Стратегія лідирування у диференціації

Стратегія диференціації (Д.) – пол.. в орієнтації д-сті під-ва на ств-я унікальних продуктів, які є важливими для достатньої к-сті споживачів. Д. – процес посилення конкурентоспр-сті за рах. ств-я додатк. властивостей та можливостей охопити більший спектр потреб. Лідирування в Д. грає роль бар’єра на вході в галузь, оскільки захищеність відомими торг марками та висока якість товарів, що виготовляються, обмежена к-сть споживачів, які готові сплачувати за відмінність продуктів, обмежують приваблість ринків із лідерами у диференціації.

Д. може виявлятись: -у специф. хар-ках товару; у різном. послугах, ща надаються після продажу, у забезпеченні запасними частинами; інженерний дизайн і виготовлення за замовленням; широкий спектр моделей, розмірів і цін; надійність та безпечність, технолог. лідирування у методах виготовлення, якості, і екологічності в-ва і споживання; завершена товарна лінія та всі види послуг; унікальність виробів за стилем, модою. Особливості: - для конкурентів: лідер Д. захищений від суперників наявністю торгових знаків відомого імені виробника; - для споживачів: продукція високої якості, яка задовольняє конкр. потреби споживача, підвищує його лояльність; - для постачальників: високі ціни кінцевої продукції дають змогу встановл зв’язки з сильними постачальниками, які пропонують якісну сировину і матеріали; - для потенц. конкурентів: Д. грає роль бар’єру входу в галузь; - для товарів-субститутів: нееластичність попиту за ціною та індивідуальність сприйняття споживачами якості, лояльність споживачів до продукції відомих виробників захищають під-во від загроз з боку замінників.

Ця стратегія має переваги, якщо: є багато способів Д. продукту; *різноманітність продукції сприм-ся споживачами як цінність; *є можливість викор-я товару різними способами, що відображає потреби покупців; *стратегія викор-ся небагатьма під-вами в галузі; *під-во може запропонувати унікальні властивості продукту, техн.. переваги виготовлення, кращий сервіс; *є можл-сть конкурувати по одному ключовому товару, здійснюючи Д. по ньому.

Ризики стратегії Д.: - високі ціни на товар можуть згодом перестати ототожнюватися з додатк. перевагами і покупець млже орієнтуватись на купівлю дешевших товарів; - споживач може дійти висновку, що стандартизовані товари зручніші у споживанні, ніж диференційовані, особливо, коли це пов’язано з легшим комплектуванням; - конкуренти здатні імітувати продукти лідера у Д.; - поява продуктів, що кардинально відрізняються від базового для задоволення тих самих потреб.

Осн. шляхи реалізації стратегії: матер.-техн. забезпечення тих ланок, які зд. найсильніший вплив на якість кінцевого продукту компанії; ств-я товару пов’язане з новими дослідженнями і розробками, які дозволяють поліпшити дизайн виробу, його хар-ки, розширити сфери кінцевого викор-я, скоротити час розробки нових моделей забезп безпеку виробів, вторинну переробку використаних товарів; вир. процес орієнтований на дослідж-я розробки викор-я кращих технологій забезпечення якості, скорочення браку продукції, збільшення строку життя товару; - забезп-я с-ми розподілу, яка дозволяє прискорити доставку, вчасно виконувати замовлення, скоротити складські площі; вдосконалення обслуговування клієнтів, гарантії, швидке викон-я замовлення, частіші контакти з клієнтом, повна інф-я про товар.

33. Стратегія матеріально-технічного забезпечення— тип забезпечувальної стратегії, яка спрямована на керований розвиток і вдосконалення ресурсного потенціалу підприємства (кількісного й якісного нагромадження виробничого потенціалу); існує у вигляді довгострокової стратегічної програми(або плану з виокремленням підрозділів, які стосуються управління окремими ресурсними стратегіями щодо матеріально-технічних ресурсів), сформованої з метою створення конкурентоспроможної виробничо-управлінської системи.

Стратегія періорієнтації

Стратегія переорієнтації – стратегія зменшення або реструктуризації, належить до оздоровчих стратегій, які розробл-ся тоді, коли під-во опинилось в складній ситуації.

Включає розробку таких заходів: щодо відновлення необх. рівня рентаб-сті тих продуктів, які випускає під-во; розробка та викон-я в окремих напрямках стратегії ліквідації, а на вивільнені кошти розширення більш перспективних напрямів; аналіз структури портфеля компанії для визнач-я більш перспективних і менш перспект. напрямів; зміна управл. персоналу, що відповідає за кризові напрямки.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: