Освіта в теорії Е.Дюркгейма

Французького соціолога можна з повною підставою вважати одним із засновників такої галузі соціологічного знання, як соціологія освіти. (Строго кажучи, сама ця галузь оформилася, конституювалася через чверть століття після розробки Дюркгеймом проблем освіти і виховання.) Основна його ідея, що визначила в значній мірі розвиток соціології освіти, - тісний зв'язок педагогіки і соціології, залежність першої від другої.

Трактування соціологом проблем освіти випливала з розгляду їм суспільства як сфери солідарності, згуртованості, згоди, одним з основних засобів досягнення яких він вважав виховання. У контексті всієї концепції Дюркгейма воно трактується дуже широко, розглядається як соціальний інститут і, по суті справи, включає в себе освіту. Проблематика виховання - ядро предметного поля соціології освіти, доповнюючи ідеями соціалізації молодого покоління, оскільки вона здійснюється через освіту. У "Самогубстві" Дюркгейм розглядає виховання "не більше як образ і подобу суспільства. Воно наслідує йому, його відтворює, але не створює його. Виховання буває здоровим, коли самі народи в здоровому стані. Але воно псується разом з ними і не може змінитися власною силою ". І далі: "... виховання може реформуватися лише тоді, коли реформується саме суспільство"

У відповідності зі своєю концепцією общесоциологической Дюркгейм розглядає освіту і виховання в тісному зв'язку з потребами соціального розвитку, суспільного розподілу праці і досягнення органічної солідарності в суспільстві. Дві стрижневі методологічні лінії тісно переплітаються у творчості Дюркгейма, коли мова заходить про освіту і виховання, - інституціоналізм і функціоналізм.

У першому випадку освіта і виховання вивчаються як соціальні інститути, що цілком зрозуміло, виходячи із загального уявлення Дюркгейма про соціологію як науку про "інститути, їх генезис і функціонування". Що стосується функціоналізму, то він проявляється у Дюркгейма при розгляді освіти та виховання з точки зору виконання ними певних функцій в суспільстві. Головною серед них є спрямованість цих інститутів на досягнення соціальної солідарності, забезпечення в суспільстві злагоди, згуртованості, порядку.

 

ВАРІЯНТ 2

7. Освіта в теорії Е.Дюркгейма. Д! розробив декілька важливих положень щодо розуміння освіти:- Виховання є процесом соціальним, означає соціалізацію індивіда; - різні суспільства формують різні умови щодо виховання та навчання. Д! пропонує через систему освіти впорядкувати егоїстичну натуру індивіда і адаптувати до суспільства, в якому він проживає (прищепити соціальні принципи, моральні закони). Це приведе до таких соціальних наслідків як активності індивіда в суспільстві. Д! писав в статті « Педагогіка і соціологія» викладає такі погляди: Основою теоретичної побудови в педагогіці являється положення, що виховання – явище головним чином соціальне як за своїми функціями, так і за походженням і відповідно педагогіка залежить від соціології сильніше, ніж від будь-якої науки. Аналіз виховних систем різних епох і національностей дає обгрунтування сказати, що вони зв'язані з певними соціальними системами і нерозривні з ними. Д! каже, що не існували суспільства, в яких використовувалась б одна система виховання. Саме суспільство орієнтує виховання на розвиток у дітей тих якостей, які зріднюють їх з всіма людьми. При цьому сусп. конструює виховання відповідно до свого зразка і своїм потребам. Індивід представляє собою зліпок суспільства через засвоєння загальних ідей, оцінок, схемю Д! стверджує,що педагогічний ідеал кожного часу в деталях є творінням суспільства. Суспільство виробляє уже не людину природньою, але таку, як того потребує внутрішня будова даного суспільства. Освіта не є єдиної та головною метою індивіда та його інтересів, але вона є засобом, за допомогою якого суспільство постійно виробляє умови свого існування. Оскільки сусп. може існувати тільки тоді, коли між його членами існує достатній ступінь однорідності. Виховання і освіта виробляє і укріпляє цю однорідність, закладає в індивідах прагнення та потребу до колективного існування. З іншої сторони, без різноманіття будь-яка кооперація була б неможливою. Виховання-освіта зберігає цю різноманітність при цьому воно спеціалізується і диференціюється. Диференціація освіти відбувається з виникненням нових суспільних потреб. Диференціація впливає на кооперацію людей в певних професійних групах. Соціалізація має відповідати духу часу, в якому вона відбувається. Соціалізація має задавати основну мету,завдання. Тези:. 1.зміни в освітніх системах обумовлені соціально-економічними змінами в суспільстві; 2.Характеристики освітніх структур та їх культурних реалій знаходяться в функціональному взаємозв’язку з потребами суспільства, культурній інтеграції та розподілі праці. 3. Зміни в шкіл. Організації та педагог. етнологіях обумовлені переходами від механічної солідарності до органічної солідарності.; 4. Більш складна організація суспільства потребує і більш сильної індивідуалізації по відношенню до всіх учасників освітнього процесу. Соціологія,за Д!,володіє основою задавати вихованню цілі. Оскільки всі цілі виховання повинні носити соціальний характер, Д! підкреслював,що всі виховні інститути являються аналогом соціальним інститутам,головні риси яких вони виробляють у меншій формі.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: