Стаття 62. Категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1. До категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років, та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності осіб, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії осіб до центрів зайнятості державної служби зайнятості.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких осіб відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центр зайнятості державної служби зайнятості, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

 

 Стаття 63. Працевлаштування

 

1. Кожен має право на вільний вибір праці. Усі вільні робочі місця (вакантні посади) однаково доступні для жінок і чоловіків.

За винятком випадків, встановлених законом України, ніхто не може бути позбавлений права на використання своєї здатності до праці, професійних знань та кваліфікації.

2. Працевлаштування відбувається як шляхом безпосереднього звернення особи, яка шукає роботу до роботодавця, так і на підставі направлення спеціального органу (посередника), уповноваженого сприяти працевлаштуванню.

3. Направлення центрів зайнятості державної служби зайнятості для працевлаштування осіб, які шукають роботу в рахунок встановленої квоти (нормативу) є обов’язковим для виконання роботодавцем у встановленому цим Кодексом і законом України порядку.

4. відмова в прийнятті на роботу особи, яку направлено для працевлаштування в рахунок квоти (нормативу), тягне обов'язок роботодавця сплатити на користь Фонду соціального страхування на випадок безробіття штраф у розмірі 50-кратної мінімальної заробітної плати, що встановлена на день порушення.

 

Стаття 64. Працевлаштування осіб з інвалідністю

 

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальність за його невиконання встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: