Стаття 52. Основні права працівників

Відповідно до законодавства про працю працівники реалізують у правовідносинах, що регулюються законодавством про працю, наступні основні права:

1) право на працю, що він вільно обирає або на яку вільно погоджується, у тому числі право відмовитися від трудових правовідносин, що виникли;

2) право на гендерну рівність, захист від проявів дискримінації, рівні можливості та рівне ставлення до нього при вирішенні питання щодо працевлаштування, оплати за працю рівної цінності, визначення часу праці та відпочинку, професійного зростання або звільнення;

3) право на повагу до його гідності і честі, право на захист приватного життя, конфіденційність особистої інформації та їх захист;

4) право на повну та продуктивну зайнятість та захист від безробіття, на професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації;

5) право неповнолітніх працівників на особливий захист від фізичних та моральних ризиків, на які вони наражаються в зв’язку з трудовими відносинами;

6) право працюючих жінок на особливий захист у випадку материнства;

7) право осіб із інвалідністю та хворих на ВІЛ/СНІД на працю, соціальну інтеграцію та трудову реабілітацію;

8) право працівників - мігрантів на захист їх трудових і пов’язаних з ними правовідносин і допомогу їх захисту на території України відповідно до міжнародних договорів та національного законодавства України;

9) право осіб із сімейними обов'язками, які працюють або бажають працювати, робити це без дискримінації та по можливості таким чином, щоб їхні службові обов'язки не суперечили сімейним;

10) право вільнообраних представників працівників на захист від дій, що завдають їм шкоди, і на створення належних умов для виконання ними своїх представницьких обов'язків;

11) право на належні та безпечні умови праці; включаючи право на отримання інформації щодо умов праці та вимог охорони праці на робочому місці, а також право на відмову від виконання роботи в умовах, що не відповідають вимогам охорони праці;

12) право на гідну заробітну плату за виконану роботу та своєчасну її виплату;

13) забезпечення мінімальних держаних гарантій і компенсацій, визначених цим Кодексом, нормативно – правовими й локальними нормативними актами про працю;

14) право на належні виробничо-побутові умови, пов’язані з виконанням працівником обов’язків за трудовим договором;

15) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;

16) право на участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні та недержавному пенсійному забезпечені, що включає право працівника, а у випадках передбачених законом – членів його сім’ї, на отримання страхових виплат, відшкодувань, допомоги, лікування та соціальні послуги у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, захворювання, інвалідності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості;

17) право на відпочинок;

18) виконувати лише ті обов’язки та функції що визначені трудовим договором, право на забезпечення роботодавцем умов трудового договору, включаючи право працівника вимагати від роботодавця дотримання ним своїх обов'язків за трудовим і колективним договором, законодавства про працю та охорону праці, у тому числі право працівників на здійснення контролю через своїх представників за дотриманням роботодавцем взятих на себе зобов’язань щодо працюючих та вимог законодавства про працю;

19) право на об’єднання в професійні спілки, з метою представництва й захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів;

20) право на ведення колективних переговорів через своїх представників;

21) право на страйк, як крайній захід захисту своїх економічних і соціальних інтересів;

22) право на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю або майну у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;

23) право на захист від незаконного звільнення;

24) право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: