Сутніст категорії конкурент-сті

Найбільше на дія-сть впливає внутр. галузева конкуренція, яка ведеться на основі ключових факторів успіху або конкурентних переваг.

Ключові фактори успіху (КФУ) – це хар-ний для певної галузі, перелік чинників,що надають їй переваги перед ін. галузями, а також одним п-вом галузі над іншим.

Типи КФУ:

1. КФУ від залежить технологій ( якість проведених наукових досліджень, можливість іновації у виробничому процесі, ступінь оволодіння існуючими технологіями).

2. КФУ, що стосується вир-ва ( низька собів-ть продукції, якість продукції, зниження к-сті браків, високий рівень викор-ня виробн..потужностей, вигідне місцезнах-ня, доступ до кваліфікованої робочої сили, висока прод.праці).

3. КФУ, що стосується реалізації продукції (широка мережа основних дистрибютерів, широка присутність у точках роздрібної торгівлі, наявність власної мереже реалізації, низькі витрати по реалізації, швидкість доставки).

4. КФУ, що стосується маркетингу ( доступна для клієнтів сис-ма технічної допомоги, точне виконання замовлень, різноманітність видів продукції, привабливий дизайн упакування, гарантії для покупців, гарантії щодо можливого повернення товару).

5. КФУ пов'язаний із професійними навичками ( особливі таланти персоналу, компетентність у сфері дизайну, ступінь оволодіння певними технологіями).

6. КФУ пов'язаний з організацією ( рівень інформаційних сис-м, здатність швидко реагувати на ринкову ситуацію, досвід і знання у сфері менеджменту).

7. Інші КФУ ( позитивний імідж фірми, загальні низькі витрати, вигідне розташування, доступ на фінансові ринки, наявність патентів, приємне спілкування співробітників).

Конку-сть найчастіше розглядається в 2-х аспектах:

1. Конкур-сть товару, тобто ступінь його відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів за найважливішими хар-ками (техн.,екон.).

2. Конкур-сть п-ва, рівень його компетенції щодо інших п-в конкурентів у нагромадженні та викор-нні виробничого потенціалу та окремих його складових, що знаходять своє вираження у таких показниках як якість продукції прибутковість тощо.    

Фінансові стратегії

Стратегія фін-я  є основою для вибору альтернативи, яка зумовлює природу і напрями організації фін. відносин всередині і поза межами п-ва. Елементами її є визначення цілей викор-я фін. ресурсів і капіталу, методів фін-я, часових хар-к, важелів і прийомів упр-я рухом фінансів і капіталу; визначення «стратег. набору» (структури специф. фін. стратегій); фін. і спец. план-я. Фін. стратегія п-ва – с-ма дій щодо забезп-я найкращої спрямованості фін. д-сті, економії всіх видів витрат, мобілізації капіталу для підтримки вир., дослідних, маркет. та ін. стратегій, спрямована на макс. підвищення в-сті п-ва.

Розроблення фін. стратегії ґрунт-ся на таких засадах: - збалансованість матер. і фін. потоків; найефект. фін-я розширення, підтримки, а за потреби — скорочення окремих підс-м і п-ва загалом; прогнозування альтерн. варіантів розвитку п-ва щодо фін. хар-к його д-сті в різних умовах; - фін. контроль і аналіз д-сті п-ва. З метою впорядкування д-сті п-ва у сфері фінансів організуються взаємопов^!язані підрозділи різного типу, які утворюють функц. підс-му із забезп-я п-ва потрібними для досягнення встановл. параметрів розвитку фін. ресурсами. Розроблення і реалізація фін. стратегії почин-ся з діагност-я фін.-ек. стану підприємства за найактуальнішими для нього показниками (фін. стійкість, ліквідність, оборотність ПК тощо).

 Стратег. підхід націлює на дігностування ек. стану з погляду викор-я перспект. складових вир. потенціалу п-ва, передусім зорієнтованості керівництва на інновац. д-сть, про що можна судити на підставі викор-я прибутку для фін-я активів. Не менш важл.компонентом фін.стратегії є ставлення до запозичень, адже кожне п-во час від часу змушене позичати гроші на певний термін. Обсяги і форма запозичень — один із показників стійкості п-ва. Фін. стратегія передбачає також форм-я оптим. відносин з фін., страховими, кред. організаціями, акціонерами, фін. ринком; цілеспрямовану і системну д-сть підрозділів і посадових осіб п-ва. Усі ці чинники обумовлюють специфіку організації фін. підс-ми упр-я п-вом.

Фін. стратегія реалізується за такими напрямами: 1) кредит-я (нові кред. лінії і схеми кредит-я; короткостр. кредити (позики, кредитні банк. білети, отримані в рез-ті факторингових операцій рахунки тощо); довгостр. кредити (забезпечені, в т. ч. іпотечні позики на термін від 3 до 5 років; облігації або позикові зобов'язання; комерц. папери тощо)); 2) розміщення акцій (біржова д-сть, часткове розміщення акцій, пропозиції для відкритого продажу, прості і привілейовані акції та ін.); 3) рефін-я (довгостр. і короткостр. рефін-я, купівля власних акцій, реструктуризація і ліквідація боргів, упр-я грош. потоками та ін.); 4) викор-я див-в (сплата див-в чи призупинення її тощо); 5) розвиток скорочення фін. підс-ми п-ва. Підвищення ефект-сті поточного план-я фін. д-сті п-ва забезпечує с-ма фін. планів, складених на основі фін. стратегії, політики, обсягів в-ва, величини інвестицій, кон'юнктури ринку капіталів і грошей.

Функцірнальна стратегія

Функц. стратегія – тип забезпечуючої стратегії у стратег. наборі, що визначає стратег. орієнтацію певної функц. підс-ми упр-я під-вом. Її завдання – у  підтримці заг., ділової стратегій і забезп-і конкурентоздатності під-ва, у ств-і управл. орієнтирів для досягнення певних його функц. цілей.

Осн. функц. стратегії під-ва є маркетингова стратегія, стратегія НДДКР, стратегія в-ва, фін. стратегія, стратегія упр-я персоналом, еколог. стратегія. Оптимальність функц. стратегій забезп-ся максим. урах-ям при їх формулюванні особливостей внутр. і зовн. середовищ, сильних і слабких сторін під-ва. У цьому процесі вищий менеджмент враховує: зміст і значущість впливу д-сті функц. підрозділу на досягнення цілей і місії п-ва; вплив робіт, пов'язаних із реалізацією кожної функції, на розвиток п-ва; переваги і недоліки окремих функцій; ступінь збалансованості процесу розвитку п-ва і кваліфікації виконавців (персоналу); можливості трудових, вир. і фін. ресурсів п-ва; ступінь взаємозалежності функцій у заг. с-мі упр-я п-вом. Функц. стратегія, підтримуючи корпоративну, ділову стратегії, підпорядковує функц. с-ми п-ва (в-во, фінанси, персонал тощо) досягненню заг. цілей. У її межах зосереджуються ресурси, що забезпечують реалізацію гол. стратегій.

⇐ Предыдущая123456789

Поделиться: