-сті формою, забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів; 2−надвитрати часу для розробки стратег. планів, що проявл-ся в запізненні реакцій на зміни в середовищі; 3−розрив між стратег. та поточною д-стю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її зд-я; 4−завищення очікувань, розробка нереаліст. планів, які не врах. специфіки об'єкта план-я та можливостей (зокрема швидкості) здійсн. змін; 5−сподівання на відшукання «панацеї» від негараздів і спрям-я на неї всіх сил і ресурсів, а не застос. системного підходу для реалізації стратег. д-сті.

Гол. недоліки практ. застос. с-ми СП: 1−відсутність необх. інфо. для прийняття стратег. рішень та розробки стратег. планів і як наслідок, низький рівень обґрунтованості план. документів; 2−відсутність альтерн. планів; 3−недостатнє викор. науково-метод. арсеналу план-я: сценаріїв і методів ситуац. План-я; 4−слабко розвинена с-ма пот. аналізу, контролю та коригування стратег. планів; 5−недосконала с-ма стимул-я працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратег. заходів; 6−недост. рівень організац., соц.-психолог. та фін. забезп-я СП.

 

 

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: