Поняття місії, її формулювання.

Місія — якісна мета, задля якої існує орг-ція у ринковій соціально-орієнтованій економіці. Місія тісно пов'язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку п-ва.

«Бачення» — погляд вищого керівництва п-ва на те, якою може чи має бути орг-ція (п-во) за найсприятливішого збігу обставин.

Місія (при правильному її формуванні) дає змогу визнач. наміри та скласти уявлення про «обличчя» орг-ції.

3 фактори, які необ врахувати при обгрунтув-і місії орг.-ї:

1.Потреби споживачів.

2.Цільова аудиторія.

3.Технолог і функт виконання.

Роль місії в орг-ції:

1 - визначає причину та сферу існування;

2 - єднає зусилля працівників;

3 - дає змогу сполучити різні цілі (груп людей, різних видів діяльності тощо);

4 - визначає пріоритети розподілу коштів;

5 - окреслює загальний діапазон обов'язків;

6 - забезпечує прозорість намірів щодо діяльності;

7 - слугує встановленню контактів з партнерами.

Місія може бути обґрунтована та визнач. лише за умови чіткого уявлення про продукцію чи послугу, яка може знайти збут на конкретному сегменті ринку, про орг-но-технологічні можливості вигот. конкурентоспром. продукту, про існування сусп. відповід. фірми, що поряд з ідеєю самовизначення та формув. неповторного позитивного іміджу є основою філософії існування п-ва в сучасних умовах.

Місія, сформульована на таких засадах, відіграє роль сили, що об'єднує зусилля працівників, дає змогу поєднувати різні цілі та інтереси різних груп людей (наприклад, акціонерів, менеджерів, працівників усіх ланок, профспілок), визнач. заг. діапазон обов'язків виконавців, що беруть участь у д-сті п-ва; й розумні передумови розподілу рес. з урахуванням системних і локальних пріоритетів, а також оцінити дію окремих факторів та елементів зовн. й внутр. середовища під єдиним «кутом зору» (сприяють вони чи ні виконанню місії).

Приклади формулюв. місії п-ва: Г.Форд місію своєї компанії сформулював так: „Ми постачаємо людям дешевий транспорт», „Соні»: „Здійснюючи прогрес, служити всьому світу».

В цілому ж, зміст місії може включ. наступні параметри:

- опис, (х-тика) товарів і послуг, які пропонуватиме підприємство;

- х-тику ринків – визнач. осн. споживачів, на яких розрахована продукція п-ва;

- осн. цілі п-ва, подані через певні якісні х-тики, зокрема, в термінах: порівняння, зростання, згортання, стабілізації тощо;

- декларативну х-тику технологій та інновацій в термінах: найпрогресивніші інноваційні технології, найновіші досягнення науки тощо;

- філософію п-ва – осн. погляди і цінності, що визнаються всіма членами трудового колективу і які є осн. мотивації дій даного колективу;

- внутр. концепцію п-ва, тобто враження про себе: конкурентоспроможність продукції і п-ва, свої сильні сторони тощо;

-зовн. концепцію п-ва, її імідж - проголошення відповідальності перед споживачами, регіоном, суспільством.

Фактори, що впливають на формулювання місії і є її джерелами наступні (за Котлером): стан середовища п-ва, рес. п-ва, історія п-ва, за час якої сформувалась його філософія, стиль д-сті власників і менеджерів, специфічні особливості п-ва.

Місія має суттєве значення. Вона, зокрема, є базою: для розробки і узгодження цілей; для розробки всієї с-ми планів на п-ві; для об'єднання дій персоналу в обраному напрямку; для відносин із зовн. учасниками ринку.

20.Поняття стратегічного управління

Термін "стратегічне управління" був уведений у вжиток на межі 60-70-х pp. для того, щоб позначити різницю між поточним управлінням на рівні виробництва й управлінням, здійснюваним на вищому рівні. Необхідність фіксації такої різниці була викликана в першу чергу змінами в умовах ведення бізнесу. Рік 1973-й вважається початком регулярного теоретичного дослідження та практичного впровадження стратегічного управління.

Етапи розвитку стратегічного підходу

У повоєнні роки управління підприємством практично кожне десятиліття зазнавало істотних зміни. Змінювалися умови ведення бізнесу, і перед фірмами поставало завдання по-новому вирішувати завдання досягнення цілей, по-новому підходити до пошуку засобів виживання в конкурентній боротьбі.

У 50-60-х рр стратегічне управління. - це довгострокове планування виробництва продукції й освоєння ринків. Приблизно в цей час довгострокові плани потрапили в центр уваги при виробленні стратегії організації.

У 70-і pp. істотно змінився зміст стратегічного вибору. Це вже була не фіксація планів виробництва на довгострокову перспективу, а вибір, що стосувався того, у якому бізнесі перебувати, рішення із приводу того, що робити з тим бізнесом, що є успішним, але може втратити свою привабливість внаслідок зміни споживчих пріоритетів.

У 80-і pp. Основою стратегічних рішень стає вибір щодо поводження фірми в сучасний момент, який розглядається і як початок майбутнього. Таким чином, рішення визначається обставинами, але в той же час його виконання повинно не тільки дати відповідь на виклик з боку оточення, але й забезпечити можливість подальшої успішної реакції на зміни, які відбудуться в середовищі.

Стратегічне управління - це таке управління організацією, що опирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує й проводить своєчасні зміни з Організації, що відповідають виклику з боку оточення й дозволяють домогтися конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілеІЬ

У загальному значенні стратегія — це план управління фірмою, спрямований на зміцнення її позицій, задоволення споживачів і досягнення поставлених цілей.

Стратегічне управління - це реалізація концепції, в якій поєднуються цільовий, системний, ситуаційний та інтегральний підходи до діяльності підприємства, що дає змогу встановлювати цілі розвитку, порівнювати їх з наявними можливостями підприємства та приводити їх у відповідність з останніми, розробляючи та реалізуючи систему стратегій.

План управління фірмою охоплює всі основні функції й підрозділи: постачання, виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження й розробки.

П'ять завдань стратегічного менеджменту:

1.Визначення виду комерційної діяльності й формування стратегічних напрямків її розвитку - тобто
необхідно позначити цілі й довгострокові перспективи розвитку.

2.Перетворення загальних цілей у конкретні напрямки роботи.

3.Уміла реалізація обраного плану для досягнення бажаних показників.

4.Ефективна реалізація обраної стратегії.

5.Оцінка проробленої роботи, аналіз ситуацй на ринку, внесення коректив у довгострокові основні
напрямки діяльності, у меті, у стратегію або в її здійснення у світлі придбаного досвіду, що змінилися умов,
нових ідей або нових можливостей.

На практиці процес стратегічного управління не має таких точних» відокремлених один від одного етапів: порушується послідовність, оскільки більшість робіт виконується одночасно, спостерігається повернення до вже «пройдених» етапів для уточнення; межа між окремими видами робіт є дещо розмитою (наприклад, це твердження є дуже актуальним для етапів установлення цілей та визначення стратегій їх досягнення).

Особливості системи стратегічного управління певного підприємства залежать від взаємодії таких чинників: галузевої належності; розмірів підприємства (залежно від галузевих особливостей); типу виробництва, рівня спеціалізації, концентрації та кооперації^ характеристик виробничого потенціалу; наявності (відсутності) науково-технічного потенціалу; рівня розвитку управління; рівня кваліфікації персоналу тощо.

Мета стратегічного управління - це побудова такої динамітної системи, яка давала б змогу забезпечувати своєчасне визначення місії, цілей та стратегій, розробку і виконання системи планів (як інструментів реалізації стратегічних орієнтирів), удосконалення підприємства та його окремих підсистем, що є основою для підвищення його конкурентоспроможності та існування в довгостроковій перспективі.

Стратегічне мислення можна схарактеризувати такими загальними ознаками: цілеспрямованість та перспективність; наукова орієнтація, іноваційність та творчість; реалістичність, здоровий глузд та конструктивність, Системність та масштабність, гнучкість та самостійність.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: